З.М.І.: засоби маніпулювання інформацією

00:00,
15 Січня 2011
20893

З.М.І.: засоби маніпулювання інформацією

00:00,
15 Січня 2011
20893
З.М.І.: засоби маніпулювання інформацією
Частина перша. Про сенсації, корупцію мови, повторення як умову пропаганди і стереотипи у медіа.

Відомо, що прості, навіть примітивні повідомлення легше сприймаються читачами, слухачами та глядачами. Були навіть виявлені та математично розраховані зв'язки між простотою повідомлення і його сприйняттям.


Використання технологій інформаційно-психологічного впливу для маніпулювання громадською думкою - поширене у світі явище. Засоби масової інформації призначені для сприйняття їх масами. Тому ще дуже давно були визначені межі складності матеріалів. Було сформульовано правило, згідно з яким повідомлення повинне мати рівень зрозумілості, який відповідає коефіцієнту інтелекту приблизно на 10% нижче від середнього рівня середовища, на яке воно розраховане. Тож нема чого дивуватись примітивності текстів у газетах і журналах та новин на телебаченні.


За цим правилом лежить психологічне твердження, що людина підсвідомо тяжіє до простих пояснень складних проблем. Концепцію спрощення висунув ще на початку ХХ століття відомий американський політичний оглядач Волтер Ліппман. Він уважав, що процес сприйняття – це приєднання ще невідомого явища до вже існуючого у свідомості стереотипу. Тому преса має стандартизувати те, про що повідомляє, до зрозумілих стереотипів і усталених думок. Людина має сприймати повідомлення без зусиль і беззастережно, без внутрішньої боротьби та критичного аналізу. Саме тому ЗМІ і зводять реальні суспільні проблеми до якомога простіших пояснень.


Після спрощення сутності відбувається пошук найбільш підходящих слів, у які варто помістити примітивізовану модель явища. Журналісти створили масу кліше, за допомогою яких можна описати будь-яку новину. Вироблення готового повідомлення стає подібним до збирання конструктору.


Спрощення дозволяє висловити головну думку, яку потрібно донести до аудиторії у формі ствердження. Ствердження ж означає відмову від обговорення.


Одним із найважливіших засобів спрощення є поділ будь-якої цілісної проблеми на окремі фрагменти, щоб читач або глядач не зміг поєднати їх разом і осмислити.


Американський медіакритик Герберт Шіллер акцентує на тому, що у процесі підготовки теле- чи радіопрограми або компонування першої сторінки газети звичайним явищем є абсолютна різноманітність матеріалів і заперечення зв’язку між соціальними явищами. Він пояснює ефективність цього прийому так. Коли цілісний характер соціальної проблеми навмисно ігнорують, а уривчасті відомості про неї пропонують як достовірну інформацію, результати такого підходу завжди однакові: нерозуміння, непоінформованість, апатія та байдужість. Розриваючи на шматки інформацію про важливу подію, вдається різко знизити вплив повідомлення або взагалі позбавити його будь-якого змісту.


Хаотизація потоку повідомлень насправді має лише видимий характер. Добір подій, про які вирішують давати інформацію, здійснюється керівниками ЗМІ. Французький філософ Авраам Моль упевнений, що завданням медіа-керманичів є виокремлення з сукупності нового невеликої кількості таких фактів, які мають відповідати відомим чітко сформульованим критеріям. Фактично ЗМІ самі або за чиєюсь вказівкою й визначають значущість фактів для громадян. Це давно вже не роблять самі громадяни.


Різновидом маніпуляцій у пресі є конструювання повідомлення з неповних висловлювань або уривків відео. Так змінюється контекст, і з тих самих слів створюється зовсім інший зміст. Окремі частини повідомлення не є неправдою, але те ціле, що сконструював із них репортер або редактор, може не мати нічого спільного з реальністю.


Однією з умов успішної фрагментації проблеми є її сенсаційність, що є однією з найголовніших цінностей сучасних медіа. Нагнітання ефекту терміновості різко збільшує маніпулятивні можливості. Щогодинне оновлення інформації позбавляє її будь-якої постійної структури. Людина просто не має часу осмислити та зрозуміти повідомлення, вже не кажучи про його критичний аналіз, оскільки воно витісняється іншими, ще новішими.


Отже, за допомогою сенсації можна забезпечити фрагментацію проблеми і поділити інформацію так, щоб людина ніколи не мала повного уявлення про подію. Під прикриттям сенсації можна замовчувати важливі події, про які аудиторія не має знати. Ті, хто дивився фільм Wag the Dog, пам’ятають про маленькі переможні війни, які спрямовуються на те, щоб відволікти увагу громадян від реально значущої події. Але, на жаль, ці прийоми використовуються не лише в кіно.
Сенсаційність – це технологія. Існують критерії підбору тих подій, які можна перетворити на сенсацію. Рекламодавці зацікавлені в тому, щоб їхню інформацію запам’ятали хоча б на підсвідомому рівні. Тому вони вимагають від ЗМІ поєднувати їхню рекламу з повідомленням, яке б зафіксувалося і збереглося в пам’яті.


Якщо свідомість людини безперервно атакувати сенсаціями, спрацьовуватиме важлива функція підтримки необхідного рівня нервовості. Ця нервовість та відчуття безкінечної кризи дуже знижують здатність до критичного аналізу.


Підготовка сенсації є кропіткою роботою для фахівця. Експерти відзначають, що інформація, подана на телебаченні у вигляді сенсації, з усіма репортажами з місця події, інтерв'ю в прямому ефірі, як правило, суттєво спотворює саму подію. Ця ілюзія вірогідності є особливо сильною властивістю телебачення.


Отже, чим простіше та водночас сенсаційніше подана інформація, тим швидше і легше вона фіксується у громадській думці. Це ще одна з особливостей ЗМІ, яка перетворилася на маніпулятивну технологію. Спрощення тісно пов’язане зі створенням стереотипів. Текст стає доступним тоді, коли його зміст тільки підтверджує усталені в суспільстві стереотипи. Створивши ж сенсацію, можна замовчати багато важливих деталей та навіть подати недостовірну інформацію.


Головним методом закріплення потрібних стереотипів у свідомості є повторення. Переконання ґрунтується на ствердженні й повторенні, наголошував французький психолог Серж Московічі. Це повною мірою було використано в рекламі. Пам'ятаєте, як колись Україну регулярно переконували, що хтось нібито поділив її на три сорти?


Повторення є одним з тих психологічних засобів, які впливають на несвідомі механізми. Якщо зловживати цим прийомом – стереотипи підсилюються до стійких забобонів.


Повторення є основною умовою пропаганди. Воно надає ствердженням ваги додаткового переконання й перетворює їх на нав’язливі ідеї. У той же час повторення будує бар'єр проти будь-якого іншого ствердження та не дозволяє роздумувати.  


Повторення надає словам зрозумілості та очевидності, змушує прийняти інформацію в цілому. Як нав’язлива ідея, повторення стає бар'єром проти інших думок і всього того, що відрізняється. Таким чином воно зводить до мінімуму міркування та швидко перетворює думку на дію, формує умовний рефлекс – перетворює нас у собак Павлова.


Сподіваюсь, ви зрозуміли, для чого слово «повторення» повторюється тут на початку кожного абзацу?


З інформаційними маніпуляціями межують маніпуляції мовні. Від обраного стилю подачі залежатиме ставлення громадськості до події. У ситуації існування багатьох альтернативних джерел інформації розпізнати мовні маніпуляції неважко. Проблема в тому, що споживачі переважно користуються інформацією лише з одного-двох джерел і не порівнюють сутність повідомлень. Таким чином вони і потрапляють під вплив маніпуляторів.


Величезна робота зі створення спеціальної мови для повідомлень ЗМІ була проведена у Сполучених Штатах Америки під час війни у В'єтнамі, пише відомий російський дослідник маніпуляції свідомістю Сергій Кара-Мурза. Були складені цілі словники для позначення дій, які справляли на читача потрібне враження. Деякі дослідники навіть уважають, що була штучно розроблена «субмова», яка отримала назву в’єтлійської (Vietlish). Так, з 1965 року військові дії у В'єтнамі називалися у пресі «програмою умиротворення». Ще одним ключовим поняттям було словосполучення «захисна реакція». Наприклад, бомбардування Північного В'єтнаму називалося «захисною реакцією». Під час в'єтнамської війни були розроблені методи побудови великих мовних конструкцій із чітко визначеними ефектами впливу на свідомість.


Подібні технології також були використані радянською пропагандою при вторгненні до Чехословаччини та під час війни в Афганістані, а також пізніше центральними каналами Росії під час військових дій у Чечні та Грузії.


Із мови були виключені всі слова, які викликають негативні асоціації: війна, наступ, зброя, вторгнення. Замість них застосовували нейтральні: конфлікт, операція, пристрій, умиротворення, інтернаціональна допомога, наведення конституційного ладу, захист мирного населення та інші. Було припинено використання величезної кількості звичайних слів.


Заміна слів і понять політичними як технологія призводить до явища, яке афінський історик Фукідід назвав корупцією мови.


Саме ЗМІ привчили людину мислити стереотипами та поступово знизили інтелектуальний рівень повідомлень так, що перетворилися на інструмент притуплення. Ви ще думаєте, що ви самі думаєте?

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду