Завершення новорічних та різдвяних свят і початок нового політичного сезону змушує владу та опозицію поновлювати боротьбу за перехоплення ініціативи в медійній сфері та нав’язування громадянам свого бачення ситуації в країні. Крім того, наближається час, коли команда Віктора Януковича має підбивати підсумки за перший рік при владі та формувати очікування суспільства на 2011 рік.

Очевидно, саме ці прагнення спричинилися до появи в двох перших випусках «Великої політики» («Інтер») чільних представників Адміністрації Президента та Кабінету Міністрів: 21 січня позицію влади захищали перший заступник голови АП Ірина Акімова та віце-прем’єр Сергій Тігіпко, а 28-го – сам прем’єр-міністр Микола Азаров.

В обох випадках спілкування посадовців із журналістами торкалося змісту та дієвості реформ. Одразу зазначимо, що цього разу ведучий Євгеній Кисельов демонстрував напрочуд критичне ставлення до влади, порівняно з його поведінкою в минулому році. В ефірі це виглядало як вияв його особистою позиції: люди, що перебувають при владі вже рік, мають відповідати за свої вчинки та слова, сказані раніше, давати конкретніші відповіді на запитання. Коли промовці намагались уникнути незручних запитань журналістів, Кисельов до них повертався і практично вимагав відповіді.

Разом із тим, його власні запитання були більш толерантними і стриманими порівняно із запитаннями запрошених колег. У питаннях Акімовій і Тігіпку журналісти не соромилися демонструвати негативну оцінку дій влади та недовіру до слів і заяв її представників. І, на нашу думку, напружена атмосфера в студії змушувала спікерів влади робити помилки, поправляти один одного, по-різному розставляти акценти і навіть суперечити одне одному. Складалося враження, що Акімова та Тігіпко працюють над різними реформами в різних командах.

Так, Акімова та Тігіпко розійшлися в оцінці судової реформи: якщо перший заступник голови АП висловилася м’яко, то жорстка критика з вуст віце-прем’єра виглядала як критика саме АП, яка відповідала за цю частину реформ Януковича.

«Ирина Акимова, Первый заместитель главы Администрации Президента. Нужно быть совершенно наивным человеком, чтобы сказать, что удовлетворен. А человек, который занимается творчеством, реформы — это творчество, — он должен всегда быть удовлетворен. Вы начинали программу с тезиса, а быстро ли идут реформы. Хотелось бы быстрее. Хотелось бы, чтобы быстрее были видны результаты борьбы с коррупцией, хотелось бы четче сотрудничать со СМИ. Информация, которая предоставляется, абсолютно открытая. Хотелось бы, чтобы скорее продвигалась судебная реформа. Скорость хотелось бы большую. Мы реалисты. Реформы такого масштаба не делаются быстро. Конкретные результаты борьбы с коррупцигптрией можно почувствовать, когда закроются все судебные вопросы по коррупционерам и взяточникам? Думаю, нет. А когда будут действенны законы о дерегуляции, потому что они дают возможность развиваться бизнесу, а значит — дают возможность людям получать дополнительные рабочие места. Тогда когда заработает то, что мы называем реформой государственной власти. И в первую очередь я к этому отношу не столько уменьшение количества чиновников, сколько решение задачи предоставления населению административных услуг. Когда мы уменьшим функции в руках чиновника. А этим мы как раз сейчас и занимаемся. И когда нужно будет заполнять меньше бумажек, тратить меньше времени в очередях, потому что не нужно бумажки получать — вот тогда люди почувствуют, что в этой стране с коррупцией стало лучше и жить стало лучше.

Сергей Тигипко, вице-премьер-министр по экономическим вопросам. Есть определенные требования в мире. Хотите видеть результаты реформ — боритесь с коррупцией. Потому что коррупция все что угодно может похоронить. Законы не работают, когда работает коррупция. По судебной реформе и коррупции мы отстаем очень сильно. Чиновники очень много себе позволяют лишнего. Особенно управляющие организации. И законы многие не работают, потому что чиновники некоторые плевать хотели на законы».

Ірина Акімова не залишилася в боргу. Коли Кисельов нагадав Тігіпку його слова про те, що людей не треба слухати при проведенні реформ, і подальшу критику цих слів Азаровим, віце-прем’єр знову іншими словами, більш обережно, але повторив свою сентенцію. Через кілька хвилин Акімова фактично заперечила Тігіпку, сказавши, що реформи без підтримки людей – це шлях у безвихідь.

«Евгений Киселев, ведущий. Помните, вы в разгар страстей, которые бушевали на Майдане, когда предприниматели протестовали против той редакции кодекса, вы были в нашей студии. И в какой-то момент сказали, что не надо идти на поводу у рядового гражданина, а потом здесь после вас уже был Николай Янович и сказал, что вы на его критику нарвались. Что это не позиция всего правительства — что всех людей не надо слушать. Вот теперь вы за пенсионную реформу отвечаете, а если там простой народ будет критиковать пенсионную реформу? Как вы себя поведете?

Сергей Тигипко, вице-премьер-министр по экономическим вопросам. Народ критикует, говорит много. Но когда начинаешь говорить предметно и объяснять, какая у нас ситуация с обеспечением, что у нас средняя пенсия по стране за год составила 1 147 грн, что у нас больше 2 млн получает до 800 грн, а еще 4 млн получают пенсию от 800 до 900 грн, когда мы говорим и объясняем, что творится с бюджетом фонда, в 2009 г. Был 30 млрд, а в 2010 г. — 37 млрд, то есть это не создает никакой возможности для того, чтобы изменить ситуацию для пенсионеров, — аргументы весомые.

И разговаривать будем, слушать будем. Но ответственность в принятии решения лежит на власти. Народ будет всегда против изменений, тем более таких. Но если народ не будет брать на себя ответственность, ситуация будет ухудшаться, и очень сильно. Но некоторые замечания, которые приведут к поправкам. Многие говорят, что нужно четко прописать введение второго уровня обеспечения, чтобы у нас было 2 системы обеспечения, и чтобы у каждого был свой персональный счет. Некоторые есть замечания по военным. Мы вводили ограничения, что пенсия не может быть больше 80% оклада, а раньше было 90% – и это есть смысл поправить. Таких поправок я уже 8-9 вижу….

Ирина Акимова, Первый заместитель главы Администрации Президента. По-сути, то, что вы сказали: спасибо власти за то, что она развязала народную инициативу. Мое глубокое убеждение: реформы не могут делаться сверху. Реформы должны расти из понимания тех людей, которые работают в секторах, подлежащих реформированию, о том, что так жить нельзя. Как раз эта ситуация как нельзя лучше демонстрируется в секторе здравоохранения. Люди понимают, что меняться надо. Если быть объективными, то их инициатива основана на программных вещах 2007 года. Я ведь недаром подчеркивала — принципы реформ понятны. Просто ими никто не занимался. И вот они начали заниматься, реструктуризировать сеть своих учреждений. И это здорово. Потому что если реформы рождаются сверху, начать ломать людей — это путь никуда. И когда они растут снизу — успех выше. Ведь на самом деле нужно дать площадку, выслушать их мнение, посадить вместе не только экспертов, но и людей, которые занимаются управлением этими реформами. На примере здравоохранения, например, руководители Облздрава и врачи, представители гражданского общества, ассоциации пациентов, поставить проблему. Как вы видите, например, семейную медицину. Каким образом вы понимаете, что нужно повышать качество медицинской услуги. Как это сделать лучше? И вот тогда реформа идет».

Тігіпко у відповідь поправив Акімову щодо розподілу відповідальності за реформу ЖКГ, кола вона фактично назвала головним міністра інфраструктури (яким є Борис Колесников). Таким чином він ніби підкреслив, хто з них володіє більш реальною інформацією і безпосередньо займається реформами, а хто – лише про них говорить.

«Евгений Киселев: А вот по поводу ЖКХ упомянутого. Кто кстати у нас за ЖХК отвечает? За реформу ЖКХ.

Ирина Акимова: Это Министр инфраструктуры.

Евгений Киселев: Министр инфраструктуры.

Ирина Акимова: Хотя я считаю, что такие комплексные реформы на самом деле здесь ответственность лежит на очень многих людях. И вот например Сергей Леонидович в его функциональных обязанностях является разработка системы социальной помощи. Он не даром сейчас говорил о социальных льготах. Потому что эти льготы во многом касаются и услуг ЖКХ. Разбираться с тарифами и не заниматься изменением социальной помощи невозможно. Поэтому это как раз вот один из примеров тех комплексных реформ, где ответственность лежит практически на всем правительстве.

Сергей Тигипко: Что касается ЖКХ Тихонов занимается мой коллега.

Ирина Акимова: В том числе.

Сергей Тигипко: Тихонов. А что касается вот скажем ситуации, которая сложилась в этом секторе и той цитаты, которая была, то я хочу сказать , что все таки все должны люди помнить я еще раз хочу нашим согражданам помнить, что у нас работают субсидии работают…».

В результаті Акімовій і Тігіпку не вдалося навести переконливі аргументи на користь того, що одні реальні реформи започатковано, а інші буде проведено з урахуванням помилок.

Однак не лише розбіжності в поглядах псували картину рішучості та єдності владної команди. І Акімова, й Тігіпко не змогли не вдаватися під час своїх відповідей до різних маніпулятивних прийомів, зокрема до такого поширеного, як підміна понять.

По-перше, відповідаючи на закид Валерія Кальниша з «Коммерсанта» щодо низької довіри до влади, Акімова використала в якості аргументу на користь довіри до влади зростання обсягу депозитів у банківській системі. Дуже груба підміна понять, яку легко спростувати: адже протягом 2002–2004 та 2005–2008 обсяг депозитів стрімко зростав, а довіра до влади стрімко падала.

По-друге, опір людей Акімова «таврувала» і перетлумачила як опір чиновників та лобістських груп, хоча зі слів Кальниша чітко випливало, що він мав на увазі незадоволення простих громадян, які не причетні до прийняття та втілення рішень, а є «споживачами» реформ. Завдяки цій підміні понять та «наклеюванню ярлика» Акімова одразу вдається до прийому «безпідставного твердження»: якщо опираються тільки чиновники і лобісти, то більшість, відповідно, підтримує реформи.

«Ирина Акимова, Первый заместитель главы Администрации Президента. Критика всегда должна быть конструктивной, но вы не совсем правы. Доверие к власти. Изменилось ли доверие у власти и предприятий к банковской системе? Конечно, изменилось. Главный показатель — рост, а не отток депозитов в украинские банки. Это свидетельство доверия. Темпы роста внешнего долга. Очень трудно остановить рост, когда маятник раскручен настолько сильно, что темпы роста увеличиваются за 3 года в три раза. Но в этом году сильно замедлились, и у наших кредиторов нет сомнения. Посмотрите на внешние рейтинги, которые выставляют нам рейтинг стабильный.

Я не согласна с вами, что сопротивление идет со стороны людей. Сопротивление среды означает сопротивление со стороны чиновников либо лоббистских групп, которые в результате каких-то шагов понимают, что их интересы могут быть нарушены, они потеряют часть денег. Люди в большинстве реформы поддерживают. Например, реформа здравоохранения. Она такая же болезненная, как и пенсионная. А может, еще более болезненная. Сегодня мы встречались с представителями трех пилотных проектов — Днепропетровская, Винницкая и Донецкая обл. И спрашивали у людей, которые работают на местах, какие есть проблемы, риски, с которыми мы должны работать. И они ответили, что уже начали реформу, что не стали ждать, когда будет принята система законов.

Проблемы есть, но мы к ним готовы и так дальше жить нельзя. И это тот ответ, который дает нам и население, и люди, работающие в сферах, где проходят реформы…».

Далі, коли Акімову запитали про конкретні критерії ефективності адміністративної реформи, вона вдалася до тиражування штампів та «блискучих узагальнень» на кшталт «конечный критерий любой реформы — людям становится жить лучше», «уменьшение коррупции», «уменьшение очередей», «увеличение прозрачности»:

«Антон Подлуцкий, “РБК Украина”. Вы вначале передачи заметили, что реформы — это творчество. Позволю себе не согласиться. Реформы — это технологии, в которых есть определенный цикл и амплитуда. И я вынужден повторить вопрос о том, когда четко по времени закончится первый, второй и третий этап административной реформы?

По каким параметрам будет оценена эффективность этой административной реформы? По минимизации откатов, по падению ставок/взяток?

Ирина Акимова, Первый заместитель главы Администрации Президента. Я думаю, что кто конечный критерий любой реформы в том числе и административной людям становится жить лучше. В области административной реформы я думаю, что по части административных услуг основным критерием будет ощущение и не только ощущение, но и статистические показатели, рейтинги существенного уменьшения коррупции при предоставлении услуг государством. Уменьшение очередей, уменьшение ненужного количества бумажек, справок, которые требуют от обычного гражданина. Это первый и самый важный показатель. Что касается органов власти, это будет тоже уменьшение коррупции, это будет ускорение процесса принятия решений, эффективных решений и я думаю, что это будет увеличение прозрачности и активной работы с гражданским обществом. Потому что власть чаще всего обвиняют и правильно критикуют за то, что она не умеет активно работать сов всеми игроками на этом рынке и реформа власти должна привести».

Сергій Тігіпко використав прийом підміни понять, щоб ухилитися від чіткої відповіді на запитання про наслідки призначення Сергія Арбузова на посаду Голови НБУ. Віце-прем’єр навів приклад, коли Нацбанком керував його молодий перший заступник Яценюк. Неможливість проведення такої аналогії очевидна: Яценюка ніколи не було затверджено Верховною Радою, тобто більшість не брала на себе політичної відповідальності за його діяльність. Керував він Нацбанком як тимчасово виконуючий обов’язки лише 4-5 місяців у 2004 р., та й Раду НБУ очолював близький радник президента Кучми, досвідчений учений – фахівець із монетарної політики Анатолій Гальчинський. До всього, Яценюк до керування НБУ все-таки більш як півтора роки працював першим заступником і входив у курс справ, тоді як Арбузов був першим замом Стельмаха лише кілька місяців. 

«Сергей Тигипко, вице-премьер-министр по экономическим вопросам. Что касается НБУ, была нужна точно смена уже. Потому что достаточно долго уже проработал Стельмах. Оценивать его работу можно абсолютно положительно. Я бы не пугался возраста г-на Арбузова. Тот же первый зам. был А. Яценюк, который возглавлял потом НБУ, который достаточно хорошо справлялся со своими обязанностями. Тогда он был моложе г-на Арбузова. Я бы не переживал. Еще в НБУ достаточно сильный коллектив. Там очень сильные кадры. То, что я слышу от банкиров, особого переживания нету. А то, что я вижу, общаясь с г-ном Арбузовым, понимание проблематики очень неплохое. И меня это радует».

В цілому, Акімова й Тігіпко намагалися перекласти відповідальність за реформи з влади – на інші зовнішні та «непереборні» чинники, такі як «опір чиновників», «спадщина попереднього уряду», хоча й без згадування імені Тимошенко.

Так само неоригінальним у своїх відповідях був прем’єр-міністр Микола Азаров в ефірі «Великої політики» 28 січня. Проте в спробах маніпулювати глядачами прем’єр виглядав більш досвідченим. Зокрема, серед головних причин зміщення графіку проведення реформ і ухвалення Податкового кодексу та бюджету на новий рік Азаров назвав анонімний «процес ухвалення законів». Це хороший приклад створення «пустих понять» з метою приховати правду. А правда полягає в тому, що процес ухвалення Податкового кодексу було зірвано з вини самого уряду, який підготував кілька його редакцій. Окрім того, бюджет взагалі не обговорювався парламентом, його було просто спущено згори для формального схвалення депутатами більшості. Тож це приклад спроби уникнути відповідальності за власні прорахунки.

«Николай Азаров: Ну, безусловно, все сроки определены и они примерно придерживаются. Конечно, могут быть отклонения, вот мы рассчитывали, что Налоговый кодекс примем до октябре, в октябре по крайней мере примем, в ноябре сделаем бюджет, они немножко сместились. Скажем, с бюджетом запоздали, с этим связываются и определенные трудности вот января, потому что бюджет приняли только в конце декабря. То есть определенное смещение сроков возможно в силу того, что процесс принятия законов не простой. И тем не менее, сами реформы рассчитаны на несколько лет, но этапы абсолютно четко определены».

Ще більш зухвалою була спроба Азарова підмінити поняття незадоволеності громадян реформами на їхню мовчазну згоду з реформами. Вітгенштейн міг би позаздрити тому, як український прем’єр зіграв у підміну смислів російського слова «не чувствовать»: якщо в запитанні Кисельова воно мало значення «не видят», то за версією Азарова люди зрозуміли його як «ощущать». А цей прийом дозволив йому висунути «безпідставне твердження», що більшість людей не зазнали негативного впливу дій влади, так би мовити, на власній шкірі. Треба віддати належне Кисельову, який вирішив не підігравати такої грубій маніпуляції та відновив справжній зміст свого запитання і дав пас журналістам для розвитку критики уряду:

«Евгений Киселев: А вот вы знаете, опять хочу сослаться на прошлую программу, неделю назад мы задали вопрос телезрителям: а вы вообще чувствуете, что в стране реформы происходят? И знаете, 53% сказали – нет, не чувствуем.

Николай Азаров: Это очень хорошо.

Евгений Киселев: Это хорошо?

Николай Азаров: Ну, конечно, если люди не чувствуют на себе реформу, это значит, что реформа проводится наименее болезненно, наименее затрагивающее интересы людей. Вообще говоря, вы очень хорошую дали мне тему для размышлений.

Евгений Киселев: Нет, ну это вообще мечта реформатора, чтобы проводил какие-то реформы, а люди их не чувствовали.

Николай Азаров: Конечно.

Евгений Киселев: Потому что реформы – это обычно вещь болезненная.

Николай Азаров: А жизнь становилась еще лучше.

Евгений Киселев: Но наверняка найдутся люди, которые скажут, а они их не чувствуют, потому что их нет.

Николай Азаров: Нет, ну, можно, что угодно говорить, вот, положим, мои оппоненты часто говорят, что все стало только хуже. Ну, это мнение имеет, так сказать, право на жизнь. Но давайте смотреть объективно, в чем хуже, в чем лучше, давайте сравним и сделаем выводы».

Проте Азаров намагався не відповідати на питання, а перекручувати їх так, щоб показати уряд з кращого боку. Так, відповідаючи на закид Ірини Соломко з «Кореспондента» щодо приховування інформації про реальне зростання цін, прем’єр-міністр використав прийом «підтасовки карт»: коли поряд із визнанням певних прорахунків із цінами на гречку навів низку доказів на користь ефективної роботи уряду (особливо цинічно прозвучали слова про зростання споживання м’яса на 3 кг пересічним українцем у 2010 р.).

Зокрема, Азаров слідом за Акімовою використав аргумент про зростання обсягу депозитів. Але цього разу – як доказ того, що в українців з’явилися зайві гроші, які можна зберігати після задоволення нагальних споживчих потреб. Цікаво буде простежити, в який ще спосіб і як довго цей аргумент будуть використовувати спікери влади:

«Ірина Соломко, “Корреспондент”.Коли вас слухаєш, складається враження, що ви живете на іншій планеті. Ціни не ростуть, життя покращується, реформи проходять дуже класно. А ми живемо на іншій планеті, де ціни ростуть, рівень життя погіршується, де ми не бачимо реформ. У мене така пропозиція — чи не хочете ви завітати до нашої планети. Сходити в магазин і побачити, скільки коштує гречка, масло. Можливо, це вас надихне на те, що треба зупиняти ріс цін і покращувати, а не погіршувати життя вже сьогодні?

Николай Азаров, премьер-министр Украины. Спасибо за вопрос. Вы зря думаете, что у меня нет информации. И где это я говорил, что у нас нет роста цен?

Ірина Соломка, “Корреспондент”.Якщо подивитися на ваші статистичні дані при інфляції, і ви казали, що керівники областей, де ціни почали трохи вище рости, будуть мати певні проблеми. Хоча насправді вони подали реальні цифри.

Николай Азаров, премьер-министр Украины.Я привык к профессиональной дискуссии, и если вас тема интересует, я готов буквально несколько минут сказать. Мы имеем инфляцию 9,1% — это наинизшая инфляция за последние 10 лет. И это факт. Как определяется инфляция. По 300 товарным позициям, из которых примерно 38 товарных позиций цены даже снизились, по 250 позициям цены выросли, но менее, чем на 9%, по 20 позициям цены выросли более, чем на 20%. В том числе о тех позициях, что вы говорите. Гречка выросла более, чем в два раза. Это известный факт. Я могу сказать, что делать, чтобы такого роста не произошло. Например, молочные продукты. Возьмем такую позицию, как свинина. По свинине не просто снизились цены, но и выросло употребление мяса. Если в прошлом году каждый гражданин съедал 49 кг, то в этом году — 52 кг. Вас интересует, на какие позиции снизились цены? Зайдите в супермаркет электроники и посмотрите. Увидите громадное количество позиций, особенно в бытовой технике, где позиции снизились. Нам нет необходимости приукрашивать ситуацию.

Что касается гречки. В прошлом году был сокращен объем посевных площадей. Урожай был из-за засухи недостаточный. Могли ли мы предусмотреть ситуацию? Мы пришли в середине марта, когда все это уже сформировалось. Большую половину года мы работали в условиях крайнего дефицита финансовых ресурсов. Сейчас эта проблема мне абсолютно ясна. Закупим 20 тыс. тонн гречки, завезем ее, цены снизятся. Ее сейчас оптимальная цена, с тем, чтобы обеспечить норму рентабельности для тех, кто сеет, обрабатывает и продает — 12–14 грн. Почему она стоит 18? Причина — ажиотажный спрос и отсутствие возможности осуществить резерв ресурсами, который нужно сначала создать. Вот на следующий год уже комплектуются запасы в резерве, в аграрном фонде, государство получит возможность интервенций, вмешательства в ценообразование. Есть конкуренция на рынке. О какой конкуренции гречневой крупы можно говорить, если все производство сосредоточено в 5-ти предприятиях, монополизировавших этот рынок. Я не хочу упрощать. Но и не надо заведомо давать неправильную информацию нашим зрителям. Я сегодняшнюю нашу встречу рассматриваю как возможность донести точку зрения правительства…

Николай Азаров, премьер-министр Украины. Я еще два слова отвечу представителю журнала “Корреспондент”. Ценовая ситуация для нас важна вот почему. Мы, прежде всего, думаем об экономике и росте социальном наших граждан. Если у нас идет завышение по росту цен, значит, снижаются доходы людей, снижается товарооборот, падает внутренний рынок и экономика. Поэтому мы не заинтересованы искажать ситуацию. Наоборот. Достаточно жесткие требования к оценке всех ценовых параметров. И товарооборот за 2010 г. вырос. То есть, люди стали больше покупать. Это абсолютный факт. Второе — выросли не только объемы покупок. Но и депозиты населения в банках на 60 млрд грн, и мы вернулись по показателю к уровню 2007 года. Это объективный факт. Поэтому, безусловно, масса проблем в стране. Но мы должны видеть, как проблему, так и то, как она решается».

Азаров вдало використовував помилки з боку журналістів, щоб нав’язувати власну думку за допомогою маніпуляцій. Зокрема, Валерій Кальниш запитав Азарова про те, яку мету переслідує уряд, порушуючи кримінальну справу проти Тимошенко. Прем’єр одразу вказав на «правовий нігілізм» журналіста, адже не уряд, а Генпрокуратура порушує кримінальні справи. Тому навіть після того, як Кальниш виправився, Азаров мав моральну перевагу і міг спокійно нав’язувати власну версію причин кримінального переслідування Тимошенко, пов’язану з «мільярдними зловживаннями» її уряду. При цьому він використав прийом «трансферу»: називаючи певні анонімні негативні явища, такі, наприклад, «як зникнення зерна з резервів», він переводив цей негатив на уряд Тимошенко і стверджував, що сам такого ніколи не робив. До того ж виглядало це так, ніби й сам Єврокомісар Фюле погодився із «залізною аргументацією» Азарова:

«Николай Азаров, премьер-министр Украины. Я не слежу за ходом судебного процесса, меня это не интересует — у меня много других проблем. А вот что касается выступления руководителя КРУ, то хочу сказать: как бы вы отнеслись к тому, что бюджетные деньги затрачены на приобретение зерна и запасы якобы созданы в резерве и Аграрном фонде, а реально, когда я отправил людей на проверки, есть ли это зерно, — не только зерна нет, но и не было. Существуют еще и долги за это якобы поставленное зерно. Передо мной проблема заложить не только необходимое количество зерна, чтобы страна была с запасами, но и отдать мифические долги. Как я должен на это реагировать? Я работал в правительстве не один год. Я после себя таких вещей не оставлял. За это кто-то должен ответить или никто не должен?

Когда мне задал такой же вопрос еврокомисар, я сказал, что в принципе было бы хорошо, если бы сегодняшнее правительство ни за что не отвечало. Это развязало бы нам руки. Вы за это выступаете? Он говорит, что нет, ни в коем случае. Тогда объясните, за что вы выступаете? Те факты, которые я называю, за это кто-то должен понести ответственность? Так это я привел один факт. Выявили редчайшие вещи, абсолютно недопустимые. Возникает законный вопрос — за это должны отвечать ответственные люди? Я знаю, что такие решения не могли проходить мимо членов правительства. Я считаю, что каждый должен ответить за свои действия».

Підсумовуючи, можна стверджувати, що влада (Акімова, Азаров, Тігіпко) намагається по гарячих слідах «переписати» історію своїх поразок на хроніку перемог. Проте жодного сильного аргументу на свою користь, як-от згадування певних відчутних досягнень чи реалізації певних проектів або рішень, обіцяних під час виборів, глядач так і не почув. У хід й далі йдуть прямі та непрямі звинувачення Тимошенко в «розвалі економіки» та посилання на абстрактний опір анонімних корупціонерів у владі та нерозуміння намірів влади громадянами. Складається враження, що в нової команди, подібно до помаранчевої наприкінці 2005 р., просто вичерпуються смисли, а нові не народжуються. В такій ситуації єдиний вихід для політичного виживання й усунення загрози переходу влади до опозиції – або початок реальних змін, або запровадження більш авторитарних методів керування країною. Потрібно лише гарне виправдання для такого кроку. Тож експерти «Телекритики» будуть відстежувати, чи з’являться в публічних виступах представників влади аргументи на користь «керованої демократії».

В цьому контексті кілька слів варто сказати про появу в ефірі «Шустер live» на Першому національному Тимошенко 28 січня. Того дня лідерка БЮТ була в ударі: з колії її не змогла вибити ані Інна Богословська з традиційним «джентльменським набором» антитимошенківських звинувачень (у «контрабанді грошей в 1990-х із Запоріжжя в Москву», у зв’язках із Лазаренком, у закупівлі Таміфлю «втричі дорожче», у падінні ВВП на 12,5%), ані Анна Герман із закликами разом боротися проти спільного ворога – «високі ціни, безробіття, тяжка криза».

Тимошенко знову використала ефір для повторення старих і нових аргументів про «злочинний характер» влади. Вона майстерно використовувала цілком прийнятні порівняння та логічні аргументи з прийомами гіперболізації «порушень влади» та власних заслуг. Таким чином у Шустера їй вдалося поєднати «мультиплікативність» (дроблення інформації з метою отримати кумулятивне негативне чи позитивне враження) з «висміюванням» дій влади. Регіонали мали можливість зайвий раз переконатися, що переслідування Тимошенко лише додаватиме їй балів в очах громадян:

«На сільську медицину нуль в бюджеті на 2011 рік і тому ми внесли такий закон, щоб зняти 700 мільйонів з розкішного життя президента і купити ще 10 тисяч таких машин і я, якщо Партія регіонів, за дорученням президента у вівторок прийме цей закон, я власноручно на кожну машину наклею програма президента Януковича, за свої власні кошти і за кошти партії. І дай боже, щоб міняли на такі машини, а не на свої власні вертольоти. Для порівняння наведу вам 2 цифри. На всі 1000 машин для сільської медицини ми витратили 12,5 мільйонів євро, запам’ятайте цю цифру, а один вертольот, щоб перевести з Межигір’я на робоче місце одну персону коштує 17,5 мільйонів євро. Так скажіть, куди витрачати гроші? Я вважаю, що я не просто правильно зробила, а треба ще 10 тисяч таких машин докупити і ми врятуємо з вами мільйони життів. В селі мешкає 37% наших громадян, скажіть будь-ласка, їх залишати напризволяще і хай пішки ходять на 30 кілометрів. Тому для мене всі ці кримінальні справи по виплаті пенсій і по постачанню цих машин, це просто нагорода за мою діяльність, це повна реабілітація за 2 роки моєї роботи тому, що те, що вони не накопали нічого іншого свідчить про те, що все ж таки я як прем’єр-міністр в дуже важких умовах працювала чесно і це значить, що їх технологія, що всі однакові не відповідає дійсності».

Заслуговує на увага і гра Тимошенко у «простонародність». Жоден інший лідер не здатен так щиро і довірливо використовувати цю технологію за допомогою цілком реальних фактів:

«Дорогі друзі, я думаю, що все, що сьогодні пов’язано з життям України, все, що сьогодні пов’язано з життям кожної людини, це є в епіцентрі. І коли на фоні таких великих проблем, якими сьогодні живе країна, обговорюються, просто дріб’язкові проблеми, які нічого не варті. Коли сьогодні весь світ говорить, що в Україні посада генерального прокурора – Пшонка, посада керівника вищого суду спеціалізованого з кримінальних справ – теж Пшонка. Рідний брат. Один справу шиє, інший судить. Скажіть, куди піти простій пересічній людині. Я екс-прем’єр-міністр, я не можу пробитися і знайти правди не в суді, не в прокуратурі, не в будь-якій іншій державній інстанції. Що робити простій людині, дайте відповідь.

Коли сьогодні знову багато повідомлень. люди пишуть: 800 грн. пенсія. 530 людина платить за житлово-комунальні послуги. 1200 заробітна палат, забирає 60% їжа, і платити ЖКХ немає за що. Я можу вам сказати, що все, що сьогодні відбувається, практично є руйнацією життя кожної людини.Чому так? От я хотіла б, щоб дискусія сьогодні була іншою. Тому що керівником національного банку став найближчий бізнес-партнер сина Януковича, пан Арбузов. У нас дані середньої ланки Національного банку – 97 млрд грн. надруковано грошей, гривень, які не забезпечені ні економічним зростанням, нічим. І звідти у нас тисяче гривнева купюра. Це “Українська правда”. То я якраз хотіла би, щоб дискусія тут відбувалася в професійній площині. Коли люди кожен день бачать на цінниках збільшення ціни на все, що вони споживають, це значить, що національний банк продовжує як в приватному банку себе поводити і друкувати грошові купюри, які нічим не забезпечені. Що буде через півроку, питання. Що буде через рік».

На думку авторів моніторингу, Тимошенко давно не мала так гарно вибудуваного виступу, а її опоненти за всіх зусиль виглядали досить слабко. На нашу думку, це може призвести до того, що лідерку БЮТ надалі в ефір просто не допускатимуть, надаючи слово менш компетентним і вмілим спікерам, у тому числі колишнім членам її фракції. Інакше, за відсутності реальних позитивних змін у країні, це буде гра в одні ворота, і Януковичу вона навряд чи сподобається.

Окремо відзначимо вкрай невдалу спробу лідера «Фронту змін» Арсенія Яценюка попіаритися на кримінальній справі Тимошенко. Яценюк використав прийом трансферу, коли звинуватив владу в системній політиці переслідування опозиції і на цій підставі «анонсував» майбутні жорсткі репресії Генпрокуратури проти себе самого.

Цей хід майстерно й не менш маніпулятивно зруйнувала Ганна Герман. Так само, як до цього Яценюк дав собі право говорити про невідомі майбутні плани Генпрокуратури, Герман привласнила собі право говорити як його «адвокат». У результаті Яценюк став жертвою витонченого «отруйного бутерброду»: після слів про те, що Яценюком не цікавляться правоохоронні органи, оскільки він не робив нічого протиправного, Герман вжила сумновідомий ющенківський вислів «руки, які нічого не крали» стосовно лідера «Фронту змін», а потім ще й застерегла його від використання прийомів Тимошенко: «Не робіться схожим до Юлії Володимирівни». Оскільки відомо, що за Яценюка голосували люди, які розчарувалися в Тимошенко і Ющенку, він справді припустився помилки, коли вдався до відвертих маніпуляцій, і зазнав відчутного іміджевого удару від більш досвідченої Герман:

«Арсеній Яценюк: У вас було важливе запитання, чому мене не переслідують. І от в цьому питання є дуже цікава відповідь. Знаєте, я сам собі задавав запитання, чому ж ви мене не кличете до прокуратури? Скажу чому. Ви почали кликати Тимошенко до прокуратури. Що ви побачили? Ви побачили її кожен день у новинах, ви побачили її ростучий рейтинг, ви побачили, що до неї повертається увага. Ви чудово розумієте, зараз ми ще покличемо Яценюка у прокуратуру, все. І той період часу вашої влади, що ви думали, що будете п’ять років, може скоротитись до одного року. Це перше. Друге, я розумію, що ви будете далі робить. Ви розберетеся з Тимошенко, ви потім за мене візьметеся, щоб навіть не було ніяких сумнівів. Але я вас можу запевнити, Ганна Миколаївно, що ми так поступати не будемо. Тому що ви відкрили ящик Пандори. Не ви, не ви Генеральна прокуратура. Але ви повинні усвідомлювати, я це підтримую, що кожен, хто вчинив злодіяння, кожен, хто вчинив правопорушення буде за це відповідати. І це не буде стосуватись, це не буде мати амністії ні для кого, ні для колишніх чиновників з вашої адміністрації, ні для колишніх чиновників з попередньої. Тому готуйтесь до того, що коли ви перейдете в опозицію, в цій студії будуть такі самі передачі, з такими самими прокурорами і з такими самими кримінальними справами. Я вам бажаю, щоб цього не було.

Анна Герман: Арсенію Петровичу, для мене дуже важливо, щоб при наступній владі ця студія залишилася, щоб кожен мав можливість так само вільно тут дискутувати, і я дуже сподіваюся, що коли ви прийдете до влади, що ви забезпечите нам це. Стосовно того – будьте готові – німці кажуть “інер берайт” – ми завжди готові, і так має бути. Людина завжди має бути готовою відповідати за те, що вона діє. Я думаю, Арсені Петрович, що боятися нічого. Ви справді не мали, знаєте, як казав поет – “не маєте зерна неправди за собою”. Ніхто вас до прокуратури тягати не буде, бо ви нічого не крали. Ваші руки нічого не крали. Тому, Арсені Петрович, заспокойтеся і не хвилюйтеся, і не говоріть того, чого, знаєте, не робіться схожим до Юлії Володимирівни. Вона завжди видає бажане за дійсне. Я розумію, якщо вам бракує піару, ви би хотіли до прокуратури зайти. Але ми будемо, я думаю, що Савік, як демократичний журналіст буде давати вам весь час тут трибуну, і ви не мусите під прокуратурою стояти. Тому я прошу вас заспокоїтися на цьому».

Більше того, колега-парламентарій Яценюка, регіонал Володимир Олійник, надав прямі докази того, що Яценюк просто бреше, коли каже, що переймається і намагається вирішити проблему корупції власними законодавчими ініціативами. Окрім того, Яценюк брехав і стосовно того, що в «в Україні не діє жодний антикорупційний закон», оскільки насправді діє закон 1995 року:

«Арсеній Яценюк: …Тут йшла дискусія про корупцію. Корупція стала частиною суспільної моралі, корупція стала невід’ємною частиною влади. І просто пустими тезами про те, що, знаєте, ми будемо боротися з корупцією, ми не обійдемося. Кажуть про те, що начебто сьогодні влада і Партія регіонів бореться з корупцією. Це не відповідає дійсності. Хоча б по тій одній простій причині, що мною минулої сесії внесено до парламенту пакет з 5 антикорупційних законів. Перше: підвищення кримінальної відповідальності з вчинення корупційних діянь до по життєвого ув’язнення. Друге: декларування витрат всіх державних чиновників, саме про те, про зо ми говоримо вже десятки років. На що живуть ці люди? У нас перевернута піраміда. Той, хто має гроші, той приходить у владу. Той, хто має владу, той зразу отримує гроші. Це треба розірвати. На превеликий жаль, жодного голосу Партії регіонів в цьому питанні не було. Більше того, всі антикорупційні закони взагалі скасовані. Щоб ви знали, що сьогодні в Україні не діє жодний антикорупційний закон. Діє закон того, хто ближче до корита. Тому моє перше прохання, до вас, Анна Миколаївна, як до першої людини, хто сьогодні представляє владу. Президент вніс закон щодо боротьби з корупцією. Не просо внесіть закон, прийміть цей закон, і саме головне – виконайте його.

Володимир Олійник, народний депутат, Партия регионов: Савік, я дуже поважаю Арсенія Петровича, але от предметно розмова, вона до конструктиву. Пам’ятаєте останнє засідання Верховної Ради, де ваших три законопроекти розглядалися. На першому ви доповіли і пішли, і позбавили мене, як депутата дискусії. А в чому дискусія, вона була професійна, тому що головне юридичне управління до цього законопроекту щодо декларування доходів високих чиновників і членів їх сім’ї, аж на 6 листах написали зауваження, і ви доборе знаєте, як колишній голова Верховної Ради, що там фахові юристи, там ні грама нема політики, але дискусії не було, бо ви пішли з зали. Другий ваш законопроект, поставлений був на порядок денний, ви взагалі відсутній, третій законопроект – ви відсутній. Це не конструктив. Нам треба сідати, писати ці закони важливі для країни. Я глибоко переконаний, що ми приймемо закон антикорупційний, Президент його підпише, ми будемо боротися».

На противагу Яценюку, досить виваженими і логічними у своїх виступах були Анатолій Гриценко та В’ячеслав Кириленко, на коментарі та репліки яких Герман та іншим спікерам від Партії регіонів було важко відповідати по суті.

На жаль, не зрозуміло, чому більш чесним спікерам від опозиції, порівняно з Тимошенко та Яценюком, у студії «Шустер live» надається менше часу. Експерти «Телекритики» сподіваються, що це не чергова маніпулятивна залаштункова технологія Банкової. Чи це так, побачимо в наступних програмах.

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.