Несподівану зміну формату «Великої політики» (випуск 11 лютого) важко було пояснити темою (стан у Збройних силах) чи постаттю запрошеного (міністр оборони Михайло Єжель).

Замість відкритого спілкування запрошеної VIP-персони з ведучим шоу та журналістами провідних українських видань, глядачі побачили наспіх поставлений моноспектакль. Таку честь до цього моменту мав лише Президент України Віктор Янукович. Та навіть той під час двогодинного ефіру був змушений відповідати на запитання та репліки одразу трьох зовсім різних за характером і стилем телеведучих.

Для Єжеля взагалі було підготовлено «теплу ванну»: жодних незручних, неочікуваних чи гострих запитань, відсутність дискусії чи заперечень, відсутність альтернативної точки зору. Закиди до міністра – замість іншої сторони конфлікту, а також компетентних експертів – озвучував сам Кисельов, переважно в іронічно-прихильному до Єжеля тоні. Очевидно, міністру було неважко в цій обстановці. Йому не потрібно було вдаватися до жодних маніпуляцій, окрім брехні та заперечення: він практично слово в слово повторював усе те, що раніше говорив у новинах на цю тему.

Експерти «Телекритики» спеціально переглянули моніторинг випуску новин за 7–11 лютого в пошуках інформаційних слідів теми перебоїв у харчуванні військовослужбовців.

Першим її порушив СТБ 8 лютого: в сюжеті щодо перебоїв із постачанням їжі 15 тисячам військовослужбовців журналісти представили точки зору обох конфліктуючих сторін, проте більш переконливими виявилися представники «Івали», а також гравці, які можуть мати інтерес чи компетентну думку з цього приводу – екс-міністр оборони Анатолій Гриценко, експерт Сергій Згурець та представниці комітетів солдатських матерів.

9 лютого ситуацію висвітлила вже низка телеканалів: «Плюси» дали сюжет більш лояльний до Міноборони, тоді як ICTV та 5 канал продовжили критикувати міністра.

11 лютого вийшло три сюжети: два розширених на «Інтері» й ТРК «Україна» та короткий коментар на 5-му каналі. «Інтер» і ТРК «Україна» подали лише одну точку зору – міністра. При цьому ТРК «Україна» взагалі не пояснювала суті конфлікту, через який виникла загроза харчуванню солдатів, а «Інтер» фактично став на бік Єжеля, проігнорувавши альтернативну точку зору («Івали» та опозиції).

Тобто, «Інтер» фактично вдався до відмивання іміджу Міноборони та самого міністра. Більше того, Кисельов закрив очі на очевидну брехню Єжеля, коли той запевнив, що солдати не будуть «кашоварами». Ще вдень міністр стверджував зовсім протилежне:

«Евгений Киселев: Ну, хорошо. Вот вы пообещали, что армия к сентябрю вернется к традиционной нормальной системе питания, вот что это значит. Что солдаты опять будут ходить в наряд по кухне?

Михаил Ежель: Мы проанализировали ситуацию, которая сегодня сложилась. Чисто аутсорсинга, который сегодня есть – я думаю, мы от него отойдем. Почему – потому что вот показал опыт воинская часть – это структура, которая не может находиться привязанной к котлу. Котел конечно всегда должен идти за воинской частью. Воинская часть, ее работа, работа в районах боевой подготовки, за двести, за триста километров. Естественно, те люди, которые сегодня живут – они не могут идти за воинской частью, поэтому воинская часть естественно должна иметь свои структуры которые могут кормить. Если воинская часть находится в пункте постоянной дислокации, значит, она будет обеспечиваться вот этими подразделениями структурными, которые продовольственные и могут также привлекаться из них люди, которые будут делать работу, которая несвойственна для того, чтобы делал ее военнослужащий, это будет работа связанная с чисткой картофеля, посудомойками, уборка зала и такое другое.

Евгений Киселев: То есть, еще раз, вот в этих подразделениях, которые вы намерены создать будут работать, так сказать, вольнонаемные граждане.

Михаил Ежель: Да, то будут работать вольнонаемные граждане.

Евгений Киселев: Вольнонаемные граждане, не солдаты срочной службы. Не сержанты.

Михаил Ежель: Нет, то будут не солдаты и не сержанты.

Евгений Киселев: То есть в наряд по кухне ходить не будут.

Михаил Ежель: Нет, они ходить в наряд не будут.

Евгений Киселев: Нет, я спрашиваю не случайно, вон все уже заголосили, ваши оппоненты, что все, опять у нас будет армия кашеваров с ружьем.

Михаил Ежель: Но готовить пищу будут наши коки, хлебопеки, повара и все другие, мы будем готовить, потому что одна из важнейших функций – продовольственное обеспечение личного состава.

Евгений Киселев: Понятно, значит, возврата к армии кашеваров не будет, как сказал один из ваших предшественников, экс-министр обороны Анатолий Гриценко.

Михаил Ежель: Дело в том, что он внедрял эту систему с ее самого начала, он ее будет конечно отстаивать до конца, но это его дело».

«ТРК “Україна”: “События” (випуск о 19:00:00)

11.02.2011

Сюжет № 5

Андрей Кузаков, корреспондент:Обед заканчивается, курсанты расходятся. Министр остается наедине с журналистами. Объясняет: то, о чем им рассказывали коммерсанты, снабжающие армию хлебом, просто вранье.

Михаил Ежель, министр обороны:"Коли появляється теза, що розбута, роздута і голодна армія – це брехня. Понімаєте? Це брехня. Армія наша і обута, і одіта, і нагодована. Відповідно тих норм, які сьогодні є".

Андрей Кузаков, корреспондент: Уже к осени украинская армия готова отказаться от услуг коммерческих структур по приготовлению пищи. Готовить себе военные будут сами. В повара переквалифицируется 3000 бойцов».

«5 канал: “Час новин” (випуск о 20:30:01)

11.02.2011

Сюжет № 4

Тетяна Даниленко, ведуча: Варити їсти в армії з осені знову будуть солдати. Про це заявив міністр оборони Михайло Єжель. До цього мають намір залучити 4 тисячі особового складу.

Михайло Єжель, міністр оборони України:"Армія не може залежати від комерційних структур. Значить, із сьогоднішнього ранку нормально особовий склад харчується, підключені інші структури – раз. Всі резерви, які є сьогодні в Міністерстві оборони також підключені до цієї схеми. Сьогодні я особисто дав команду проконтролювати всьо, що стосується гарячого сніданку, всьо це зроблено".

Тетяна Даниленко, ведуча:Харчовий скандал у армії розгорівся декілька днів тому. Дві фірми-годувальниці українських військових через борги відмовилися співпрацювати з Міноборони. Військове відомство визнало, що винне гроші, але віддавати їх не планує аж до рішення суду. І одразу уклало угоди про постачання продуктів армії із новими фірмами».

Отже, у підсумку виникає низка запитань:

1. На якій підставі міністру оборони, який відповідає за безпеку країни, штучно створюються умови, в яких він може безкарно брехати, перекручувати та ігнорувати факти й альтернативну думку?
2. Чи справді новий формат монологічного спілкування з Кисельовим без присутності опонентів чи хоча б журналістів викликаний змінами в сітці мовлення «Інтера»?
3. Чи не пов’язана зміна формату з усвідомленням, що попередній варіант не давав можливості нав’язувати глядачам думку, вигідну насамперед владі?

Вже в найближчих випусках «Великої політики» ми зможемо отримати відповідь хоча б на два останніх запитання. Проте складається враження, що «Велику політику» перетворюють на «Велику маніпуляцію».

***

Як скрутно буває представникам правлячої верхівки під час дискусії з опонентами і простими виборцями в прямому ефірі, добре видно з ефіру «Шустер live». 14 лютого представники Партії регіонів були змушені вислуховувати неприємні коментарі від мешканців Донецька та Луганщини через закриття шкіл – безпідставне, на думку громадян.

У ситуації, коли бракувало аргументів, Юрій Мирошниченко, представник Президента у Верховній Раді, та Максим Луцький, перший заступник голови комітету Верховної Ради з питань науки та освіти, вдавалися до «підміни понять», «фальшивого протиставлення», «повторення інформації», «перекручування слів опонентів», «безпідставних тверджень» та «напівправди».

Зокрема, Луцький підмінив поняття «закриття школи» і «рейдерського захоплення», протиставляючи їх і, таким чином, відмежовуючи відповідальність влади за вчинене. Пізніше в програмі він та Мірошниченко постійно повторювали тезу про те, що закриття шкіл буде на депутатському контролі і нічого поганого не станеться.

Мірошниченко перекручував слова Марії Олійник, заперечивши проти її нібито «звинувачення» Партії регіонів у тому, що саме партія закриває школи. Проте зі слів Олійник було зрозуміло, що закриває не партія чи Янукович, а конкретні представники партії, на яких вона, до речі, просить відповідно вплинути і припинити їхню діяльність.

«Максим Луцький, народний депутат, Партія регіонів: "Прежде всего, тут надо заметить, что люди, которые пришли, они хотят услышать конкретные ответы на вопросы, которые они ставят. И когда мы слышим ситуацию, которая сложилась в Красном Луче, то мы четко слышим, что там речь идет о рейдерском захвате помещения. То есть не идет речь о закрытии школы. Поэтому это вопрос правоохранительных органов. Мы как народные депутаты готовы завтра заняться этим вопросом. Юра как представитель Президента в парламенте, я как первый заместитель председателя комитета по образованию и науке – мы готовы в эту ситуацию серьезно включиться. Что касается того, что мы слышали, что 26 школ находится в состоянии закрытия или сокращения, то, мне кажется, тут по каждому конкретному случаю нужно подходить индивидуально. Потому что общий подход здесь не работает. Отвечая на вопрос оптимизации. Да, если в каком-то населенном пункте количество учеников в школе чрезвычайно маленькое, а сокращение учебных заведений – это исключительно компетенция территориальных громад, тогда она принимает решение и происходит сокращение. Но тут же идет обеспечение с помощью Министерства образования и науки, сразу подключается программа школьного автобуса. Хочу сказать, что только за прошлый год 170 школьных автобусов преступили к выполнению своих обязательств".

Марія Олійник:"Якраз прозвучало тут, що на Донеччині закривається 26 шкіл. Ця інформація від Юрія Івановича Соловйова, начальника обласного управління освіти. В тій же інформації було сказано, що закриваються ті школи, які наповнені менше, ні 30%. 136-та школа наповнена 95%. І вся проблема на Донеччині… Я хочу, щоб в першу чергу сьогодні почули нас депутати і представники Партії регіонів, бо це владна партія. Я вас прошу включитися на захист цих шкіл. Вся проблему в тому, що таємно від громадськості, від засобів масової інформації прийнято на Донеччині 15 жовтня… Я вам зачитаю, як називається цей документ. Регіональна дорожня карта – напевно, регіональна, тому що Партія регіонів її розробила на Донеччині – щодо оптимізації мережі бюджетних установ та видатків місцевих бюджетів на їх утримання. На виконання цього документу пішло вниз, по місту, по районах і так далі. І цей документ скривається абсолютно від усіх. Я зробила запити всюди. Мені відмовили видати цю дорожню карту в Донецькій раді. І на сьогоднішній день цього документу немає ніхто. Але на виконання цього документу райони здали школи, які закриваються. Причому це школи не ті, які погані, як ви кажете, і які мало наповнювані, а якраз найкращі, де були зроблені ремонти за 2–3 роки до цього. Вже виданий наказ від 27 січня №65 міською радою про планові показники наповнюваності класів та набору до перших і десятих класів. 27-го виданий наказ, Будьонівський районний відділ освіти, а 29-го 52 дошкільнят, п'ятирічок закрили школу і не пустили в клас. Без жодних документів. І саме тому це визвало мітинги, протести, страйки. І саме тому сьогодні на площі стоять сотні людей".

Савік Шустер, ведучий: А цель? Куда ведет эта дорожная карта?

Марія Олійник: "Ми її не бачили, але по наслідках я бачу там декілька проблем в кожному конкретному випадку. Дальше йдуть чутки. Одні кажуть, що там хочуть знести цю школу і фірма приближена до Партії регіонів буде будувати хмарочос. Це стосується… В 111-й, Петрівський район, кажуть, що буде розважальний центр на місці цієї школи. Частина переводиться дітей української школи 111, яку відкривала вся Україна, вся Україна звозила книжки. Ви знаєте, що таке російську школу відродити і перевести її на українську? Це і методика, це і книжки, це і світлиці, це і вчителів перевчити. Зараз частину – у російську школу №100, частину – у двомовну №101. Вчителі на вулиці, діти – куди завгодно. Навіть коли фашистська Германія зайняла Донеччину, школи існували. А сьогодні, на превеликий жаль, навіть коли пік кризи був, ніхто не посмів закрити школи. А сьогодні, по наших висновках, буде закрито біля 50 шкіл в Донецькій області, не 26. Бо я бачу, що в кожному районі з 9 закривається по одній-дві школи. Це вже 10. Я одну фразу скажу. Якщо не вистачає грошей, то чому не почали з ліквідації тих структур, я маю на увазі районні відділи освіти? Адже дітей зменшилося з 90-го у два рази, а чиновників районних відділів освіти збільшилося у три рази. І я задаю це питання донецьким властям. Чому ті люди… І обласне управління освіти, і міське управління освіти – вони просто повинні, як наш Президент каже, ті, що повторюють одне і те саме, їх треба ліквідувати. І 9 приміщень, і по 15 в районних відділах освіти. Можна скільки зекономити грошей. Але справа не в грошах".

Савік Шустер, ведучий: Юрий Мирошниченко.

Юрій Мірошниченко, представник Президента у Верховній Раді України: "По-перше, я хочу вам, Савіку, подякувати і всім людям, які вийшли сьогодні на майдан в Донецьку. Не поділяючи ваш скептицизм щодо Партія регіонів. Я хочу абсолютно принципово і на всю країну заперечити те припущення, що Партія регіонів закриває українські школи. Ви неодноразово чули, що Президент заявляв необхідність розвитку як української мови, так і всіх мов тих громад, які мешкають в Україні. Зараз ми почули дві оцінки ситуації в Донецьку. Один директор школи каже, що у них ніколи не було проблем, і ця школа одна з найкращих і її вчителі є кращими серед вчителів області. Інші школи, які мають проблема, вони нам про це повідомляють. Якщо йдеться про рейдерське захоплення, то, звісно, це буде предметом нашого розслідування. Ваші пропозиції щодо скорочення відділів освіти, вони абсолютно корелюються з тією адміністративною реформою, яка вже розпочата, в межах якої Президент чітко визначив необхідність скорочення тих кадрів, які не займаються безпосередньо управлінською діяльністю, а лише споживають український бюджет. Що стосується в цілому проблеми. Савіку, це реальна проблема. Сьогодні ми говоримо про закриття шкіл в Донецькій області, але вони закривають і у Львівській області, і у Волинській, і у моїй рідній Чернігівській, і в багатьох інших областях. І почали вони закриватися не в цьому році. І раніше в парламенті ми розглядали цю проблему. Оскільки дітей стає менше, а коштів на утримання у держави не вистачає. Що стосується політики Партії регіонів. Вона полягає в головному – необхідність інвестувати в першу чергу в освіту. Президент на громадській гуманітарній раді дав чітке завдання і міністерству профільному, і нам як депутатам – розробити комплексну, системну, європейську реформу освіти. І в цьому контексті, звичайно, підтримка школи, особливо коли йдеться про школи на рівні сіл, селищ, міст, є пріоритетом. Дякую ще раз, Савіку, що ви поставили цю проблему. Це буде, я думаю, предметом розгляду профільного комітету у Верховній Раді. Я особисто як представник Президента особливу буду приділяти, щоб ніяких порушень пов'язаних з дискримінацією за мовною ознакою, за якимось соціальним становищем під час будь-яких реформувань не було. Тому, я думаю, що ми з вами – не опоненти, а ми з вами – колеги. І мені дуже приємно, що ви послалися на Президента, який принципово проводить цю лінію".

Петро Мага: Прямий факт для пана Юрія із Донецької області. “В городе Горняк тоже закрывают украиноязычную школу №19. Детей переводят в другую, холодную, очень далекую школу. Вначале аргументировали, что нечем платить за отопление. Нашли родители спонсора – все равно закрывают. Сейчас закрыли на выдуманный карантин, чтобы сбить напряжение, а после карантина скажут, что наши дети будут учиться в другой школе”.

Юрій Мірошниченко: "Пане Петре, я дякую, що ви повідомляєте. Вся ця інформація буде предметом депутатського звернення. Ми не допустимо, щоб була дискримінація будь-яких учнів, які навчаються в Донецькій чи то будь-якій іншій області"».

Так само відхиленням від теми і пустою демагогією відзначився представник БЮТ Андрій Шкіль. За допомогою створення «фальшивої асоціації» Шкіль перейшов від закриття шкіл у Донбасі до звинувачень: «Це політика Партії регіонів. Руйнування української культури, руйнування української духовності, руйнування української середньої школи, руйнування вищої освіти».

Взагалі, спілкування між представниками опозиції та влади в ефірі набуває рис обміну маніпулятивними прийомами. Це дуже добре видно з діалогу між Олегом Медведєвим та Юрієм Мірошниченком. В обох випадках бачимо використання проблематики мови та освіти для приниження опонента та підвищення ролі свого лідера:

«Олег Медведєв, політтехнолог: "Мені з одного боку сумно, а з іншого боку радісно, як людині, яка народилася в Східній Україні. мені приємно чути, що люди в Донецьку і в інших містах Донбасу протестують проти закриття україномовних шкіл. З іншого боку, мені боляче, що на 20-му році незалежності, яке нам Президент обіцяє гучно відсвяткувати, ми в Україні боремося за те, щоб у нас не закривали україномовні школи. Ми пережили десятки років тотальної русифікації, закриття україномовних шкіл. Чому це відбувається? Треба визнати, що насправді проблема загальна. Вона стосується і російськомовних шкіл. Влада вирішила серйозно заощадити на вчителях. І не тільки закривають школи. Цю SMS, яку зачитав Петро Мага. Та по всій країні вчителів змушують брати безкоштовні відпустки. Ми цього не знаємо? Де, до речі, Табачник? Чому його сьогодні тут немає? Вчителям вперше цього року не проіндексована, не зростає заробітна плата. Вона ледве-ледве індексується на рівень інфляції. Їм познімали різні премії, познімали різні доплати. Криза ж пройшла. Чому уряд Тимошенко у 2009 році, тут згадували, знайшов можливість під час кризи на 20% на рік зробити доплату вчителям за престижність праці. А чому це все зараз скорочується? Тому проблема загальна. Це загальне ставлення влади до освіти – до російськомовної і до україномовної. Але чому першими жертвами стали україномовні школи? Та тому що влада сформована з таких людей, яким нічого не болить українського. У вас, пане Юрію, в Адміністрації, у вашій, в уряді десятки і сотні людей, які не знають української мови, які нею не говорять, які її не поважають, яким вона чужа, так само як китайська чи монгольська. І коли чиновники на місцях думаю, яку школу першу скоротити, та ту, яку там наверху не жалко. Тому давайте першу скоротимо україномовну, а там подивимось, що далі робити. А далі черга доходить і до російськомовних. І останнє, що я хотів давно у вас, пане Юрію, запитати користуючись нагодою. Шукають способи, як заощадити на бюрократичному апараті і так далі. Поясність мені і глядачам, для чого взагалі існує представник Президента у Верховній Раді, коли Верховна Рада давно нічого не вирішує, а як голосувати і тиснути на кнопку – маше рукою пан Чечетов?"

Юрій Мірошниченко: "По-перше, пане Олеже, у мене болить за Україну, за українські школи, за українську мову. Хоча ви народилися в Східній Україні, а я взагалі в Росії народився. Але відчуваю себе українцем. І болить кожен такий факт, який ми чуємо сьогодні. До речі, говорю не лише на програмах або у Верховній Раді, але і вдома українською мовою. Це по-перше. По-друге, я не можу погодитись з вами, що багато людей в українській владі не сприймають українську мову. Я на нарадах у Президента чую українську мову. Там немає камер, там немає сторонніх людей. Президент говорить українською мовою. І це є такий знак всім працівникам Адміністрації, в тому числі… Я відповідаю за те, що я говорю. Тепер що стосується самої проблеми. Ви правильно говорите, що сьогодні багато накопилось і в освіті, і в економіці, і в соціальній сфері. Для того Президент утворив громадську гуманітарну раду. Запросив опозицію. Згадайте його виступ на відкритті нашої чергової сесії. До того, щоб ми сіла разом за круглий стіл і думали не про свої амбіції, а про долю України. Саме тому Володимир Семиноженко і говорить, що системна реформа освіти повинна бути не намаганням перетягнути цього каната або маленьку ковдру з одного місця на інше. А зробити як результат – освічену людину. А що стосується голосування у Верховній Раді, то, повірте, я і пленарні тижні працюю, в тому числі з представниками опозиції, в тому числі для того, щоб скоригувати нашу позицію, коли ми голосуємо. Так само як і не пленарні тижні, опрацьовуючи весь той масив законодавства, який йде на пленарний тиждень. І ніколи ми не робимо диференціації, чи це законопроект від опозиції, чи від влади. Згадайте хоча б той закон про доступ до публічної інформації, який дає можливість нашим громадянам від будь-якого чиновника публічний документ. Ми тільки ухвалили цей закон і Президент його підписав. Автором був наш колега Андрій Шевченко. Оце реальні кроки, які є. Але ви праві в тому, що є і консерватори, що це є непроста річ. І що нам треба якраз об'єднуватися для того, щоб і закони якісні ухвалювати, і до кожного села доходили ці наші рішення, як вказівка, яку не можна проігнорувати"».

Зрозуміло одне: в такій дискусії дуже мало часу й місця залишається для об’єктивного інформування та поставлення перед владою запитань, які вимагають конкретної реакції та відповідальності. Шустеру довелося повторити пересторогу громадян про намір оголосити голодування 16 лютого, проте так і не вдалося витягнути з жодного представника влади чіткої та зрозумілої обіцянки, що проблему буде вирішено без примушування громадян до таких відчайдушних кроків.

Фактично, скрутна людська ситуація в Донецьку стала ще одним приводом для обміну ударами та для самореклами політиків. У певні моменти це виглядало аж надто дико. Як-от з ініціативами Арсенія Яценюка:

«Лілія Гриневич, перший директор Українського центру оцінювання якості освіти: "У всій цій дискусії не прозвучало одного – це інтереси оцих конкретних дітей. Справа в тому, що ці діти, які навчались українською мовою, повинні бути переведені до російської школи. Ми чули про те, що замало учнів у класах, що виявилось неправдою, про демографічні показники, про економію бюджетних коштів. А от інтереси цих дітей. Це, звичайно, дивовижно, що тільки на цій програмі ви дізналися про цю проблему. Це свідчить про абсолютне руйнування міфу про хорошу субординацію і центральну вертикаль Партії регіонів. Сьогодні така серйозна проблема… про неї ви дізнаєтесь. Ви кажете: будемо моніторити ситуацію".

Савік Шустер, ведучий: А вы хотите, чтобы Партия регионов была как КПСС.

Лілія Гриневич:"Ми просто руйнуємо міф, який вони самі створили. Але йде мова зараз про одне. При будь-яких таких кроках, які можуть бути потрібні, треба ставити себе в позицію дитини і тих людей, заради яких працює система освіти. Тут говорили про реформу системи освіти. Майже рік при владі. Яка реформа в середній освіті запропонована. Ми маємо дві основні тенденції. Перша тенденція: це ідеологічні зміни в основні предмети – історія, література. Другий тренд: це економія у сфері освіти. Так само медицини, так само культури. Тому що це є ті сфери, на яких можна зекономити, затиснувши і поставивши у ще більш рабське положення вчителів, викладів і так далі. Як можна вийти з цієї ситуації? Має бути конкретний крок – внесений законопроект Арсенієм Яценюком. Проголосуйте за нього, зробіть конкретний крок назустріч цим дітям".

Савік Шустер, ведучий: Это уже второй призыв от партии Арсения Яценюка».

Проте ще абсурдніше виглядала частина програми, присвячена зростанню цін. Інформаційним приводом було зникнення з полиць магазинів гречки після того, як уряд запровадив адміністративне регулювання цін.

Запрошений головний спікер – міністр АПК Микола Присяжнюк – кістьми лягав, щоб заперечити такий зв’язок. Особливо міністр зловживав прийомами «підтасовки карт», «наклеювання ярликів» та повторення однотипної інформації й мультиплікації (подачі різноманітних фактів у високому темпі, що не дає можливості відстежити хід думки). При цьому досить пристойно міністру опонували економіст Олександр Пасхавер та представник зернотрейдерської компанії Євген Ленг. Однак Присяжнюк твердо стояв на своєму і продовжував монотонно повторювати одні й ті ж аргументи.

На щастя для міністра, несподівана допомога прийшла з боку Петра Порошенка. Голова Ради НБУ з позиції нібито критики почав подавати інформацію в режимі «напівправди». Зокрема, Порошенко перевів дискусію з неефективних дій влади у площину неправильного обрахування інфляції. Хоча, як зазначив Плотніков із Партії регіонів, такий обрахунок вівся весь час, коли Порошенко був Головою Ради НБУ, хоча від нього до цього дня ніхто не чув критики з цього приводу.

Після обговорення «гречаної теми» Порошенко отримує нібито логічний пас Шустера щодо зростання ціни на нафту та бензин. Завдяки цьому питанню Порошенко отримав нагоду розкритикувати міфічну компанію «Лівела», яка, «базуючись на рішенні районного суду міста Кременчука, завезла в Україну мільйони тонн бензину, нафтопродуктів, нафти, не сплативши податок на додану вартість, не сплативши акциз, позбавивши бюджет як мінімум 6 мільярдів гривень податкових платежів. І в цей же час, це відобразилось в спосіб, коли вони на 30% зросли ціни на бензин». Тепер, вдаючись до прийому «напівправди» та «підтасовки карт», Порошенко починає рекламувати свій погляд на те, як слід провадити реформу і як справжня влада має реагувати на публікації журналістів. Звісно, Порошенко при цьому «забув» про свої власні помилки, як він свого часу ігнорував думку журналістів, котрі писали про руйнівні наслідки його діяльності на посаді Голови РНБОУ при Ющенку.

«Савік Шустер, ведучий: Я приглашаю министра Николая Присяжнюка к микрофону. В принципе, насколько я понимаю, в этом году собрали 133 тысячи тонн гречки, а Украина потребляет 140 тысяч, поэтому есть дефицит гречки. Но это регулирование цен приводит к исчезновению.

Микола Присяжнюк, міністр аграрної політики та продовольства України: "Немножко наоборот. Ситуация какая. Мы можем сегодня говорить о гречке или можем говорить о глобальных проблемах, которые есть в мире. Вы знаете, что есть такая организация ФАО, это при ООН, яка практично визначає і рахує баланс споживання і виробництва продуктів харчування у світі. Висновки ФАО, що за останні 10 місяців продукти харчування у світі зростають достатньо стрімко. І тільки за січень місяць 2011 року продукти харчування у світі зросли на 3,8%. Це достатньо великий рівень, тому що найближчих 40 років такої динаміки зростання цін не було. Звичайно, виникає проблема – а як бути далі, яка роль нашої країни в цьому сегменті і що ми повинні робити? Та ситуація, яка сьогодні склалася з гречкою… Звичайно, ви правильно сказали, що ми виробили 130 тисяч тонн гречки, а споживаємо 80–90 тисяч тонн. По великому рахунку, баланс був. Не було перехідних запасів на гречку. А чому так відбувалося? Тому у минулому році був дефіцит цукру, тому що попередні роки цукор коштував 2,30–2,40. І він був набагато дешевший, ніж собівартість виробника і переробника. Так же відбувалося постійно з гречкою. І виробник розпочав таку роботу, і бачачи, що немає рентабельності, він постійно зменшував посіви гречки, цукру, як було попередні роки. Про що це говорить? Той лозунг, яким ми завжди намагались керуватися останні 20 років, що ринок все відрегулює – це не відбулося. І особливо в сегменті сільськогосподарської продукції і сегменті виробництва продуктів харчування. Тут не працює такий лозунг, що ринок все відрегулює. Чому? Я хотів би звернути увагу, що ринок сільськогосподарської продукції у всіх країнах, починаючи від самих розвинутих країн і до країн, які розвиваються, сегмент сільськогосподарської продукції самий зарегульований. І ми за цей час повинні були як держава, маючи ринкові відносини… Ми повинні констатувати, що аграрний сектор пронизаний практично на 95–98% ринковою економікою. Держава була зобов’язана, звичайно, відпрацювати баланси внутрішнього споживання, для того щоб можна було замовити сільгоспвиробнику той чи інший вид сільськогосподарської продукції, для того щоб забезпечити продовольчу безпеку. Це важливе питання. Я ще повернусь до заключення ФАО. Майбутніх ближчих 10 років питання щодо продовольчої безпеки буде стояти достатньо гостро. На сьогоднішній день, по заключенню цієї організації, в зоні ризику голодних бунтів знаходиться Китай, знаходиться Індонезія та інші країни. Сьогодні велика питання буде виникати і в Єгипті стосовно продуктів харчування. Тобто ми повинні розуміти – це плюс чи мінус для нашої країни. Звичайно, маючи такий потужний потенціал виробництва сільськогосподарської продукції, це для нашої країни великий плюс. Тобто першочергове завдання наше – це забезпечити продовольчу безпеку. Щоб забезпечити продовольчу безпеку, звичайно, повинен сільгоспвиробник і Міністерство аграрної політки та продовольства чітко розуміти, який обсяг сільськогосподарської продукції ми повинні виробити, для того щоб забезпечити внутрішню продовольчу безпеку.

...

Савік Шустер, ведучий: Петр Порошенко, к микрофону. Я бы хотел вам вопрос задать другого толка, потому тоже надо это иметь в виду, это подорожание бензина. И бензин будет дорожать. И в связи с кризисом в Египте, наверное, будет дорожать нефть, в общем-то, какие последствия? К чему надо готовиться?

Петро Порошенко: "Ще раз добрий вечір, шановні телеглядачі, добрий вечір аудиторія".

Савік Шустер, ведучий: Вот мы видим динамику роста А-95.

Петро Порошенко: "Я хотів би підкреслити, що ця динаміка росту не за роки. Це динаміка росту, яка спостерігається останніх 2,5 місяці. Причому я хотів би наполягти ще на одній важливій складовій, яка відбувалася в Україні під час цього зростання цін, і яку я вже один раз сказав на вашій шановній програмі, пан Савік. За цей час підприємство, яке зареєстровано в місті Кременчуці, базуючись на рішенні районного суду міста Кременчука, завезло в Україну мільйони тонн бензину, нафтопродуктів, нафти, не сплативши податок на додану вартість, не сплативши акциз, позбавивши бюджет як мінімум 6 мільярдів гривень податкових платежів. І в цей же час, це відобразилось в спосіб, коли вони на 30% зросли ціни на бензин. Отут я можу вам стверджувати, що ні Єгипет, ні Мубарак, ні світові ціни за останні 1,5 місяці на ці ціни ніяк не відобразили. І тут пряма робота, вибачте, знаєте, що я вас завжди намагався підтримувати, пряма робота Антимонопольного комітету, який зможе надзвичайно ефективно взяти за одне місце, разом з іншими правоохоронними органами, і продемонструвати свою рішучість по боротьбі з корупцією, бо адреси цих людей відомі, кошти, які вони вкрали в кожного громадянина України, відомі. І треба мати публічний, показовий судовий процес для того, щоби визначити, хто і в який спосіб використав ці гроші, і в який спосіб це не вплинуло на зниження, а підняло ціни на бензин. Я впевнений в тому, що Єгипет, ну… Я поділяю позицію ризиків, про які казав Віталій, і я підкреслюю в своєму виступі, що позиція втрати стабільності мусульманської… більше небезпека мусульманська, скажімо, захоплення влади, ніж організації під впливом військових нових виборів. Але я впевнений, що світовим нафтовим цінам зараз, із-за Єгипта, різких стрибків цін не буде. І немає підстав для різких стрибків цін на Україні. В нас на сьогоднішній день зупинилося три нафтопереробних заводи із-за діяльності цієї фірмочки. Позбавлені роботи, ну, десятки тисяч людей. Не надходять гроші до бюджету. Де реакція влади? І саме тому, коли ви мене… 4 заводи. 4 заводи. Ті десятки тисяч людей, десятки мільйонів… Чия це фірма? А ви думаєте… Давайте про це поговоримо. От я зараз хотів би, бо коли я отримав від вас запрошення на програму, я побачив, що ми сьогодні будемо обговорювати економіку і свободу слова. Якщо ви дозволили б мені, щоби я спробував об’єднати їх. І от зробити такий перехід, хоча, не втручаючись…"

Савік Шустер, ведучий: Тогда мы еще подключим к нашей дискуссии Евгения Царькова, который имеет прямое отношение к информационному поводу. Евгений Царьков у нас в Одессе, не доехал он до Киева, но мы его догнали и пригласили в студию. Пожалуйста.

Петро Порошенко: "Дуже дякую. Коли ми говоримо про свободу слова, для більшості людей свобода – якась абстрактна категорія, яка стоїть на набагато більш далекому місці, ніж ціни на продукти харчування, боротьба з корупцією, заробітна плата і ефективно функціонуюча влада. Нібито це не є питання життєвої необхідності і не є сьогодні головною загрозою в Україні в умовах економічної кризи. А економіку треба робити, покращувати ситуацію шляхом реформ. От що треба для проведення економічних реформ в державі? Дві, на мою думку, складові, крім політичної волі. Перше – потрібна довіра до влади, яка проводить реформи, і друге – гроші, бо реформи є справа дуже недешева. З грошима в нас нібито ситуація покращиться після початку співпраці з МВФ, 15 мільярдів вже надійшли минулого року. і подушка для мінімізації наслідків реформ сформована. А от з довірою влади на сьогоднішній день є певні проблеми. Бо рейтинг влади… коли в березні-квітні місяці влада починала свою діяльність, якщо я не помиляюсь, довіра до Президента складала в межах 60%, довіра до Партії регіонів складала в межах 40%. І це, звичайно, найкращий час, коли люди готові пробачити багато речей владі, довіряючи її напрямкам, пропозиціям, устрімленням. На сьогоднішній день боротьба зі свободою слова перетворила журналістів, які є насправді, можуть бути, величезними союзниками влади в наведенні порядку. Якщо влада має на це політичну волю. Вона перетворила їх у ворогів. В який спосіб, який є найбільш ефективний спосіб боротьби з корупцією? На моє глибоке переконання, біля кожного корупціонера, починаючи від даішника, який стоїть на дорозі, і закінчуючи податківцем, який бере хабарі і не повертає ПДВ ти есбеушника чи міліціонера не поставиш. Бо часто-густо, на жаль, вони самі є корупціонерами. Єдиний спосіб перетворити і побороти це – це є світ. Бо корупціонер, як і єгипетські мумії: коли світ на них іде, вони розсипаються. Якби влада на кожне критичне зауваження… Ми сказали сьогодні про "Лівелу", ми сказали про корупцію при державних закупівлях, ми сказали про корупцію при розподілі квот на експорт зерна, ми сказали про корупцію на митницях при завезення. Зразу же, миттєва реакція влади. Миттєва. На кожне справедливе звинувачення журналіста – влада демонструє свою прозорість, відкритість і рішучість. Скажіть, будь ласка, чи довіряли б ви такій владі? Очевидно. Коли б ця влада казала, що, шановні, ми починаємо реформи, причому починаємо з себе, ми себе скорочуємо, фінансування бюджетних наших витрат, ми з себе, ми пересідаємо з тих лімузинів на бувші у використанні машини. Коли ви приїжджаєте до будь-якого району, коли ви заходите в будь-який районний центр, який перший гарний будинок ви маєте можливість побачити? Я вам скажу, підкажу: два – Державна податкова адміністрація і Державна районна адміністрація. Школи, лікарні, інші будинки, які формують з суспільну підтримку, будуть розрушені. І прокурор, ну, це вже певні інновації, це вже позиція останнього часу. Так от, на сьогоднішній день, я глибоко переконаний, що влад конче потребує дотримувати слова, якщо вона хоче робити реформи. Альтернативи цьому, переконаний, немає"».

Насамкінець, кілька слів про «Свободу слова з Андрієм Куликовим» (ICTV). Найбільш негативним враженням від двох поспіль програм (7 і 14 лютого) став підбір так званих експертів. Зокрема, з незрозумілих для ТК причин В’ячеслава Піховшека було запрошено на програму з Василем Онопенком. Ми не ставимо під сумнів певний рівень професійності Піховшека як журналіста, проте, на нашу думку, важливим фактором відбору є ще й етичні міркування.

Вже до 7 лютого, а тим більше до 14 лютого, було відомо про конфлікт, який виник між Піховшеком з одного боку та журналістом «Української правди» Сергієм Лещенком – з іншого. Отже, запрошення особи, що використала ім’я колеги для маніпуляцій на тему свободи слова фактично означає легітимацію намірів і далі порушувати журналістські стандарти не лише на шпальтах «Ізвестій», а й у студії «Свободи слова».

Підкреслюємо, що ми не сумніваємося в здатності ведучого-модератора блокувати такі спроби (і Куликову це вдається, якщо судити з останніх двох випусків), проте було би правильніше взагалі не допускати очевидних спроб маніпулювати думкою громадян, не запрошуючи колег чи «експертів», яких публічно спіймали за руку.

Оскільки «Свобода слова з Андрієм Куликовим» претендує не стільки на статус ток-шоу, як на майданчик для обміну аргументами між представниками різних поглядів, виглядає доцільним обмежувати можливості особам, які прагнуть підмінити аргументи маніпуляціями.

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Ілюстрація з сайту «Великої політики»