Як ми вже зазначали в попередньому огляді, після зміни часу виходу в ефір програма «Велика політика» досить радикально змінила і свій формат. Поява упрограмі вже другого поспіль силового міністра (цього разу міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова) у принципово монологічному форматі змушує думати, що тепер програму Кисельова чи, принаймні, її першу частину можна буде за аналогією до Верховної Ради називати своєрідним «днем уряду» на телебаченні. Тільки на відміну від парламентського залу, де міністрам все ж доводиться відповідати на неприємні і – головне – наперед не заготовлені запитання, для панів Єжеля і Могильова вихід на телеаудиторію виявився абсолютно безболісним.

Очевидно, відтепер творців політичного шоу на «Інтері» ще менше, ніж раніше, хвилює думка аудиторії. До речі, свого часу такий формат виступу високопосадовця вже було «обкатано» на самому прем’єр-міністрі. Але тоді Миколі Азарову все ж доводилося демонструвати свій «непробивний» для критики стиль на тлі журналістських запитань. Тепер, після відмови авторів проекту від участі в ньому журналістів,  атмосфера стала максимально комфортною і дозволяє чиновникам просто декларувати позицію свою або відомства. Показовою була, зокрема,  реакція Могильова на резонансну історію із заявою БЮТ про «наїзд» оперативників СБУ на партійний офіс.

«Велика політика з Євгенієм Кисельовим», «Інтер», 18.02.2010:

«Евгений Киселев, ведущий.Я приветствую в нашей студии министра внутренних дел Украины А. Могилева. Спасибо, что согласились принять участие в нашей программе. Позвольте задать вам вопрос, который, наверное, покажется не уместным. Но я не имею права его не задать. Я понимаю, где проходит зона ответственности между вашим ведомством и СБУ, но уверен, для большинства наших зрителей этот вопрос является загадкой. Весь день сегодня только и разговоры, что вначале было сделано заявление лидерами БЮТ будто бы чуть ли не штурмуют их офис на Туровской, что приехало СБУ. Противоречивые заявления. Журналисты, которые там были, якобы никаких следов СБУ не заметили. Лидер БЮТ заявила, что они испугались и уехали, поскольку эта информация так повлияла. Вы что-то об этом знаете?

Анатолий Могилев, министр внутренних дел Украины. Каждый владелец офиса при нападении на него в первую очередь звонит в милицию. На сегодняшний день заявлений в МВД не поступало о нападении на такой офис. Поэтому какой-либо информацией не располагаю.

Евгений Киселев, ведущий.С вашими коллегами из СБУ вы это не обсуждали?

Анатолий Могилев, министр внутренних дел Украины. Появление в прессе или в Интернете сообщений я считаю нужным не проверять».

Остання фраза яскраво демонструє ставлення державних чиновників до преси. Втім, як показали подальші відповіді Могильова на деякі інтернет-сюжети, він усе ж таки відреагував (ідеться про звільнення учасників відомого відеосюжетуз Бердянська, в якому даішникам оголошували «план по протоколах», про одеського інспектора Швеця, який не забажав спілкуватися з порушником «телячою мовою»). Втім, пан Могильов прокоментував цю історію доволі амбівалентно:

«Анатолий Могилев, министр внутренних дел Украины:Тот, кто это допустил, – это недопустимо в принципе в плане языка. Человек, который в форме, он даже думать о таком не может. Он может на кухне обсуждать, но на службе это не допустимо. Я согласен с тем, что этого сотрудника в принципе нельзя было содержать на службе. Я смотрел весь видеоряд. Более 2 часов гражданину объясняли причину его остановки. В любой стране, если кто-то заявляет, что провоцирует полицейского, – это закончится скандалом как минимум. По этому эпизоду решение принимал суд. Второе. По этому вопросу, убежден – будет обжалование. Гражданин вел себя недопустимо в той ситуации, которая есть. Попросили предъявить документы – вы их предъявите, а потом можете обжаловать где угодно. Согласитесь, что когда в Америке полицейские командуют всем лежать, все падают на пол. У нас упадут? Вопрос большой. Так вот я говорю, что должно быть толерантное отношения как милиционера, так и участника движения. Я – министр, готов принимать самые жесткие меры. Эту задачу поставил и президент – о том, что необходимо очищать наши ряды.

Евгений Киселев, ведущий.Мне остается пожелать вам только успехов в этой трудной работе».

Ми зазначали раніше, що доволі часто вибір тем для політичних ток-шоу виглядає випадковим і складно піддається раціональному поясненню. Але перш, ніж детальніше обговорити цей аспект, згадаймо про ще одну фішку програми: експрес-огляд новин тижня, який використовують як перебивку між основними темами.

Репортаж: «На Ближнем Востоке продолжается эффект домино после недавних событий в Тунисе и Египте. Массовые выступление перебросились на Ливию, Йемен и даже достигли Персидского залива. А в Кувейте правительство решило, очевидно, в превентивном порядке задобрить своих граждан. Все коренные жители страны получат от правителя страны по 3 500 тыс. долларов на человека. Формально – по случаю нескольких праздников, что отмечаются в феврале. Кроме того, коренным жителям Кувейта будут бесплатно выдавать продукты питания в течение ближайших 14 месяцев.

Полтора миллиарда долларов заняла Украина на международных рынках с помощью нового выпуска еврооблигаций. Срок погашения – через 10 лет. Годовая ставка – 7,95%. Всего в этом году правительство может занять на международных рынках около 4,5 млрд долларов. Это не считая денег МВФ и других финансовых институтов.

Нефтепровод “Одесса – Броды” наконец заработал в северо-западном направлении. Первая партия азербайджанской нефти была перекачана в направлении Бродов. В рамках договоренностей, составленных между Украиной, Азербайджаном, Белоруссией и Венесуэлой.

Министр иностранных дел Константин Грищенко и министр энергетики Юрий Бойко побывали в Вашингтоне. Возможно, самый главный итог их визита – договоренность с американским правительством о сотрудничестве в области разведки сланцевого газа в Украине. США становятся пионерами и лидерами в этой области. За счет добычи сланцевого газа Америка сумела существенным образом снизит свою зависимость от внешних поставок энергоресурсов.

Новая депутатская группа создана в ВР – “Реформы во имя будущего”. В нее вошли 20 внефракционных депутатов – столько же, как и во Фракции Литвина. Группу возглавил И. Рыбаков, а состоит она в основном из бывших бютовцев, перешедших в лагерь правящего большинства. Среди других членов группы – ТарасЧерновол и Иван Плющ.

Юлия Тимошенко завела страничку в твиттере. В своем блоге экс-премьер комментировала в режиме реального времени очередной допрос в прокуратуре, утверждая при этом, что следователи специально тянут время, дабы не допустить ее на парламентские слушания по пенсионной реформе.

Юрий Луценко просидит в Лукьяновском СИЗО как минимум еще 2 месяца. Печерский районный суд продлил срок его пребывания под стражей до 26 апреля. Множество кривотолок вызвали два обстоятельства. В зал не были допущены представители СМИ. А решение суда было принято в отсутствие адвоката Луценко. Защитник утверждает, что он был проинформирован о заседании всего за 15 минут до его начала и физически не мог на него попасть.

На востоке Украины продолжают кипеть страсти вокруг закрытия двух украинских школ – в Донецке и Красном Луче. Местные власти объясняют закрытие школ нехваткой средств на их содержание и их недостаточной наполняемостью. Родители учеников, угрожающие голодовками и актами самосожжения, утверждает, что кто-то хочет заполучить школьные здания для использования в коммерческих целях. А также предубежденностью украинских властей против украиноязычного образования.

Андрей Данилко вышел из опалы российских промоутеров, которые объявили ему бойкот после скандального выступления на Евровидении 2007. В России песня вызвала скандал, поскольку некоторые политические граждане услышали в припеве “Раша, гуд бай”. Теперь Андрей Данилко прощен и приглашен выступить на московской сцене – в концертной зале на Рублево-Успенском шоссе.

Украина заняла 4-е место в списке самых пьющих стран мира, опубликованном Всемирной организацией здравоохранения. Украинцы, считая стариков и младенцев, выпивают в среднем 16, 5 литра алкоголя в год. На первом месте – Молдавия. В списке десятка самых нетрезвых стран мира девять – бывшие советские республики. Чехия, Венгрия, Россия, Эстония, Румыния, Словения и Белоруссия. Между которыми затесалась только Андорра».

Це не що інше, як класичне застосування техніки «мультиплікативності» або «дроблення» інформації. Очевидно, що зміст абсолютно розрізнених повідомлень, поданих у швидкому темпі, не дає можливості переважній частині аудиторії повноцінно сприймати ту чи іншу інформацію. Тому реальною метою такого роду новинних оглядів може бути виключно маніпулятивний намір створити ілюзію об’єктивності й підкреслити особливу поінформованість авторів саме цієї програми. А це, в свою чергу, має підняти рівень довіри до інших меседжів, які транслюються в її рамках.

Що стосується добору тем, уже не вперше виникає питання – хто саме і за якими ознаками його здійснює? Важко повірити, що досвідчений журналіст Євгеній Кисельов може добровільно зробити стрижневою темою головного ток-шоу «головного каналу країни» периферійні колізії навколо встановлення у Полтаві пам’ятника Мазепі – при всій повазі до цієї історичної постаті. Хоча, можливо, телевізійному легіонерові насправді абсолютно байдуже, що саме будуть обговорювати в його програмі.

Поза сумнівом, суперечливі фігури вітчизняної історії заслуговують на публічну дискусію в ефірі. Але в наших шоу такі дискусії замість глибокої змістовної розмови фахівців переважно являють звичну демагогічну гризню політиків. Можливо, саме в цьому секрет їхнього довгого життя на наших телеканалах: адже  квазідискусійні шоу все ще здатні відволікти увагу аудиторії від реальних проблем. Навіть дивно, що політики, які мають бодай дещицю здорового глузду, заради дешевого піару дозволяють втягувати себе в дискусії такого рівня. Втім, якщо судити із складу учасників, то для них і такий піар може видатися вартісним. Назагал, майже всі оратори вдавалися до «посилання на авторитет» і «підтасовки фактів». Але особливо в цьому плані вирізнявся представник Партії регіонів Юрій Болдирєв. Наведімо кілька фрагментів:

«Юрий Болдырев, ПРУ. Я бы предложил несколько иной взгляд на проблему, потому что то, что мы слышим, – это продиктовано электоральными потребностями. Я предлагаю другой взгляд. У меня книга – это творение П. Орлика и о нем. Я думаю, что П. Орлик гораздо более, нежели г-н Наливайченко может претендовать за звание героя и украинской идентичности. Что же писал П. Орлик? Он называет народ, проживающий на этой территории, казацким, руським, отчизну называет руськой, веру схидного обряда. П. Орлик называл народ руським. А знаете, что по этому поводу говорит Конфуций? Пока мы не исправим имена, мы не сможем построить империю. Поэтому необходимо исправить имена.

Валентин Наливайченко, НУ.Живіше треба цитувати його державницькі цитати. Наприклад, країна стверджується у власних кордонах.

Юрий Болдырев, ПРУ. В этой Конституции страна называется Мала Русь. А памятник Мазепе притом, что для создания идентичности необходимо учить детей на позитивных примерах. Необходимо им говорить, что этот человек честный, прямой, герой. Мазепа всю жизнь строил Российскую империю, он был старшим учителем Петра Первого, и он много лет работал на строительство Российской Империи. А потом в силу каких-то событий он решил предать эту линию. И поэтому это типичный предатель. И воспитывать нацию на примере предателя – это абсурд.

Валентин Наливайченко, НУ.Або це державотворення і створення нової держави. Наприклад, українців молодих він відправляв у Сорбонну, в Прагу – ось чому він державний діяч.

Андрей Ильенко, ВО «Свобода».Для мене і Мазепа, і Шухевич, і Бандера – це герої. І для мене і для мільйонів людей крапки над «і» давно розставленні у цьому питанні. Від того, що зібрати тут телепрограму, знову висловити ці антиукраїнські штампи. Для російських шовіністів вони не герої – це логічно і правильно. У цій ситуації ми говоримо про Бендеру і Шухевича. Якби вони жили в цей час, вони б не сиділи в цій студії і нічого б цим людям не пояснювали. У них було б багато роботи. Коли ми говоримо про ці речі, то сидять люди – абсолютні симулятори: за ними жодних справ, жодних реальних людей, це телевізійна картинка. І це все робиться для того, щоб відволікти увагу від того, що катастрофічна економічна ситуація, соціальна ситуація завдяки панам із ПРУ, КПУ.

...

Юрий Болдырев, ПРУ. Украина получилась в результате уговора московской элиты, которая выкинула Украину из Союза от нефтяных ресурсов. А если вы сочиняете свою историю... Украинская независимость – это результат борьбы в Москве нефтяных групп.

Андрей Ильенко, ВО «Свобода».У вас що, приступ почався?

Юрий Болдырев, ПРУ. Это я рассказываю и тебе – а ты что, не знаешь?»

**************

Примітною ознакою всіх політичних ток-шоу минулого тижня стала активна роль політичних «акторів» другого плану – тих, хто раніше спеціалізувався, так би мовити, на ролях підголосків для солістів політичного театру.

Депутат-регіонал Олена Бондаренко, яку в черговий раз перетворив на ньюзмейкера черговий медійний  скандал - виключення з одного закону кількох слів, що гарантували присутність у радіоефірі української музики – у програмі «Шустер live» героїчно взяла на себе обов’язок відстоювати позиції чинної влади практично з усіх тем, які розглядалися. На допомогу час від часу приходив колега по фракції Володимир Олійник. Звісно, демонструвати свою обізнаність у всіх питаннях було складно. Тому як людина, яка має стосунок до інформаційної сфери, пані Бондаренко широко, хоч і з різним успіхом, вдавалася до маніпулятивних прийомів. Втім, її опоненти, як правило, теж не відмовлялися від їх використання.

В ситуації навколо «візиту» силовиків до офісу БЮТ на вулиці Турівській сторони були зацікавлені в простих, але діаметрально протилежних результатах. Опозиціонери, зрозуміло, хотіли збільшити масштаб події, аби наголосити на розмаху репресій. Натомість провладна сторона наполягала на тому, що вся ця історія не більш як піар – вигадка чи то самої Юлії Тимошенко, чи когось із її соратників. При цьому обидві сторони вдавалися до «підтасовки фактів», «навішування ярликів», «перенесення». Скажімо, намагаючись спростувати заяви представника БЮТ Сергія Власенка, Олена Бондаренко розпочала свою репліку з класичного прийому «навішування ярликів»:

«Шустер live», Перший національний, 18.02.2011:

«Олена Бондаренко:Я хотела бы задать вопрос, обращаясь к нашим зрителям. Скажите, пожалуйста: всегда ли БЮТ говорит правду? Были ли случаи, когда БЮТ ловили на лжи? Были. Могут они обманывать? Могут. Поэтому любое сейчас высказывание здесь от имени заинтересованных лиц из БЮТа можно подвергать – чему? Естественно, сомнению. У меня вопрос: господин Власенко, на Туровской, 13... есть на ваших входах видеокамеры?

Сергій Власенко: Я хотел бы ответить на тот...

Олена Бондаренко: Наверняка есть. Вы потом ответите. Дайте мне договорить до конца. Так вот я вам предлагаю: если такой случай был, то вы можете снять абсолютно все показания, которые хранятся у вас на видеосерверах, предоставить это соответствующим службам, показать лица этих людей, которые приходили, – и таким образом доказать, что вы не врёте. Какую оценку сейчас я могу дать этим действиям и этой ситуации как политик?.. Потому что моя оценка может быть только политической. Мы здесь с вами в студии как политики. Я могу сказать следующее: поскольку от вас сейчас как от политической силы нет ни одного конструктивного предложения – особенно по части работы в парламентском зале, – то, по всей видимости, перед вами стоит задача постоянно подогревать общественный интерес какими-либо информационными сообщениями в отношении к вашей политической силе. Политтехнологи это называют информационными "утками", информационными войнами, информационными спецоперациями, информационными манипуляциями. И вы прекрасно знаете, каким образом эти информационные манипуляции поддерживаются и распространяются журналистами. Это сенсация, это интересное заявление. И, естественно, журналист всегда возьмёт эту информацию и будет обсуждать. Потом пошли комментарии другой стороны. Но дело сделано: медиавирус запущен в общество, этот медиавирус обговариваем и мы сейчас в этом зале... И мы сейчас ставим под сомнение то, что вообще было это или нет. Вы достигли таким образом две своих цели. Первая: вы привлекли внимание к своей политической силе. И вторая: вы попытались таким образом демонизировать или опорочить существующую власть, переложив ответственность за якобы какие-то неправомерные действия со стороны СБУ на неё. Вот так я оцениваю эту ситуацию».

З іншого боку, відповідаючи на запитання, чому представники БЮТ, партійний офіс якої охороняється і вочевидь має систему відеоспостереження, не надали відеоматеріали, які могли б реально підтвердити факт появи в офісі працівників СБУ (або взагалі сторонніх людей), Сергій Власенко був змушений вдатися до певної підтасовки. Замість прямої відповіді він згадав про справу побиття в парламенті, «відео якого бачила вся країна», що так і не послужило підставою для процесуальних дій з боку Генпрокуратури.

До «безпідставних тверджень» вдався Володимир Олійник, який розповів історію про те, як Юлія Тимошенко самостійно подовжувала своє перебування у прокуратурі з метою використати це з піар-метою. Послатися на джерела такої ексклюзивної інформації депутат за потрібне не вважав.

«Володимир Олійник: Савік, дозвольте висловити свою точку зору. На моє глибоке переконання, це провокація. І ось чому... У рамках... як кажуть, ці дії були в рамках справи, яка розслідується стосовно Юлії Тимошенко. Ми знаємо, що веде Генеральна прокуратура. Створена слідчо-оперативна група. І повірте: на такі речі – я юрист – як виїмка, як обшук самі працівники Служби безпеки не йдуть. Туди йдуть слідчі з відповідними документами, процесуальною формою... А якщо чиниться опір, то і, безперечно, долучаються і спеціально назначені сили для того, щоб цей опір розблокувати. І тому ваша історія в рамках того, що прийшли працівники спецслужби, є абсолютно провокативною, бо юридично так не може бути. Особливо знаючи про те, який це резонанс. Навіщо це було?.. А щоб сьогодні поговорити. Кінець тижня. А тепер я приведу вам аналогічного характеру... Чи були в діях БЮТу подібні провокації? Називаю... Прес-служба БЮТу оголосила, що Юлія Тимошенко в прокуратурі до одинадцятої ночі трималася працівниками прокуратури без їжі і харчів. Виявляється, що вона була допитана, а потім виявила бажання ознайомитися із матеріалами кримінальної справи. Це її право. І працівники просили: "Припиніть. Та давайте на слідуючий день..." Вона каже: "Ні, я хочу ознайомитися". І подала цю подію зовсім іншим чином».

До «фальшивого протиставлення»і «негативного трансферу» вдалися Олена Бондаренко та Володимир Олійник, щоб «погасити» ефект від виступу Анатолія Гриценка про корумпованість міліції й репресії проти опозиції:

«Савік Шустер: Анатолий Гриценко.

Анатолій Гриценко:Ви знаєте, насправді це питання недовіри. І я бачу, що все більше і більше правоохоронні органи перетворюються на правопорушні органи. І чим більше їм збільшують бюджет, тим ця тенденція знаковіша. От зараз закінчиться програма пізно ввечері – і студія, і ми всі, учасники, від’їдемо на півкілометра від цієї студії... І уявіть собі: ви стоїте на зупинці і до вас наближається або податкова міліція, або прокуратура, або СБУ, або міліція. Які відчуття? Такої впевненості, як у Франції чи в Америці, що ця поліція захистить? Ні. "Зараз що-небудь буде". І тому якби зараз стояв тут міністр Могильов, то я би в нього запитав: чи є плани збору штрафів, поборів?.. Він би сказав: "Ні". А з’являється відео, де ці штрафи є. І якби тут стояв Валерій Хорошковський, то ми б його запитали: "Чи впливає СБУ на суб’єкти в економічній діяльності незаконно?" Він би сказав: "Ні". А я документально оприлюднив на "Українській правді", де Севастопольське головне управління ставить завдання "Водоканалу" і "Теплокомуненерго" відключити енергетику від одного з підприємств. Це постійно і всюди йде. І тому оця підозра – вона підтвердиться чи ні, але вона абсолютно обґрунтована. Бо не можна чекати захисту від цієї машини, яка стала репресивною. І тому тут, мабуть, було би сто відсотків... От зараз – дивіться – 92 і 100 відсотків підтримки. А коли говорили ви і захищали їх, то було по 45. От і вся правда. Ви самі не захищені від вашої міліції, від вашої прокуратури. Погодьтеся із цим.

Савік Шустер: Лена...

Олена Бондаренко: Я очень уважала Анатолия Степановича до этого момента. Потому что, Анатолий Степанович, не вам судить о репрессивности машины. Я очень хорошо помню ваши высказывания после указа президента о разгоне парламента. Вы лично отвечаете за свои слова, когда вы сказали: "Я сделаю всё – даже танки выведу, – чтобы помочь президенту реализовать данный указ".

Анатолій Гриценко: Я повинен відповісти.

Олена Бондаренко: Вы были не против вывести войска на улицу. Вы за это ответственны. И вы сейчас говорите о репрессивной машине? Побойтесь Бога. Побойтесь Бога.

Анатолій Гриценко: Це та ситуація, де я повинен дати відповідь. Я хотів би, щоб кожен відповідав за свої слова. Мій виступ на засіданні уряду є в інтернеті.

Олена Бондаренко: Как вам не стыдно?

Анатолій Гриценко: Дайте я закінчу. Ви пересвідчитеся – і самі скажете, що ви заявили неправду. Я пам’ятаю майже дослівно. Записуйте зараз. Я сказав: 1) Збройні сили будуть виконувати накази верховного головнокомандувача, як це записано в Конституції...

Олена Бондаренко: Вот-вот.

Анатолій Гриценко: І більше нікого: ні спікера, ні прем’єра. Друге що я сказав?.. Збройні сили будуть знаходитися у місцях постійної дислокації, займатися плановою бойовою підготовкою і не будуть втручатися у внутрішній конфлікт. І я сказав третє абсолютно свідомо: якщо будуть незаконні спроби втягування інших силових структур у внутрішній конфлікт, то армія виконає свою стабілізуючу функцію. І крапка. Ніяких танків...

Олена Бондаренко: Вы не сказали о незаконности и преступности указа.

Анатолій Гриценко: Ніяких танків...

Олена Бондаренко: Вы сказали, что вы выполните всё. И не сделали даже ссылки на то, что этот приказ может быть незаконным.

Анатолій Гриценко: Я сказав те, що я сказав зараз. І це записано... І це записано на відеозаписі.

Олена Бондаренко: Всё правильно.

Анатолій Гриценко: А про танки...

Олена Бондаренко: Всё. Вы сейчас подтвердили то, что я сказала.

Анатолій Гриценко: Про танки?

Савік Шустер: Лена, а вы считаете, что министр обороны должен был выступить против...

Олена Бондаренко: Он не может выполнять незаконные указы. Если бы Ющенко дал ему поручение вывести танки против людей, то он бы это сделал. По его же словам.

Володимир Олійник: Ви добре знаєте чинне законодавство і Конституцію. А де ви мені скажете, в чому полягає стабілізуюча роль армії у внутрішніх наших проблемах? Це що за вислови такі? Армія взагалі поза конфліктом внутрішнім. Розбирайтеся, політики, суспільство і інші органи. Що це значить?.. Для суспільства сигнал. Стабілізуюча роль...

Анатолій Гриценко: Нагадаю ще раз...

Володимир Олійник: Це що, введення військ знову, як під час перевороту?

Анатолій Гриценко: Нагадаю ще раз...

Володимир Олійник: Що значить "стабілізуюча роль"?

Анатолій Гриценко: Це був квітень місяць...

Володимир Олійник: І хто буде вирішувати, яка вона, стабілізуюча чи ні?

Анатолій Гриценко: Це був квітень місяць 2007-го року. Янукович мене почув правильно. Дайте я закінчу! Я ж вас не перебивав! Янукович мене почув правильно. Я сказав – ще раз повторюю для вас: якщо…

Олена Бондаренко: Вот такие, как вы, в Афганистан войска отправляли.

Анатолій Гриценко: ...будуть незаконні спроби втягування інших силових структур, то тоді армія виконає і виконала б стабілізуючу функцію.

Володимир Олійник: То зовнішній характер загроз. А ви – внутрішній під стабілізуючий якийсь фактор. Ви придумали – і цим чином подали сигнал, що армія може бути втягнута...

Анатолій Гриценко: І було спокійно, поки ваш Цушко не пішов на прокуратуру. Правда?».

Цікаво, що Анатолій Гриценко під час програми регулярно опинявся в ролі мішені для звинувачень і маніпулятивних прийомів з боку провладних спікерів. Можливо, в силу статусу партійного лідера – одного з двох присутніх на шоу. Але швидше через те, що достатньо чітко артикулював суть претензій до влади щодо обговорюваних тем. Наприклад, коли міністр закордонних справ Костянтин Грищенко в позитивному світлі змалював зовнішньополітичну концепцію чинної влади, саме репліки Гриценка найбільше роздратували міністра, який вирішив вдатися до «негативного трансферу», намагаючись «прив’язати» опонента до кримінальної історії колишнього заступника часів міністра оборони Анатолія Гриценка.

«Костянтин Грищенко: Почну з останнього. Влада в Україні зацікавлена в опозиції, яка є відповідальною, яка є спрямованою на досягнення тих цілей, які стоять перед нашою державою. Якщо ми згодні з тим, що наше майбутнє у Європі, то нам треба працювати по крайній мірі на цьому напрямку разом. Разом виступати у Брюсселі так само, як і в європейських столицях, єдиним голосом про те, що хто б не був в уряді сьогодні... якщо він виступає за європейський вимір нашого майбутнього, то ті конкретні заходи, які приймаються цим урядом, заслуговують на підтримку. Це як мінімум. І я думаю, що коли ми будемо говорити одним голосом у цьому напрямку, ми не будемо ні втрачати час, не будемо чисто з’ясовувати свої відносини тут, а ми будемо рухатися туди, де більшість з тих, хто присутній у цьому залі, намагається хоч зрідка побувати. Саме тому влада України виступає за те, щоб у максимально короткий період часу провести всі необхідні внутрішньодержавні заходи для того, щоб ми могли наблизитися до безвізового режиму у відносинах з Євросоюзом як з технічної, так і з точки зору прийняття тих законодавчих актів, які необхідні. Ми виходимо також і з того, що діалог між владою і суспільством є одним з основних параметрів нашого руху до європейських цінностей, які вже сьогодні впроваджуються в житті у нашій країні. Що стосується відвертості дипломатів... Я не хочу їх порівнювати з відвертістю політиків і з мотивацією. У дипломата одна мета: це слугувати інтересам держави. Ми працюємо на державу. На тих, кого обрав народ у цій державі, тих, хто сьогодні знаходиться при владі через результати свободного волевиявлення якраз українського народу. І тому ми впроваджуємо лінію, яка відповідає інтересам якраз і держави, і народу, і, звичайно, влади. Пояснювати ситуацію у нас, в середині країни, є теж одним із завдань дипломатичної, звичайно, служби. Але ми базуємося на тому, що є найбільш серйозним інтересом нашої країни. Це розуміння того, що все, що відбувається у державі, має... і відповідає сьогодні тим стандартам, на яких базується демократія європейського типу. Це відповідальність як нинішньої влади, так і будь-кого з представників попередньої влади – і майбутньої влади теж – за ті дії, які можуть викликати запитання у громадянського суспільства, у правоохоронних органів, у всіх тих, хто вважає, що в країні має бути порядок. І я думаю, що тут немає жодних розбіжностей. Якщо ми подивимося на практику тієї ж Болгарії сьогодні, тих інших країн Європейського Союзу, де достатньо чітке розуміння відповідальності перед виборцями не тільки за декларації, но і за конкретні дії...

Савік Шустер: Анатолий Гриценко.

Анатолій Гриценко: Шановні, я хочу звернути увагу на цифри: 12 і 20 відсотків. Такого низького рівня не було тут у жодного міністра. Я бачу зараз перед собою Костянтина Івановича, якого я знав іншим. Коли він зараз казав – цитата – що "все, що відбувається в країні, відповідає стандартам демократії європейського ґатунку"... Ніхто не повірить у цій країні. Ніхто із 46-ти мільйонів. І ніхто не повірить із послів, із керівників інших держав. Бо вони живуть тут. Американські, польські контейнери і голландські проходять теж через нашу митницю. З них теж беруть плюс 20 тисяч доларів. Їхні суб’єкти економічної діяльності, які зараз тікають і виводять гроші, – з них теж беруть 40 відсотків відкат по ПДВ. "Колядники" у судах з них теж беруть гроші. Їм не можна розказувати, що тут європейські стандарти демократії. Посли бачать, як провели останні вибори. Ви їм можете розказувати скільки завгодно і втюхувати, що ви прийняли класний закон про ринок газу...

Ви можете їх переконувати, що ринок газу – це величайший здобуток... і що ви робите у письмовій формі. Але вони знають і ви знаєте в лицях, що Бойко з Фірташем монополізували ринок газу... І тому вони бачать оці ножиці: те, що відбувається, і те, що їм розказують. "Не верю", – казав Станіславський. І тому Міністерство закордонних справ, на превеликий жаль, перетворюється на Міністерство інформації. А скоріше "дезінформації". Я маю на це право сказати моральне. Чому? Я не можу уявити іншого міністра закордонних справ, який незалежно від прізвища – я повторюю: незалежно від прізвища – назвав би в іноземній пресі свого прем’єр-міністра, з яким працював... що з Тимошенко такий прем’єр, як з Че Гевари – сантехнік. Ніхто... Це не по-мужскі, врешті-решт. Це ж не повага до нашої країни. Зрозумійте. Не питання Тимошенко... Я не в її партії. Я очолюю іншу партію. Але так не можна. Не можна опускати планку нижче моральних і даже просто чоловічих стандартів. Схаменіться, Костянтин Іванович.

Костянтин Грищенко:Анатолій Степанович, вам би тільки згадати про Кредисова. Їй-богу! Ви збирали людей, яких ви потім... казали, що ви за них не відповідаєте. Та Господи, ви ж теж несіть відповідальність. Ви ж згадайте, що ви робили, коли ви були в армії, очолювали її. Що ви робили з тим Кредисовим? Звідки ви його взяли? Як ви можете взагалі про щось говорити тут? Людина, яка була при вашій же владі звинувачена в Бог знає в яких – я вибачаюся – злочинах.

Анатолій Гриценко: Знову 20. Подивіться: не вірять вам.

Костянтин Грищенко: Ну конечно ж, не вірять вам.

Анатолій Гриценко: А чому?

Костянтин Грищенко: Вам вірять. Вам... 2 відсотки дали за вас.

Анатолій Гриценко: Було 90. Люди, які мене не знають.

Костянтин Грищенко: Я вам кажу: 2 відсотки у вас було і навіть менше, коли ви вийшли на президентські перегони. Ну про що ми кажемо? Для чого це? Ми ж говоримо про політику зараз. Ви починаєте персональний випад... Ви вважаєте, що це саме краще, що можна зробити? Це вас піднімає у ваших очах?

Анатолій Гриценко: Це ви – про Че Гевару? Про Че Гевару і про прем’єра?

Костянтин Грищенко: Ще раз: є алегорія, як і в будь-якій статті... Ми намагаємося знайти порівняння, яке нікого не принижує. Че Гевара був би нормальним сантехніком? Ви так вважаєте?».

Концепція виступу в наступній частині «Шустер live» віце-прем’єр-міністра та міністра соціальної політики Сергія Тігіпка вочевидь полягала в тому, щоб підкреслити його високий фаховий рівень. Надто часто в ефірі з уст самого міністра звучало слово «професіоналізм». Оскільки автори огляду не наскільки професійно володіють темою пенсійної реформи, ми не беремося аналізувати якість озвучених пропозицій Тігіпка. (Хоча ми не впевнені, що професійні тези віце-прем’єра були зрозумілі більшій частині аудиторії. Як тут не згадати відомий вислів: «Кто ясно мыслит – ясно излагает».)

Проте, як не дивно, попри тривалість і впевненість, спіч Тігіпка на тему необхідності легалізації зарплат і підвищення пенсійного віку забуксував на тому ж місці, що й один із його попередніх виступів у ток-шоу – на темі власної декларації про доходи і наявності чіткого перспективного плану реалізації пенсійної реформи на кілька років уперед. Якщо перше запитання Тігіпко вже звично проігнорував, то питання про план явно змусило його розгубитися. Що цікаво – ці запитання поставив йому все той же Анатолій Гриценко, який явно міг претендувати на  головного героя цього шоу :

«Анатолій Гриценко:... я особисто переконався – причому письмово на документах і від вас: не готові ви до пенсійної реформи. Чому? Ви публічно заявили: спочатку була цифра 1.7 мільярди в цьому році: дасть додатково зменшення навантаження на пенсійний вік, – потім було 1.8 мільярди. Але це один рік. Якщо цікавить тільки один рік, то я скажу: Межигір’я коштує більше, це точно. А діяльність фірми "Лівела", про яку ви знаєте, – це понад 3 мільярди. То краще не чіпати пенсіонерів, а вирішати те питання легко. У вас є вся влада. Але мене зацікавило: а як далі? Бо ви сказали: "Далі буде зменшуватися навантаження". Я запитав письмово у вас і письмово в Зайчука: Пенсійний фонд: "Дайте мені 2012-й, 2013-й… до 2020-го року, що це дасть – те, що ви пропонуєте". І я отримав унікальну відповідь із підписом, що "в нас немає прогнозу далі 2011-го року". Немає! Бо для того треба знати кількість пенсіонерів, зарплати і так далі. І підпис "уряд" – від вас прийшло. Тобто ви не знаєте, що буде завтра з цією пенсійною реформою. Людина, яка не знає, що буде завтра, – вона не може робити пенсійну реформу. От я навчався в Сполучених Штатах, 1993-й рік. Там у прямому ефірі йшло обговорення їхньої пенсійної реформи на 2037-й з усіма розрахунками: понад 40 років, – а ви не знаєте, що буде завтра. А тепер пропозиція: ота нульова довіра – її треба відновити. Як? Звучало від вас слово "легалізація". Очевидно, якби Янукович був би щирий, він не повірив би у вашу декларацію. А якби ви були щирими, ви б в його декларацію не повірили. Так от: ви зараз при владі – легалізуйте свої статки. У вас влада, правоохоронні органи – вам ніхто не заважає. Всю нерухомість, літаки, підприємства, банки… Пишіть: "Янукович", "Азаров", "Тігіпко", "Колесніков"… Бо це все я називаю людей, які мають мільярдні – принаймні в гривнях – статки. А в деклараціях написано інше. І тоді мене і всіх решту переконаєте, що вони всі також легалізують. Це буде відновлення довіри. А поки цього не буде, поки буде нерухомість у Франції, поки будуть в Австрії в членів уряду зареєстровані підприємства – а начебто їх немає, – поки буде бідний прем’єр, а в нього син багатий, бідний президент, а в нього син багатий, – нічого не буде, не відновите довіру. І останнє. Ви знаєте, що ті пропозиції, які Янукович озвучив у травні-місяці: за участі "Маккінзі" напрацьовані, – там був вступ, який потім зник. У цьому вступі було написано: "Необхідною умовою успіху реформ являється їх підтримка з боку широких верств населення". Це було ще в попередньому варіанті, а в остаточному їх прибрали. І отой нуль – він множить на нуль усі реформи, як би ви щиро не працювали. Оце треба зрозуміти.

Сергій Тігіпко:Ви знаєте, що стосується розрахунків, то вони є. Не знаю, чому не дали. Я можу сказати. Якщо взяти рік, то ми по року отримуємо... Скажімо, 2012-й. Мінімум три мільярди гривень за рахунок тих кроків, які пропонуємо. Практично ці мільярди гривень будуть добавлятися кожен рік. На наступний – шість, потім – дев’ять. І так за десять років ми вийдемо на приблизно 30 мільярдів гривень. Важко порахувати чому? Тому що повністю все залежить від середньої заробітної плати. Дуже важко спрогнозувати сьогодні, що буде через три роки, як буде зростати економіка, яка буде середня заробітна плата, які будуть відрахування до Пенсійного фонду. Але ми взяли середній рівень зростання, умовно кажучи, і порахували це. Що це буде складати?

Анатолій Гриценко: Вибачте, я ж відповідальна людина. Я читаю те, що написав уряд. Немає прогнозу. Я ж не обманюю вас.

Сергій Тігіпко: Тому що... Тому що я можу сказати... Дати конкретної відповіді чіткої, дійсно, не можемо, тому що я пояснив чому. Ну хто може сказати сьогодні, яка буде...

Ксенія Ляпіна:Ви ж прогноз не надали.

Сергій Тігіпко: Ніхто не може сказати. Ми можемо дати... Ми середній рівень... Я сказав, скільки це буде. Що це буде складати для Пенсійного фонду? Приблизно 15 відсотків зростання. Приблизно 15 відсотків. Тому це ми рахуємо. Довіра – колосальна проблема. Кожна влада приходить – кожна нічого не робить. Але я можу сказати: нарвалися ми з податковою, ні – а я знаю, що ми зробили крок вперед. Безумовно, крок вперед по податковій системі. І повірте мені: через місяців чотири-п’ять зробимо ще одну пропозицію. Тому що, безумовно, така складна система податкова – це проблемна для нас... Ну, складна реформа. Побачимо, які зараз недоліки. Місяців через чотири-п’ять внесемо зміни і поправимо це. Те ж саме тут. Ми робимо крок вперед. Я дуже уважно слідкую. Я дивлюся, що роблять інші країни, я вивчаю їх досвід. Я ніде не бачу, в чому ми серйозно помиляємося. Тим більше, ось тільки...».

Тема останньої частини програми Савіка Шустера здобула широкий резонанс. Ще одна «бенефіціантка» шоу – нардеп Олена Бондаренко нарешті представляла начебто власну, а не лише партійну позицію, оскільки саме її законопроект про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо приведення у відповідність із вимогами Європейської Конвенції про транскордонне телебачення до програмної концепції мовлення (№ 6342) скасовує 50-відсоткову квоту для українського музичного продукту. Для прямого зіткнення з потенційними жертвами Бондаренко одразу обрала суто маніпулятивну модель поведінки.

«Фальшиве протиставлення», з якого вона почала свою вступну промову, одразу мало розділити аудиторію на тих, хто передусім турбується про «матеріальне», і на саму депутатку та фактично її чи не єдиного союзника в цій аудиторі – представника Індустріального комітету Катерину М’ясникову, які перш за все піклуються про «духовне», борються з квотуванням як із формою цензури і захищають право вибору слухача. В достатньо агресивній манері пані Бондаренко наполягала на «емоційності» своїх підходів – явно на противагу корисливим українським виконавцям і продюсерам. Склалося навіть враження, що вона лише недавно ознайомилася з якимось підручником із маніпуляцій – так старанно відпрацьовувала найелементарніші прийоми. Навіть українську пісню виконала, щоб нейтралізувати звинувачення в «антиукраїнських» настроях. Насправді, коли так довго й уперто наполягають на власних ідеалістичних цілях, навіть у абсолютно стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви. Співаки та продюсери, спершу дещо заскочені моральним пресингом енергійної депутатки, швидко прийшли до тями й поступово налагодили адекватний опір, зміст якого можна було звести до наступного:

законопроект має зовсім не ідеалістичний, а конкретно лобістський характер (про що, до речі, тиждень тому розповів експерт ТК);

він завдає не лише реальних збитків конкретним відомим виконавцям, але й обмежує перспективи молодих українських музикантів та співаків;

проблема нішевих радіостанцій в епоху інтернету видається надуманою, а як саме позитивно вплине відміна квотування на раптову появу численних нішевих радіостанцій у реальних економічних умовах – автор законопроекту так і не пояснила.

Виявилося, що в зіткненні з фаховим середовищем ставка на емоції й демагогію явно не спрацювала. Втім, своїх, образно кажучи, 15 хвилин слави Олена Бондаренко вже отримала. Може, це й було її прихованою метою? Для ілюстрації наведімо кілька фрагментів – як із виступів авторки одіозного законопроекту, так і її опонентів з українського музичного бізнесу:

«Олена Бондаренко:...мне нужно достучаться прежде всего сейчас до эмоций. Я понимаю, что здесь сейчас никакая логика не будет работать, потому что закон касается на самом деле не материальных вещей – как бы тут ни говорили мои оппоненты. Он касается, действительно, абсолютно нематериальной сферы нашей деятельности. Он касается наших эмоций. Он касается наших вкусов. Он касается наших чувств. Главное, что в моём законе, – это прежде всего вернуть выбор слушателю. Ведь то, для кого вы работаете… те, для кого вы работаете, сидят здесь, сидят перед телевизором, слушают нас, видят. Это аудитория, для которой вы работаете, а не аудитория, которая работает для вас. И вот это нужно понимать. В моём законе я отталкивалась прежде всего от самого главного: от аудитории, от слушателя, от его права выбирать и от его свободы выбора. Для меня это самое главное. И я ещё раз подчёркиваю: для меня это не материальная категория. И ещё раз хочу ваше внимание заострить. Если вы хотите говорить о деньгах, то это не со мной и не в этом законе. О деньгах вы будете говорить с другими законопроектами… и законодателями. Насчёт денег: я прекрасно понимала, что, естественно, найдутся оппоненты: те, которые будут говорить о своих карманах, о своих роялти, о своих деньгах.

…

Олег Медведєв, радник Юлії Тимошенко: Да... Сидять, вибачте, якісь жлоби-артисти, які говорять тільки про гроші, і стоїть свята депутат-регіоналка Бондаренко, яка дбає про інтереси радіослухачів і про право вибору... Ну, звичайно, тут важко сперечатися. Так, люди мають право вибору слухати музику... Але мають право слухати музику не тільки ті люди, які люблять російську музику, але й ті люди, які люблять українську музику... От україномовну музику. Чомусь права цих громадян Партію регіонів ніколи не цікавили і особливо не цікавлять. Але що, на мою думку, виглядає особливо цинічним? Що ось цей закон – який прикритий такою турботою про права слухачів – це насправді один із самих лобістських законів в історії України... Він не прикрито, а відверто і цинічно лобіює інтереси насамперед російського шоу-бізнесу і європейського шоу-бізнесу, який зароблятиме на цьому законі... який і так домінує в українському ефірі. І ви хочете це домінування зробити ще більш потужним...

…

Олег Медведєв:І останнє: що стосується щодо квот...

Савік Шустер:Да...

Олег Медведєв: Чому потрібні все ж таки квоти? Я згоден з тим, що квоти – це, може, не дуже добре, але є в Україні специфічна ситуація... Скажімо, як є специфічна ситуація в Канаді. Я от коли готувався до програми, то я попросив у фейсбуці своїх канадських друзів... Вони мені прислали цілих вісім сторінок опису регулювання. Тобто як Канада, яка має потужного сусіда: Сполучені Штати Америки – з найпотужнішим у світі шоу-бізнесом... От як Канада в кожній сфері...

Савік Шустер: І дві мови.

Олег Медведєв:І дві мови, але як Канада в кожній сфері: на радіо, на телебаченні, в книговиданні – обстоює канадський національний продукт... Є квота, що понад 35 відсотків на радіо саме на музичний продукт, вироблений в Канаді. Канада – це еталон демократії, це еталон країни з найвищим рівнем життя і з повагою прав людини... Це вам як владі треба повчитися у Канади, а не вчити весь світ, як неправильно треба робити у нас. І чому без квот не працюватиме українська музика на радіоканалах? Тому що у нас ще з радянських часів: коли Україна була частиною радянської імперії – за українською музикою залишилася презумпція виновності... Це як клеймо. Приходиш на половину радіостанцій – і там вам зразу скажуть... Раз українська, раз україномовна, то це неякісна.

…

Олександр Ксенофонтов, продюсер:...я не буду на це тратити дуже багато часу, але це чесно... От я противник квот.

Я сиджу тут серед всіх артистів, але я реальний противник квот. Я говорю це абсолютно чесно і щиро...

Ніколи регулювання силою не давало такого ефекту, який хотілося би отримати.

Але все, що ми зараз чуємо, – це чистий популізм... Нічого тут нема від того, про що вони говорять. Зняття квот, про які я зараз чую, про які зараз говориться, – це ніякого відношення не має до якогось тиску, до якогось балансування, до якоїсь свободи вибору... Це все – неправда. Признайтеся...

От ви, пані Катерино, тільки що говорили... Те все, що ви говорили, треба ділити на... На нуль насправді, так? Бо воно йде до нескінченності. Тому що якщо вас послухати і вам повірити, то при знятті квот ми будемо мати десять джаз-радіостанцій, радіостанцію, яка крутить класику, самбу, румбу...

Я можу вам розказати, тому що я просто трошки розуміюся на рейтингах. Так от, радіо "Ренесанс" існує – і йому не заважає це квотування. Радіо "Континент" існує – і йому не заважає це квотування... "Мюзік радіо" працює – і ніколи...

…

Юрій Нікітін, продюсер: ... Здесь много всего было сказано. Я не совсем согласен с вами насчёт молодых артистов, потому что если, например, есть станция, которая ротирует рок-музыку... А такие станции есть. А есть и не нишевые... И я согласен с тем, что больше нишевых не станет, если даже отменить квоты. Например, если нет квот... Если популярными словами, то моя станция, которая играет музыку в стиле рок, будет крутить с утра до вечера группу "Дип Пёрпл" – и точка. И молодой артист из Днепропетровска, играющий рок-музыку, не имеет шансов туда попасть никогда... А если есть квоты, то он имеет хотя бы маленький шанс быть услышанным. Это первое... И второе: мне кажется, что это как бы такой, глобальный, шаг. Ну, я в этом вижу глобальный шаг, потому что на самом деле можно, в принципе, тогда и украинский национальный продукт отметить на радио... И можно просто поставить ретранслятор, а русское радио "Москва" транслировать на Украину тогда... Вот к чему может привести то, если отменить квоты.

…

Ірина Білик: На сегодняшний день я пою не только на украинском языке, но и на русском. И на сегодняшний день моя русскоязычная песня в моей любимой стране держит первое место... Это в интернет вот любой может зайти и посмотреть. То есть, что песня любима и на русском языке... Единственное – я хочу, чтобы зрители поняли... Возможно, мама моя смотрит и не понимает вообще, о чём мы здесь сейчас говорим. Мама, дорогая, принимали квоту для того, чтобы украинской музыки и украинского исполнителя было больше... А вот снимут её для того, чтобы его было меньше, – вот и всё».

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.