Телевізійні дебати про підсумки року врядування Кабінету Міністрів на чолі з Миколою Азаровим видалися ще більш напруженими, ніж оцінка першого року президентства Віктора Януковича. Прямо або опосередковано цю тему зачепили «РесПубліка» 5-го каналу 10 березня, «Велика політика» («Інтер») та «Шустер live» (Перший канал) 11 березня, «Свобода слова» на ICTV 14 березня.

Якщо президент сам продиктував теми для обговорення, наголошуючи на початку реформ і модернізації країни, то уряд такої розкоші не міг мати за визначенням. Адже в новій політичній системі після повернення до Конституції 1996 року саме уряд став відповідальним за безпосередню реалізацію планів президента. В тому числі за такі негаразди, як зникнення гречки і борошна, зростання цін та корупції. Тому Юлія Тимошенко, яка вжила метафору про «кунсткамеру з хлопчиками для биття» для характеристики діяльності уряду Азарова, завдала заздалегідь розрахованого удару по іміджу й самолюбству очільників уряду.

Очевидно, самі урядовці та представники Партії регіонів, які прийшли звітувати в телестудії, якраз намагалися за всяку ціну уникнути цієї ролі.

Зокрема, Азаров обрав агресивний стиль спілкування з журналістами та невидимо присутньою в студії Євгенія Кисельова Тимошенко, яку цитували чи не частіше самого Миколи Яновича.

Прем’єр-міністр був добре підготовлений до дискусії: його репліки та відповіді, хоч і не позбавлені схематичності та бюрократизмів, виглядали цілісними та логічними. Тому для того, щоб виявити маніпуляції, довелося провести невеличке розслідування. Зокрема, увагу експертів «Телекритики» привернула тема гречки, якій прем’єр у своєму виступі виділив непропорційно більше часу, ніж іншим.

На перший погляд, прем’єр-міністр був послідовним у своїх меседжах про ключову роль «штучного ажіотажу» та посухи. Він їх поширював у січні. І так само вчинив у березні.

Проте при порівнянні його слів у «Великій політиці» та його ж січневих заяв, а також заяв представників Антимонопольного комітету для медіа та березневій «Свободі слова», складається зовсім інша картина. Виявляється, що запасів було недостатньо, а ажіотаж виник після того, як значну частину цих недостатніх запасів було вивезено в Росію, а також унаслідок заяв профільного міністра Присяжнюка про те, що очікується дефіцит гречки. Тобто, у серпні-вересні минулого року, попри попередження, уряд елементарно прорахувався в тому, що слід робити. Або закрив очі на явні порушення, що й призвело до дефіциту.

По-друге, Азаров «забув» про те, як у січні звинувачував «монополістів» у змові проти уряду, нині перекладаючи провину вже на населення, яке піддалося ажіотажу.

До всього, внаслідок порівняння виступу Азарова й першого заступника голови АМКУ Кравченка стає зрозуміло, що прем’єр-міністр відверто маніпулює цифрами, коли оцінює обсяг урожаю та обсяг попиту на гречку, використовуючи це порівняння як доказ «непричетності» уряду до «гречаної кризи».

«Інтер», «Велика політика», 11.03.2011

«Микола Азаров: …Второе. Что еще по большому счету не удалось за это год сделать. Прежде всего создать достаточные запасы по всем абсолютно товарным позициям, чтобы избежать дефицита. Вот того самого ажиотажного всплеска, который сейчас так нервирует наших людей. Но, давайте посмотрим объективно – а были ли у нас возможности создать такие резервы, если до сентября месяца казна была полупустой, я подчеркиваю, полупустой, то есть мы могли платить только текущие и срочные платежи по внешним займам. Мы более или менее выбрались из этой ямы только в конце года. Поэтому сейчас безусловно работа правительства направлена на создание абсолютно необходимых запасов, чтобы больше в будущем гасить любые ажиотажные всплески.

А вот теперь два слова по гречке. Мне приходилось уже много говорить, теперь можно уже сказать, что произошло, в чем причина. Просмотр безусловно правительства был, когда посеяно было 200 тысяч гектар, ну 198, почти 200 тысяч гектар, это примерно на 100 тысяч гектар меньше, чем в прошлом году. Опять же, объективности ради надо сказать, что голова у меня болела, да и у большинства членов правительства в апреле и в мае совсем не за гречку, поверьте. Я себя не оправдываю, не хочу и правительство оправдывать, но другие, более масштабные, колоссальные проблемы стояли перед страной, от решения которых зависело наше будущее, в том числе 11 и 12-й годы. Когда мы в мае месяце над этой проблемой задумались, серьезно проанализировали, все специалисты в один голос заявили: ежегодное потребление гречневой крупы на душу населения составляет всего 2 килограмма в год на каждого. При 50 миллионном населении.

Євгеній Кисельов:В среднем, да?

Микола Азаров:В среднем, при 50 миллионном населении, а у нас 46 миллионов, для простоты посчитаем, нужно всего-навсего 100 тысяч тонн. 200 тысяч гектар при средней урожайности гречки 15 центнеров з гектара, дают 300 тысяч тонн. То есть даже посеяв на 100 тысяч гектар меньше, мы должны были собрать гречки примерно в 3 раза превышающей наши потребности. Нужно было поднимать панику? Но, что вмешалось. Погода вмешалась, и мы получили не 15 центнеров, а 8-10. Опять умножаем на 200 тысяч, мы собрали опять двести тысяч примерно тонн, то есть двукратная потребность Украина.

Євгеній Кисельов: То есть погода виновата получается?

Микола Азаров: Ну, отчасти погода…

Євгеній Кисельов: Прям как в советские времена, как неурожай, так во всем погода виновата.

Микола Азаров: Ну, понимаете, отчасти погода, а отчасти нерентабельность производства гречки.

Євгеній Кисельов: Николай Янович, извините, перебиваю вас, но вот есть эксперты, которые говорят, что на самом деле причина дефицита гречки и муки – это система госрегулирования цен на социальные продукты.

Микола Азаров: Слушайте, это абсолютная глупость.

Євгеній Кисельов: Ну, говорят.

Микола Азаров: Ну, говорят.

Євгеній Кисельов: Я не экономист, я вопросы экономистов адресую вам.

Микола Азаров: Евгений Алексеевич, говорят те, кто не хочет думать, а я вот предлагаю нашей аудитории…

Євгеній Кисельов: Что якобы производителям в таких условиях, когда нельзя больше 5–10% максимальной рентабельности получать, просто становится невыгодно работать на внутренний рынок.

Микола Азаров: Еще раз подчеркиваю, я довершу эту мысль до конца. Значит даже собрав примерно 200 тысяч тонн, мы имели двукратную потребность страны в гречке. Что произошло – при затратах на производства одного килограмма, грубо говоря, 5 гривен, да, плюс затраты на транспортировку, хранение, переработку, максимальная, при нормальной рентабельности цена гречки не должна была превышать 12 гривен. И если бы не было ажиотажа, безусловно все могли бы взять столько, сколько они считают нужным. Но беда заключалась в том, что при потребности 2, брали 5, при потребности брать 5, брали 10. В результате гречка стала исчезать. Теперь эксперты говорят – а зачем Уряд вообще вмешивался в это дело, ну, пусть бы она стоила столько, сколько наши люди могут заплатить. Вот по такому пути пошли в России. Она свободна лежит. Ее цена пятьдесят, примерно, 5 гривен за килограмм. У нас она тоже свободно лежала, когда ее цена была 25, а кое-где и 38 гривен за килограмм. Это называется искусственное наполнение наших прилавков. Она бы лежала, но простой пенсионер, наш гражданин, мог бы ее купить? Наверное, нет. По какому пути пошло правительство – гречка и сейчас есть. Мы пошли путем наполнения ярмарок, подвозом гречки там, где мы можем по нормальной цене ее продавать. Я хочу сказать – в Киев, например, завозится каждую субботу от 50 до 150 тонн гречки, каждую субботу, подчеркиваю. Мы пройдем через этот трудный период, да, мы совершили расчет, за который действительно несем определенные потери. Больше таких просчетов не будет, уже сейчас мы планируем, например, ну во-первых, завести партию гречки из Китая – это, так сказать, дело такое, а самое главное, запланированные на следующий год, засеять примерно 400 тысяч гектар под гречкой, то есть создать достаточный запас, она крупа долгого хранения, многолетнего хранения, то есть создать достаточный запас ресурса и навсегда забыть про эту проблему. Мы эти проблемы,безусловно, решаем, еще раз подчеркиваю, что когда стоял этот вопрос, стоял в мае месяце, когда он впервые стоял, то не эта проблема тогда для нас была главной».

«Інтер», «Велика політика», 28.01.2011

«Микола Азаров: …Что касается гречки. Да, в прошлом году, в десятом, к большому сожалению, был сокращен посевных площадей, да и урожай был, в связи с засухой, недостаточный. Могли ли мы предусмотреть это обстоятельство.

Ну, во-первых, мы пришли в середине марта, когда практически все это уже сформировалось, большую половину года мы работали в условиях крайнего дефицита финансовых ресурсов, крайнего, подчеркиваю дефицита, сплошные долги, сплошная пустота. Сейчас, например, мне эта проблема абсолютно ясна, мы закупим там 20 тысяч тонн гречки, завезем ее, безусловно, цены снизятся, потому что они, безусловно, необъективны.

Вот, например, мы все этапы проанализировали, как складывается цена на гречку. Вот ее сейчас оптимальная цена, с тем чтобы обеспечить нору рентабельности для тех, кто сеет, для тех, кто обрабатывает, и для тех, кто продает примерно 12-14 гривен. Почему она стоит 18? Причина? Прежде всего, ажиотажный спрос на гречку, прежде всего. И отсутствия у государства, и у торгующих организаций возможности осуществить резерв ресурсами, который надо сначала создать.

Вот на следующий год и уже сейчас комплектуется запасы в государственном резерве, в аграрном фонде. Государство получит возможность интервенции, вмешательство в ценообразование, реального вмешательства, т.е., конкуренция на рынке.

Кстати, о конкуренции. О какой конкуренции в области, скажем, продажи гречневой крупы, можно говорить, если все производство и обработка гречки сосредоточена в 5 предприятиях, практически монополизировавших весь этот рынок.Поэтому, я ни в коем случае не хочу упрощать проблему, но и не надо, скажем так, заведомо давать абсолютно неправильную информацию нашим зрителям. Я сегодняшнюю нашу встречу рассматриваю, как возможность донести точку зрения правительства».

«Свобода слова з Андрієм Куликовим», ICTV, 14.03.2011

«Андрій Куликов: Михайло Чечетов: народний депутат, фракція Партії регіонів.

Михайло Чечетов: В этой студии много говорилось о росте цен на продукты питания и абсолютно правильно, справедливо высказывалась мысль о том, что если мы не способны произвести в должном объёме продукцию, а завозим, то естественно, будем в большей степени зависимы. И скачки возможны, и цены, и перебои и так далее. В этом году наибольший социальный резонанс вызвал скачок цен на гречку. И называются разные причины. Одни объясняют это дефицитом гречки в стране. Действительно, в этом году – Азаров говорил, что будет посеяно в полтора раза больше, но, к сожалению, тогда дефицит финансовых ресурсов не позволил посев гречки сделать в прошлом году. Другие называют рост цен на мировом рынке. Третьи называют антимонопольный сговор и четвёртые называют разогретый ажиотажный спрос. Вот четыре причины, которые муссировались и объясняли рост цен на гречку. С точки зрения вас как профессионала, какая всё-таки из причин была главной? Или комбинация причин, которая привела к такому всплеску цен на гречку на рынке Украины.

Кравченко: Дякую за питання. Ми влітку минулого року мали баланс ринку. Він у нас був точніший і більший, ніж у Міністерства агропромислової політики, тому що ми врахували не ту гречку, яка в полі, а та, яка в коморі, тобто яка вже пройшла крупорушку – а це мінус 30 відсотків від зібраного врожаю. І на літо в нас дійсно були запаси гречки, які практично покривали рівень нашого споживання. А потім на фоні розвитку і росту світових цін на основні продукти харчування в наших сусідів – перш за все в росіян і білорусів – ця ціна стала значно вищою. Вона і на сьогодні вища. І частину гречки просто вивезли до наших сусідів, і баланс ринку вже був порушений. І звичайно, в цих умовах, коли продукту не вистачає, то на моє переконання, були елементи і цінового ажіотажу, і були елементи домовленості основних гравців ринку. Ми наразі маємо декілька справ. Основні з них стосуються фасувальників гречки, тому що ми вважаємо, що вони ставили надмірну рентабельність на свої послуги: що взяти гречку з мішка і пересипати її в целофановий пакунок із надписом якогось продукту... А рентабельність була вище 10-ти відсотків.

Андрій Куликов: І щоб там ще обов’язково було написано "без ГМО", як у нас зараз усі пишуть.

Кравченко: Та вони там можуть інше написати. Але питання в тому, що якраз фасувальники, на наше переконання, в певний період: це наприкінці минулого року – розкрутили цю ціну. А на сьогодні ви знаєте, що рентабельність фасувальників за постановою уряду регулюється до 10-ти відсотків, везеться гречка із-за кордону. І мені здається, що цю тему вже треба заспокійливо просто пройти».

«Українська правда»

«Міністр пояснив проблеми з гречкою російським "синдромом"

Вівторок, 31 серпня 2010,

Міністр аграрної політики Микола Присяжнюк прогнозує врожай гречки, який у півтора рази перевищуватиме споживання на внутрішньому ринку в 2010 році.

Про це він заявив в ефірі Вінницької обласної держтелерадіокомпанії "Вінтера", повідомляє "Обком" із посиланням на "Українські новини".

"Я запевняю, що цього року виробництво гречки буде у 1,5 рази більше, ніж ми споживаємо", – сказав Присяжнюк.

На його думку, ажіотаж навколо можливого дефіциту й подорожчання гречки виник через неврожай цієї культури в Росії.

"У Росії гречка не вродила через посуху й пожежі. Сьогодні Росія забезпечена всього на 50% від потреби. І цей синдром переходить до нашого споживача", – вважає він.

Присяжнюк додав, що обсяг внутрішнього ринку гречки становить 140 тис. тонн, а на поточний момент українськими аграріями вже зібрано близько 70 тис. тонн цієї культури, що становить третину прогнозованого врожаю».

«Українська правда»

«Україні не вистачає десятків тисяч тонн гречки

Понеділок, 30 серпня 2010,

Антимонопольний комітет вважає, що ситуація на ринку гречки викликана об`єктивними чинниками.

Про це повідомив під час круглого столу в Києві глава комітету Олексій Костусєв.

Він сказав, що в Україні щорічно скорочуються посівні площі під цією культурою і знижується її врожайність. Так, у 2010 році посівні площі під гречкою становили 215 тисяч гектарів проти 273 тисяч гектарів в 2009 році, і 425 тисяч гектарів у 2005 році.

Костусєв, посилаючись на прогнози експертів, повідомив, що цього року валовий збір гречки становитиме 160 тисяч тонн, що дасть змогу виробити 90 тисяч тонн гречаної крупи. При цьому, за оцінками експертів, внутрішнє споживання цього продукту в Україні становить 150 тисяч тонн в рік.

Він зазначив, що, враховуючи прогнози експертів в поточному році, Україну очікує дефіцит гречаної групи, наголосивши, що це об`єктивна ситуація.

Глава АМК наголосив, що раніше до України надходила гречана крупа з Російської Федерації, яка була дешевшою за українську і змушувала українських виробників знижувати ціни.

А цього року в РФ також дефіцит цієї культури, і вона сама змушена імпортувати її з Китаю.

Костусєв повідомив, що для стабілізації ситуації на ринку гречаної групи АМК звернувся до президента і прем`єра з низкою пропозицій, зокрема, комітет пропонує для підвищення валового збору гречки ввести регулювання сівозміни.

Також комітет рекомендує закупити в продовольчі резерви гречку урожаю 2010 року в обсягу 10% річного споживання, тобто не менш як 15 тисяч тонн.

Крім того, АМК виступає за введення регулювання цін на гречану крупу на всьому виробничому циклі – від виробництва, упакування, до роздрібних мереж».

«Українська правда»

«Азаров сказав, що не винен, що гречка коштує 25 гривень

Понеділок, 17 січня 2011,

Підвищення цін на окремі продукти харчування в Києві і всій Україні носить "штучний характер" і відповідальності за нього уряд не несе.

Так вважає прем'єр-міністр Микола Азаров, повідомляє Інтерфакс-Україна.

"Ви запитуйте у власників супермаркетів – чому вони піднімають ціни? Те, що стосується уряду, він робить. Але уряд не торгує ні гречкою, ні олією – уряд створює умови для тих, хто торгує", – сказав він, повідомляє Інтерфакс-Україна.

"Чому ціна гречки на заводі 4 гривні (за 1 кілограм), а в магазині, супермаркеті 15 гривень? Чому? Хтось захотів нажитися на ажіотажному попиті", – сказав він журналістам у Києві в понеділок, коментуючи підвищення цін на гречку, олію й інші продукти харчування.

"Ті, хто зараз граються, грають у дуже небезпечну гру, насамперед, для себе", – при цьому відзначив Азаров».

Таким чином, можна зробити висновок, що в темі гречки Азаров майстерно використав прийом «напівправди». За допомогою «напівправди» прем’єр звинуватив і Тимошенко у розтраті коштів, отриманих від продажу кіотських квот, на передвиборні потреби. Зокрема, Азаров практично промовчав про головну версію слідства протягом листопада 2010 – лютого 2011-го про розтрату цих коштів на виплату пенсій.

Здійснити такий аналіз слів Азарова на предмет «напівправди» можна було й із інших тем, зокрема кризової ситуації на ринку нафтопродуктів. Проте, наприклад, інший бік медалі на цю тему розкрили опозиціонери, зокрема Порошенко на «Шустер live» та Яценюк у «Свободі слова», наводячи приклад роботи «Лівели», близької до першого віце-прем’єра Андрія Клюєва.

Так само за допомогою «напівправди», яка перетікає у відверту брехню, Михайло Бродський захищав бездіяльність уряду на ринку нафтопродуктів. Зокрема, посилаючись на «безпрецедентне» зростання вартості нафти у світі за останні півроку, Бродський показував, що ціни на нафтопродукти в Україні зростали значно повільніше. Елементарне порівняння його слів із даними глобального ринку нафтиповністю спростовує цю тезу:

«Михайло Бродський: "Нефть поднялась в цене в два раза. Вы про это не забывайте. При этом бензин в Украине поднялась всего в цене на 40%, а нефть поднялась в два раза. Теперь на счет того, что говорил этот человек… Константин Бородин и господин Третьяков. 10%, которые добываются нефти в Украине, ни на что не влияют. Некорректно про это говорить сегодня. Сейчас идет большой спор лоббистский. Одни завозят светлые нефтепродукты, одни хотят завозить нефть. Так вот чтобы все знали. Русские, когда продают нефть, они ее облагают пошлиной. И если мы будем покупать нефть, у нас ничего не изменится. Они так сделали, чтобы мы не могли покупать у них нефть. И это от нас не зависит. Поверьте, Украина в этом вопросе – зависимое государство. Мы энергозависимы. Нам нужно искать другие выходы из этой ситуации. Например, этанол. В Бразилии 85% ездит на этаноле. Наш бензин можно разбавлять на 12-15% уже сегодня этанолом. А мы нашу почву убиваем, выращиваем рапс и так далее и вывозят это за границу и там перерабатывают. Вот где ответ, вот где государство должно работать. А ни в коем случае ничего не регулировать. Потому что регулировка приведет к чему? Не будет бензина на заправках. Никто себе в убыток торговать не будет"».

Так само прийоми «напівправди» та підміни понять широко застосовували Бродський і Тігіпко у студії «Шустер live» для спростовування провалів влади із наслідками запровадження Податкового кодексу та для заперечення негативних наслідків запланованої пенсійної реформи. Коли Ксенія Ляпіна чи Петро Порошенко починали спростовувати тези представників уряду, Бродський одразу перебивав їх риторичними запитаннями, експресивними репліками та часто вдавався до прийому «шельмування» опонента, щоби в такий спосіб відволікти увагу від незручних фактів та сильних контраргументів.

Утім, деякі представники опозиції не відставали від влади у застосуванні маніпулятивних прийомів. Так, у невеликому епізоді виступу Сергія Соболєва, «тіньового прем’єр-міністра» БЮТ, експерти «Телекритики» знайшли і напівправду про дефолт, і «підміну понять» та «безпідставні твердження» в аналізі причин і загроз дефолту, «підтасовку карт» у питанні приватизації «Укртелекому» та «посилання на авторитет» при згадуванні реформ у Грузії. Цікаво, що ті ж таки прийоми із дефолтом та Грузією було застосовано пізніше, 14 березня, Арсенієм Яценюком («Фронт змін») та Наталею Королівською (БЮТ) в ефірі «Свободи слова з Куликовим» (ICTV):

«Сергій Соболєв: …Питання є одне на сьогодні – у нас дійсно є обмаль часу. Бо перша тема, яка була вами заявлена – це загроза дефолту, бо ви знаєте, згідно з рейтингами, країна попала в 18 держав, на 6 місці по загрозі дефолту. І мене це не заспокоює, що ми там поруч з такою країною, як Іспанія, що ми там поруч з такою країною, як Литва, що ми там поруч з іншими країнами. Мене інше хвилює – що робить сьогодні конкретно наш уряд, щоб цього уникнути? І що я бачу, я відкриваю бюджет, який прийнятий і ухвалений. І бачу, що на цей рік знову плануються зовнішні запозичення на рівні цифри, яка ще на третину збільшить зовнішній борг держави. Минулий рік – на третину збільшили зовнішній борг держави. І от мені здається, що той шлях, по якому ми зараз пішли, це шлях є в нікуди. Бо ключове питання – це є випрошування кредитів, і за рахунок цього нібито ми повинні пересидіти. Я розумію, якщо можна пересидіти за рахунок кредитів для того, щоб провести реформи. Но коли кредити стали самоціллю, і під це можна робити все що завгодно, я вважаю, що це шлях в нікуди. І останнє. Чи є здобутки? От чомусь, коли треба ухвалювати рішення стосовно першої десятки списку мільярдерів України, ці рішення ухвалюються дуже важко або не ухвалюються взагалі. Я вам можу привести конкретні приклади. Отут називались 24 підприємства із мільйона, які в автоматичному режимі мають можливість повернути собі податок на додану вартість. 99% – це є список виключно тільки людей Партії регіонів. Друге. Скажіть, будь ласка, чи є ті, хто збільшили свої статки? Без сумніву, є такі люди. І вони на поверхні сьогодні лежать. Це люди, які на сьогоднішній день причетні до влади прямо. От чому, скажіть, будь ласка, за рік змогли повернути 12 мільярдів кубів газу Фірташу, за рік змогли повернути цілий ряд заводів, або за безцінь їх продати, змогли виставити під одного покупця "Укртелеком", вартість якого фактично є вартістю "Македонського телекома". Уявіть собі Македонію країну і Україну. Вони там продали за мільярд євро. От вам приклад того, в який спосіб це відбувається. Тому, на моє переконання, на сьогоднішній день не питання є в тому, чи є готові рецепти. Є готові рецепти. Ну, вибачте, Сергій Леонідович, ви ж самі приводили приклад Грузії. Всі чудово пам’ятають, що Грузія по корупції – це була майже перша держава в СРСР. І змогли фактично за 2 роки побороти ключову корупцію серед митників, міліціонерів, або полісменів, як їх зараз називають, і всіх інших. Тому, на мій погляд, ключове завдання уряду зараз полягає в одному – чим швидше уряд зрозуміє, що хабарі беруть тому, що є такі нормативні документи, які змушують людину – будь-яку – ходити по колу, з підписами, з хабарами тими ж самими, ніколи в державі порядок не буде наведений. Тому я попробую бути максимально конструктивним і на цьому навіть зупинитися. Якщо є запитання, я готовий давати на них відповіді"».

В результаті дискусія на «Шустер live» та «Свободі слова» втрачала цілісність і розпадалася на епізоди обміну звинуваченнями і спростуваннями з боку спікерів від влади та опозиції. Конструктивну роль у поясненні глядачам суті обговорюваних питань зіграли експерти – Олександр Пасхавер та Вадим Карасьов у Шустера та Володимир Фесенко в Куликова. Однак у потоці «напівправди» з боку головних гравців та учасників репліки експертів мали обмаль шансів бути почутими глядачами.

Більше того, зростання частки «напівправди» у виступах учасників політичних ток-шоу позбавляє сенсу сам формат такого спілкування. Складається враження «договірної гри», метою якої є не задекларований «чесний діалог» чи «свобода слова», а боротьба за рейтинги, як політичні, так і телевізійні.

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.