Самогубство американського програміста Аарона Шварца, одного із розробників RSS, викликало надзвичайний резонанс в інтернет-спільноті. Численні спогади у блогах його друзів, статті на всіх провідних сайтах США, обговорення на форумах і в соціальних мережах. Колеги й товариші називають Шварца «героєм відкритого інтернету», «складним дивом», «душею інтернет-покоління». «Скитальці божевільного світу, ми втратили наставника», – написав про загибель Шварца Тім Бернерс Лі, винахідник Всесвітньої павутини.

Підвищена увага до загибелі Аарона Шварца в першу чергу пояснюється тим, що останні два роки програміст перебував під слідством. У квітні мав відбутися суд і, згідно з американським законодавством, програмісту загрожувало 35 років ув’язнення та 1 млн доларів штрафу. Звинувачення включало декілька пунктів, у тому числі злом програм та комп’ютерне шахрайство, викрадення більше 4 млн наукових статей із цифрового архіву Jstor (через мережу Масачусетського технологічного університету). Наукові статті Шварц зберігав для того, щоб завантажити їх для вільного користування в інтернеті. Раптова й трагічна загибель програміста активізувала дискусії про доступ до інформації, регулювання інтернету й про те, наскільки жорстким має бути покарання за дії, подібні до вчинених Шварцом.

Широке обговорення загибелі програміста можна пояснити й популярністю Шварца серед інтернет-активістів світу – він брав участь у дуже великій кількості великих і малих проектів. «У 26 років Аарон досягнув так багато, чого більшість із нас може досягнути лише за все життя», – йдеться у статті на Arstechnica.

«Ділитися знаннями – це не аморально»

Життєвий шлях Аарона Шварца справді схожий на біографію вундеркінда. Його батько працював у компанії, що розробляла програмне забезпечення, тож Аарон із раннього дитинства жив у комп’ютерному світі. У 14 років він уже займався програмуванням та взяв участь у розробці специфікації RSS (XML-формати, що використовуються для опису і постачання інформації, яка часто змінюється: наприклад, стрічки новин, нові записи у блогах, анонси статей, зображень, аудіо і відеоматеріалів).

Шварц вступив у Стенфордський університет, проте через рік покинув навчання і заснував компанію Infogami, яка в 2005 році увійшла в Reddit, соціальний новинний сайт. Потім працював у журналі Wired, був співзасновником Jottit – сайту, що допомагав людям створювати власні веб-сторінки. Окрім цього, працював в Internet Arhcive (організація, що збирає копії веб-сторінок) і в проекті Open Library, був одним із редакторів Вікіпедії, а у 2006 році балотувався до Ради директорів Фонду Вікімедіа, але програв. У 2010–2011 працював у Гарвардському університеті в центрі Edmond J Safra Center for Ethics.

Маючи багато захоплень, Аарон все ж сконцентрувався на «звільненні інформації». «В першу чергу Аарон був свідомим програмістом: невтомний і талановитий, він всю свою енергію спрямовував на вирішення таких проблем, як мережевий нейтралітет, реформа авторського права й інформаційна свобода», – зазначає автор статті у Wired. Зокрема, Аарон працював у Creative Commons, товаришував із його засновником Лоуренсом Лесігом. Creative Commons – це некомерційна організація, що займається альтернативою класичному копірайту, – так званою вільною ліцензією. Її мета – захистити деякі права виробника, але при цьому дати йому можливість самостійно вказати, яким чином можна використовувати продукт.

У 2010 році Шварц заснував організацію Demand Progress, що брала активну участь у боротьбі проти законопроекту SOPA та загалом проти інтернет-цензури.

Аарон неодноразово підкреслював, що інформація – це сила, тому вона має поширюватися, бути доступною якомога більшій кількості людей. Про це він писав у Маніфесті Відкритого доступу 2008 року: «…Це називають крадіжкою чи піратством так, начебто ділитися знаннями – це моральний відповідник пограбування корабля чи вбивства команди. Але ділитися не аморально, це моральний імператив. Тільки ті, хто засліплений жадобою, відмовить другу зробити копію». «Ми маємо взяти інформацію, де б вона не зберігалася, зробити свою копію і поділитися зі світом. Ми маємо брати інформацію, яка не підлягає авторському праву, і додати її до архіву. Ми повинні купувати секретні бази і завантажувати в інтернет. Ми маємо завантажувати наукові журнали та зберігати їх на файлообмінниках».

Група Demind Progress до цього й закликала – завантажувати важливі для суспільства дані з баз (закритих для пошуковиків) та зберігати у відкритій мережі, де їх можуть проіндексувати пошукові системи.

PACER і Jstor – обставини справ

Бажання Аарона зробити дані відкритими не завжди було зрозумілим іншим, особливо правоохоронним органам. Як уже було зазначено, причиною звинувачення у 2011 році стала саме крадіжка статей.

Але треба сказати, що неприємності із законом у Шварца почалися раніше. У 2008 році він проходив у справі про незаконне завантаження мільйонів судових документів із серверів федеральної судової системи PACER (Public Access to Court Electronic Records). Ці документи не є таємними – їх може завантажити кожен, заплативши декілька центів за сторінку. Для 17 американських бібліотек було дозволено вільний доступ. Аарон пішов в одну таку бібліотеку і за допомогою спеціальної простої програми почав зберігати документи – щотри секунди програма автоматично закачувала файли по черзі. Тоді він зберіг близько 20 мільйонів документів, які зараз доступні у Internet Archive. ФБР розслідувало випадок, проте звинувачень Аарону так і не було висунуто.

У випадку з Jstor уже не так пощастило. Jstor – це цифрова база даних англомовних наукових журналів. Тут можна знайти випуски близько півтори тисячі назв журналів із 50 дисциплін. Доступ до бази може надаватися науковим установам (по всьому світу). Одним із навчальних закладів, який мав такий доступ, був Масачусетський технологічний університет. Аарон скористався цим і застосовував схожий прийом, як і в 2008 році – програма автоматично завантажувала велику кількість статей. Завантаження таких великих обсягів було помічено й інститут заблокував скачування. Після цього Аарон змінив MAC-адресу ноутбука і залишив його в кабінеті інституту, накривши картонною коробкою. Там працівники інституту побачили ноутбук, а коли Аарон повернувся, його заарештували.

Jstore після з’ясування обставин справи відмовився від будь-яких претензій до Аарона. Але слідство почалось, і в липні 2011-го було висунуто звинувачення за низку комп’ютерних злочинів, згідно з яким виходило, що дії Аарона завдали шкоду системі інституту, через великі обсяги завантаження (повний текст звинувачення тут).

«Крадіжка це крадіжка, незалежно від того, використовуєте ви комп’ютерні команди чи лом, берете ви документи, дані чи долари», – йдеться у заяві окружного прокурора Масачусетса Кармен Ортіз (Carmen Ortiz).

 Цікаво, що на початку 2013 року Jstore уперше відкрив індивідуальний доступ до архіву (але на тиждень можна зберігати обмежену кількість публікацій).

35 років за «Зберегти як…»

Справа викликала обурення серед інтернет-активістів – покарання, яке загрожувало Аарону, здавалося перебільшеним. «З самого початку владні органи працювали так наполегливо, як тільки могли, аби представити дії Аарона в абсурдному й екстремальному вигляді, – пише у блозі Лоурен Лессіг, засновник Creative Commons, який з початку розслідування допомагав Аарону. – Нам сказали, що “власність”, яку Аарон “вкрав” – варта мільйонів доларів – із натяком, а потім з указівкою, що його метою було отримання зиску. Але якщо хтось каже, що можна заробити гроші з купи академічних статей – то він ідіот чи брехун. Було очевидно, що це не так, але владні органи продовжували це презентувати так, неначе вони спіймали на гарячому терориста 9/11».

«Правда про “злочин” Аарона Шварца» – так називається стаття Алекса Стамоса, інтернет-дослідника, який займається питаннями безпеки у мережі – він мав виступати як експерт зі сторони захисту Аарона в суді. У статті він аналізує всі пункти звинувачення і зазначає, що дії Шварца не можна назвати «зламом»: «Аарон не вчиняв таємних дій, не робив нічого складного, окрім звичайної програми, яка завантажує файл так само, якби ви натиснули “зберегти як” у браузері». Крім того, важливо, що його дії не завдали шкоди ні Jstore, ні Масачусестському інституту, ні суспільству. «Якби прокурор спитав мене, чи вважаю я, що дії Аарона були “неправильними”, я б сказав, що їх швидше можна назвати ‘необдуманими”… Але жодні з цих дій не заслуговують на те, щоб людину переслідували роками і залякували позбавленням волі на 35 років», – сказано у статті.  

Вшанування пам’яті

11 січня Шварца знайшли повішеним у його квартирі. Зрозуміло, що самогубство пов’язують із судовим процесом, зокрема, про це йдеться у заяві родини Шварца: «Смерть Аарона – це не просто особиста трагедія. Це наслідок судової системи, де поширено залякування і перебільшення міри покарань. Рішення, прийняті судом Масачусетса, призвели до його смерті...»

Родина також створила меморіальний сайт, присвячений Аарону.

Як припускають друзі Аарона, звинувачення погіршили його психологічний стан. Але і до цього він страждав від депресій і мігрені – в чому зізнався публічно і розповідав друзям. Зокрема писав: «Вийди на вулицю і дихни свіжого повітря чи обійми кохану людину, але ти не будеш почуватися краще, лише більш сумним через неможливість відчувати радість, яку відчувають усі… Ти почуваєшся так, неначе струни болю проходять крізь голову, тіло, ти шукаєш виходу, але не можеш знайти. І це лише ще стримані форми».

Невідомо, що стало остаточним поштовхом до вчинення самогубства, однак очевидно, що смерть Аарона активізувала борців за вільний інтернет.

Інтернет-активісти припускають, що переслідування Аарона мало на меті залякати не лише його. «Таких людей використовують, щоб віднадити інших займатися подібною справою», – говорить в коментарі для New York Times Дженіфер Бенк, учасниця студентського руху Free culture. Дівчина каже, що незважаючи на це, дискусії на форумах свідчать: «люди не бояться казати, що це була несправедливість».

«Справа проти Аарона демонструє, що трапляється, коли люди при владі цинічно зловживають повноваженнями – це була загроза не лише свободі і діяльності Аарона. Це загроза для нас всіх, – пише у Guardian Ден Гімор, директор-засновник Knight Center for Digital Media Entrepreneurship в університеті Арізони. – Можливо, ця пародія на законний розгляд була кампанією адміністрації Обами – щоб видалити того, хто починав дратувати. Можливо, річ у негіднику-прокурорі… Я думаю, це збіг жахливих мотивів. Але це має розлютити й налякати тих, хто переймається системою правосуддя, де “справедливість” щось означає».

У статті на ресурсі Slate «Чи призведе смерть Шварца до того, що боротьба за відкритий доступ стане мейнстрімом?» автор зауважує, що після загибелі Шварца «біль спільноти може бути трансформовано у зміни, яких він хотів досягнути. Немає іншого способу вшанувати його пам’ять, окрім як продовжити діалог про майбутнє вільного доступу до інформації».

Специфічне вшанування пам’яті Аарона відбувається у Твітері – тут за хештегом #pdftribute щохвилини люди публікують посилання на статті, завантажуючи їх у відкритий доступ (переважно це науковці, що діляться своїми роботами). Всі посилання збираються на цій сторінці.