Портал MediaSapiens не так давно писав про основні проблеми IT-освіти: тоді експерти виділили:

• застарілі навчальні програми у вишах, які складно та довго змінювати,
• недобросовісні приватні курси, які не дають гідного рівня знань та лише викачують зі студентів гроші,
• брак статистики щодо запиту ринку на нові кадри
• необхідність переходити на нові змішані форми навчання та залучати нових тренерів і викладачів.

На форумі, організованому Асоціацією «ІТ України», учасники висловили  кілька нових цікавих точок зору на цю тему.

Під час дискусії «ІТ-освіта: основи майбутнього» учасники панелі звернули увагу на те, що Закон України «Про вищу освіту» 2014 року дає вишам можливість самостійно формувати свої навчальні програми, але ті бояться цією можливістю скористатися. Інша необхідність, яка назріла в українській вищій освіті й стосується вона не тільки сфери ІТ-освіти, - це розробка моделі дуальної освіти, коли студенти вчаться не лише через академічну освіту, але й через роботу. Переважна більшість студентів останніх курсів мало відвідують заняття й натомість починають повноцінно працювати. Фактично, вони вже використовують таку модель й час запровадити її у вишах на офіційному рівні.

Окрім того, університетській освіті було б не зайвим навчитися гнучкості від освіти приватної та враховувати думку й потреби і бізнесу, який потім буде закривати свої вакансії за рахунок випускників, і своїх безпосередніх «замовників»: абітурієнтів та їх батьків.

Що дав вишам закон «Про вищу освіту» та чому ним мало користуються

Закон України «Про вищу освіту», ухвалений Верховною Радою в 2014 році, дав академічну автономію університетам, пояснив заступник Міністра освіти і науки Юрій Рашкевич. «Зараз університети самі, враховуючи стандарти, можуть визначати зміст освітньої програми. Міністерство займається лише питанням акредитації», - сказав він. Його колега Володимир Ковтунець, перший заступник Міністра освіти і науки України, розповів історію про те, як в одному з провідних українських вишів, назву якого він вирішив не називати, ніяк не могли налагодити програму академічної мобільності для студентів і викладачів. 

Заступник Міністра освіти і науки Юрій Рашкевич.

«Ми зустрілися, й з’ясувалося, що юридична служба університету просто все гальмувала. Від страху. І коли вам кажуть, що університети не можуть чогось робити, вони приховують правду», - додав він.

Декан факультету прикладних наук УКУ Ярослав Притула вважає, що якщо розумно скористатися інструментом, який дає нове законодавство, в Україні можна створити дуже якісну освіту. Окрім того, він вважає, що пора замислитися й над міждисциплінарністю ІТ-освіти. Асоціація «ІТ України» провела дослідження, яке виявило, що 35,9% українських ІТ-спеціалістів не мають спеціальної технічної освіти. Лише 28,4% мають професійні сертифікати. Тобто, доволі великий відсоток українських айтішників під час навчання вивчали інші дисципліни, не пов’язані з IT напрямом.

«Дуже великий відсоток людей, які не мають профільної освіти, працюють в IT, - переконаний він. - Впринципі, наша освіта має стати ще більш міждисциплінарною. Мають бути магістерські програми, які перетинаються в знаннях з комп’ютерних технологій та, наприклад, біології.  Якщо ми хочемо створювати креативні індустрії, то ми мусимо це робити. І реалії це показують: компанії готові брати працівників без IT-освіти, але з великою мотивацією».

На думку Тетяни Хряпіної, керівниці відділу навчання та розвитку в GlobalLogic, академічній освіті та бізнесу потрібно більше прозорості для співпраці. За її словами, бізнес може приходити до вишів зі своїми пропозиціями та проектами, але погано розуміє, де університети можуть бути більш гнучкими, а де від правил відступати не можна, тому що це буде грубим порушенням. «Ми розуміємо, що у нас і в університетах різні системи координат. Для нас вони не прозорі. Нам потрібно зрозуміти, куди рухається ІТ-освіта, які в нас є спільні завдання», - зазначила вона. 

Тетяна Хряпіна, керівниця відділу навчання та розвитку в компанії GlobalLogic.

Питання, над якими освітянам та бізнесу потрібно попрацювати разом - це втілення дуальної освіти та розробка професійних стандартів. Володимир Ковтунець зазначив, що після лібералізації ринку освітніх послуг приватний сектор почав інтенсивно брати ліцензії на освіту в IT-сфері.

«В Україні рівень охоплення молоді вищою освітою становить 79%, - каже він. -  При такому охопленні дуже важко забезпечувати якість. Зараз, як гарячі пиріжки, приватні та державні виші хапають ліцензії з інженерії, програмного забезпечення. Маючи одного-двох кандидатів наук з обчислювальної математики, вони вважають, що можуть займатися інженерією програмного забезпечення. І дуже часто ми не маємо формальних підстав відмовити в ліцензії. Так само хапають ліцензії з кібербезпеки». На його думку, спільна розробка професійних стандартів для випускників вирішить це питання.

«Ми починаємо роботу над формуванням національної системи кваліфікації й галузевих рамок кваліфікацій, просимо в цей процес включитися бізнес, бо без ринку праці ці проблеми не вирішаться», - додав пан Ковтунець. Те ж стосується й роботи над дуальною моделлю освіти: вишам та бізнесу треба обговорити, як вони можуть зробити систему навчання через роботу й освіту більш дружньою для студентів та ефективною в плані її якості. Хоча на думку Ярослава Любінця з SoftServe, ринок і так рухається до якості, а не кількості випускників.

За його підрахунками, у Львові працює 15 тисяч спеціалістів, які безпосередньо зайняті в ІТ-галузі. З іншого боку, виші Львова готують близько 4 тисяч випускників зі спеціальностей, пов’язаних з програмуванням. «Досвід показує, що лише 25% з них придатні для того, аби зробити з них програмістів. І на це потрібно ще 6 місяців підготовки, перш ніж допустити їх до роботи. Тож ринок давно рухається до якості й мені подобається ця ідея», - підсумував він. За його словами, для кожного напрямку роботи в сфері інформаційних технологій є свій «пакет компетенцій», а бо ж soft skills, якими має володіти працівник, й бізнес готовий поділитися своїм досвідом для розробки готової моделі знань та компетенцій випускника комп’ютерних наук.

Економічні моделі та культура навчання

Перший заступник Міністра освіти і науки України поділився планами перевести українську систему вищої освіти «на рейки ринкової економіки». За його словами, зараз в державних університетах є відсутня фінансова автономія: «Вони усі є бюджетними установами. Ми зараз підготували пакет законопроектів щодо моделі економічних відносин в сфері вищої освіти, який буде презентовано через місяць на розширеній колегії Міністерства з участю всіх ректорів».

Декан факультету прикладних наук УКУ Ярослав Притула розповів, як подібна модель на практиці працює у них. «Ми є приватним університетом і не маємо державного фінансування,  - прокоментував він. - Тому ми дуже залежні від наших клієнтів: батьків, студентів, ІТ-компаній. Ми дуже прислухаємося до того, що вони хочуть і стараємося робити так, щоб вони були задоволені».

 «Свого часу багато викладачів пішли безпосередньо працювати в ІТ-галузь, але тепер ми з цього користуємося. Ми залучаємо їх до викладання й це дозволяє вчити наших студентів найновішим технологіям», - додав експерт.

Зліва направо: Ярослав Любінець, SoftServe, Володимир Ковтунець, перший заступник Міністра освіти і науки України, Еран Лассер, співзасновник Центру підготовки ІТ-спеціалістів DAN.IT education, Ярослав Притула, декан факультету прикладних наук УКУ.

Досвід України зміг порівняти з ізраїльським досвідом Еран Лассер, співзасновник Центру підготовки DAN.IT education. За його словами, приватна освіта, очевидно, є більш гнучка і швидше адаптується до вимог ринку. Він зазначив, що близько 30% ізраїльських представників IT-спільноти закінчили приватні навчальні заклади.«Однак, у нас немає упередження чи розчарування щодо приватної освіти. В Ізраїлі недостатньо університетів та навчальних центрів, які готують IT-спеціалістів, аби закрити існуючі на ринку вакансії. Зараз наш ринок потребує близько 10 000 нових спеціалістів. І це одна з причин, чому великий обсяг роботи перенаправляється в Україну», - розповів він.

Водночас Тетяна Хряпіна та Ярослав Притула звернули увагу на важливість створення так званої «learning culture» - культури навчання. «Є великий відсоток людей, які, якщо вони отримають платформу для розвитку, будуть це робити. Тому компанії мають вкладатися і в те, аби відкривати свої двері для університетів, студентів та школярів, які зацікавлені у інформаційних технологіях», - розповіла пані Тетяна.

«Вчитися - це фундаментальна навичка, яку варто дати. Мене радує, що люди показують велику здатність до самонавчання», - додав Ярослав Притула. Він також відзначив, що зараз освітяни та підприємці більш охоче йдуть на співпрацю одне з одними, але в рамках короткострокових проектів, а для поповнення ринку новими якісними кадрами сторонам треба вкладатися в побудову довгострокового партнерства.

Фото надані Асоціацією «ІТ України».