Пряме включення – специфічний телевізійний жанр, який потребує тривалої підготовки. Сьогодні ми розповімо журналістам-початківцям про те, як навчитися робити включення, що будуть цікаві глядачам і в яких репортер виглядатиме професіоналом.

Найперше треба визначити, чи доречне насправді включення, а чи краще замінити цей ефектний, але проблемний із технічної та психологічної точки зору інструмент більш простим сюжетом чи телефонною начиткою.

Ось кілька випадків, коли включення доречне:

- час ефіру збігається з часом візуально насиченого дійства (оголошення результатів виборів Папи Римського через дим з труби; військова операція; марш протесту і так далі);

- час ефіру збігається з подією, яку готові оперативно коментувати цікаві спікери (завершення важливого голосування у Верховній Раді, фініш перегонів тощо);

- є напружене очікування події серйозного масштабу (вибуху реактора, штурму парламенту) і коментарі людей з місця події.

І кілька випадків, коли воно недоречне:

- нічого не відбувається от уже кілька ефірів, і кореспондент включається з меседжем «знову нічого не було + як ми всі знаємо, напередодні було те-то»;

- щось відбувається, але кореспондент перебуває поза межами візуально доступного місця події та не має поряд спікерів (наприклад, біля кордону між палестинськими та ізраїльськими територіями, коли операція триває десь там, а звідси нічого не видно і не чути, й охоронці на КПП нічого не коментують);

- просто нічого не видно – ніч, відсутність освітлювальних приладів відповідної якості, складається враження, що включення відбувається з лісу десь із-під Києва.

Окей, наше включення доречне. Дещо про те, як має виглядати журналіст у кадрі:

- відповідно до реалій. На одному з українських каналів був випадок, коли журналістка розповідала про суворе життя гірняків, яких витягали з шахти після завалу, стоячи на тлі копальні з замурзаними гірняками у шубі з блакитного песця;

- але не зливаючись із дійовими особами і не приймаючи в одязі якоїсь зі сторін конфлікту: каска на війні та будівництві доречна, зелена стрічка на рукаві в Ірані – ні;

- кольори мають бути телевізійні: без яскраво-червоного та флуоресцентних тонів, від яких пливе баланс на камері;

- одяг має бути без дрібних геометричних узорів, які змушують зображення «стробіти»;

- бажано бути без верхнього одягу, якщо дозволяє погода;

- без аксесуарів на кшталт яскравих шарфиків, без сонцезахисних окулярів, без великих прикрас;

- на обличчя обов’язково наносити пудру, а краще перед нею і тональний крем, який вирівняє колір обличчя;

- макіяж нейтральний, без насичених та яскравих кольорів.

Головна функція прямого включення – дати глядачеві відчуття, ніби він перебуває на місці події. Тому воно не має перетворюватися на зазубрений стендап-монолог чи діалог зі студією. Говорячи про якийсь предмет, журналіст може попросити оператора показати його напливом чи повернути камеру в бік подій (звісно, про будь-які рухи камери треба домовлятися напередодні прямого ефіру).

Представляючи спікерів, варто одразу дати зрозуміти, яку роль вони відіграють у розвитку подій. Краще повторити те, що відомо більшості глядачів, аніж залишити меншість здогадуватися, навіщо в кадрі ця людина.

Гарне включення виходить лише в тих, хто не боїться камери. Насправді камери прямого ефіру бояться майже всі, і лише деякі ведучі звикають до цього стресу після років роботи.

Аби не хвилюватися:

- варто потренуватися на стендапах мінімум десятки разів, відпрацювати темп мови, міміку і рухи, логічні паузи;

- треба навчитися розповідати, а не тараторити завчений текст. Включення має бути емоційнішим за звичайну начитку сюжету і прив’язуватися до деталей, доступних із місця трансляції. Переповіданням бекґраунду хай займається ведучий;

- потрібно привчити себе відчувати час із похибкою максимум у 10% – затягнуте включення не дасть змоги сказати все, що хотілося, а ведучий буде змушений перервати вас і повернутися в рамки хронометражу;

- слід домовитися з ведучим про питання, які він вам ставитиме, але про порядок їх краще не домовлятися, інакше включення виглядає помітно зрежисованим та неприродним;

- треба бути готовим до специфіки «вуха» – туди звук доходить запізно, чутно відлуння вашого голосу, іноді зв’язок переривається; тобто «вухо» є швидше орієнтиром того, що ведучий ставить питання зараз, аніж способом дізнатися про те, що саме він питає;

- і не пийте забагато кави, щоб рухи не стали судомними.

За змістом перегляньте в архіві кілька включень колег, намагайтеся уникати стандартних текстів:

- «за моєю спиною…» – хай картинка за вашою спиною говорить сама за себе;

- «я перебуваю у…» – де ви перебуваєте, також видно з картинки і титрів;

- «обстановка тривожна, відчувається те-то і те-то» – це надто абстрактний та суб’єктивний вислів, більш вдалою заміною буде перелік конкретних фактів «Х чекають на Y вже три години, причому Z»;

- не переповідайте того, що відбувається за вашою спиною чи відео, яке на ваше прохання показує режисер – коментуйте події, давайте факти, у поєднанні з якими відео збагатить глядача новими смислами.

Пряме включення з-за кордону,якщо лише ви не приїхали туди з власною ПТС, технічно можливі з кількох позицій постійних та кількох тимчасових, де розгортають своє обладнання провайдери (EBU, Reuters тощо). Позицій за однією адресою може бути кілька. Позицію можна довго шукати, наприклад, якщо не знати, що вона на даху будівлі, до неї можна довго їхати через пробки в незнайомому місці чи довго пробиватися через натовп. Тому:

- обов’язково потрібно мати запас часу, розраховувати графік так, щоб на незнайому позицію приїхати щонайменше за півгодини. Спізнитися на включення = витратити марно кілька тисяч доларів вашої телекомпанії;

- контакт людини, яка відповідає за трансляцію сигналу вашого включення, має бути у вас під рукою;

- хтось із вашого відділу повинен бути на зв’язку з організаторами трансляції в країні події та здійснювати координацію між супутниковою апаратною, ефірною апаратною і репортером.

До технічних проблем під час включення треба бути готовим завжди – як репортеру, так і ведучому в студії. Тому випусковому редакторові варто добре подумати, перш ніж зводити на включенні двох не надто досвідчених працівників. Якщо немає вражаючої візуальної складової і впевненості в адекватному поводженні журналіста в кадрі, можна зробити включення телефоном і додати перегнаний сюжет.

Фальшиві прямі включення – жанр, до якого українські канали вдаються досить часто, адже на подіях великої важливості для світу часто тайм-слот безпосередньо того часу, в який виходять новини каналу, вже зайнятий(більше про це читайте у статті Ігоря Куляса). Якщо міркувати з позиції етики, цей варіант не є неприпустимим, потрібно лише прибрати плашку «Наживо» та не вживати ведучому епітету «пряме» стосовно включення. Тут треба лише уникати очевидних ляпів, таких як включення о 9-й вечора з сусідньої країни, коли журналіст стоїть на тлі білого дня – такі речі підривають довіру глядача.