Минулого тижня на сайті TED опублікували мою промову про фейкові новини, пропаганду й важливість довіри в суспільстві. Я відвідала конференцію TED у Ванкувері у квітні 2018 року і стала першою українкою, яка виступила на глобальному TED. Щоби потрапити туди, я подала свою кандидатуру для участі у програмі TED Fellows, або стипендіатів TED. Вона надає підтримку мережі з приблизно 400 інноваторів у різних сферах, які намагаються вирішити світові проблеми в новий спосіб.

Щороку на відкритому конкурсі TED обирає 20 стипендіатів. Є багато заходів, які проводять за ліцензією від «основного» TED: TEDx, TED Global, TED Women. Сама ж організація щороку проводить лише одну конференцію у Ванкувері. Вона овіяна легендами. Саме про неї пише у своїйкнижці її президент і багаторічний куратор Кріс Андерсон:

«Астрофізик чи муляр, ви можете мене чогось навчити. Чого? Ну вже точно не всього, що ви знаєте... Краще розкажіть мені, як ваша робота пов'язана з рештою світу. Чи можете ви пояснити те, чим займаєтеся, п'ятирічній дитині? Чому те, що ви робите, має сенс? Що ви любите у своїй справі? Якщо впораєтеся, моя картина світу розшириться. Ви заразите мене ентузіазмом і творчим настроєм. Попри відмінності між нашими професійними сферами, десь глибоко вони всі взаємопов'язані — і мені цікаво досліджувати цей зв'язок. Те, що важливо в наших окремих сферах, часто римується. Я можу знайти нові підходи до своєї справи, слухаючи про успіхи у вашій сфері. Саме цим мене підкорила конференція TED. Саме тому я став її куратором і вірю в те, що в наших руках — дорога до майбутнього. Ідеї запалюють один одного, іскряться від контакту».

Квитки цього року коштують 10 тисяч доларів. Є знижки для тих, хто відвідає TED уперше. При цьому заплатити недостатньо, потрібно ще заповнити анкету на сайті. Серед іншого — викласти свою мотивацію відвідати TED в есе. Кількість місць обмежена. У підсумку зали переповнені. І, за моїми враженнями, кожен із відвідувачів міг би гідно виступити на сцені. Попит явно перевищує пропозицію. Окремо продають доступ до онлайн-трансляції. Потім деякі промови поступово викладають на сайті. Деякі ж одразу відправляють в архів, де їх також дивляться. Усі зароблені гроші спрямовують на розвиток проекту — TED має статус неприбуткової організації.

Виступ Ольги Юркової, фото TED/Bret Hartman

Коли я приїхала з конференції, від мене було важко добитися притомної відповіді, а що ж там такого. «Ну як ви не розумієте, це ж суцільне "вау!"» — казала я. Коли емоції вляглися, усвідомила, що ніколи не брала участі в такому якісному заході, хоча на різних подіях буваю часто. Спробую розкласти цю магію на інгредієнти. Як на мене, геніальна ідея та воля до її впровадження — достатня умова успіху. Але я спробувала звернути увагу на організаційні моменти. Деякі можуть перейняти ті, хто проводить заходи в Україні.

Отже, рецепт ідеальної конференції.

1. Ідея. Суть TED — «ідеї, варті поширення». Це 18-хвилинні промови, які змінюють одна одну без перерв і секцій запитань-відповідей. 18 хвилин — ідеальний час, щоби втримати увагу глядачів як у залі, так і в інтернеті, й достатній, щоби сказати щось важливе. Спочатку тематика була обмежена: технології, підприємництво, дизайн. Згодом її вдосконалили, розширивши спектр до усіх питань, що формують наше майбутнє, тобто майже до всього у світі. TED перетворився із просто конференції на глобальну платформу створення й поширення ідей, коли команда 2006 року почала викладати промови в YouTube. На диво, коли про TED дізналися у світі, охочих відвідати конференцію за гроші лише побільшало.

2. Якісні спікери. Ідеї, варті поширення, і ті, хто їх доносить, проходять жорсткий відбір.

3. Тематична збалансованість. Конференція — це одинадцять сесій, до семи спікерів у кожній. Паралельних потоків немає: кожен спікер володіє повною увагою аудиторії. Першу сесію присвятили загрозам часу — неконтрольованості соцмереж, тероризму тощо. У блоці «Що ми робимо на Землі» говорили про глобальне потепління, брак їжі у світі, надлишки вуглекислого газу в повітрі, забруднення ґрунту, збереження фауни океану. У блоці «Вау. Просто вау» поєднали непоєднуване: як співіснувати людям і машинам, як штучний інтелект може писати для вас музику, для чого потрібна краса, як вирахувати злочинця за молекулами, які залишають пальці, чому треба любити сумні пісні, як подолати за чотири години без мотузки кілометрову скелю. В інших блоках учені розповідали про винаходи, мислителі роздумували, як змінюється світ. Хтось ділився баченням кращого майбутнього, хтось — досвідом подолання життєвих трагедій. Як будувати міста, як розповідати історії, чи самотні ми у космосі? Відчувалося, що порядок добре продуманий, щоби глядач не знудився. Сфери, яких стосувалися виступи, практично не повторювалися.

Глядачі в залі спілкуються перед початком першої сесії TED. Ведучі закликали усіх виголосити свій «TED Talk у одному реченні» перед сусідами. Фото: Bret Hartman / TED 

4. Ретельна підготовка. Спікерів на програму TED Fellows, які виступають із чотирихвилинною промовою, починають готувати за 2,5 місяці до конференції. На основний TED, де промова триває найбільше 18 хвилин, — за півроку. У підготовку включені заняття із фахівцями з усіх аспектів майбутнього виступу: зміст, образ і поведінка на сцені, юридичні питання, візуальні матеріали. Врешті, промову треба ідеально вивчити. У процесі є кілька проміжних онлайн-репетицій. За два тижні до конференції затверджують текст промови і слайди до неї. Це майже виключає збої та помилки. Коли вони все ж трапляються, то не критичні.

5. Генеральна репетиція. За два дні до початку події будівельники лаштують обладнання, а в окремих залах уже тривають репетиції. Тестують усе: порядок промов, ремарки ведучих, музичні паузи. Одяг, взуття, зачіски, макіяж спікерів — усе має бути те саме, що на самій події. Лише на сцені я зрозуміла, що червоне коло, на яке виходить спікер, — це килим. У ньому грузнуть підбори. Це важливо знати завчасно, щоб не розгубитися під час промови через якусь дрібницю. Усі учасники дивляться й репетиції колег. Фахівці одразу дають зворотній зв'язок, над чим попрацювати. Хто не встиг вивчити промову, мають для цього наступний день.

6. Можливості для нетворкінгу й контактів. Усе «заточено» на те, щоб люди знайомилися між собою. Є декілька форматів обідів. Один — шведський стіл. Усі сідають за довжелезними столами, де постійно триває рух: хтось підходить, хтось відходить. На окремих є таблички «Тут ви можете знайти нових друзів». Інший формат — поїсти в кіосках вуличної їжі у дворі: індійської, мексиканської, китайської, тайської, веганської — вибір величезний. І не менші черги, де усі із задоволенням знайомляться. Черги всюди: по каву, в туалет, у залу перед початком сесії. Інший формат — їжу видають у кошиках, але лише компаніям із чотирьох. Тому шукаєш компаньйонів — і знайомишся.

Обід Fellows із донорами програми та друзями. Фото:  Ryan Lash / TED

Паралельно зі спільним обідом в інших залах відбуваються менші. В один із днів ми влаштовували прийом друзів TED Fellows, зацікавлених зустрітися саме з нами.

Є організаційні хитрощі. На першій вечері нас, близько півсотні «друзів TED» — Fellows і Senior Fellows — розсадили за табличками. Побачила, що поряд опинилися люди зі спільними інтересами. У моєму випадку це були ті, хто різною мірою має стосунок до журналістики.

Ввечері — по декілька вечірок одночасно. Можна провести час у вужчому колі «однокласників» або за інтересами — з іншими учасниками конференції. Свої вечірки організовували Інститут сингулярності, Масачусетський технологічний інститут тощо. Вони бувають і закриті, й відкриті. Спілкування не припиняється ні на мить. Врешті закінчується в барі готелю, де живе більшість учасників. Ці вечірки такі насичені знайомствами й так розширюють кругозір, що це робить їх унікальними.

7. Різноманітність форматів. Весь час сидіти і слухати — втомлює, хай би які цікаві були промови. Тому між сесіями влаштовують інтерактивні події на вибір: спілкування зі спікерами, діалог — скажімо, як краще подорожувати, круглі столи, лекції з обговоренням, ігри й експерименти. Деякі повторюються з дня у день, щоб більше учасників змогли долучитися. Щоразу знаходиш нових друзів за найрізноманітнішими інтересами.

Окремий цікавий формат — Jeffersonian Dinner. Група із 25 людей у ресторані за вечерею обговорює одну з проблем сучасності. Ідею може запропонувати кожен — щонайменше за два місяці до конференції, щоб інші учасники могли зареєструватися. У підсумку ми мусили обирати між 70 темами. Це справді важко. Я говорила про майбутнє соцмереж у дуже несподіваній компанії. У ній був бізнесмен, який виробляє американські гірки. Виявляється, його компанія сповідує сімейні цінності, а сім'я — це зв’язки, які будуються, зокрема, й у соцмережах. Були викладачі, маркетологи, фахівці зі штучного інтелекту.

8. Можливість розслабитися. Така емоційна та інтелектуальна насиченість може спровокувати втому або перезбудження. Є багато можливостей дати цьому раду. У «міжсесійний» час паралельно з дискусіями можна зайнятися медитацією, йогою чи танцями, поїхати на велосипедну прогулянку або подивитися на місця, де водиться лосось, навчитися «емоційної спритності» на майстер-класі психолога.

Сеанс медитації для всіх охочих проводить Senior Fellow Зена Аль-Халіл. Фото: Jason Redmond / TED

9. TED Connect — додаток для спілкування учасників і спікерів. Це свого роду соціальна мережа. Можна додавати друзів, створювати групи, але таймлайну немає. Є можливість відсортувати учасників за професією, країною або іншими ознаками і швидко знайти тих, хто становить для вас інтерес. Можна ще до конференції списатися з тими, з ким цікаво встановити зв’язки, або запросити їх на чашку кави.

У додаток вбудований розклад із назвами промов, іменами спікерів та міжсесійними заходами. Останні обирають завчасно — за два тижні до TED у розкладі треба позначити заходи, які хочете відвідати. Їх одночасно триває понад двадцять. Обирають чотири за пріоритетністю від першого до четвертого місця. Інакше на бажаному заході може не вистачити місць. Якщо передумаєте, «бронь» можна скасувати й перереєструватися на іншу подію. Це дозволить звільнити місце комусь іншому.

10. Толерантність і приватність. На TED суворо заборонена будь-яка дискримінація, нетолерантність, самореклама і пропаганда. За це можуть відсторонити від участі. Ще одна з умов — жодних селфі зі знаменитостями. Для них TED — це місце, де вони почуваються самими собою. Щоправда, цю умову періодично порушують — із дозволу.

11. Книжкова крамниця TED. На конференції передбачений простір для продажу останніх новинок, а також книжок, написаних спікерами TED. Ціни — в американських і канадських доларах. Кожен учасник програми TED Fellows мав по 125 канадських доларів на віртуальному рахунку й міг на цю суму вибрати собі книжок. Процес вибору є хорошою нагодою зав’язати контакти.

12. Цілковитий комфорт. У залі місця вистачає не всім. Пріоритетне право зайти раніше й зайняти найкращі місця мають меценати й донори, потім — ті, хто купив дорожчі квитки. Потім — ті, хто завчасно зайняв чергу. Для тих, хто спізнився, є незліченна кількість великих і малих лаунж-зон із суперкомфортними екранами, ідеальною акустикою, місцями для сидіння — від стільців до м'яких пуфиків, столиків для зустрічей і попивання кави.

Їжі й води не бракує ніколи. Повні холодильники з усіма видами холодних напоїв, кавові автомати, цікаві крафтові кава й чай рідкісних сортів. Десятки видів снеків і енергетичних батончиків, різноманітності яких дивуються навіть вибагливі американці. Переважно це — останні розробки харчової індустрії, що узгоджується з атмосферою TED. Офіціанти швидко прибирають сміття зі столиків і пропонують закуски.

Основне місце зустрічі для Fellows - Fellows  Lounge. Поруч працює виставка робіт учасників програми. Виступи можна слухати стоячи, сидячи, п'ючи каву і навіть лежачи. Фото: Jason Redmond / TED

13. TED Unplugged. На противагу зарегульованості основних сесій, у блоці TED Unplugged можуть виступити всі охочі, попередньо зареєструвавшись. Це вносить дух імпровізації й дає багатьом шанс бути почутими й поміченими.

14. Є все необхідне, але нічого зайвого. Скажімо, в номерах ми жили по двоє (не виключаю, що це могло бути елементом нетворкінгу). Коли в останній день на другому поверсі конференц-холу ще тривала прощальна вечірка, на першому вже розібрали всі декорації. Даремно не витратили ні секунди — і, я думаю, ні копійки. Розклад — дуже динамічний. Відчутно, що розмаїття їжі, напоїв і зручностей — не самоціль, а служить меті ефективніше взаємодіяти.

15. Увага до нюансів. Усюди — роздільні смітники. В останній день на виході стояла коробка для утилізації чіпів, за якими пропускали учасників. Це здається дрібницею, але на заході, присвяченому поширенню найсучасніших ідей, екологічність — важлива дрібниця. Інший нюанс — можливість обрати їжу на будь-який смак: кошерну, халяльну, вегетаріанську — або «звичайну». Жодних проблем із доступом на заходи — бедж із мікрочіпом давав доступ до усіх подій. Сюди я віднесла б і доступність для людей із обмеженими можливостями. Вони почувалися комфортно і як гості, і як учасники.

16. Виставки «вау-новинок». Два поверхи вільного простору між лаунжами займала виставка останніх новинок від компаній зі світовим ім'ям — від BMW до Samsung. Чого там тільки не було: роботи, смузі з водоростей — окремо була виставка останніх досягнень у харчовій промисловості, прилади віртуальної реальності, зони релаксу, масажні крісла тощо. Можна було послухати аудіоінсталяцію, сидячи на подушках, «намалювати» історію зі своїх слів і роздрукувати її на плоттері, надрукувати свій портрет на печиві й багато іншого. Це відповідає духу TED як простору ідей і формування майбутнього. Щохвилини почуваєшся «в моменті» й переживаєш незабутні емоції. З іншого боку, це виглядає хорошою схемою для залучення спонсорів і партнерів.

Аудіоінсталяція, де можна отримати нові звукові враження. Під час виступів не працює. Photo: Lawrence Sumulong / TED

17. Організована робота з пресою. Окремо — кілька кімнат преси, обладнаних усім можливим. Там можна проводити інтерв’ю, домовлятися про зустрічі тощо. Одна людина відповідає за формування графіку спілкування спікерів із журналістами і «розрулює» накладки в їхньому графіку. Також у TED є відеокоманда, яка завчасно електронною поштою призначає зустрічі з усіма спікерами для запису роликів. Вони автоматично «забиваються» у графік у додатку TED Connect.

18. Якісна комунікація. Увесь процес — від початку підготовки конференції до «післясмаку» — супроводжують тижневі email-розсилки. Перший лист від Кріса Андерсона приходить за десять тижнів до початку. Наступні листи від команди проводять гостей через процес підготовки. Скажімо, цього року всі гості отримали від TED подарунок — валізу для книжок. За вісім тижнів вони мали обрати, доставлять її додому чи заберуть самі. Поруч була «точка», де можна було пожертвувати попередню валізу потребуючим.

Щотижня листи писали різні представники команди TED. Розповідали про хід підготовки і про те, що треба встигнути зробити. Один лист містив повний список спікерів. Інший — поради щодо поселення. Третій — як отримати найбільше від конференції. Четвертий — як скласти персональний розклад. Через великий вибір подій це — робота на кілька годин. Ще один — огляд виставки й зони технічних новинок. Під час самої конференції кожному щодня приходив лист із його індивідуальним розкладом.

Одразу після конференції прийшов лист від Кріса Андерсона. Він містив лінки на альбоми, зроблені фотографом TED, онлайн-трансляцію виступів, блог TED, лінк на підбірку матеріалів преси про конференцію. Окремо — посилання на можливість підтримати переможців конкурсуThe Audacious Project. Останнім листом прийшло дуже детальне постконференційне опитування. Питання стосувалися кожної сесії, спікерів, усіх аспектів організації і, як зауважив Кріс, давали нагоду ще раз осмислити своє перебування на TED. Так воно й було.

Учасники TED Fellows, фото TED/Bret Hartman 

19. Підтримання ком'юніті. Велику увагу приділяють роботі в соцмережах. По-перше, це повідомлення про спікерів і виступи в акаунтах TED у всіх найбільших мережах із мільйонами підписників. По-друге, комунікація між учасниками. Крім TED Connect, є групи для ком'юніті учасників TED усіх років і для Fellows усіх років.

20. Існування «плану Б». Прощальний обід, про який я згадувала вище, було заплановано провести просто неба у Стенлі-парку — одному з найбільших і найвідоміших парків світу. Однак той день виявився холодним і дощовим. Захід відбувся в конференц-холі, але його зробили ще неформальнішим, ніж зазвичай. Крім довгих столів, можна було постелити на підлозі плед і накрити імпровізований пікнік. Ніхто навіть не помітив, що плани змінилися. Якість не знизили ні на міліметр. Впевнена, що цей варіант передбачили завчасно, знаючи мінливість погоди у Ванкувері. Як і багато інших «планів Б», про які ми ніколи не дізнаємося.

Таким чином, TED — це виняткова якість у всьому, яка виправдовує звання конференції світового класу. Організація перевершувала очікування в найменших дрібницях, що створювало постійний вау-ефект. Дещо з цього не коштує великих грошей, але якісно змінить результативність будь-якої події.