Досі вважаєте, що громадське мовлення – це таке, що або сидить на шиї в держави, або смокче соки з суспільства за допомогою спеціальних зборів і податків, даючи взамін тільки (сумнівної якості) медіапродукт? Британська громадська телерадіомовна корпорація Бі-бі-сі, за підрахунками аудиторської фірми Deloitte, приносить економіці країни два фунти на кожен фунт, отриманий за рахунок телеглядацького збору (license fee).

Як повідомляє The Guardian,  2010 року внесок Бі-бі-сі в економіку Великої Британії зріс на 5,6% і сягнув восьми з хвостиком мільярдів фунтів – майже $13 млрд. На хвилиночку, майже третина держбюджету України. Таким чином, отримавши 3,6 мільярда фунтів із телеглядацького збору, корпорація повернула економіці вдвічі більше за рахунок реклами, спонсорства, ліцензій на виробництво програм, продажу брендованих продуктів та інших видів комерційної діяльності.

Попри активні дії, спрямовані на перенесення частини виробництва в інші регіони Британії, основна частина грошей, які заробляє Бі-бі-сі, залишаються в Лондоні. До 2016 року Бі-бі-сі планує перемістити з Лондона в провінцію половину своїх фінансових операцій. Новий голова Наглядової ради лорд Паттен, - який, між іншим, зізнався, що не дивиться телевізор, - заявив, що Бі-бі-сі доведеться відповісти на дуже серйозні виклики й пережити великі зміни. Суму телеглядацького збору буде зафіксовано на шість років, корпорація скоротить штат на 20% і сама утримуватиме Всесвітню службу, що її раніше фінансувало Міністерство закордонних справ – що вже тягне за собою серйозні скорочення. Зараз у корпорації працює близько 17 тисяч осіб.

Тим часом в Америці дедалі частіше лунають заклики «відпустити на волю» громадські медіа, припинивши їх фінансування з федерального бюджету. Колонку відомого журналіста Метта Велча «Громадському мовленню – свободу від фінансування» «лайкнула» більш ніж тисяча читачів сайту CNN. Велч вважає неправильним примушувати мільйони людей оплачувати діяльність ЗМІ, якими далеко не всі вони користуються. Із ним згодні інші учасники публічної дискусії, які вважають, що залучення грошей від громадськості, бізнесу та місцевої влади, спонсорство і реклама можуть безболісно замінити державну підтримку громадських медіа.

«Медіаграмотність»