Українське іномовлення — лише телеканал чи мультимедійна система?

Українське іномовлення — лише телеканал чи мультимедійна система?

10:40,
10 Липня 2015
9019

Українське іномовлення — лише телеканал чи мультимедійна система?

10:40,
10 Липня 2015
9019
Українське іномовлення — лише телеканал чи мультимедійна система?
Українське іномовлення — лише телеканал чи мультимедійна система?
Які завдання стоять перед іномовленням, на яку аудиторію воно має бути розраховане та чи достатньо в держави коштів на його створення — ці та інші питання обговорювали учасники експертного круглого столу, організованого ГО «Детектор медіа» в партнерстві з НСЖУ.

Як відомо, в серпні 2014 року стартував Ukraine Today — англомовний телеканал групи «1+1 медіа», спрямований на закордонну аудиторію. Сьогодні він веде мовлення в декількох європейських країнах. Водночас міністр інформаційної політики Юрій Стець  ще в лютому 2015 року анонсував, що його міністерство запустить телеканал іномовлення Ukraine Tomorrow, який має бути створено на базі телеканалів БТБ та УТР. За його словами, телеканал стане противагою російським пропагандистським ресурсам, зокрема Russia Today. Протягом травня Міністерство інформаційної політики напрацювало проект закону «Про Систему іномовлення України», що був оприлюднений у червні.

Цілі та програма іномовлення викликають багато запитань — так само, як і новий законопроект. Щоб обговорити їх, ГО «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США організувала круглий стіл «Правові основи організації та принципи діяльності іноземного телебачення і радіомовлення України». Захід відбувся у приміщенні НСЖУ.

В обговоренні проблематики створення системи іномовлення взяли участь медіаексперти, юристи, представники Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики та Міністерства інформаційної політики.

Наталя Лигачова

«В нас є УТР, є приватний канал Ukraine Today, є Всесвітня служба радіомовлення України. І тепер на базі УТР і БТБ створюється новий канал іномовлення. При цьому ми знаємо, що, наприклад, УТР існує вже дуже давно і мовить на достатньо велику кількість регіонів, але за своїм впливом та впізнаваністю його аж ніяк не можна порівняти із Russia Today. Чи потрібно Україні стільки суб’єктів іномовлення та розпорошування коштів і засобів? Чому держава прийняла таке рішення? Чому не дуже прагне й співробітництва з приватними ініціативами?» — розпочала дискусію голова правління ГО «Телекритика» Наталя Лигачова.

Артем Біденко, перший заступник міністра інформаційної політики, поінформував, на якому етапі зараз новий канал іномовлення й навіщо він створюється: «Міністр інформаційної політики з самого початку сказав, що одним із завдань, які ставляться перед міністерством, є створення ефективного каналу іномовлення в Україні. У світі живе більше 20 мільйонів українців, які не отримують достовірної інформації. Навіть в країнах, які є нашими сусідами, відсутній український телепродукт. Наприклад, у Білорусі немає жодного українського телеканалу».

Також перший заступник міністра інформаційної політики додав, що майбутній канал буде мовити російською, англійською, кримськотатарською і, можливо, ще й іншими мовами.

Артем Біденко аргументує рішення про створення державного потужного іномовника «з нуля» в першу чергу «менеджерською логікою»: «У нас є два ресурси: телеканал БТБ, який вже знаходиться в управлінні міністерства — і це дуже хороша технічна база. Другий ресурс — телеканал УТР — щодо якого триває погодження документів про передачу його нам в управління. Тобто ідеально, коли міністерство управлятиме двома телеканалами, й очевидно, що з цих двох телеканалів необхідно зробити щось одне. Чисто менеджерська логіка підказує, що оскільки Україна вийшла на новий етап державного управління та відбулася Революція гідності, в нас оновилися кадри, — то давайте зробимо щось нове. Це маркетингова логіка».

Артем Біденко

«Ребрендинг є тією базою, яка дозволить зробити імідж телеканалу з самого початку трохи іншим, позбавленим реноме епохи Януковича і старої бюрократичної машини», — додає пан Біденко.

Кому буде підпорядковуватися новий іномовник?

Артем Біденко пояснює, що оскільки Міністерство інформаційної політики створюється винятково на період війни і Юрій Стець обіцяє, що в кінці року готовий піти зі своєї посади, то нині є необхідність закріпити проект за міністерством і зробити так, щоб його було реалізовано максимально швидко: «Ми боїмося, що якщо не буде прописано в законі, що за це відповідає міністерство, то новий іномовник просто не почне свою роботу. Буде набагато легше — нехай це буде через півроку — внести зміни в закон і закріпити, що це буде не міністерство, а, наприклад, центральний офіс інформації, як в Британії сталося, або в щось на кшталт BBG в США. Це буде простіше, ніж зараз не створювати чітку вертикаль управління каналом іномовлення. Це позиція наша, позиція моя як політолога, позиція міністра Юрія Стеця як телевізійного менеджера».

Думки про те, що новий канал має підпорядкуватися міністерству або одному керівному органу, не поділяє Тетяна Пушнова, генеральний продюсер телеканалу Ukraine Today: «“Менеджерська логіка” підпорядкувати канал міністерству або одному керівному органу, для мене дуже дивна. Домовлятися про трансляцію буде складно з такими країнами, як Франція, Німеччина, Великобританія, Іспанія, США. Бо для них, я кажу це з власного досвіду, дуже важлива річ — незалежність інформаційного мовника від власника. Впродовж року нам, каналу Ukraine today, було дуже важко довести усім своїм партнерам, з якими ми ведемо переговори щодо дистрибуції в європейських країнах, що ми незалежні, що наш власник не впливає на наш контент. І тільки зараз ми починаємо трішки частку свою брати — нас пустили в Німеччину на 7 мільйонів абонентів, нас ось-ось впустять в Швейцарію, Австрію і інші країни Європи. Це насправді велика робота — довести їм незалежність контенту, довести, що це не пропаганда».

Тетяна Пушнова

Входження Russia Today у велику кількість країн Пушнова пояснює «великими грошима», які витрачає на це Росія. В Україні ж таких грошей, підкреслює, немає.

Тетяна Пушнова вважає, що ефективним було би поєднання зусиль Ukraine Today та телеканалу Мінінформполітики за такою схемою: Ukraine Today виступає як майданчик для поширення контенту, що виробляється державним каналом: «Гроші для того, аби виробляти хороший якісний продукт, у них є, але у них немає грошей, щоб виробляти цей продукт 24 години на добу сім днів на тиждень. У них немає грошей, щоб розповсюджуватися, бо це мільйони доларів». Пані Пушнова наголошує, що є різні варіанти співпраці: «Ми можемо виступати як субпідрядник. Ми підготували вже цей майданчик. Поки запуститься проект міністерства, у нас уже буде щонайменше 20 мільйонів абонентів в Європі, супутник і певні частини програм у США. І ми готові давати свій майданчик державному проекту, бо ми для цього і створювалися».

 Натомість Катерина М’ясникова, виконавчий директор НАМ, не погодилася з паном Біденком щодо того, чи потрібно фіксувати в законі, що іномовлення підпорядковується саме Міністерству інформполітики: «Якщо Міністерство інформаційної політики направду вважає, що вони прийшли на строк, і якщо ви направду не збираєтеся працювати 10 років, а лише на час неоголошеної війни, — то давайте всі разом подумаємо, хто буде займатися іномовленням, коли війна закінчиться, а комунікаційні завдання в державі залишаться. Нам потрібно залучати інвесторів. Зараз нам потрібно розповісти правду про російських військових на нашій території, але завтра в нас будуть інші завдання, давайте подумаємо, хто має цим займатися. Потрібно зробити не так, як завжди звикли робити — прийняли закон і все, треба зробити так, щоб все працювало потім».

Катерина М'ясникова

Про фінанси та Russia Today

Експерти під час обговорення неодноразово згадували Russia Today. Адже попри те, що RT є каналом потужної російської пропаганди, він присутній у телемережах більшості країн. Причина — величезне фінансування, на чому, як ми вже зазначили вище, наголосила пані Пушнова: «Із Russia Today будь-якому українському каналу конкурувати нереально. Логіка дистриб’юторів проста: в нас уже є Russia Today, вона нам платить, ви нам не платите, що ми з вас будемо мати? Вони бояться, що ми будемо ще одним фейковим джерелом інформації, бо пропаганда завжди сприймається в Європі як фейк, в першу чергу. Від Russia Today вони не відмовляться, навіть зараз, коли почали робити вигляд, що арештовують їхню власність. Щоб ви розуміли порядок цифр — Russia Today готова платити за дистрибуцію в одній країні — 800 тисяч доларів».

Володимир Земляний, перший заступник генерального директора УТР, вважає фінансування одним із ключових моментів, бо для його телеканалу саме воно стало каменем спотикання: «У нас в УТР проблема навіть не в тому, що ми погано мовимо чи маловідомі за кордоном. Справа в тому, що в той час, коли ми створювалися, це відбувалося ще за правилами і законами, які діяли в Держкомтелерадіо. Тобто, по суті, була створена ще одна обласна державна телерадіокомпанія. З тими ж принципами, фінансуванням, правилами, нормами, розпорядком тощо. Тільки цю обласну телерадіокомпанію назвали Всесвітня служба УТР. І на ставку 2400 гривень знайдіть мені гарного англомовного журналіста і мовте за кордон і будьте конкурентами Russia Today».

Володимир Земляний

Світлана Остапа, медіаексперт і член ГО «Телекритика», нагадує, що наразі УТР має 26 мільйонів гривень фінансування: «Юрій Стець в інтерв’ю “Телекритиці” сказав, що мінімум на новий канал треба 50 мільйонів, а зовсім добре буде, якщо буде 200 мільйонів». Утім, пані Остапа закликала не рівнятися на Russia Today: «У нас зовсім інші завдання, інші цілі й мета. Навіть маленький канал у будь-якій державі може зробити революцію, незважаючи на десятки чи сотні інших телеканалів, є вже практика така. Тому я думаю, що якщо це навіть на початку буде невеличкий канал, але буде говорити правду на закордон, і журналісти й закордонні експерти не будуть брати інформацію з російських джерел, а будуть брати інформацію з наших офіційних джерел, то це вже буде велика перемога».

Світлана Остапа

Аудиторія й контент

Під час обговорення стало зрозуміло, що в представників державних органів та медіаекспертів немає єдиного бачення, хто саме є цільовою аудиторією каналу іномовлення. Між тим учасники неодноразово наголошували, що це не менше важливе питання, ніж фінансування — адже від типу аудиторії буде залежати контент та шляхи його створення.

«Ми маємо чітко визначити для себе, по-перше, хто наша таргетована аудиторія. По-друге, який контент ми хочемо постачати: виключно новини чи й проекти про економіку, культуру, історію і все інше, — зазначив юрист Інституту медіа права Ігор Розкладай, — Дуже хороший приклад 5-го каналу 2004 року — він створювався для посольств, у них була таргетована аудиторія 300 чоловік, і вони на це працювали. В нашому випадку ми так само маємо розуміти, хто буде дивитися цей канал, хто має бути бенефіціаром цієї інформації».

Ігор Розкладай

Артем Біденко окреслив аудиторію майбутнього іномовника так: «Аудиторія — українці за кордоном, причому як діаспора, так і ті, які виїжджають у туристичних цілях. Крім того, ми б хотіли б, щоб цим іномовником користувалися експерти, журналісти, політологи, політики закордоном, які не отримують інформацію про Україну, і саме для них будуть інші мови — англійська, французька тощо. Є ще задача мовлення на території Росії і окупованих територіях, але я думаю, це рішення буде ухвалюватися скоріше в рамках РНБО».

Однак щодо окупованих територій прозвучало заперечення від Ігоря Розкладая: «Як окуповані території можуть бути цільовою аудиторією? Це не закордонне мовлення, закордонне мовлення — це зарубіжна аудиторія. Жителі окупованих територій можуть слухати, туди може бути сигнал спрямований, але включати й записувати те, що наші тимчасові окуповані українські території є цільовою аудиторією — ні, ні в якому разі, це визнання фактично, що вони не наші».

Медіаюрист ІМІ Роман Головенко наголосив, що при створенні контенту вкрай важливо враховувати інтереси українців, які проживають за кордоном: «У нас справді є діаспора й ті громадяни, які відірвані від української культури, хочуть її знайти. Я припускаю, що можна вийти в інтернет, подивитися “1+1” чи якийсь інший канал, але для діаспори має бути щось більше схоже на Суспільне мовлення. Бо те, що ми зараз бачимо на українських каналах, — це не український і не українокультурний контент, це російський контент. Якщо я був би в діаспорі й почав би дивитись українські канали, я би їх не став дивитися. Бо їхній контент — це не Україна і не про Україну».

Роман Головенко

На яку б аудиторію іномовлення не орієнтувалося, спочатку її треба вивчити, зазначила Катерина М’ясникова. Взагалі НАМ вважає проблему аудиторії каналу іномовлення ключовою. Оскільки реальні інтереси та потреби українців у діаспорі можуть відрізнятися від прогнозів експертів. «Наприклад, я можу розповісти про кабельні мережі в Сполучених Штатах, бо ми допомагали формувати там два пакети кабельних каналів. Так ось, навряд чи їм потрібен наш український іномовний канал. Знаєте, що вони хочуть? 5 канал, “1+1” і деякі регіональні канали. Якщо ми говоримо про діаспору, вони хочуть дивитися те, що дивляться їхні родичі в цьому регіоні, які тут живуть».

 Мультимедійне іномовлення

Від цільової аудиторії залежить і канал інформації, тип медіа, через який має вестись іномовлення, наголосив Ігор Розкладай: «Якщо наша аудиторія — закордонні українці, то треба розуміти, що це не аудиторія бабусь та дідусів. Зі свого досвіду перебування у Сполучених Штатах можу сказати, що люди, старші за мене, є абсолютними інтернет-користувачами. Нова хвиля наших емігрантів — це інтернет-користувачі. Ми чітко маємо розуміти, що закордонні українці, принаймні на Заході, — це не телевізор, це інтернет». Так само канали інформації будуть відрізнятися для країн пострадянського простору, або, наприклад, бізнес-аудиторії.

Учасники обговорення майже одноголосно висловлювалися на підтримку мультимедійної платформи. Так, Тетяна Попова, голова Інтернет-асоціації України, висловила думку про те, що Міністерство інформаційної політики мало би зробити не телеканал, а продакшн-студію, яка створюватиме якісний контент, що буде представляти Україну всьому світові як туристично та інвестиційно привабливу країну. І вже зараз можна починати просування в інтернеті, через такі канали, як YouTube та соцмережі.

 Тетяна Пушнова, Тетяна Попова, Світлана Остапа

«Я би спрямувала зараз основні зусилля на IТ-середовище, середовище супутникового мовлення, тим паче, що на сьогодні півсвіту користується інтернетом», — зазначила пані Попова. Про те, що медіаексперти ще з березня 2014 року наголошували на необхідності створення перш за все потужного продакшну, який би виробляв продукт про Україну для багатьох мовників світу, та системи дистрибуції цього контенту, а не каналу мовлення за кордон, що дуже складно й дорого, нагадала й Наталія Лигачова.

Однак підготовлений законопроект не враховує мультимедійних потреб іномовлення. На цьому наголосила Діана Дуцик, виконавчий директор ГО «Телекритика»: «У проекті закону не йдеться про мультимедійну платформу, очевидно, там закладена зовсім інша концепція. Якщо в процесі обговорення ми дійдемо до того, що це має бути мультимедійна платформа, то це означає, що закон має бути переписаний, бо він орієнтований тільки на телеканал. Крім того, в назві закону звучить “система”, але в його змісті системи немає».

Вади законопроекту

Учасники озвучували багато інших вад законопроекту. Зокрема те, що розробники не згадують радіо, зазначила Жанна Міщерська, директор Всесвітньої служби радіомовлення України: «Згідно з цим новітнім законопроектом, радіо випадає звідусіль. Його просто забули. Що нам тоді робити з мовленням німецькою мовою, англійською, румунською і російською? З грудня 2014 року за рахунок власних ресурсів Національна радіокомпанія України запровадила чотиригодинне мовлення на Російську Федерацію, через потужний Миколаївський радіопередавач, який дозволяє нам охоплювати аудиторію навіть на Уралі. Ми отримуємо фідбек із Росії, листи й дзвінки з Архангельська, Новосибірської області», — розповідає пані Міщерська і теж акцентує увагу, що якщо планується «система іномовлення в Україні», то вона має складатися з телемовлення, радіомовлення та інтернету.

Жанна Міщерська

У законопроекті незрозуміло прописана процедура призначення гендиректора каналу, вважає Дмитро Стеценко, народний депутат України («Народний фронт»), представник Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики: «Іномовлення у нас має базуватись на аполітичності, незалежності, і це не буде пропаганда — а буде донесення світу цінностей українців. У зв’язку з цим питання — стаття 8, частина 2 говорить про те, що генеральний директор призначається центральним органом виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційного суверенітету України. Прозорість цієї процедури і що це буде за людина, в мене особисто, викликає сумніви».

Діана Дуцик зауважила й інші недоліки — зокрема, недосконало прописана частина про контент, а також про фінансування: «Хто буде розпорядником коштів — тут нічого в законі про це не сказано, а треба чітко вказати. Питання прозорості фінансування є дуже важливим, бо громадськість платить податки. Ми ставили питання по Першому національному, потім по Суспільному, і тепер так само будемо ставити питання по іномовленню, бо це наші податки і бюджетні кошти».

Діана Дуцик

Анна Камуз, помічниця Вікторії Сюмар, голови парламентського Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики, пояснила, що коли працювали над цим законопроектом, основною метою було написати «рамковий стислий невеликий, на невелику кількість статей закон». «Дійсно, деталей, нюансів і проблем є безліч. Ми з Міністерством інформаційної політики були в тісному контакті й виписували юридичні аспекти, — зазначила пані Камуз. — Зрозуміло, що це драфтова версія, і над нею потрібно ще працювати, і багато чого не враховано, ми не кажемо, що це ідеальний закон, але хоча би він дає змогу запустити іномовника, який буде захищати наш інформаційний простір. І це на сьогодні є важливо. Наша позиція — це має бути державний канал, бо він має презентувати офіційну позицію держави за кордон».

Анна Камуз

Анна Камуз зазначила, що можливо, через два-три роки потрібно буде засновувати іномовник на інших принципах та формувати інші програмні концепції: «Але сьогодні ми дійсно в стані війни, і на сході гине багато людей кожного дня, і в тому числі через те, що в нас немає каналу іномовлення, та інформаційний простір не захищено — нам треба рамковий закон, який міг би реально працювати».

Про необхідність вироблення чіткої комунікаційної стратегії сказала Катерина М’ясникова: «Розглядаючи цей законопроект про іномовлення, складається враження, що він є тимчасовим. Чому? Бо ніхто в нашому уряді не розуміє, для чого ми це робимо, у кожного своє розуміння. Проблема полягає в тому, що в нашого уряду немає, як мені здається, нормальної комунікаційної стратегії. Потрібне законодавство, яке чітко формулює внутрішню інформацію і ту, яку Мінінформполітики видає назовні. Й тоді, виходячи з цієї концепції, із цієї комунікаційної стратегії, ми вже можемо визначати, що нам потрібно для реалізації інформаційної стратегії».

Завершуючи обговорення, Наталя Лигачова зазначила: «Ми підійшли до того, що не лише закон треба допрацьовувати, а в першу чергу знайти консенсус у базових речах — заради чого і для чого, і що саме ми створюємо. Я вважаю, що мультимедійність — це справді наріжний камінь. Було б безглуздо не враховувати те, наскільки зараз змінилася аудиторія у світі, яка потребує контенту з України. Ми ще детально не зачепили програмну політику й фінанси. В першу чергу треба знайти консенсус і розробити таку концепцію, яка б врахувала усі потреби з одного боку, а з іншого боку — всі можливості. В нас ціль одна — щоб у світі нарешті чули наш голос і це був голос правди».

Представники Міністерства інформаційної політики зазначили, що планується допрацювання законопроекту, і рекомендації учасників круглого столу будуть взяті до уваги.

Проект здійснюється за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди учасників заходу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Фото Максима Пліщука

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду