Як зацікавити аудиторію гендерною тематикою? Поради шістьох редакторок

Фото: getapp.com

Представниці редакцій «Жінки — це 50 % успіху України», «Повага. Кампанія проти сексизму», «Гендер в деталях», Update, The Devochki та Womo обговорили роботу зі своїми аудиторіями та способи розширення кола читачів. Організатор дискусії — кампанія «Повага».

Як виявилося, більшість редакцій спершу працювали над тим, щоби створити свою «бульбашку» і згуртувати лояльну до ресурсу аудиторію. Й лише після цього починали працювати над виходом за її межі.

Три основні успішні тактики, про які говорили учасниці дискусії, такі:

1) враховувати, що аудиторія, яка цікавиться тематикою гендеру, — дуже активна. Читачі взаємодіють із матеріалами, коментують їх і поширюють у соцмережах. Це, в свою чергу, дає більше охоплення й видимості;

2) залучати до співпраці експертів та лідерів думок, які не є гендерними активістами. Так розширюється пул людей, із якими редакції можуть співпрацювати й, відповідно, розширюється аудиторія, яка зацікавиться матеріалами й ресурсами;

3) «ефект провокації» — сміливі теми й коментарі, що йдуть у розріз із шаблонним мисленням читачів і провокують їх на дискусію.

Крім того редакції планують роботу і з новими платформами та їхніми аудиторіями — Telegram, Instagram.

«Жінки — це 50 % успіху України»

Головна особливість контенту сайту «Жінки — це 50 % успіху України» — навчальні матеріали про те, як жінкам стати політикинями. Причому ці матеріали мають доволі низьку відвідуваність порівняно з тими, в яких ідеться про відомих зірок чи публічних осіб, зазначила головна редакторка сайту Леся Ганжа. Наприклад, у топі публікацій за відвідуваністю вже довгий час залишається текст «Топ-5 серіалів про жінок-політиків».

«Політикині не люблять читати тексти про самих себе», — жартує редакторка. При цьому вона зазначила, що редакція сайту «50 %» ставила за мету об’єднати політично активних жінок навколо свого ресурсу. Під них редакція створює специфічні матеріали, які широку аудиторію навряд чи зацікавлять. Тому питання того, як сайту «50 %» вийти з інформаційної бульбашки, поки не є надто актуальним.

Тим не менш, приріст нової аудиторії сайту «50 %» відбувається здебільшого за рахунок тих жінок, які замислюються про кар’єру в політиці й починають шукати релевантну інформацію.

Наростити аудиторію можна й за рахунок репостів у соцмережах у тих групах, які мають схожі інтереси. «50 %», наприклад, робить репости у групах регіональних активісток.

«Повага. Кампанія проти сексизму»

«Повага» є не лише сайтом, але й, власне, кампанією, а отже роботу з аудиторією веде й онлайн, і офлайн. «Для нас природно збиратися й наживо обговорювати ті речі, які цікавлять громаду на даний момент в цьому контексті», — пояснює Ірина Славінська, координаторка кампанії.

Ірина Славінська долучилася до «Поваги» в 2015 році — тоді сайт був націлений на створення «бульбашки» серед журналісток, які можуть цікавитися гендерною тематикою, але мало про неї знають. Тож сайт робив акцент на просвітницьких матеріалах та формуванні словничків із відповідних термінів. Але з часом «парасолька тем» розширювалася, щоб зацікавити ширше коло.  «Повага» почала враховувати актуальні світові події і публікувати матеріали, які так чи інакше реагують на них, — це пішло сайту на користь.

Ефективна стратегія — залучення до роботи тих спікерів, які до цього не були гендерними активістами. Це можуть бути журналісти, письменники й письменниці, громадські діячі та діячки. «Людям із різних галузей ми ставимо питання, дотичні до гендерно чутливої тематики й таким чином хтось із них вперше опиняється у ситуації, коли їм потрібно говорити про це», — розповіла пані Ірина. «Багато спікерів виявлялися гендерно чутливими й таким чином вдавалося маркувати їх як профеміністично налаштованих, якщо раніше в них не було шансів про це сказати», — додала вона. Така стратегія розширює коло людей, які цікавляться темами гендерної рівності.

Координаторка кампанії розповіла і про тип матеріалів, які можуть використовуватися як інструкції до дій. Наприклад, коли голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль нецензурно висловився на адресу в. о. міністерки охорони здоров'я Уляни Супрун, сайт «Повага» створив матеріал, у якому юристки пояснили, чи можна притягнути до відповідальності людину за подібні висловлювання. Такі тексти добре індексуються пошуковиками й можуть повторно використовуватися та перепощуватися. Тексти активно поширюють у соцмережах, якщо навколо них точаться активні дискусії, тож не варто поспішати «банити» всіх інтернет-тролів, які критикують пости.

«Гендер в деталях»

Сайт позиціюється як науково-популярний. Редакція помітила вільну нішу між сайтами про гендер у популярному стилі та академічними текстами про фемінізм — саме цю прогалину вирішили закрити творці сайту.

Редакція обирає так звану тему сезону і працює з нею протягом трьох місяців. Така тематична гнучкість дозволяє ресурсу експериментувати з аудиторіями, які можуть цікавитися цими темами.

Один зі способів зацікавити нових читачів — це наведення в матеріалах прикладів із українського контексту та їх аналіз. Наприклад, на сайті вийшов лонгрид про квір-теорію з великою кількістю як світових кейсів, так і українських. Матеріал зібрав велику кількість переглядів, незважаючи великий обсяг.

Як розповіла редакторка сайту Тамара Злобіна, точно прорахувати аудиторію «Гендеру в деталях» так і не вдалося. Основний сегмент — це жінки віком 25–35 років, але інші сегменти виявилися дуже широкими й різноманітними. За її спостереженнями, у сайтів, які пишуть на гендерну тематику, високий показник kpi (ключові показники ефективності), оскільки їхня аудиторія складається з дуже активних людей.

Update

Сайт Update публікує тексти не виключно про гендер. Головна редакторка Тая Герасимова називає його «трохи хуліганським проектом». «Гендер та фемінізм вписуються в доволі широке розуміння прав людини. Такі історії є інтерсекційними. Ми говоримо і про інклюзивність, ЛГБТ-тематику, ксенофобію, питання наркополітики. За великим рахунком, ми стараємося охопити теми, які близькі молоді», — пояснює вона.

Особливість сайту полягає в тому, що редакція доступно пояснює складні речі. При цьому експериментує з гіперлінками, які даються в контексті різних матеріалів. Наприклад, у тексті про екологію додаються посилання на матеріали про гендер і навпаки.

Також Update використовує розважальний контент, намагаючись через нього апелювати до молодої аудиторії.

«Як у США зараз виховується толерантність до різноманіття? Подивіться всі останні популярні американські серіали. Там представлені абсолютно усі типи персонажів», — навела приклад редакторка.

Крім того сайт намагається «рвати шаблон» навіть у своєї лояльної сформованої аудиторії. «По-перше, люди починають нудитися. По-друге, так вони стають більш залученими до суперечок та дискусій. У фейсбук-колотнечах часто народжується певна істина», — зазначила редакторка. Це є й інструментом виходу за межі інформаційної бульбашки. На такий текст буде більше реакції, ніж на той, із яким усі згодні.

Крім того, співпраця між сайтами, обмін ефективними практиками роботи з аудиторією також може стати тут у нагоді, як і взаємне цитування.

The Devochki

Історії сайту The Devochki приходять разом із його читачками й читачами — як розповіла головна редакторка Оксана Павленко, сайт перетворився на майданчик для розповідей про жіночий досвід — до такого формату The Devochki будуть прагнути й надалі.

«Життя дівчини в Україні — це не лише вечірки, сукні й єдинороги. Існують реальні серйозні проблеми, про які хочеться говорити, але без зайвого драматизму», — пояснює редакторка.

Окрім того сайт пише про нові бізнеси, які виникають в Україні, та проводить офлайн-зустрічі. На заходах важливим виявився не тільки вибір лекторів, але спілкування та обмін досвідом між учасницями. На одній із таких зустрічей дівчата, наприклад, багато обговорювали оподаткування бізнесу в Україні.

Редакція працює із широким колом авторів, також робить адаптації й переклади англомовних статей. «У більшості випадків великий матеріал англійською мовою в Україні мало хто прочитає», — пояснює Оксана Павленко. Іноді такі адаптації дають поштовх до розвитку теми. Приміром, на сайті виходив переклад тексту про те, як дівчатам із різних міст і країн страшно вночі повертатися додому. Матеріал отримав значний відгук від аудиторії й після цього сайт опублікував кілька розповідей від українок про те, як вони повертаються додому вночі. Тему підхопили й інші видання, які опублікували свої тексти на цю тему.

Сайт також робить підбірки «Вестник ада и сексизма», які викликають дуже бурхливий фідбек від читачів. Вони почали надсилати в редакцію приклади сексизму, які помітили, із проханнями розповісти про ці кейси.

Різноманітний досвід авторок The Devochki викликає інтерес і залучає до сайту досить різних людей. «Я не можу сказати, що нас читає аудиторія, яка цікавиться гендерною тематикою. Але відчувається, що людям це не байдуже», — додала редакторка.

WoMo

Сайт WoMo на ранніх етапах існування концентрувався на темі, як жінкам знайти баланс між кар’єрою та родиною, але поступово акценти почали переміщатися до тем лідерства жінок, рівних можливостей для всіх людей, незалежно від віку чи статі.

Сайт входить у медіакомпанію Ekonomika+, до якої також належать MMR.ua та Delo.ua. «Спершу в редакції на нас дивились як на “рожеве гетто”. Але з часом стало більш зрозуміло, про що ми пишемо — про теми рівності не лише чоловіків та жінок, але в принципі всіх ідентичностей», — розповіла редакторка сайту Тетяна Касьян.

Одна з яскравих кампаній, яку запустив сайт, — це низка лайтбоксів із зухвалими надписами, запущених від імені вигаданої організації «Спілка сексистів України». Серед слоганів — «Жінка-керівник завжди стерво», «Кар’єристка — мати-зозуля», «Навіщо платити ЗП за ПМС?» Про цю кампанію написали багато статей, а на телебаченні вийшли сюжети. Як пояснила Тетяна Касьян, за допомогою такої провокації команда видання хотіла перевірити реакцію громадськості, побачити, наскільки тема сексизму викликатиме відгук у суспільстві. Хоча зрештою WoMo довелося заплатити штраф за порушення законодавства про рекламу.

Утім, WoMo продовжує розширювати коло своїх тем. Минулого року сайт створив низку матеріалів про трансгендерних дітей, їхніх батьків, про представників ЛГБТ-спільноти.

«Риторика WoMo дуже сильно змінилася. Працюючі мами залишилися частиною нашої аудиторії, але ми націлені на всіх прогресивних людей в Україні, які готові до змін, готові змінювати Україну», — зазначає редакторка. Сайт відповідно змінив і свій логотип, відмовившись від рожевих та бордових кольорів і зробивши його чорно-білим. Значного притоку відвідувачів WoMo вдалося досягнути за рахунок соціальних мереж, і тепер видання розмірковує над створенням каналів у Telegram та YouTube.

comments powered by Disqus