Головна мета глобальної медіаетики – створення принципів та стандартів для практичної журналістики в епоху всесвітніх ЗМІ. Нині нові технології дозволяють поширювати тексти, відео чи зображення з безпрецедентною швидкістю. Нова комунікація змінює й аудиторію – вона перестає бути локальною, регіональною чи навіть національною. Сучасні журналісти творять повідомлення для аудиторії, розсіяної по всій земній кулі.

Незважаючи на ці тенденції, більшість етичних кодексів регулюють діяльність ЗМІ лише у конкретних країнах. У міжнародних журналістських товариств є задекларовані принципи чи концепції. Але навіть у найбільших медіаасоціаціях офіційно не створено і не прийнято жодного глобального етичного кодексу.

Окрім затвердження принципів глобальної медіаетики, слід напрацьовувати рекомендації іншого плану – як висвітлювати міжнародні події.

Отже, маємо дві фундаментальні причини для створення глобальних етичних постулатів:

(1) практична: неглобальна медіаетика вже не в змозі вирішувати проблем, із якими стикається глобальна журналістика;

(2) етична: глобалізація має наслідком нову, масштабнішу відповідальність.

Новинна журналістика функціонує в середовищі «глобального села», де вплив від повідомлень може поширюватися на великі відстані – добре це чи погано. Новини, по супутнику або інтернету, впливають на дії людей по всьому світу – на держави, військову частину, гуманітарні організації й етнічні групи, що конфліктують. Сучасні ЗМІ мають працювати й продукувати повідомлення серед різноманіття релігій, традицій та етнічних груп. Тому відповідальна глобальна етика необхідна.

Наше завдання – повідомляти про суперечливі питання й події зважено, орієнтуючись на плюралізм поглядів у світі; практикувати таку журналістику, яка допоможе різним групам порозумітися. Повідомлення мають бути точними, збалансованими і різнобічними, оціненими з міжнародної точки зору.

Упереджена журналістика може дати вихід деструктивним настроям у глобальному суспільстві. Наприклад, некоректно проінформовані читачі з Північної Америки можуть не зрозуміти причин конфлікту на Середньому Сході або голоду в Африці. Упереджені повідомлення можуть провокувати етнічні групи в межах регіону. Націоналістичні медіа з вузьким мисленням можуть викликати паніку. А журналістика з ширшим поглядом допоможе громадянам усвідомити світові проблеми, екологічну деградацію, технологічні нерівності й політичну нестабільність.

Компоненти глобальної медіаетики

Розвиток глобальної журналістської етики має певні завдання.

Концептуальні завдання

Нові філософські принципи для глобальної медіаетики, які включають:

• глобальне тлумачення цілей журналістики та етики;

• глобальне тлумачення наявних журналістських принципів і стандартів, як-от об’єктивність, збалансованість та незалежність;

• конструювання нових норм та інструкцій – путівників у практику глобальної журналістики.

Дослідницькі завдання

Ретельніше вивчити стан журналістики у процесі глобалізації:

• дослідити новинні медіа в різних частинах світу;

• дослідити еволюцію та вплив глобалізації на медіа, звернути увагу на тип власності, технології і практику;

• дослідити етичні стандарти нових медіа у різних країнах;

• дослідити, як висвітлюються в новинах міжнародні проблеми.

Практичні завдання

Дії, що втілюють у життя і підтримують глобальні стандарти:

• глобальний погляд на висвітлення міжнародних подій та проблем;

• об’єднання журналістів та зацікавлених сторін для написання кодексу глобальної етики, який міг би широко застосовуватися;

• захист та покращення новинних медіа, особливо в найбільш проблемних регіонах.

Чим вирізняється глобальна медіаетика?

Концепцію та філософію глобальної етики може бути сформульовано у трьох імперативах.

1. Бути глобальними агентами.

Журналісти мають почуватися посередниками у всесвітній спільноті. Ціль їхніх колективних дій – добре обізнана, різноманітна і толерантна «інфосфера». Вона має кинути виклик викривленню фактів, порушенню прав людини і маніпуляціям.

2. Обслуговувати громадян світу.

Журналісти мають орієнтуватися на інформаційні потреби громадян усього світу. Їм слід відмовитися ідентифікувати себе як місцевих журналістів, прикріплених лише до певних груп, регіонів або країн. Обслуговувати громадськість – означає інформувати не вузьке коло аудиторії, навіть не громадськість однієї країни, це значно ширше поняття.

3. Позбутися «місцевого» мислення.

Глобальний журналіст формує проблему широко і користується різними джерелами та коментарями – це допомагає осягнути проблему з міжнародного ракурсу. Журналістика повинна заперечувати обмежений етноцентризм і патріотизм.

Як ці три імперативи впливають на журналістські стандарти, зокрема об’єктивності? У глобальній медіаетиці об’єктивність – це зразок неупередженого інформування, з міжнародного погляду. Під об’єктивністю зазвичай мався на увазі обов’язок уникати упередженості щодо певної групи в межах однієї країни. Глобальна об’єктивність – це додаткова відповідальність, яка не дозволяє прихильності до однієї країни чи культури в цілому, особливо в міжнародних темах.

Щоб повідомлення були точними та збалансованими, вони мають включати всі значущі міжнародні джерела та міжкультурні проекції. Глобальна медіаетика вимагає від журналістів чіткого усвідомлення, як саме вони складають міжнародну картину новин. Мета глобальної журналістики має бути вищою, ніж просто допомагати людям «нормально жити» вдома, як кажуть регіональні журналісти. Головна мета – сприяти роздумам у глобальній громадській спільноті.

Глобальна медіаетика передбачає тверду журналістську реакцію на інтроспективні установки, такі як екстремальний патріотизм, націоналізм. Неможливо було спокійно спостерігати, як деякі ЗМІ під час війни в Іраку 2003 року просто забули свої обов’язки безстороннього та незаангажованого інформування. В мирний час вони цього дотримувались, але як тільки забили барабани війни, про ці принципи було забуто. Космополітизм означає, що найперший обов’язок медіаетики в часи конфліктів – це зовсім не націоналізм зі сліпою відданістю, і не слабка критика. Громадськість потребує незалежних, безкомпромісних новин, а також розслідувань і аналізу.

Проблеми й перешкоди

Універсальні цінності? Серед прихильників глобальної медіаетики є суперечки щодо того, чи потрібно визначити «універсальні цінності» серед всіх журналістів. Чи існують такі цінності? Що це може бути? Нині велика частина дослідників етики спробувала віднайти певну серцевину цінностей у різних джерелах: в кодексах журналістської етики, в міжнародних конвенціях прав людини, в антропологічних дослідженнях культури.

Існує думка, що для переконливого глобального кодексу не потрібні ані універсальні цінності, ані загальна згода. Ця точка зору є результатом договірного або ж конструкціоністського погляду на етику. Конструкціоністи не вірять, що етика залежить від «пошуку» чи «відкриття» через емпіричні методи, бо в будь-якому разі є певний набір універсальних цінностей, які визнають всі вдумливі люди. Завдання глобальної медіаетики – це, радше, перевірити, чи всі або майже всі зацікавлені сторони в змозі погодитися з цими принципами через процес обговорення.

Більше конкретики

Глобальна журналістська етика повинна бути не просто рожевою мрією про загальнолюдське братерство та всесвітню доброзичливість. Є робота, яку потрібно зробити. Глобальна медіеатика має продемонструвати в деталях, як її ідеї можуть змінювати стандарти й практику. Чому саме журналісти відповідальні перед громадянами в далеких країнах? Як глобальні журналісти можуть поєднати упереджені та неупереджені точки зору? Як журналісти можуть підтримувати всесвітні цінності, залишаючись безсторонніми посередниками?

Реформуємо медіапрактику

Не менш важливим є повільне впровадження нових, кращих медіапрактик. Немає сенсу вмовляти окремих журналістів бути етичними, якщо в редакції відсутній клімат, схвальний до глобальних цінностей. Інакше деякі журналісти звинуватять теоретиків глобальної медіаетики у постановці нереалістичних завдань. Новинні організації мають забезпечити навчання, експертів і додаткові ресурси, які потрібні для досягнення високоякісної космополітичної журналістики.

З повним текстом статті англійською мовою можна ознайомитися тут.

Автор: Стефан Вард, професор, директор Центру журналістської етики у Школі журналістики та масових комунікацій Університету Вісконсін-Медісон. Засновник консультативного комітету з етики Канадської Асоціації журналістів, колишній директор Вищої школи журналістики у Ванкувері. Автор книг «Глобальна журналістська етика» (2010), «Медіаетика без кордонів: глобальна перспектива» (2010), «Творення журналістської етики: шлях до об’єктивності та далі» (2005).

Переклад: Марина Дорош