У той час, як смертоносний вірус продовжує поширюватися у Ліберії, влада посилила контроль над національними ЗМІ.

Вільний потік новин та інформації  наголошують «Репортери», відіграє ключову роль у боротьбі з кризою системи суспільної охорони здоров'я у цій бідній африканській країні.

Однак можливості проводити журналістські розслідування останнім часом значно скоротилися, пише RSF.

Оголошуючи про запровадження надзвичайного стану, президент Ліберії Ілейн Джонсон Серліф (Elaine Johnson Sirleaf) попереджала, що певні права, зокрема, ті, які стосуються ЗМІ, будуть обмежені. Оголошення комендантського часу позбавило журналістів можливості з’являтися у громадських місцях після 9 години вечора.

1 вересня агенти поліції з’явилися у редакції газети FrontPage Africa й наказали відімкнути генератор на тій підставі, що він викликає забруднення. Випуск газети було припинено.

Тим часом сусіднім компаніям дозволили надалі використовувати генератори.

Показово, що це видання влада закривала на декілька місяців минулого року, а його редактора Родні Сіха (Rodney Sieh) арештовували й кидали за ґрати.

30 серпня правоохоронці допитували редактора Women Voices Хелeн Дж.Нах (Helen G.Nah). Це відбувалося наступного дня після публікації статті зі звинуваченням поліції у корупції. Хоча проти неї не було висунуто звинувачень, принизлива процедура тривала декілька годин.

Ще до введення комендантської години поліціанти провели рейд у редакції газети National Chronicle. Вони зламали вхідні двері, запустили у приміщення сльозогінний газ і конфіскували комп'ютери.  Редактора відділу  новин, літературного редактора і комп'ютерного техніка побили й арештували. Згодом їх відпустили. Наступного дня видання закрили.

Це пов’язують з публікацією серії критичних статей про сина президента Фюмбу Серліфа  (Fumba Sirleaf), який очолює Агентство національної безпеки (Agence de sécurité nationale).

Міністр інформації Льюїс Браун  (Lewis Brown) «попросив» журналістів обмежити свою діяльність. «Ми перебуваємо в умовах надзвичайного стану, - заявив він. - А тимчасом публікуються всілякі матеріали немов у нормальних умовах. Будь ласка,  якщо ви не в змозі допомогти нам, то хоча б не шкодьте».

«Це моє останнє попередження вам», - погрожував високий  урядовець журналістам.

RSF посилається на лист Спілки преси Ліберії (le Syndicat de la presse du Liberia) міністру юстиції Крістіані Тах (Christiana Tah), в якому висловлено тривогу у зв’язку з рубим порушеннями свободи інформації.

Професійна спілка наголошує, що репортери хотіли б сприяти боротьбі з епідемією лихоманки. У листі висловлюється жаль з приводу того, що у період національної кризи влада обмежує та блокує ЗМІ.  

Представник відділу розслідувань «Репортерів без кордонів» Віржінія Данглес (Virginie Dangles) підтримала позицію ліберійських колег і охарактеризувала порушення свободи слова в африканській країні як неприйнятні.

«Криза у сфері громадської охорони здоров'я у Ліберії не повинна використовуватися як привід для розправи з медіа, - заявила вона. - Навпаки, ЗМІ слід залучати якомога  ширше, щоб забезпечити населення постійною інформацією про стан епідемії, теперішні дії уряду та вжиті  профілактичні  заходи».

За Індексом свободи преси RSF  Ліберія посіла 2014 року 89 місце серед 180 країн світу.