Поки перша історія, написана на основі викриттів колишнього підрядника АНБ Едварда Сноудена, вихлюпнулася на перші шпальти світової преси, Індія почала розгортати власну масштабну структуру стеження – Центральну систему менеджменту (CMS). Проект вартістю $132 млн дає змогу встановити централізований доступ до всього контенту й метаданих індійських телекомунікаційних мереж.

Згідно з документами, огляд яких опублікувала газета The Hindu [одна з найвпливовіших в Індії. – MS], CMS посилить урядовий нагляд та можливості перехоплення, що виходять далеко за межі збору метаданих.

Діаграма перехоплення інформаційного потоку, яку досі тримали в таємниці, свідчить: центральна система менеджменту створюється на C-DOT – засекреченому державному підприємстві, розташованому в передмісті Нью-Делі. За її допомоги на базі захищених локальних мереж виділених ліній здійснюватиметься паралельно в реальному часі моніторинг і передача інформації, пов’язаної з перехопленням на 900 млн пристроїв глобального мобільного зв’язку (GSM), множинного доступу з кодовим поділом (CDMA), на лініях телефонної мережі загального користування (PSTN).

Хоча систему ще не впроваджено в повному обсязі, The Hindu також повідомляла, що всі 160 млн користувачів інтернету в країні «вже підлягали широкому стеженню й моніторингу». Він здійснювався з порушеннями встановлених і проголошених урядом правил забезпечення конфіденційності зв’язку.

Схоже, чимдалі гірше. Нещодавно The Times of India повідомила: найближчим часом уряд розгорне NETRA – шпигунську інтернет-систему, спроможну аналізувати за ключовими словами в режимі реального часу всілякі повідомлення у світовій мережі – від громадських твітів до приватних повідомлень електронної пошти, а також голосовий трафік – дзвінки на Google Talk і Skype.

Згідно з даними The Hindu, всі дозволи на спостереження в рамках системи зберігаються в таємниці у державних відомствах. Отже, влада може запрограмувати пошук за ключовими словами та здійснювати моніторинг усього трафіку будь-якого користувача інтернету впродовж невизначеного часу без нагляду судів і без відома інтернет-провайдерв.

Журналісти, які намагалися пролити світло на такі системи, наразилися на обструкцію. «Після того, як я опублікувала інформацію про можливості стеження в Індії, у державних органах, зокрема ті, хто приймає рішення у CERT-In [вищій урядовій організації, відповідальній за кібербезпеку і стеження. – Прим. в оригіналі] перестали розмовляти зі мною та з багатьма іншими журналістами, які висвітлюють ці проблеми», – заявила Комітету захисту журналістів репортерка Economic Times Інду Нандакумар (Indu Nandakumar). «Розкривати цю тему дуже важко», – додала вона.

Побоювання щодо технічних можливостей індійського уряду посилює відсутність незалежного нагляду над потужними знаряддями, якими він володіє, відсутність сильного індивідуального захисту конфіденційності в законодавстві країни. Як писав кореспондент BBC у Південній Азії Ендрю Норт (Andrew North), спецслужби доповідають безпосередньо прем’єр-міністру та міністру внутрішніх справ. Із цим погоджується конституційний адвокат Бхайрав Ачарія (Bhairav Acharya) з Верховного суду Індії. На сайті The Hoot, що є сторожовим псом свободи преси, він зазначав: «Для простих громадян, які хочуть захистити себе і свої повідомлення від державних зазіхань, закон маловтішний». Навіть ті користувачі інтернету, які вдаються до шифрування, як це часто роблять журналісти, майже не захищені. Згідно із Законом про інформаційні технології (The Innformation Technology Act), уряд може домогтися осудження особи, яка не дотримується його указу щодо розшифрування, до 7-річного тюремного вироку.

Від запиту даних про користувачів інтернету до вбивств та ув’язнень журналістів – такий послужний список Індії в інтернеті й у сфері свободи преси. Тож лишається мало підстав сподіватися на те, що влада, яка уповноважила себе в односторонньому порядку оперувати потужними системами стеження, не використовуватиме їх проти журналістів.

Іронія ще й в іншому. Хоча індійські урядові чиновники виявляли стриманість у конкретних заявах стосовно викриттів Сноудена, у відповідь на вимоги індійських технологічних компаній вони почали шукати способи відгородити країну муром від ширшої мережі інтернету. Як заявив The Hindu неназваний урядовець, це нібито продиктоване бажанням обмежити можливості закордонних елементів відстежувати внутрішньоіндійський трафік.

Якими б не були мотиви цих зусиль, фрагментація ресурсів ітернету сприятиме всесвітньому стеженню й цензурі як в окремо взятій державі, так і в кінцевому підсумку в усьому світі. Чимало коментаторів вважають: якщо це маневрування буде доведено до логічного кінця, воно може стати загрозою існуванню інтернету як нейтрального середовища для журналістики та інших форм свободи слова.

Чи наслідуватиме демографічно найбільша у світі демократична країна хибну шпигунську стратегію США, чи вона знайде конструктивніше рішення – ще належить з’ясувати. Однак нині схоже, що індійський уряд налаштований закласти широко розгалужену основу на майбутнє, користуючись згубною тактикою, яка погрожує загострити проблеми, породжені всепроникною системою стеження АНБ. Замість того, щоб вирішувати їх.

Майбутнє свободи в інтернеті у сучасній Індії уявляється похмурим.

Автор: Джоффрі Кінг (Geoffrey King), інтернет-координатор КЗЖ із захисту прав журналістів у сфері цифрових технологій

Джерело: Комітет захисту журналістів (CPJ)

Переклад: Аркадій Сидорук