Мріяти – зокрема про блискучу журналістську кар’єру – не шкідливо й навіть корисно. Одначе якщо ви перебуваєте на самому старті свого професійного шляху й упевнені в тому, що обираєте саме професію журналіста, важливо прокласти кар’єрний маршрут у тому напрямку, який вам найбільше підходить. Тверезо оцінити свої перспективи та можливості, виходячи не з ідеалізованих абстрактних уявлень, а з реалій того чи іншого сегменту вітчизняних медіа. У цьому матеріалі в загальних рисах змальовано те, що чекає на молодих журналістів у разі, якщо вони обирають телевізійну, радійну, газетну, журнальну чи онлайн-журналістику.

Тележурналістика

Що буде

Молодим журналістам шлях на телебачення в Україні відкритий, певно, як ніде. Поступове пострадянське нівелювання на телебаченні принципу «довіряю людині з досвідом», відсутність культури вирощування зірок на вітчизняних каналах і правило «та я за ці гроші, що плачу тобі, трьох студентів візьму» робить цей сегмент ринку праці відкритим для конкуренції.

Найпрестижнішим жанром залишаються новини, водночас за мінімальних знань про індустрію та за відповідного рівня інтелекту можна робити авторські програми про зірок, спорт, музику та інші легкі теми, сировину для яких постачають регулярні ньюзмейкери, а відео не треба знімати власними силами. Робота на програмі одним із журналістів дає безцінний досвід перших інтерв’ю і не дає попсувати всю програму загалом, якщо перший вареник у вас вийшов грудкою, тому це один із найкращих початків кар’єри. Інший – кількамісячне стажування на новинах, після проходження практики, з частковою оплатою. Далі можна буде зростати кар’єрно від кореспондента до спецкора (+ 20–50% грошей), ведучого, а згодом і випускового редактора, голови підрозділу, голови служби новин – але це вже значно пізніше і вимагатиме досвіду, менеджерського хисту і відповідальності.

Що потрібно

1. Тверезе сприйняття своєї зовнішності, голосу і дикції та готовність працювати над їх удосконаленням.

2. Здатність мислити логічно і викладати результати мислення коротко.

3. Здатність робити все швидко. Дуже швидко.

Плюси

+ це цікаво,

+ це престижно,

+ це більш-менш нормальні гроші.

Мінуси

- ненормований робочий день,

- стрес від відповідальності.

Що подивитися

«Телемережа», «Хвіст крутить собакою».

Газетна журналістика

Що буде

Найкласичніший вид ЗМІ, газета, напевно, найбільше підходить для початку кар’єри журналіста. У ній можна спробувати себе в максимальній кількості жанрів і тем. Старі газетні кадри мало розуміються на технологіях (але на них ви розумієтеся й так), водночас вони – носії вже вмерлої школи журналістики часів, коли копіпейсту не існувало, а за неперевірені факти чи помилку у прізвищі могли звільнити. Найкраще починати звідти, де факти потрібно збирати самому, а не обробляти їх, переповідаючи стрічку інформагенцій. Лише так можна вивчитися справжньої журналістики. Можна, втім, від початку займатися винятково специфічними сегментами – кримінальною хронікою чи комунальними новинами, наприклад – якщо ви чітко розумієте, що любите саме цю тему і хочете спеціалізуватися в ній.

Специфіка газетної журналістики – ще й у прямій залежності зарплати від кількості написаних матеріалів. Загальна тенденція платити фіксовану ставку і вимагати за неї з часом усе більшої праці в низці газет не проявилася, там є маленька стабільна платня, а решта залежить від вашої працездатності і вміння знайти цікаві теми.

Що потрібно

1. Спроможність пристосовуватися до стилістики кожної конкретної газети.

2. Готовність багато писати на різні теми.

3. Здатність нетривіально дивитися на тривіальні речі і виражати це в оригінальних заголовках.

Плюси

+ ринок газет ще досить великий, попит на ваші послуги буде,

+ можливість пробувати свої сили у різних жанрах і темах у рамках одного видання.

Мінуси

- дещо заштампований стиль у багатьох випадках, надлишок кліше у мові та форматах,

- велика ймовірність перспективи писати джинсу.

Що подивитися

«Іграшка».

Журнальна журналістика

Що буде

«Найбільш журналістські» – журнали суспільно-політичного характеру, на кшталт «Кореспондента» чи «Фокуса». Обсяг статей передбачає можливість досить глибокого аналізу, форма – ілюстрування явищ за допомогою дотепної інфографіки, колажів, карикатур тощо. У журналіста, що працює в певному відділі такого журналу, є зазвичай тиждень на підготовку статті на один-два розвороти. У ній має бути викладено проблему чи тенденцію, прокоментовано її кількома дійовими особами та/або експертами, наведено статистичні дані і яскраві приклади, зроблено висновки. На жаль, величезний потенціал, закладений у самій формі журнальної подачі, у вітчизняних реаліях не розкривається повністю: більшість журналів, як і газет, страждають від заяложеності форматів («обов’язково щоб був герой – проста людина, а також два експерти і цифри»), мало випадків проактивного подання тем, журналісти часто йдуть за очевидним і не вдаються до глибокого аналізу. Щоби переконатися, варто лише взяти число The Economist і порівняти його з кількома українськими журналами. Через це журнал не видається нам найкращим першим робочим місцем.

Окремо йде великий сегмент журналів для жінок, дітей, садоводів, хіпстерів, автомобілістів, любителів НЛО, і так далі. Роботу в таких виданнях важко назвати журналістикою, але якщо ви сильно любите жінок, дітей, НЛО і так далі, мабуть, кращої роботи вам не знайти.

Що потрібно

1. Чітке розуміння того, яка тематика вас цікавить, спроможність генерувати оригінальну тему щотижня.

2. Аналітичні здібності та глибоке володіння предметом, про який пишете.

3. Знайомства з дійовими особами й експертами.

Плюси

+ можливість застосувати аналітичні здібності,

+ відносно нормальний робочий ритм без стресів від зриву графіків,

 + вірогідні відрядження.

Мінуси

- заяложеність форматів у рамках внутрішніх стандартів,

- нерайдужні перспективи галузі.

Що подивитися

«Диявол носить Prada».

Радіожурналістика

Що буде

Власне журналістської роботи у вітчизняній радіожурналістиці небагато через специфіку українських радіостанцій. Повноцінне інформування здійснюють хіба що «Ера» та «Промінь», решта радіостанцій FM-діапазону зосереджена на музиці і розважальних шоу, і новини на них зазвичай бувають трьох типів:

- інтегровані в ефір ранкових шоу (здебільшого вони стосуються діячів шоу-бізнесу та різноманітних рекордів і дивин). Розповідь про них – одна з другорядних функцій ведучих;

- класичні короткі (до трьох хвилин) випуски головних новин України та світу, які виходять на початку кожної години. Журналістської праці тут небагато, бо загальноприйняті формати, невеликий хронометраж і маленький проміжок часу між ефірами не дає розгорнутися більше, ніж на переказ стрічок інформагенцій. Новинарі на радіо – це переважно радіоведучі чи тележурналісти, для яких це додатковий невеликий заробіток;

- тематичні – наприклад, присвячені конкретному сегменту музичної індустрії чи новим ґаджетам. Тут більше простору для самовираження: автор сам обирає, звідки брати інформацію, про що розповідати і в якому стилі. Втім, за грошима це такий самий варіант, як і в попередньому абзаці.

Що потрібно

Журналіст-радійник, який хоче зробити свою станцію основним джерелом прибутку, повинен мати такі речі:

1. «Підвішеного язика», розкутість і жагу до спілкування.

2. Пунктуальність (ефіри прямі, запізнення неприпустимі).

3. Нормальну дикцію.

4. Любов до музики і знання її (мова про FM-станції).

Плюси

+ це весело,

+ гнучкий графік,

+ не доводиться рити вглиб.

Мінуси

- не дуже багато грошей,

- стрес,

- не доводиться рити вглиб.

Що подивитися

«День радіо», «Частини тіла».

Онлайн-журналістика

Що буде

Онлайн-журналістика розквітає всіма можливими формами, форматами і тематиками, успадковуючи їх від традиційних ЗМІ і породжуючи нові. Онлайн-видання є прекрасним першим робочим місцем, де можна непомітно для більшості читачів виправити помилку (хоча кеш гугла все пам’ятає), скористатися зі своїх віртуальних знайомств та експериментувати. Загроза онлайн-журналістики – у відсутності в галузі внутрішніх стандартів етики і якості, без яких можна перетворитися на «контент-редактора» чи «редактора-копіпейстера» – погано оплачувані посади, на яких людина не розвивається професійно як журналіст. Інформація у мережі загальнодоступна, і виникає спокуса все більше брати дані з інтернету і все менше – у реальному світі, спокуса, з якою щодня доведеться боротися, аби не перетворювати своє видання на копіпейст в енному ступені.

Що потрібно

1. Орієнтуватися в інтернеті, зокрема, сегментах, дотичних до тематики вашого сайту. Жити в соцмережах, володіти ними як інструментами поширення контенту, вміти спілкуватися в онлайні.

2. Швидко набирати тексти, володіти основами html.

3. Вміти знайти інформацію і переповісти її мовою, зрозумілою для цільової аудиторії.

4. Володіння англійською – дуже бажане.

Плюси

+ найбільша свобода самовираження,

+ можливість працювати вдома і за гнучким графіком,

+ межа між роботою і розвагами в найвдаліших випадках вибору роботодавця практично відсутня.

Мінуси

- непередбачуваний цикл життя середнього онлайн-проекту,

- нерідко співпрацю скріплено лише усними домовленостями зі знайомими, немає гарантій виплати зарплати, офіційний робочий статус може виявитися недостатнім для отримання кредитів і поїздок за кордон.

Що подивитися

«Соціальна мережа».