З 2011 року Олексій Мустафін був керівником департаменту документальних і публіцистичних проектів телеканалу СТБ. На період виборчої кампанії, розпочавши співпрацю з Партією регіонів, він узяв відпустку, й нині без певності каже про перспективи роботи на СТБ. Попри свої політичні переконання, які пан Мустафін не приховує й формулює одним словом («я – есдек»), новини телеканалу СТБ за часів його роботи шеф-редактором (2006–2011) не раз визнавали найпрофесійнішими й найбільш безсторонніми на українському телебаченні. А також кілька разів відзначили премією «Телетріумф» і відзнакою «Фаворит телепреси». Цього року до переліку лауреатів новини СТБ не потрапили, зате «тріумфувала» авторська робота Олексія Мустафіна – документальний фільм «Майже доросла. Щоденник двадцятирічної» про українську незалежність.

Свою добровільну відставку з посади шеф-редактора «Вікон» пан Мустафін пояснював тим, що не зміг знайти спільної мови з підлеглими. Про те, як журналістам порозумітися зі своїм керівництвом, ішлося на майстер-класі «Чого насправді хочуть головні редактори від журналістів?» (відео) у Школі журналістики Українського католицького університету. Після майстер-класу говоримо з Олексієм Мустафіним про те, навіщо він консультував Партію регіонів, що сталося з «Вікнами» і як йому вдавалося робити новини без джинси.

Олексію, майже два роки тому ви пішли з посади керівника інформаційної служби телеканалу СТБ, але все ж залишилися на каналі. Чим ви займаєтеся сьогодні?

Я вважаю, що в якості головного редактора я зробив усе, що міг. Але новинам треба розвиватись, і краще, щоб це робила нова людина. Я щиро зичу успіхів нинішньому головному редактору Володимиру Павлюку. Бачу, що він шукає новий формат. Певною мірою йому це вдається, і я сподіваюся, що його успіхи будуть іще більшими. На новій посаді мені, на жаль, не так багато вдалося зробити за цей час. Але, як жартують, «усе, що ми зробили, отримало належну оцінку». Йдеться про фільм «Майже доросла», який здобув «Телетріумф».

Після того, як шість років тому ви очолили інформаційне мовлення СТБ, «Вікна-новини» досить відчутно змінилися. Кілька років премія «Телетріумф» діставалася «Вікнам» у номінації «Найкращі новини». В чому полягало ноу-хау ваших новин?

Насправді ці зміни не були одномоментними. Ми теж шукали й не одразу знайшли той формат, який виявився успішним. Принаймні двічі ми змінювали концепцію й долучали до її створення самих журналістів. Врешті дійшли до таких новин, які багато хто називає іронічними. Це були новини з гаслом «Усе набагато цікавіше», адресовані більш вільній, інтелектуально просунутій аудиторії, яка дивилася на світ широко розплющеними очима. Мені здається, це був успішний проект. І саме через те, що в нас була чітка концепція, якої ми дотримувалися.

Крім того, в час, коли більшість українських каналів були буквально перевантажені джинсою, на СТБ власне політичної джинси майже не було. Це ваша заслуга?

Я б не хотів говорити про те, чия це заслуга. Коли ми обговорювали з топ-менеджментом мою роботу на СТБ, однією з умов було те, що в новинах не буде прихованої реклами (звичайної реклами, звісно, теж) і всього того, що може бути на неї схоже. За винятком певної промоції продуктів самого каналу. Це зрозуміло, бо новини не існують окремо від каналу. Я думаю, це правильний підхід, який викликає довіру глядача.

А наскільки взагалі наявність або відсутність джинси залежить від редактора новин?

Вона залежить насамперед від менеджерів каналу, потім – від редактора, і нарешті, від журналістів. На жаль, буває так, що людина робить позитивний матеріал про того чи іншого політика, чи просто його показує, тому що за це заплачено гроші. І це не обов’язково рішення редактора. Хоча частіше саме так.

Втім, після вашого звільнення з посади редактора новини на СТБ знову зазнали змін. І цього разу не в кращий бік. За результатами останніх моніторингів, рівень дотримання професійних стандартів у «Вікнах» відчутно знизився. Це наслідок того, що ви відійшли від новин?

Я скептично ставлюся до моніторингів. Це важлива справа – моніторити канали щодо дотримання стандартів, але мені здається, що до цього треба ставитися з певною часткою скепсису. Бо не все вимірюється суто арифметично. Я неодноразово стикався з випадками, коли в наших новинах під час мого редагування фіксували щось схоже на матеріали з ознаками джинси. Причому це стосувалося, наприклад, матеріалів Сергія Андрушка. Можу один кричущий приклад навести. У нього був матеріал про засідання гуманітарної ради при Президентові України. І цей матеріал було зараховано до тих, які викликають підозри. Мені важко уявити, яка друга точка зору могла бути в цьому матеріалі, крім точки зору тих, хто був присутній на засіданні. Жодних ознак замовності в цьому матеріалі я особисто не побачив. Але суто з механічних причин він був зарахований до джинси.

Але тим не меш зміни відбулись. Як ви їх оцінюєте?

Новини шукають новий формат. Я розумію, що в нинішньому стані суспільства, в нинішніх умовах розвитку медіа й телебачення той формат, який побутував у «Вікнах», не міг більше існувати. Ще коли я був редактором, ми мали проблему, що аудиторія каналу не збігалась із аудиторією новин. Нині я бачу пошук такого формату, який би збігся з аудиторією каналу загалом. Я вітаю це.

З іншого боку, ви питали про моніторинги. Зауваження до «Вікон» стосувалися висвітлення політичних тем. Я сам під час цієї виборчої кампанії був певною мірою на боці тих, кого рекламують, у тому числі й приховано. Мушу сказати, що я не вважаю те висвітлення кампанії, яке було на телеканалах, правильним. Навіть абстрагуючись від питання джинси. Арифметична присутність учасників кампанії в ефірі дуже часто була більшим пріоритетом, ніж власне перебіг кампанії, представлення позицій політичних сил. Я не кажу, що має бути обов’язково якась глибока аналітика, але навіть у новинах, через події за участю цих учасників, можна було представити передвиборний процес якісніше. На жаль, цього не відбулося.

Ви вже трохи торкнулися політики. Ви є одним із ідеологів Соціал-демократичної партії України (об’єднаної). Доводилося чути, що ви – мало не єдиний справді ідейний член цієї партії.

Я знаю ще принаймні кількох (сміється).

Чи вдається вам зберегти безсторонність у журналістиці? Чи впливають ваші політичні переконання на роботу?

Я не прихильник безсторонності в журналістиці. Принаймні, в тій, якою займаюся особисто. Нині я працюю не в новинному жанрі – пишу статті, які можна назвати журналістикою думок. Я ніколи не приховував, що я есдек за переконаннями. Читач знає про це і враховує, коли читає мої тексти. У публікаціях я висловлюю власну думку, але не претендую на те, що вона є істиною в останній інстанції. Це моє ставлення до процесів, які відбуваються.

Що ж до новинної журналістики, я думаю, вимоги бути безстороннім також перебільшені. Всі ми є громадянами, всі ми є виборцями, а отже маємо свої політичні позиції. Казати, що журналіст не може мати політичної позиції, було б не правильно. Він не має її приховувати від суспільства, і вона не повинна впливати на його роботу. Він має передавати точну інформацію, й точність цієї інформації в момент, коли він працює, важливіша за його політичні переконання.

Ви вже згадували, що на останніх парламентських виборах консультували Партію регіонів. Ви її підтримуєте?

Ні, я не підтримую політики Партії регіонів, я за неї не голосував. Але вважаю, що будь-яка професійна людина, якщо до неї звертаються по пораду, як налагодити співпрацю з медіа, має на цю пропозицію відгукнутися. Хоча б із точки зору щирої зацікавленості в тому, щоб медіа існували в більш комфортних умовах у відносинах із політиками.

Коли мені запропонували проконсультувати Партію регіонів, перше я сказав, що не збираюся голосувати за цю партію. Мені відповіли, що їх цікавлять не мої політичні переконання, а налагодження нормальної взаємодії зі ЗМІ за всіма демократичними стандартами. Ті умови, які було поставлено мною перед людьми, які мене запрошували, було дотримано. І я вдячний їм за це.

Тим не менше нинішній владі закидають тиск на журналістів, а заяв про побиття та перешкоджання професійній діяльності медійників за останні роки побільшало в рази. Ви згодні з тим, що ситуація змінюється на гірше? Якщо так, то хто винен і що з цим робити?

Взагалі ситуація в українських ЗМІ погіршується. І не з 2010 року це почалося. Мені здається, що українським ЗМІ бракує підтримки з боку громадськості, попиту громадськості на справді об’єктивну і професійну журналістику. На жаль, у суспільстві панує запит на сильну руку, на цензурування матеріалів з огляду на політичну орієнтацію. Певна частина виборців не сприймає це як щось неприпустиме. Безумовно, це не знімає відповідальності з політичних сил, які перебувають при владі. Мені здається, що зусиль для змінення ситуації докладається менше, ніж потрібно. І я намагаюся використовувати ті можливості, які є в мене, для того, щоб переконати цих людей, що ставлення до медіа є одним із визначальних критеріїв оцінки влади.

Фото Оленки Клименко