Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter —
ми виправимo
Між пропагандою та стандартами
Чи реально в умовах війни українським журналістам зберігати об'єктивність? Де межа допустимої критики влади і початок підігрування російській пропаганді? Чи можливо протидіяти пропаганді, не порушуючи при цьому журналістські стандарти? Такими були ключові теми обговорення під час круглого столу «Місцеві ЗМІ під час кризи та війни: між журналістськими стандартами і пропагандою», що відбувся 6 березня у Харківському кризовому центрі, і в якому взяли участь київські та харківські журналісти, медіаексперти та громадські активісти.
Виконавчий директор ГО «Телекритика» Діана Дуцик презентувала результати моніторингу російських ЗМІ, який організація проводить за підтримки Internews Network.
За її словами, часто від іноземців, які погано розібралися в темі, можна почути зауваження, що українські ЗМІ – це теж пропаганда. Пані Дуцик із цим категорично не погоджується і наголошує, що українські та російські медіа працюють у цілковито різних форматах: «Російські новини взагалі не вписуються у жодні стандарти, їх навіть не можна оцінювати за тією шкалою, за якою ми оцінюємо українські новини. Вони дозволяють собі відверті фейки, але також тонко маніпулюють достовірними фактами. Та кількість емоційної, агресивної лексики, що використовується російськими журналістами у новинах – ні з чим непорівнянна. Якщо ми говоримо про федеральні канали, то журналістика там перестала бути журналістикою».
Експертка погоджується, що українська журналістика має свої хиби, є багато зауважень до висвітлення подій на Сході, але вважає, що порівнювати їх із російськими не варто.
Діана Дуцик, виконавчий директор ГО "Телекритика"
«Чим далі затягуються події на Сході, тим більше у нас з’являється емоцій і тим складніше журналістам дотримуватися стандартів, особливо це стосується тих, хто багато часу проводить у зоні бойових дій. Великою проблемою є зберегти професію в умовах війни. Ми не можемо перейти в поле пропаганди, це не наше поле, - вважає Діана Дуцик. – Ми не повинні протистояти Росії симетрично, тими самими методами, які вона нам пропонує. Фактично, Росія нас втягує у своє поле, а ми не повинні на це піддаватися. І саме тому “Телекритика” так послідовно виступала проти створення Міністерства інформації. Ми вважаємо, що боротьба з російською пропагандою має відбуватися дещо в інший спосіб».
Програмний директор ГО «Телекритика» та експерт із моніторингу російської пропаганди Роман Шутов зауважив, що організація відстежує не лише пропаганду в російських медіа. Вона намагається також з’ясувати, яку роль в поширенні російських пропагандистських меседжів відіграють українські ЗМІ.
Роман Шутов, програмний директор ГО "Телекритика"
Експерт пояснює: про пропаганду слід говорити не лише як про фейки та емоційні маніпулятивні оцінки на кшталт «київська хунта», «карателі», «укропи» чи «розіп’яті хлопчики». Усі ці меседжі, за його словами, працюють на російську аудиторію і ту, що перебуває в окупації. Український тил «обробляють» у зовсім інший спосіб.
«Росіяни вміло управляють нашими емоціями. І тут вони грають на тій частині поля, де незрозуміло: пропаганда це чи не пропаганда, - розмірковує Роман Шутов. – Зараз у нас підскочили ціни, впала гривня – це об’єктивний факт. Люди втомлені, стривожені. Але вмикаються механізми, які починають це розкручувати, розкачувати, весь негатив спрямовувати на київський уряд: “довели країну”, “якби не Майдан” і так далі… ЗМІ, що не займаються пропагандою, можуть брати участь у цьому, навіть не усвідомлюючи».
Покладаючи відповідальність за кризу на київську владу і замовчуючи, що криза є наслідком війни, веде далі експерт, війна ставиться на другий план. Про неї перестають говорити, і головними темами новин стають «погані» Нацбанк, Кабмін та інші інституції.
«Стратегія російської пропаганди – винести війну за дужки», - переконаний Роман Шутов.
Експерт проаналізував кілька інформаційних «вкидів», що були підтримані українськими медійниками. Це і так званий бунт матерів улітку минулого року, і листопадова «істерика» з приводу відмикання світла, відсутності вугілля для опалення та очікування «холодної зими».
Роман Шутов пояснює: інформаційна хвиля протривала два тижні, спрацювала і відійшла, хоч самі проблеми у солдатських матерів чи в енергетичному секторі не зникли.
Учасники круглого столу неодноразово наголошували, що боротися з пропагандою можна лише правдою.
«Проти російської пропаганди потрібно боротися тільки фактами, - наголошує журналіст “Радіо Свобода” Володимир Носков. – Коли у журналіста є совість, професіоналізм і коли він може подавати збалансовану, точну, правдиву інформацію, тоді і не потрібно буде якоїсь спеціалізованої пропаганди».
Володимир Носков, журналіст Радіо Свобода
Питання інформування українців, донесення до них правдивої інформації стало одним із ключових під час обговорення на круглому столі. Особливо гостро ця проблема відчувається у самій зоні АТО, а також на окупованих територіях.
За словами координаторки Харківського кризового інфоцентру Наталі Бордюкової, солдати на фронті часто дізнаються інформацію із сепаратистських ЗМІ. Вона розповіла, що в час її приїзду до військових у селище Піски усі тільки й говорили про зустріч виконувача обов’язків комбата 93 бригади із сепаратистом Моторолою. На запитання, звідки про це відомо, військові відповідали, що з каналу «Новоросія».
Наталя Бордюкова, координатор Харківського кризового центру
«Ви не уявляєте, яка там критична ситуація. Так, вони [українські військові] сміються над тим, як їх називають і як представляють. Але мозок все одно потихеньку піддається обробці, - вважає пані Бордюкова. – У них немає на передовій ні бойових листків, нічого. Інтернет буває через раз, бо проблеми зі зв’язком».
Модератор дискусії Дмитро Кутовий (медіапроект громадської журналістики «НАКИПЕЛО») вважає, що справді така газета для інформування українських бійців та населення в зоні АТО дуже потрібна. Він переконаний, що «на фоні вартості війни газета тиражем 100 тисяч екземплярів разом із поширенням у зоні АТО – це просто смішні гроші».
Дмитро Кутовий, медіапроект громадської аналітики "НАКИПЕЛО"
«Харків зараз приймає сигнал Бєлгорода, точність передавачів - сто відсотків. Подивіться на якість передавачів, що встановлена на території країни, з якою ми воюємо. Ми туди мовити не можемо, а вони нам - будь ласка» - зауважив ще один учасник дискусії, Євген Маслов, представник Нацради в Харківській області. Він також розповів, що інформаційний простір у Харкові був зачищений три роки тому, коли закрили канал АТН та переформатували інші телеканали, а минулого року «було продане останнє харківське радіо».
Євген Маслов, представник Нацради в Харківській області
«Впродовж трьох років у Харкові інформаційний простір був повністю зачищений від того, щоб у ньому виникали дискусії та будь-яка можливість отримання незаанґажованої інформації» - додав Євген Маслов.
Журналіст, телеведучий Андрій Куликов переконаний, що українським медійникам необхідно вести діалог із російськими, хоч і багато хто з них втратив право називатися колегами.
Відомий журналіст та телеведучий Андрій Куликов
«Ми маємо спілкуватися з ними, - вважає пан Куликов. – Позиція “я не буду говорити з вами, тому що ви брешете” – програшна. Навіть якщо ми впевнені, що вони спробують спотворити сказане, маємо скористатися нагодою».
Журналіст певен, що відімкнення російських телеканалів не вирішить проблеми, бо сигнал з Росії приймається і в Харкові, і в Маріуполі, і на Сумщині й Чернігівщині. Ліки від цього, на думку Куликова, як і багатьох учасників розмови, у якісній роботі українських ЗМІ.
Стосовно місцевої журналістики, то як неодноразово зазначали учасники розмови, журналісти з маленьких міст звикли висвітлювати паркетні події, подавати довгі промови губернаторів та інших чиновників, і не вміють працювати інакше. Так само непрофесійно виконують свою роботу представники прес-служб державних органів.
За словами редакторки АТН Марини Ніколаєвої, у регіональних ЗМІ велика проблема з поінформованістю. Від прес-служб інформацію отримати неможливо, поїхати у зону АТО вдається винятково з волонтерами, якщо у їхніх машинах є вільні місця. Місцеві телеканали часто настільки бідні, що навіть за 50 кілометрів поїхати не мають змоги, пояснює журналістка.
Марина Ніколаєва, редактор АТН
Обговорюючи питання відсутності коштів і пошуку джерел фінансування, деякі учасники круглого столу наголошували на необхідності проявляти ініціативу, брати участь у грантових конкурсах, шукати різноманітні освітні можливості. Окрім того, вважають учасники дискусії, потрібен ефективний діалог журналістів та громадськості.
Журналістка «Громадського радіо» Наталка Соколенко з цього приводу зазначила: «Якщо порівняти наш кодекс журналістської етики із західними, то є одна відмінність. Там чітко прописана підзвітність журналістів громадськості. Споживачі інформації мають право пред’являти журналістам претензії, і вони цим часто користуються. Журналісти мають це чути. Погоджуватися чи не погоджуватися – але реагувати. Це частина їхньої політичної культури».
Наталка Соколенко, журналіст Громадського радіо
У той же час Ольга Мірошник, директор Фонду місцевої демократії, зазначила, що її організація якраз відслідковує, як працюють місцеві канали. «Як громадськість ми моніторимо все, що ви робите, і телебачення, і всю інформацію. Я згадую 2007 рік, коли ми проводили моніторинг телебачення і влади. Пам’ятаю табличку у звіті, де в нас в одній колонці були провладні канали, а в іншій - опозиційні. Так ось вона тоді ділилася рівно наполовину. Тоді ми могли справді бачити те, що відбувається з різних сторін. Якщо сьогодні зробити таку табличку, то буде один опозиційний, і решта - провладні» - сказала вона. А також звернула увагу на неприпустимість редакційної політики місцевого 7 каналу», який підігрує російській пропаганді.
Ольга Мірошник, директор Фонду місцевої демократії
Діана Дуцик на завершення розмови зазначила, що варто також надавати значення медіаосвіті, у широкому розумінні цього слова. «Сьогодні дуже важливо, щоб суспільство навчилося критично сприймати будь-яку інформацію, в тому числі від журналістів. Тільки тоді воно матиме високі вимоги до нас, вимагатиме хорошої якісної роботи», - зауважила медіаекспертка.
Круглий стіл «Місцеві ЗМІ під час кризи та війни: між журналістськими стандартами і пропагандою» організувала ГО «Телекритика» за підтримки InternewsNetwork.
Фото: Ігор Лептуга, Харківський кризовий центр