Уявіть: ви маєте цікаву роботу, житло в центрі міста й шенгенський штамп у паспорті.  Це можливо вже завтра.

Щоправда, на один місяць. Такий проект пропонує нашим студентам, що вивчають журналістику, Посольство Німеччини в Україні. Йдеться про практику в українській редакції радіостанції Deutsche Welle («Німецька хвиля»).

Раніше кандидати обов’язково повинні були володіти німецькою мовою, а тепер вистачає й упевненої англійської. Для того, щоб потрапити на стажування, є два шляхи - подати документи на конкурс до Посольства Федеративної Республіки Німеччина у Києві чи вирушати від Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Щасливчиків посольство обирає навесні за співбесідою – щороку від вісьмох до одинадцятьох, тоді як для Інституту журналістики у жовтні 2010 року головний редактор української редакції DW Бернд Йоганн установив окрему квоту – двоє-троє студентів на рік.

Вас обрали? Оселитися можна в гуртожитку Боннського університету чи найняти житло. Куратор із DW про це подбає й запропонує варіанти. Практикант отримує від DW пристойну стипендію.

Deutsche Welle – одна з найвідоміших німецьких медіакорпорацій, що вперше вийшла в ефір 1953 року. DW – це телебачення (говорить і показує Берлін, 400 постійних працівників), радіо й сайт (твориться в Бонні, 1100 співробітників і майже стільки позаштатників по світах). DW дивляться німецькою, англійською, арабською  та іспанською, а слухають і читають онлайн тридцятьма мовами: від української до урду. В Бонні працюють тридцять редакцій і безперервно практикуються журналісти з шістдесяти країн світу.

Німеччина потужно звучить в Африці: за даними відділу маркетингових і медійних досліджень, програми Deutsche Welle популярні в Танзанії, Кенії, Конго та Руанді. Планується мовлення для Нігерії, Ефіопії та Еритреї. Потенційна африканська аудиторія – це 227 мільйонів франкомовних слухачів. Ще один пріоритет – Близький Схід, 250-мільйонна аудиторія. Кількість працівників у кожній редакції, а також час ефірного мовлення визначається топ-менеджментом.

Українська редакція – це восьмеро співробітників у Бонні, мережа власних кореспондентів із України та Європейського Союзу. Мовлення для України щоденне – 45 хвилин на добу. Для порівняння: в російській редакції DW 25 співробітників, вони мовлять 11 годин на добу. Радіопрограми англійською та німецькою – цілодобові.

Практикантів-українців сприймають привітно й спокійно: молодь вервечкою тягнеться щомісяця. Щотижня «ґастарбайтер» має попрацювати 38,5 годин. Середній робочий день практиканта триває з 10.00 до 17.00 або з 11.00 до 18.00. Як поведеться робота, залежить від вас. Самі пропонуйте теми, просіть завдання. Знаєтеся на мовах? Отримуйте радіо- й телетексти на переклад і адаптацію для сайту. Що ж до радіо, не німуйте: практиканти також начитують тексти. Українська редакція прагне бути популярною серед молоді. Оголошують конкурси на студентські рецепти та жарти, оглядають німецькі виші й музичні чарти. У листопаді тішилися 1000-му «френду» редакції на Facebook. Тисяча «друзів» набралася за два місяці. Без реклами.

Матеріали монтуємо власноруч. Для цього відвідуємо дводенний тренінг і працюємо в тутешній системі dira!. Це «стільники» – база даних контенту, який виготовляють 30 редакцій. Український редактор може підібрати текст іноземного колеги, перекласти, адаптувати й опублікувати на сайті, вказавши подвійне авторство.

Принцип існування Deutsche Welle – прозорість. Її втілено в архітектурному комплексі з дев’яти будівель. Кабінети – прозорі скляні футляри. Все прямокутно й акуратно. Deutsche Welle утримує уряд. Кажуть, тут немає цензури. Бюджет DW затверджується раз на чотири роки, зараз він становить €275 млн на рік.

Яким має бути практикант Deutsche Welle? Головний редактор української редакції Бернд Йоганн відповідає: «Хороший практикант має розумітися на радіомовленні й роботі в інтернеті. Він може не все вміти ідеально, однак повинен знати, як написати статтю для онлайну чи підготувати радіорепортаж. Непогано, якщо це студент, який незабаром закінчить навчальний заклад, або той, що вже кілька років працює. Ідея полягає в тому, щоб молоді українці, познайомившись із нами та німецькими методами роботи, отримали той досвід, який потім зможуть на практиці використовувати в Україні».    

Ошатний Бонн – колишня столиця Західної Німеччини. Боннський університет – колишній палац курфюрстів. Восени тут «оранжадові» пейзажі. Будинки порослі виноградними вусами й бородами. Затишно сидіти понад Рейном і куштувати «матачіно» з китайської ятки – напій із зеленого чаю, пінного молока й цукру. А вже з 19 листопада й до Нового Року пахтить різдвяний ярмарок, парує ґлінтвейн і шкварчать ковбаски. До Кельна звідси їхати 25 хвилин. До Дюссельдорфа – годину... Тут справді треба бути.

Аніта Грабська, студентка магістратури Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка