Оголошення про набір до «Школи нової генерації журналістів» у Львові, що проводиться за підтримки міської влади, спричинило низку критичних зауважень.

«Цікаво, чого можуть навчити журналістів представники влади? Як уникати “неввічливих”, незручних для них запитань? І як має виглядати ця “нова генерація”? Чи не постійно підтакувати владі та писати хвалебні оди на їх честь?»,- запитує «Західна інформаційна корпорація» в редакційному (не підписаному) матеріалі «Прес-служба Садового дала ляпас ЛНУ імені Франка і журналістам Львова». Нагадаємо, ЗІК послідовно критикує міську владу Львова, а на місцевих виборах підтримував опонента чинного міського голови – Петра Писарчука.

«Прес-служба Львівської міськради перш, ніж піарити “школу нової генерації журналістів”, мала б взяти консультацію у викладачів авторитетного факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка, пройти у них добрий курс лекцій, щоб завчити: європейськість, якою так вихваляється міський голова Андрій Садовий, не є можлива без дистанціювання журналістів від влади. І що щонайменш – некоректно, а щонайбільш – цинічно проводити подібні школи і тренінги під дахом влади», - йдеться в матеріалі. Його автори наголошують, що у Львові й без того значна частина ЗМІ є залежною від міського голови або лояльною до нього.

Суголосний із цією думкою Юрій Фінклер, завідувач кафедри соціальних комунікацій Галицького інституту імені В'ячеслава Чорновола, доктор філологічних наук, кандидат соціологічних наук та дописувач «Телекритики».

«Що ж, мабуть, у владі мало говорити про те, що у Львові є визнаний лідер підготовки журналістів – факультет Франкового вузу. Недостатньо того, що в журналізм в’їхав політех. Небагацько аргументів і на користь магістерки журналістики в Українському католицькому університеті. Конкуренція бере своє, але конкуренція фахова, а не профанація фаху!», - пише він  у пості «Дегенерація нової генерації» у своєму блозі на сайті Zaxid.net, який, до речі, належить Андрієві Садовому.

«Навіть якщо абстрагуватись від неприродного способу підготовки журналістів у коридорах влади, не можна не звернути увагу на запропоновані модераторами формулювання фахових секцій: “Соціальна журналістика”, “Комунальна журналістика”, “Інструменти і реклама”, “Економічна журналістика”, “Культурна журналістика”. Отже, на самих початках слухачам школи будуть розповідати про те, що є явище “комунальна журналістика”, яка існує в одному ряді з поняттями соціальна, економічна, культурна журналістика, пропонуватимуть формулювання на кшталт “Інструменти і реклама” тощо… Мені шкода цих слухачів. Тому що немає поняття комунальної журналістики – є комунальні медії, але такими вони є через особливості форми власності, а не тому, що прив’язані до висвітлення якоїсь проблеми (наприклад, соціальної, економічної чи культурної). Функціонування реклами вимагає не інструментів (це потреба сантехніків, будівельників, музик чи акушерів), а інструментарію технології креативу. І це на початках. Що ж буде далі?»,- пише пан Фінклер. Він закликає міську владу «займатись своєю справою, а вишкіл медійників залишити професіоналам».

«Медіаграмотність»