З часу появи в Кримінальному кодексі України статті 171 «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів» минуло майже десять років. Але прокурори дуже рідко послуговуються нею, натомість порушуючи кримінальні справи за іншими статтями (хуліганство, розбій тощо). «Можливо вони не дуже добре її знають, бо вона для них нова», – припустив один із заступників генерального прокурора на одному з перших засідань Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів.

В Україні часто перешкоджають законній професійній діяльності журналістів. За останній рік трапилося чимало резонансних випадків, серед яких напади на фотографа Tochka.net Віталія Лазебника та на журналіста «Української правди» і ведучого ТВі Мустафу Найєма. Але прокурори, як і раніше, оминають статтю 171.

За перше півріччя до прокуратури надійшло 33 звернення про перешкоджання журналістській діяльності, але випадків, коли прокуратура вирішила порушити справу за 171-шою, було всього кілька. Зокрема, прокурор Львівської області 9 липня 2012 порушив кримінальну справу стосовно Сокільницького сільського голови Пустомитівського району за фактом перешкоджання професійній діяльності журналістів ЛОДТРК за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України (перешкоджання професійній діяльності).

Є приклад, коли й суд підтримує 171-шу. Приміром, у липні цього року Подільський районний суд міста Києва виніс обвинувальний вирок у кримінальній справі щодо заподіяння тілесних ушкоджень журналістам 5-го каналу під час виконання ними професійних обов'язків (ст. 171 Кримінального кодексу), і нападника засудили до трьох років.

Щоб переломити цю ситуацію, було вирішено створити робочу групу з медіаюристів та прокурорів у рамках «Відкритої розмови». 12 вересня відбулася чергова робоча нарада щодо застосування статті 171.

Як виявилося, прокурори не беруть на озброєння статтю 171, тому що їм важко довести факт саме перешкоджання, той факт, що постраждалим був саме журналіст, і що він займався саме законною професійною діяльністю. Тобто, якщо представника ЗМІ б’ють під час виконання обов’язків, то найвірогідніше, що справу порушать за хуліганство. Якщо ж чиновники не захочуть надавати інформацію журналісту чи ЗМІ, то ще спробуйте довести, що ви журналіст чи ваш ЗМІ дійсно є ЗМІ.

Для визначення, хто є журналістом, прокурори користуються статтею 1 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», в якій зазначено, що «Журналіст – творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України».

А до ЗМІ прокурори відносять (відповідно до законів «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства»):

1. Друковані засоби масової інформації (преса) – періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію»;

2. Телерадіоорганізації – зареєстровані як юридичні особи суб’єкти інформаційної діяльності, що діють з метою надання інформаційних послуг;

3. Інформаційні агентства – зареєстровані як юридичні особи суб’єкти інформаційної діяльності, що діють з метою надання інформаційних послуг.

Окрім згаданих вище законів, правоохоронці використовують у своїй роботі й Науково-практичний коментар ККУ.

«Телекритика» друкує витяг з цього коментарю щодо статті 171.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 171. Перешкоджання законній професійній діяльності журна­лістів

1. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою,-

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.

Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок здійснення законної професійної діяльності журналістів, який забезпечує конституційне право громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, необхідну їм для реалізації ними своїх прав, свобод та законних інтересів. Його додатковим фа­культативним об’єктом може бути встановлений порядок виконання службовими осо­бами своїх повноважень.

Потерпілим від злочину є професійний журналіст.

Професійним журналістом є штатний або позаштатний творчий працівник, який як учасник інформаційних відносин професійно збирає, одержує, створює і готує інфор­мацію для поширення її ЗМІ, виконує редакційно-посадові службові обов’язки в засобі масової інформації відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які за­значаються в державному класифікаторі професій України. Свою професійну діяль­ність він може здійснювати в інтересах будь-якого друкованого (газети, журнали, бю­летені тощо і разові видання з визначеним тиражем) або аудіовізуального (радіомов­лення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо) засобу масової інформації, а також інформаційного агентства.

Об’єктивна сторона цього злочину полягає у діях, які перешкоджають законній професійній діяльності як окремого журналіста (журналістів), так і засобу масової ін­формації, і можуть мати дві форми:

перешкоджання законній діяльності журналістів (ч. 1 ст. 171);

переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків або за критику (ч. 2 ст. 171).

Законною є така діяльність журналістів, яка спрямована на реалізацію ними своїх повноважень у інформаційній сфері і здійснюється засобами та в порядку, передбаче­них законом.

Перешкоджання незаконній професійній діяльності журналіста не утворює складу злочину, передбаченого ст. 171. Такою, зокрема, слід визнавати професійну діяльність журналістів щодо збирання, зберігання, використання та поширення інформації з обме­женим доступом (конфіденційна та таємна) з порушенням встановленого законом поряд­ку. Зокрема, статус конфіденційної може бути надано інформації, що є власністю дер­жави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого само­врядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, з метою її збереження може бути відповідно до закону встановлено обмежений доступ. Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять зазначену інформацію, визначається КМ. При цьому слід мати на увазі, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист. Незаконною слід також визнавати професійну діяльність журналістів, яка полягає у: закликах до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної ціліс­ності України; пропаганді війни, насильства та жорстокості; розпалюванні расової, на­ціональної, релігійної ворожнечі; поширенні порнографічної чи іншої інформації, яка підриває суспільну мораль або підбурює до правопорушень, принижує честь і гідність людини; втручанні у приватне життя особи тощо.

Умисне перешкоджання незаконній діяльності журналіста може в окремих випад­ках бути кваліфіковано як злочин проти життя, здоров’я, волі особи, злочин проти влас­ності тощо.

Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів - це протиправне створення будь-яких перепон, обмежень, заборон щодо одержання, використання, по­ширення та зберігання інформації окремим журналістом (журналістами) чи засобом масової інформації. Воно може виразитись у примушуванні до поширення певної інфор­мації або відмові в її поширенні, незаконному вилученні тиражу друкованої продукції, знятті передачі з ефіру, недопущенні журналіста до участі у прес-конференції, безпід­ставній відмові в акредитації засобу масової інформації чи окремому журналістові, по­збавленні журналіста чи засіб масової інформації можливості скористатися переважним правом на одержання інформації, необґрунтованій відмові у задоволенні запиту щодо доступу до офіційних документів або наданні письмової чи усної інформації, порушен­ні права власності на інформацію, навмисному приховуванні інформації, безпідставній відмові від поширення певної інформації тощо.

Таке перешкоджання може виразитися також у здійсненні цензури або втручанні у професійну діяльність журналістів і засобів масової інформації з боку органів дер­жавної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Цензурою визнається вимога, спрямована до засобу масової інформації, журналіста, головного ре­дактора, організації, що здійснює випуск засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, розповсюджувача, попередньо узгоджувати інформацію, що поширюється (крім випадків, коли така вимога йде від автора цієї інформації чи іншого суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав на неї), та/або накладення заборони (крім випадків, коли така заборона накладається судом) чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Закон містить спеціальну заборону щодо втручання у формах, не передбачених за­конодавством України або договором, укладеним між засновником (співзасновниками) і редакцією засобу масової інформації, у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом інформації, що поширюється, з боку засновників (співзасновників) засобів масової інформації, органів державної влади або органів місцевого самоврядування, посадових осіб цих органів, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інфор­мації, замовчування суспільно значимої інформації, накладення заборони на показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати органи держав­ної влади чи органи місцевого самоврядування або їх посадових осіб. Забороняються створення будь-яких органів державної влади, установ, введення посад, на які покла­даються повноваження щодо здійснення контролю за змістом інформації, що поширю­ється засобами масової інформації.

Перешкоджанням законній професійній діяльності журналістів може бути визнане безпідставне порушення кримінальної справи проти конкретного журналіста або за фак­том журналістської діяльності, проведення перевірок контрольними та правоохоронни­ми органами з метою унеможливити або істотно утруднити діяльність засобу масової інформації, безпідставне вилучення документів, пов’язаних з діяльністю засобу масової інформації чи конкретного журналіста, тощо.

Таке перешкоджання може здійснюватися шляхом погроз, застосування фізичного насильства, обману, шантажу, пошкодження чи знищення майна, підкупу, зловживання владою або службовим становищем тощо.

Якщо перешкоджання здійснювалось шляхом погрози вбивством або знищення майна, застосування насильства, знищення або пошкодження майна, підкупу службової особи, то вчинене, за наявності підстав, слід додатково кваліфікувати, зокрема, за стат­тями 121, 122, 125—127, 129, 194-196, 369. Умисне вбивство журналіста з метою пере­шкодити його законній професійній діяльності, а так само з мотиву помсти за таку діяль­ність потребує кваліфікації лише за п. 8 ч. 2 ст. 115.

Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, вчинене у ході пе­редвиборної кампанії з метою вплинути на результати виборів, якщо воно призвело до перешкоджання здійсненню громадянином України його виборчого права, слід квалі­фікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 171 і 157. Якщо таке пере­шкоджання вчинювалося службовою особою з використанням влади або службового становища, воно за наявності підстав потребує додаткової правової оцінки як відповід­ний злочин у сфері службової діяльності, злочин проти правосуддя або інший злочин.

Не утворюють складу розглядуваного злочину дії, які фактично хоча і перешкодили журналістові у його діяльності, але були вчинені на законних підставах (наприклад, припинення випуску друкованого засобу масової інформації за рішенням суду, позбав­лення журналіста акредитації за перевищення ним своїх повноважень чи невиконання обов’язків).

Переслідування може полягати у фізичному чи психічному впливі на журналіста, його рідних чи близьких, знищенні або пошкодженні його майна, обмеженні або позбав­ленні його прав чи законних інтересів (позбавлення премії, істотне зменшення розміру гонорару, звільнення з роботи чи переведення на іншу роботу, відмова оприлюднювати підготовлені ним матеріали). Необхідною ознакою таких дій для кваліфікації їх за ч. 2 ст. 171 є причинна обумовленість такого переслідування виконанням журналістом про­фесійних обов’язків або його критикою фізичних (не обов’язково самого винного) чи юридичних осіб.

Обов’язковою умовою кваліфікації переслідування журналіста за виконання профе­сійних обов’язків чи критику за ч. 2 ст. 171 є вчинення таких дій службовою особою або групою осіб за попередньою змовою. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК, а про по­няття групи осіб за попередньою змовою - коментар до ст. 28.

Якщо переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків або за кри­тику вчиняється однією особою, яка не є службовою, вчинене за наявності підстав мо­же бути визнано умисним перешкоджанням законній професійній діяльності і кваліфі­коване за ч. 1 с. 171 або іншим злочином, склад якого утворює спосіб переслідування (наприклад, погрозою вбивством).

Склад цього злочину - формальний. Злочин вважається закінченим з моменту вчи­нення відповідних дій, передбачених ст. 171.

Суб’єктом цього злочину у першій його формі може бути будь-яка осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Перешкоджання законній діяльності журналістів, вчинене службовою особою з використанням наданих їй влади чи службових повноважень, за наявності підстав слід додатково кваліфікувати за статтями 364 або 365. Суб’єктом цього злочину у другій його формі може бути: 1) осудна особа, яка досягла 16-річного віку, і діє у групі осіб за попередньою змовою; 2) службова особа.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Порушення права на інформацію, яке полягає у неправомірній відмові в наданні інформації журналісту чи засобу масової інформації, несвоєчасному або неповному наданні інформації, наданні інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповід­но до законів України «Про інформацію», «Про звернення громадян» та «Про доступ до судових рішень», утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-3 КАП. У разі заподіяння таким діянням істотної шкоди, якщо воно перешко­джало законній діяльності журналістів, вчинене слід кваліфікувати за ст. 171.