Бізнес усе частіше шукає блогерів із великою кількістю підписників — так званих інфлюенсерів — для створення цифрового контенту в соціальних мережах, що рекламуватиме певні продукти, товари чи послуги. Для бізнесу співпраця із блогерами є ще одним каналом комунікації з потенційним клієнтом. Для блогера це можливість монетизувати контент.

У переговорах, де визначаються основні нюанси співпраці, зазвичай немає місця деталям, а дарма. Трапляються випадки, коли сторони обговорили, як здавалось, усі ключові питання, а потім конфлікти виникають через те, що реклама була розміщена не там, не так і не тоді. Тому не завадить мати певну покрокову інструкцію, в якій буде зафіксовано домовленості. Цим інструментом є договір.

У цій статті ми розкажемо:

• про що варто домовитися на початку;
• навіщо блогеру підписувати контракт;
• що буде, якщо не мати єдиного підписаного документа.

Про що важливо домовитися

1. Основні умови

Усе залежить від обсягу співпраці. Ідеального переліку умов для договорів між блогерами та рекламодавцями немає, оскільки всі умови є індивідуальними та залежать від ситуації. Головне — максимально точно описувати завдання, тоді контракт допоможе окреслити всю сферу очікувань обох сторін.

У будь-якому випадку блогеру варто домовитися про базовий комплект істотних умов. Основними для більшості договорів (у тому числі щодо реклами) є:

• предмет (тобто розміщення партнерського посту з погодженим змістом / стилем на конкретному аккаунті блогера);
• ціна;
• строк дії договору.

Це той мінімум, щодо якого необхідно досягти домовленостей. У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Для разової співпраці чи роботи з перевіреними партерами може буди достатньо погодження ключової інформації щодо майбутнього посту, строку та умов оплати.

Якщо це контракт про розміщення партнерських дописів протягом тривалого часу, або на значну суму, або стратегічний (наприклад, щодо запуску нового продукту), або ж може стосуватися репутації, — важливо закріпити в умовах договору відповіді на всі питання, що можуть виникнути як до розміщення посту, так і після.

Це стосується, в першу чергу, питань комунікації, що виникають іще до розміщення партнерського посту. Важливо домовитися, хто і в які строки погоджує зміст допису та його стиль, як буде оцінюватися його ефективність та протягом якого часу (якщо питання оплати нерозривно із цим пов’язане).

Також суперечки виникають, якщо не узгоджено строк, протягом якого має бути розміщена публікація, та чи має право блогер її потім видалити.

2. Маркування реклами

Треба розуміти, що Закон України «Про рекламу» зобов’язує її ідентифікувати. Цей же Закон забороняє приховану рекламу:

«Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під рубрикою "Реклама" чи "На правах реклами"».

Але більшість рекламодавців хоче, щоби промотування їхніх товарів та послуг виглядало як нативна реклама. І хоча Instagram уже давно ввів можливість позначати дописи як рекламні, в мережі є багато новин про конфлікти з зірками та їхніми підписниками щодо ідентифікації публікацій як реклами. Належне маркування реклами — це питання репутації блогера.

Тому в договорі треба закріпити те, що сторони усвідомлюють, що публікація матиме рекламний характер, і домовитися про ідентифікацію допису як реклами (а також — якої саме). Рекламний контент блогери та відеоблогери можуть позначати хештегами #ad, #partner, #sponsored, маркувати спеціальними позначками спонсорського контенту в Instagram, додавати фрази на кшталт «Компанія Х надала цей продукт на тестування», «Матеріал на правах реклами» тощо.

3. Інтелектуальна власність

Різні платформи мають свої правила щодо допустимості контенту, які треба враховувати при співпраці. Порушення правил платформи може привести до блокування посту (чого точно не хоче рекламодавець) чи блокування акаунту (що не потрібно блогеру).

Важливою частиною договору щодо розміщення партнерського посту є питання інтелектуальної власності.

Слід пам’ятати, що авторським правом охороняються твори (перелік їх не є вичерпним), створені творчою працею. Усі права належать автору з моменту створення або можуть бути передані іншій особі за договором.

Публікація може містити різні об’єкти інтелектуальної власності. Наприклад, у stories може грати музика (об’єкт інтелектуальної власності третіх осіб), за використання якої правовласникам треба сплачувати винагороду.

Бізнес зацікавлений мати можливість використовувати створений блогером контент на власних маркетингових каналах. Якщо бренд хоче використовувати створений вами контент для продажу товару або для іншої платної реклами — це порушує нові юридичні питання, про які треба домовлятися заздалегідь.

Важливо закріпити в договорі, що якщо блогер створює об’єкт інтелектуальної власності спеціально для цього партнерського матеріалу, то всі права на використання або залишаються в нього, або переходять замовнику в повному обсязі. Є третій варіант, коли видається ліцензія на використання цього об’єкту інтелектуальної власності. Але тут важливо коректно виписати умови, в чому можуть допомогти юристи, які на цьому спеціалізуються.

Не завадить і домовленість про те, що сторони сприятимуть одна одній у питаннях вирішення претензій із приводу порушення інтелектуальної власності третіх осіб.

Навіщо підписувати договір?

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Підписання договору на папері є одночасно й офертою (пропозицією з умовами співпраці), й акцептом (згодою).

Законодавство в питаннях укладення договору та його умов в Україні досить гнучке. Тому листування між блогером та рекламодавцем за певних умов може вважатися письмовим договором.

«Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку» (Стаття 207 Цивільного кодексу України).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору.

«Договором» ми називаємо як документ на папері, так і листування, в якому блогер і рекламодавець домовилися про надання послуг із реклами. Адже прийняття пропозиції щодо укладення договору може відбуватися не лише шляхом направлення акцепту у вигляді листа (документа, що відображає повне й безумовне погодження зазначених та відображених в оферті істотних умов), а також шляхом вчинення певної дії (дій).

Уявімо ситуацію: до вас звернулася компанія та в повідомленні висловила бажання розмістити партнерський допис. У відповідь ви вказали ціну та умови оплати. Після цього отримали бриф, і ще в декількох повідомленнях його обговорили. Далі обидві сторони досягли згоди та перерахували аванс (якщо про це домовились) чи розмістили допис (якщо була умова щодо післяплати).

Вітаємо! Таким чином відбувся акцепт — прийняття пропозиції на умовах, які були узгоджені в листах. Тобто ви уклали договір, а тому обидві сторони набули прав та обов’язків.

«Договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти)».

Істотними умовами є також усі ті умови, за якими за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Саме тому, якщо ви плануєте співпрацювати з рекламодавцями на постійній основі, варто мати список важливих для вас умов, без погодження яких ви не готові співпрацювати. Це може бути як типовий письмовий договір у вашій редакції, так і готовий проєкт листа відповіді-пропозиції (one page cover letter).

Хоч для бухгалтерського обліку сам договір не є доказом надання послуг, він необхідний для того, щоб усі сторони визначили свої домовленості. Це зручно — не потрібно буде нагадувати одне одному що в електронному листі чи в месенджері ви погодили інші умови.

Тому щоб максимально захистити себе від потенційних конфліктів або ж мати докази домовленості щодо принципових для вас умов, бажано підписати письмовий договір, у якому закріпити всі нюанси співпраці. Це допоможе знайти вихід із незрозумілих ситуацій, якщо у вас виникатимуть питання щодо виконання домовленостей.

Підписувати договір у звичній формі чи обмежитися фіксацією всіх умов у листуванні — вирішувати лише сторонам. Обидва варіанти є контрактом. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Це закріплено у статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Висновки

Попри те, що на рівні закону листування сторін може мати однакову юридичну силу з письмовим договором, це не врятує від конфліктних ситуацій щодо оцінки належного / неналежного виконання домовленостей, якщо вони чітко не зафіксовані.

Блогеру, який на постійній основі співпрацює з рекламодавцями, бажано мати свій драфт договору з усіма важливими для нього умовами. Хороший контракт свідчить про те, що ви цінуєте свій бренд як бізнес, ставитеся до партнерства серйозно й маєте намір виконувати свої зобов'язання.

Варто детально описати в договорі пункти щодо контенту (предмету контракту), ціни та строки оплати. Враховуйте вимоги до реклами, що встановлені законодавством України та правилами платформ, а також визначайте умови щодо розподілу прав інтелектуальної власності. До речі, а чому б не зареєструвати псевдонім або канал блогера як торговельну марку?

Фото: uvito.ua