Про це йшлося сьогодні під час експертного обговорення «Регулювання діяльності ЗМІ під час виборів: порядок денний до нового парламенту», яке організував Інститут медіа права за підтримки «Інтерньюз».

Учасники говорили, що ймовірно нова коаліція буде вносити зміни до виборчого законодавства, в тому числі до медійної частини. Тому важливо, аби юристи та медіаексперти активно брали участь у цьому процесі та готували свої пропозиції.

Останні вибори ще раз засвідчили, що особливо затребуваною є заборона на політичну рекламу та агітацію у передвиборчий період, зазначив директор Інституту медіа права Тарас Шевченко. Головний аргумент на користь такої заборони – політична реклама

вимагає залучати великі бюджети і ставить партії у залежність від олігархів. По-друге, політична реклама знижує якість політичної дискусії,  акцентуючи увагу виборця на коротких емоційних роликах. Відсутність такого інструменту впливу змусить кандидатів більше зустрічатись із виборцями та більш серйозно ставитись до своєї політичної діяльності. Ще один аргумент «за» заборону – це нерівність доступу до ЗМІ, оскільки партії, які не мають достатньо коштів, опиняються у програшній позиції.

Як розповіли експерти Інститут медіа права, практика заборони політичної реклами діє у багатьох західноєвропейських країнах, зокрема,  у Франції, Бельгії, Норвегії, Швеції, Швейцарії, Португалії тощо.

«Аргументом проти заборони є те, що в такому разі може збільшитися кількість замовних матеріалів. Однак думаю, більше, ніж у нас є зараз, не може бути, - сказав Тарас Шевченко. – Ми маємо найбільш ліберальну систему по дозволу політичної реклами, але  це не призвело до зменшення замовних матеріалів, ніякої кореляції тут немає».

Тим не менш, на сьогодні навряд чи можливо, щоб парламент наважився на повну заборону політичної реклами на радіо і телебаченні. Тому альтернативою може бути більш жорстке квотування. Інститут медіа права пропонує схему «2:30 х 10» - вона означає, що  одна політична партія може придбати у одного телеканалу протягом дня лише 1 рекламний блок тривалістю 2 хв 30 сек. Протягом всього виборчого процесу таких блоків не більше десяти.

«Дві з половиною хвилини – цього цілком достатньо, щоб говорити щось змістовне, а не лише кидати короткі емоційні меседжі, - каже Тарас Шевченко. - У той же час це не настільки довго, щоб втомити виборця».

Крім того, необхідно запровадити додаткові умови:  право продавати ефірний час за цією формулою отримують лише ті канали, які погодились надавати безкоштовно ефірний час кожній партії, яка бере участь у виборах - по три блоки аналогічної тривалості. Схожа  система діє у Німеччині.

Олександр  Черненко, народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» зазначив, що такі цифри є досить жорсткими: «Я вважаю, що потрібно надати можливість продавати хоча б по 20 блоків кожній партії. Враховуючи, що три блоки усім партіям канали мають надавати безкоштовно, то це може бути невигідно з точки зору бізнесу».

Тарас Шевченко зауважив, що з приводу цифр потрібно вести дискусію, оскільки запропонована схема – це  в першу чергу модель, яка дозволяє квотувати час, який одна партія може купити в одного телеканалу.

«Телеканал за такою схемою буде мати менше грошей, але виборча модель не повинна базуватися на інтересах каналів і на їх бажанні заробити більше грошей», - сказав він.

Однак дискусійним лишається питання, хто має нести відповідальність за порушення такої норми, якщо її запровадити. Учасники обговорення пропонували різні варіанти: це можуть бути і кандидати, і ЗМІ – при чому чи як юридична особа, чи як  фізична,  наприклад, редактор. Учасники обговорення вважають, що у законодавстві необхідно прописати контролюючий орган, який би моніторив порушення, наприклад, Нацрада з питань телебачення і радіомовлення.  

Проведення цього заходу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та «Інтерньюз». Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Інституту медіа права та не обов'язково відображає точку зору американського уряду, USAID та «Інтерньюз».