Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну українців не раз попереджали про загрозу хімічної атаки з боку російських військ. Ці побоювання підживлює російська пропаганда, яка робила вкиди про буцімто «біолабораторії на території України», «тренованих комах», «нарощування ядерного потенціалу» та інші хворі фантазії Москви. Інформаційне тло, яке може свідчити, що провокацій із використанням хімічної зброї у Кремлі не відкидають. Сам факт поширення в українському просторі меседжів про загрозу хімічної атаки вже може створити паніку в суспільстві. А мала обізнаність громадян у цьому специфічному питанні лише погіршує ці настрої та підіграє планам агресора. Тож Комісія з журналістської етики провела дискусію з експертом із питань протидії хімічним, біологічним і радіаційним загрозам Василем Лоїком, який розповів про види, класифікацію та особливості хімічних речовин, а головне — як убезпечити себе та рідних від цих загроз.

 Василь Лоїк

Насправді поняття хімічних загроз значно ширше за розпилення, наприклад, зарину на певній місцевості. Серед можливих джерел ризику:

• промисловість, бо на об’єктах критичної інфраструктури зберігається багато небезпечних речовин. Найбільш поширені в Україні — оксид азоту, аміак, хлор, синильна кислота, сірководень, сірчистий газ і оксид азоту;
• транспорт;
• тероризм;
• бойові дії (для хіматак можуть використовувати фосген, дифосген, хлорциан, табун, зарин, зоман).

Найбільшу небезпеку несе промисловість. Залежно від типів речовини можуть проявляти різні ознаки.

Нині саме промисловість становить велику загрозу, адже багато об’єктів критичної інфраструктури потрапили в центр бойових дій або ж можуть постраждати в разі ракетних обстрілів. Наприклад, як було на Луганщині, коли російські військові влучили в цистерну з азотною кислотою. Або ж у Тернопільській області, коли уламки російської ракети пошкодили резервуари з аміачними міндобривами. За словами експерта, найчастіше на підприємствах зберігають та використовують аміак та хлор. Координатор проєктів ОБСЄ в Україні створив пам’ятки про загрозу інцидентів із хлором, аміаком, а також із ртуттю та азотною кислотою.

Кілька тижнів тому українськими ЗМІ прокотилася новина із заголовком «У Маріуполі російські військові застосували хімічну зброю». Василь Лоїк каже, що це помилка, адже достеменно встановити факт застосування хімічної зброї в Україні може лише Інститут екогігієни та токсикології. Тому експерт порадив журналістам коректно вживати терміни. «Нині є багато неперевіреної інформації. Наприклад, "у якомусь місті є ознаки використання хімічної зброї". Цьому має передувати кваліфікована ідентифікація небезпеки. Не завжди за ознаками ми можемо впевнено сказати про конкретну небезпеку, — сказав він. — Ми бачили інформацію про нібито застосування хімічної зброї в Маріуполі. Про це говорили, бо були ознаки медичного характеру. Але всі ознаки є типовими. Тому, не провівши ідентифікацію загрози, важко зрозуміти: у Маріуполі були промислові хімічні речовини чи ворог використав хімічну зброю».

Василь Лоїк також звернув увагу на ще одну складність: застосування хімічної зброї важко довести, тому що «потрібно мати можливість кваліфіковано провести ідентифікацію загрози чи небезпеки», а зробити це в зоні бойових дій надзвичайно важко. Його слова доводять і інциденти в Сирії, коли затягувався доступ місії Організації із заборони хімічної зброї до місць, де таку зброю нібито застосовували. Разом із цим Росія блокувала звіти слідчих комісій ООН про хіматаки в Сирії. Це, своєю чергою, затягувало розслідування і давало Росії простір для маніпуляцій на цю тему. До речі, ключовою тактикою Росії у злочинах проти мирного населення — що тоді, що зараз — є звинувачення влади або третіх сторін у «постановці кадрів трагедії». Адаптація старого під новий контекст — це те, чим Росія займається не лише на інформаційному фронті.

Для застосування хімічної зброї можуть використовувати артилерійські хімічні снаряди, хімічні фугаси, ручні хімічні гранати, авіаційні бомби, виливний авіаційний пристрій і ракети.

Основні ознаки:

1. Менш різкий, несхожий на звичайні боєприпаси звук бомби, снаряду, міни.
2. Хмара газу, диму чи туману, яка рухається по вітру з боку противника, або в місцях розриву авіаційних хімічних бомб.
3. Поява позаду літаків темних смуг, які швидко зникають, і осідання на місцевості краплин і туману отруйних речовин.
4. Наявність маслянистих крапель, плям, калюж на місцевості або воронках від розривів снарядів, мін і авіабомб.
5. Подразнення органів дихання, очей і носоглотки.
6. Зниження гостроти зору або його втрата.
7. Сторонній запах, не властивий для конкретної місцевості.
8. В’янення рослинності або зміна її забарвлення.

Нервово-паралітичні речовини порушують функціонування нервової системи та спричиняють судоми, які переходять у параліч. До таких речовин відносять зарин, зоман, табун, циклозарин і амітон. Вони впливають на очі (міоз, туман перед очима, кон’юнктивіт, біль, тьмяний зір), на ніс (підвищений нежить), серцево-судинну систему (зменшення частоти серцевих скорочень), на дихальні шляхи (звуження бронхів, утруднення, призупинка або зупинка дихання), на м’язи (мимовільні скорочення окремих м’язів, судоми), на центральну нервову систему (дратівливість, депресія, помутніння або втрата свідомості, судомна активність, зупинка дихання, головний біль). Лікування антидотами: атропін (холінергічний блокувальник), оксими (використовуються для лікування інтоксикації), діазепам (для попередження судом).

Загальноотруйні речовини призводять до загибелі через зупинку дихання. До таких речовин належать синильна кислота, хлорціан і миш’яковистий водень. Вони впливають на очі (мідріаз, подразнення), на серцево-судинну систему (тахікардія, блокада серця, порушення ритму або зупинка серця), на дихальні шляхи (пригнічене дихання, кардіогенний набряк легень), на шкіру (стає темно-червоного, жовтого або бронзового кольору, озноб), на центральну нервову систему (головний біль, нудота, блювота, тривога, плутанина, сонливість, епілептичні припадки, біла гарячка, судоми, смерть мозку). Антидоти — тіосульфат натрію IV, інгаляція амілнітритом. Додатково — інгаляція 100% киснем, бікарбонат натрію для метаболічного ацидозу, протисудомні препарати, адреналін.

Шкіронаривні отруйні речовини під час контакту зі шкірою спричинюють запалення, вражають очі та органи дихання. До них належать іприти. Вони впливають на очі (сльозотеча, кон’юнктивіт, набряки очей, блефароспазм, сліпота), на дихальні шляхи (бронхоспазм, кашель, геморагічний набряк легень, дихальна недостатність), на шкіру (почервоніння та утворення пухирців, потемніння та лущення, великий епідермоліз та ріепітеліалізація волосяних фолікулів). Не існує специфічного антидоту. Щодо шкіри найголовніше якомога швидше провести деконтамінацію 0,5% водним розчином гіпохлориту натрію та відвести потерпілого до лікарні. Для лікування ушкодженої шкіри потрібно застосовувати сульфадіазін срібла та антибіотики. У разі бронхоспазму слід застосовувати бронхолітичні засоби; у разі інтенсивного впливу — ендотрахеальну інкубацію та штучну вентиляцію легень. Очі треба промити великою кількістю води, після цього застосувати антибіотики.

Задушливі отруйні речовини вражають дихальну систему та спричинюють токсичний набряк легень. До них належать фосген, дифосген, хлорпікрин, хлор і фосгеноксим. Вони впливають на очі (відчуття печіння в очах, сльозотеча), на дихальні шляхи (кашель, спазм гортані, набряк легень, дихальна недостатність, наростання рідини в легенях, відчуття стиснення в груднях), на шкіру (ціаноз — синюшний колір).

Психотропні речовини — несмертельні речовини, здатні тимчасово дезорієнтувати постраждалих, викликаючи галюцинації та ілюзорні картинки. Їхній вплив на організм складно передбачити. У здорових людей можуть виникати психічні аномалії або фізична нездатність діяти, агресивність і тривожність. Деякі психоотрути здатні викликати порушення координації руху, тимчасову сліпоту та глухоту. Окремі симптоми зберігаються до п’яти діб. Медична допомога в усіх випадках — винести потерпілих у безпечному зону чи на свіже повітря. Симптоми самі по собі почнуть зникати.

Подразнюючі речовини — несмертельні. У незначних концентраціях вибірково впливають на нервові закінчення слизових оболонок очей, верхніх дихальних шляхів та шкіри. Впливають на очі (сльозотеча, кон’юнктивіт, запалення), на дихальні шляхи (слиновиділення, печія в горлі), на центральну нервову систему (головний біль), на шкіру (інколи бувають подразнення). Домедична допомога: майже завжди достатньо винести постраждалого на свіже повітря, симптоми незабаром мають зникнути. Якщо вони зберігаються, варто змінити одяг, промити водою очі та рот, а шкіру промити мильною водою.

Ця класифікація не гарантує, що будь-хто зможе ідентифікувати тип речовини за цими ознаками. Тому не слід самостійно встановлювати загрозу, а тим паче вживати заходів. Для цього в Україні є кризові центри й екстрені служби — Державна служба з надзвичайних ситуацій, Міністерство внутрішніх справ тощо. ДСНС буде попереджати людей про хімічні загрози та надавати план дій; також це можуть робити обласні військові (державні) адміністрації. «Якщо станеться викид небезпечної хімречовини, буде оприлюднена карта, куди рухається хмара;, яку зону треба залишити людям; на яку відстань треба виїхати; скільки часу є, щоби провести евакуацію або убезпечити своє житло», — зазначив Василь Лоїк.

Він каже, що в кожній області України розгорнуті пости радіаційного, хімічного та біологічного спостереження, які ведуть статистику. Ба більше, в кожному місті є так звана карта ризиків або об’єктів критичної інфраструктури, на яких може виникнути небезпека. «Для таких об’єктів є плани прогнозування. Усі кризові об’єкти мають плани ліквідації аварійних ситуацій. Служби знатимуть, як діяти в ситуації, якщо там станеться вилив чи викид небезпечної речовини. Якщо ж викид станеться унаслідок аварії, таких планів немає, бо це неможливо спрогнозувати. У такому разі екстрені служби будуть вирішувати, як діяти», — розповів експерт.

Якщо немає підтвердженої інформації з офіційних джерел, варто убезпечити місце, де перебуваєте, та чекати вказівок рятувальників. Адже під час хімзагрози, як і під час інших небезпек, найгірше — паніка. Саме в паніці люди припускаються багатьох помилок. «Не потрібно піддаватися на маніпуляції та поради некваліфікованих людей. У паніці люди починають рухатися в неправильному напрямку, через цікавість підходити ближче до місця аварії. Можуть хаотично торкатися речей, а потім розносити ці речовини, забруднюючи інших. Люди не розуміють, як правильно зняти одяг. Не знаючи, з чим мають справу, починають вживати медикаменти, думаючи, що їм це відразу допоможе. Починають виїжджати, створюючи затори та не даючи рятувальникам можливості правильно провести евакуацію чи надати допомогу», — розповідає експерт.

У разі хімічної небезпеки варто дотримуватися правил:

1. Зберігати спокій та уникати паніки.
2. Надягнути протигаз, респіратор або пов’язку та закритий одяг.
3. Якщо немає засобів захисту та немає змоги залишити район аварії, варто залишитися у приміщенні, щільно закрити двері, вікна, димоходи, вентиляції, а щілини заклеїти.
4. Вимкнути джерела газо- та електропостачання, загасити вогонь у печах.
5. Зібрати документи, цінності, ліки, продукти, запаси питної води та інші речі в герметичну валізу, підготуватися до евакуації. Попередити сусідів про евакуацію.
6. Виходити із зони аварії перпендикулярно напрямку вітру, обходити тунелі, яри та інші низини.
7. При підозрі на ураження небезпечними речовинами — уникати фізичних навантажень, пити багато води та звернутися до лікарні.
8. Надати постраждалим домедичну допомогу.
9. Вийшовши із зони зараження, зняти верхній одяг та ретельно вимитися. Одяг варто покласти в пакети, заклеїти його та ізолювати. Після того, як спеціальні служби визначать рівень концентрації й тип небезпечної речовини в зоні аварії, його можуть або продезінфікувати та повернути (якщо концентрація незначна), або знищити (якщо висока).

Без вказівок від спеціальних служб також не варто повертатися з евакуації. Адже додому вас не пустять, а наразити себе на небезпеку ви можете. «Обробляти приміщення та автівки спеціальними розчинами після інцидентів будуть кваліфіковані підрозділи радіаційного, хімічного та біологічного захисту. Люди не потраплять додому, поки екстрені служби не скажуть, що в квартирі безпечно й там немає джерел, які можуть призвести до забруднення чи впливу на організм», — пояснив Лоїк.

Те саме стосується й роботи журналістів. Медіа дозволять працювати лише в зоні з допустимою концентрацією хімречовини. Лоїк наголошує, що жодна служба не пропустить журналіста до місця інциденту, поки загрозу не ідентифікують та поки керівник не надасть відповідного дозволу.

Словом, українцям у разі хімзагрози варто довіряти ДСНС так само, як вони покладаються на армію, коли йдеться про війну. Адже рятувальники мають план дій, а паніка лише ускладнить їхню роботу.

Фото: ГУ ДСНС в Одеській області, стопкадри з дискусії КЖЕ