Юрій Пероганич: В українській «Вікіпедії» статті про Голодомор чи Тягнибока закрито для редагування анонімами через акти вандалізму

Фото: gdb.rferl.org

Пане Юрію, що найчастіше шукають у «Вікіпедії» користувачі? Яка тематика найпопулярніша?

Шукають багато інформації, яку вчать у навчальних закладах, факти про популярних співаків чи популярні гурти, на кшталт Скрябіна чи «Плачу Єремії». Дивляться багато статей про секс. Тобто, шукають те, що цікавить. У «Вікіпедії» діє проект «Популярність», де можна переглянути списки найвідвідуваніших статей, до яких належать: Україна, Шевченко, Франко, Львів, Київ, Перша та Друга світові війни, Маруся Чурай, українська мова, Київська Русь, світова історія, Леся Українка, філософія.

Серед дописувачів «Вікіпедії» – 87% чоловіків. Чим можна пояснити такий дисбаланс? Яка статистика в Україні?

Українська «Вікіпедія» повторює всі стандарти інших таких сайтів. Чому чоловіки активніше беруть учать у дописуванні до «Вікіпедії», сказати точно не можу. Можливо, тому, що в чоловіків більш математичній та аналітичний склад розуму і їм подобається робити дослідження, займатися експериментами. Або тому, що сама схема статей у «Вікіпедії» має своєрідну алгоритмічну форму як, у програмуванні.

У травні «Вікімедіа Україна» підписала угоду про співпрацю з Харківським національним університетом імені Каразіна, яка має на меті долучити студентів до роботи з «Вікіпедією». А хто і як перевірятиме онлайн-реферати?

Студент має повідомити свій нік у «Вікіпедії», викладачі будуть заходити й дивитися історію редагування статей. Є певні методичні рекомендації для викладачів стосовно роботи у «Вікіпедії», але, на жаль, вони є лише в іноземному варіанті. І поки що немає коштів на перекладачів. Але така робота буде збагачувати «Вікіпедію».

Ваша організація проводить різноманітні конкурси та майстер-класи з написання статей і конференції, аби залучити ще більше авторів. Це допомагає? Наскільки зріс відсоток нових авторів за рік?

Коли підвищується активність нашої організації – підвищується й активність авторів «Вікіпедії», зростає відвідуваність, кількість редагувань. У березні 2010 року екс-міністр освіти Вакарчук написав листа всім підвідомчим навчальним закладам про те, що вважається доцільним заохочувати студентів та учнів до роботи з сайтом. Це дало 20%-ве зростання кількості редакторів протягом наступних двох місяців.

А у вересні ми плануємо провести конкурс «Вікі любить пам’ятки». Всі користувачі зможуть завантажувати свої фотороботи. Переможець отримає нагороду, але поки що коштів на це немає, тому шукаємо спонсора. Також ми написали листи в управління культури областей, щоб нам надсилали списки місцевих пам’яток.

Ви провели вже п’яту за ліком «Вікіекспедицію». На що спрямовані подібні заходи? Яка їхня кінцева мета?

Ми намагаємося поліпшити якість статей про населені пункти, отримати додаткову інформацію від місцевих краєзнавців, привернути їхню увагу до «Вікіпедії». В нас є ідея охопити всі райони України. Це залежатиме від наявності коштів. Хоча потрібна невелика сума: дводенна експедиція в Макарівський район обійшлася нам у 1,5 тисячі гривень, із яких 90% пішло на оплату палива для автомобілів і мотоциклів, а інше – на харчування. На сайті «Вікімедії» є розділ «Справи в роботі», де написано, звідки беруться гроші, на що вони йдуть і якими проектами ми займаємося.

Часто є претензії до якості написаних у «Вікіпедії» статей. Науковці кажуть, що через це «Вікіпедія» не може замінити традиційних енциклопедій. Чи погоджуєтесь ви з такою оцінкою?

Із часом кожна стаття стає кращою. «Вікіпедія» має свої переваги над друкованими енциклопедіями: оперативність, відсутність обмежень в обсязі, можливість додавати звук, відео, зображення,. Щодо якості, то помилки були і в газеті «Правда». Ще в 2006 році журнал Nature провів порівняння енциклопедії «Британіка» та англомовної «Вікіпедії»: взяли 100 випадкових статей і виявили, що число фактичних помилок практично однакове. Просто потрібно вміти користуватися електронною енциклопедією, скептично ставитися до статей та їх останніх редагувань. Але навряд чи «Вікіпедія» зможе повністю витіснити паперові енциклопедії, адже це вона є вторинним джерелом, яке посилається на статті в друкованих виданнях. Слід пам’ятати, що «Вікіпедія» не є науковою енциклопедією, вона – народна.

Наприклад, у російській «Вікіпедії» не можна виправляти словосполучення «на Украине» словосполученням «в Украине» – сайт не дозволяє зробити редагування. Чи є подібні правила в українській «Вікіпедії» і яких слів вони стосуються?

До таких належать лайливі слова. Свого часу точилися суперечки щодо відомого лайливого слова з трьох букв, адже в російській «Вікіпедії» йому присвячено цілу статтю з подробицями вживання. Після обговорення ми віднесли його до статті «лайливі слова». В таких обговореннях можуть брати участь усі користувачі.

Чи бувають дебати довкола публікацій на традиційно дражливі для українців теми – мови, історії? Якщо так, як ви виходите із таких ситуацій?

Закрито для редагувань анонімами менше 0,1 відсотка статей, бо вони дуже часто стають жертвами вандалізму. Це, наприклад, статті про Голодомор, Тягнибока, які можуть редагувати лише перевірені користувачі, які вже зробили свій внесок у написання «Вікіпедії».

Як «Вікіпедія» вирішує проблему з авторським правом? Адже нині багато країн не проти зробити законодавство в цій галузі жорсткішим.

Не дозволяється просто копіювати статті з довідників, друкованих енциклопедій, журналів тощо. Якщо береться звідти інформація, то її потрібно переробити й посилатися на джерело, не порушуючи авторського права. Але ту інформацію, яка є у «Вікіпедії», можна використовувати з будь-якою метою, навіть із комерційною.

Цього року українська «Вікіпедія» завела рахунок у банку, на якому вже є 1300 грн пожертвувань. Чому громадяни не надто активно підтримують розвиток онлайн-енциклопедії?

Всі пожертви, які збираються в Україні, йдуть в Америку й надсилаються нам за проханням у вигляді грантів, але в меншому обсязі. Минулого року ми отримали 6,5 тисяч доларів, цього року попросили 15, ось чекаємо вже півроку на відповідь. Ми маємо рахунок у банку, але поки що отримуємо невеликі пожертви. Саму ідею благодійності було зіпсовано радянською владою: добровільні організації, комсомол тощо. Людина могла і не вступати, але потім мала б негативні наслідки для своєї майбутньої кар’єри. Тому благодійність сприймається як примус. Іншою причиною такої пасивності є відсутність довіри в суспільстві. Хоча в нас усе прозоро, всі витрати публікуються на сайті, люди все одно мають певні сумніви. Вільні знання не цінуються через відсутність поваги до авторського права, «дякуючи» існуванню піратського контенту. Та й доходи в населення невеликі для того, щоб ці копійки, які ще не розкрала держава, віддавати на благодійність.

comments powered by Disqus