«Вміння робити все – в цьому й полягають інновації»

Автор Фото: Ярослав Костюк

Мультиплатформи, гіперлокальність, нові медіа та нові ролі журналістики – ось основні фокуси практичної конференції «День інновацій у медіа», що відбулася в Києві за підтримки Української асоціації видавців (УАВПП) та спільної програми Європейського Союзу та Ради Європи «Зміцнення інформаційного суспільства в Україні».

Що таке інновації в сучасному медійному середовищі та що для них потрібно? Керівник відділу преси та інформації Представництва ЄС в Україні Юргіс Вілчінскас зазначив, що хоч за останнє десятиріччя нововведень було справді багато, найсуттєвішими з них стали два: мультиплатформи для публікації контенту й контент від користувачів. А щоби здійснювати інновації, потрібен капітал і бізнес-навички, оскільки саме вони допоможуть продати ці інновації читачам.

Юргіс Вілчінскас

Чи можна вважати Україну інноваційною? Юргіс Вілчінскас пояснює, що в Україні є великий ринок, та він поки що не здатний платити: «В ЄС є кілька маркерів інноваційності. Зокрема, яка частина ВВП формується завдяки інтелектуальним технологіям, яким є обсяг державних інвестицій у науку, скільки патентів реєструється, яким є рівень освіти. Україна ж не є лідером інновацій у світі й регіоні». Представники Ради Європи вважають, що Україні слід створити відповідний законодавчий контекст, у якому інновації могли би розвиватися. Бо тоді й медіа зможуть працювати в контексті, що підтримує нововведення.

На противагу цьому керівник програми ЄС та РЄ «Зміцнення інформаційного суспільства в Україні» Роман Шлапак висловив думку, що Україна – таки інноваційна країна, і в ній є значний людський капітал: «Минулого року був такий індекс Bloomberg, у рейтингу якого Україна піднялася.  Її слабкою точкою все ще лишається питання державної підтримки, однак є й сильні – це питання патентів та освіти. В нас потужний людський капітал. Інновації в медіа – то потреба для виживання».

Україна справді зробила несподівано великий ривок у щорічному рейтингу топ-50 найбільш інноваційних країн світу за версією Bloomberg. За рік наша країна піднялася із 49-го на 33-тє місце, а за рівнем освіти навіть увірвалася в першу п’ятірку, поступившись лише Південній Кореї, Росії, Фінляндії та Ізраїлю. 

Інновації в підготовці журналіста

Медіапродюсер Ради Європи, колишній журналіст BBC та Reuters, медіавласник Чарльз Емпонсах наголосив на необхідності індивідуального розвитку медійника. Чарльз стверджує, що нині журналіст має бути універсальним технічно, вивчити Photoshop чи відеопродакшн, як це зробив він. Бо сучасний світ дуже швидко розвивається й вимагає вміння робити все – в цьому й полягають інновації. Також важливим є питання getting work out there – налагодження мережі партнерів:

«Я взяв камеру й почав фільмувати все, що відбувалося в Раді Європи, – каже Чарльз. – Зокрема, знімав слухання справи Юлії Тимошенко. Я монтував матеріали та надсилав партнерам. Потім вони самі почали звертатися до мене, щоби я зняв ту чи іншу подію. Так сформувалися взаємовідносини, партнерство, певна мережа дистрибуції. Ось це і є проста медіамодель. До речі, відео – моя нова навичка, яку я опанував років п’ять тому. Але відео – це письмо нашого часу, мова, якою розмовляє наш час, і цю мову треба знати».

Чарльз Емпонсах

На запитання, чи читає він газети, медіапродюсер відповів: «I do, but I don`t». Чарльз пояснив, що газети купував раніше, однак зараз читає їх онлайн: «Коли моя донька одного разу побачила в мене в руках газету, то спитала "що це?". Я продовжую читати газети в літаку, але там я не є їхнім покупцем».

Про інновації в професійній підготовці журналістів розповів викладач медіаменеджменту, виконавчий директор Могилянської школи журналістики Руслан Дейниченко: «Нововведення у програмі навчання в нас з’являються щороку. Могилянка – більш гнучкий у цьому сенсі університет. Я викладаю якраз не нові медіа, а курс із радіожурналістики. Останні роки ми робимо подкасти з журналістами. Це невеличкі аудіовипуски, аудіоісторії, які ми розміщуємо в iTunes. Таким чином, пішов я собі в тренажерний зал, біжу, а мені на телефон приходить повідомлення, що студенти завантажили випуск радіоновин. Тож я вмикаю, біжу й слухаю випуск радіоновин, коли мені це зручно».

Руслан Дейниченко

Журналіст наголосив на ще одному аспектові новітніх змін – тяжіння ЗМІ до співпраці з фрілансерами: «Зараз світовий тренд медіабізнесу: виведення людей за штат. Із фрілансерами працювати і вигідніше, й цікавіше. Бо фрілансери змагаються – фрілансерові платять за результат, а не за процес».

Гіперлокальність як новий тренд

Ведуча Клубу медіаменеджерів у Парижі Тетяна Рєпкова наголосила на важливості формування правильної стратегії контенту. На її думку, щоби створити успішне й прогресивне видання, важливо, по-перше, звузити територіальне охоплення, а по-друге, зробити акцент на колумністику від тих постатей, які є частиною спільноти. Гіперлокальність медіа – ось сучасна світова тенденція, як і необхідність колонок у виданні, котрі нині витісняють матеріали з новинних агентств, бо ті є не настільки актуальними для багатьох місцевих читачів.

Тетяна Рєпкова

Тетяна Рєпкова зазначає, що стратегія має базуватися на ключових інтересах спільноти, й додає: «Якщо вам потрібно більше однієї сторінки, щоб описати свою стратегію контенту, вам необхідно її змінити». На думку медійниці, просто допомагати суспільству журналістиці недостатньо: «Фундаментальне призначення журналістики в тому, щоби створити суспільство, сприяти його розвитку й надати йому голос».

Прикладом вдало реалізованої стратегії видання є газета «РІА-Козятин», яка стала настільки популярною у своїй спільноті, що читачі стали вимагати, аби її головний редактор балотувався на пост мера. Олександр Човган, видавець «Медіакорпорації РІА», розкрив секрет успіху: «Ми опитали три тисячі козятинчан щодо того, що їх цікавить, і на основі результатів опитування створювали газету». 

Успішний проект реалізувала Чернігівська медіагрупа, яка створила творчий простір «Зелена сцена» в самісінькому центрі міста. Міні-фестиваль, котрий відбувається щоп’ятниці, не тільки слугує джерелом інформаційних приводів, а вже зумів сформувати навколо себе спільноту. Про те, як медіакомпанія може розвивати своє місто, розповів директор Чернігівської медіагрупи Ярослав Сухомлин: «Для обласних центрів це типова історія, коли міська влада не пропонує містянам адекватних культурних проектів, хіба що "песни, пляски, куличи". Ми запропонували місту джазовий фестиваль "Чернігів Джаз Оупен". Він проходить уже пять років. На жаль, джаз-фест – то дійство, яке відбувається лишень раз на рік, а мені хотілося створити регулярний проект. Таким став щотижневий фестиваль "Зелена сцена". Від міської влади нам потрібно було лиш "дозволяю" й підключення до електроенергії. Зрештою проект не просто відбувся, але й став новою міською традицією. Тепер у жителів міста не виникає питання, куди піти в п’ятницю ввечері». Зараз команда «Зеленої сцени» працює над створенням відкритого літературного майданчику в Чернігові.

Усі фото Ярослава Костюка

 

comments powered by Disqus