«Безпілотна» журналістика

Фото: rccam.livejournal.com

Фотографії київського євромайдану 8 грудня, зроблені з повітря, стали яскравим свідченням численності мітингу. Вражаючі світлини зробив російський проект AirPano, який спеціалізується на зйомці сферичних панорам. AirPano проводить зйомки з вертольота, літака, дирижабля, повітряної кулі або радіокерованого пристрою – з останнього якраз і було зроблено київські фотографії. Отже, до України докотилася технічна новинка, що має великий потенціал у журналістиці, – дрони, або безпілотні літальні апарати.

Днями, наприклад, з’явилося відео маєтку Віталія Захарченка, зняте активістами автомайдану, схоже, також за допомогою дрона.

Перспективність дронів у журналістиці активно обговорюється в закордонній медіаспільноті. У США це питання стало особливо актуальним місяць тому, коли Федеральне управління авіації опублікувало законотворчий план на 2014 рік щодо громадянського використання безпілотних літальних апаратів. У New York Times вийшла стаття «Дрони пропонують журналістам ширший погляд», а ресурс Nieman Journalism Lab у медіапрогнозах зазначив, що в 2014 році може початися ера безпілотників у журналістиці. Ройтерський інститут вивчення медіа опублікував результати дослідження «Безпілотні літальні системи та журналістика», де узагальнив досвід використання дронів та проблемні питання, які виникають.  

Слово «дрон» сьогодні має швидше негативну конотацію, оскільки в більшості людей асоціюється з апаратами воєнного призначення. Негативне сприйняття дронів посилилося після того, як стало відомо про незаконне застосування дронів американською армією в Пакистані. Справді, основне призначення дронів – бойове, однак ці літальні пристрої використовують і для мирних потреб – у сільському господарстві, геодезії, службах надзвичайних ситуацій. Нещодавно з’явилася новина, що дрони-листоноші буде використовувати Amazon для доставки замовлень. Мова про невеликі пристрої, масою менше 5 кг, які літають на невеликі відстані (зазвичай вони оснащені камерою). Саме такі прилади можуть використовуватися в журналістиці.

Дрони вже довели свою цінність у зйомці чи фотографуванні тих місць, яких важко дістатися, наприклад, дикої природи чи складних ландшафтів. Фільм ВВС «Світ з висоти пташиного польоту» демонструє переваги такої зйомки: безпілотник із тихим двигуном зробив дивовижні кадри зграї фламінго, що налічувала близько двох мільйонів осіб. Із гелікоптера сфотографувати їх важко, бо пташки злякались би шуму.

«Що дрони дають нам – це доступ у небо, будь-коли і будь-де, – пояснює Кріс Андерсен, колишній редактор Wired, який зараз керує компанією, що займається виготовленням безпілотників. – Це ракурс, який зазвичай журналіст може отримати, лише найнявши літак чи звертаючись до представників влади».

У журналістиці безпілотники корисні для зйомок стихійних лих чи великих протестів. Британський фотограф Льюїс Уайльд (Lewis Whyld) за допомогою радіокерованого пристрою зняв наслідки тайфуну на Філіппінах, ці кадри транслювало CNN. Вони не лише показали жахливі руїни, але й допомогли знайти двох зниклих людей. The Associated Press та News Corporation також використовували дрони, щоби продемонструвати масштабність стихійних лих.

Одна з відомих зйомок уже згадуваного проекту Air Pano – це протест на Болотній площі у Москві 10 грудня 2011 року.

Під час антиурядових протестів в Аргентині у листопаді 2012-го група громадянських активістів запустила дрон для зйомки чисельності мітингу. Анонімний активіст за допомогою маленького Robokopter знімав протести у Варшаві 12 листопада 2011-го й завантажив панорамні кадри на YouTube.

ВВС нещодавно показали репортаж про протести в Таїланді – за допомогою камери на безпілотнику вдалося зробити якісну зйомку навіть крупних планів.

Безпілотники можуть бути ефективними і для журналістських розслідувань. BBC запустили літальний апарат, щоби зняти шлях сполучення нової високошвидкісної залізниці між Лондоном та Манчестером. Запуск поїзда викликав заперечення: противники стверджували, що побудована залізниця знищує унікальний історичний ландшафт та ліс. Найактивніше дрони використовують австралійські журналісти – у програмі «60 хвилин» було показано відео, зняте над місцем утримання іммігрантів на Острові Різдва. Журналісти намагалися потрапити туди наземним способом, однак їм відмовили, тому вони вирішили застосувати камери на безпілотнику. В іншій австралійській програмі, Sunday Night, було показано сюжет, у якому журналісти розслідували утилізацію морських суден у Бангладеш – із повітря знімали пляжі й територію, яка псується внаслідок утилізації суден.

У деяких американських вишах відкрилися спеціальні програми «дрон-журналістики» – зокрема, в університеті Міссурі та Університеті Небраска, в Центрі цифрової журналістики Колумбійського університету. Зйомка таких подій, як масові протести чи стихійні лиха, потребує досконалого вміння роботи з безпілотниками, пише куратор програми університету Міссурі Скот Фем – для цього журналістам потрібні практичні заняття. Тим не менш, програма курсу сконцентрована більше на висвітленні проблем аграрної культури та навколишнього середовища, оскільки відкрита місцевість дає змогу влаштувати практичні заняття. Студенти в Міссурі використовували дрони в басейні річки, щоб дослідити причини посухи у штаті. Однак у серпні Федеральне управління авіації заборонило такі заняття, зазначивши, що навіть для використання дронів над полем потрібен дозвіл від цієї установи.

Отже, головна складність використання безпілотників – це законодавче регулювання. Воно відрізняється в різних країнах – згідно з дослідженнями Ройтерського інституту, найлояльніше законодавство в Австралії. А в багатьох країнах норми використання безпілотників із цивільною метою взагалі ніяк не закріплені в законах, оскільки це явище тільки нещодавно почало набирати обертів. Проте найпоширеніше правило таке: звичайні громадяни без спеціального дозволу не мають права використовувати дрони в населених пунктах. У США в 2014 році планується підготовка закону щодо використання дронів громадянами, в тому числі журналістами, – закон має встановити межі безпілотних операцій. Як припускають фахівці, скоріше за все ЗМІ не потребуватимуть державної ліцензії, однак потрібно буде отримати спеціальні «льотні» посвідчення та пройти перевірку, а також фіксувати дані про безпеку польоту й у разі потреби надавати відзняті записи.

Жорсткі обмеження щодо використання дронів цілком зрозумілі. Невміле використання «летючих роботів» може бути небезпечним. Деякі випадки вже зафіксовано – в Манхетені безпілотник із камерою впав, ледь не завдавши ушкоджень перехожому. Чоловік витягнув із пристрою карту пам’яті з відеозаписом та звернувся до журналістів – запис було показано на телебаченні. На запит журналістів Федеральне управління авіації відповіло, що не надавало дозволу на проведення зйомок у цій частині міста. Інша ситуація трапилася у Вірджинії – тут безпілотник впав прямо у натовп під час масового заходу.

Нарешті, одна з найбільших перешкод у використанні дронів – вони можуть стати загрозою приватності, зокрема використовуватися для вторгнення в особисте життя знаменитостей.

«Велика вірогідність того, що нежурналісти та фотографи з не журналістською метою – такі як папараці – також будуть використовувати безпілотники для своїх цілей, і це може впливати на сприйняття використання дронів у журналістиці, – йдеться у Ройтерському дослідженні. – Уявіть, як камера підлітає до 30-го поверху готелю. Тепер уявіть обличчя знаменитості, яку спіймали у невдалий момент – кадр на мільйон доларів».

Власне, це вже не припущення, а реальність. За допомогою зйомки з безпілотника у серпні знімали приватне весілля Тіни Тернер у Швейцарії. У тому ж місяці камера на дроні знімала, як Бейонсе катається на американських гірках у Коні-Айленді. Мінусом для папараці є те, що камери з безпілотників не можуть забезпечити зйомку з великим збільшенням, а наближення пристрою буде шумним, тож ефекту несподіванки не вийде. Утім, подальше вдосконалення цифрової фотографії та винайдення ще тихіших моторів усуне цю проблему.

То що робити в такому випадку? Загроза використання дронів з боку папараці не має бути перешкодою для застосування літальних пристроїв у журналістиці – пише на сайті Al Jazeera Метью Вейт, засновник Drone Journalism Lab. Оскільки у руках серйозного журналіста радіокерований пристрій може стати ефективним інструментом, у тому числі для журналістських розслідувань – «журналісти зможуть провести суспільство у пост-дроновий світ, де летючі роботи – великі та маленькі – будуть звичною справою». Використовуючи дрони для відео- та фотозйомки, журналісти перед публікацією отриманих матеріалів мають відповісти собі на ті ж питання, що й при публікації інших своїх звичайних матеріалів: чи маємо ми законні підстави для оприлюднення цього? чи маємо ми етичне право для публікації? чи не завдамо ми непотрібної шкоди комусь, публікуючи це? Тобто має діяти традиційний етичний кодекс журналіста – який деякі журналісти порушують і без дронів, тому з огляду на етику чогось принципово нового безпілотники не приносять. 

comments powered by Disqus