Основні проблеми краматорських ЗМІ – це редакційна політика, що диктується власником, засилля джинси, «серфінг» замість серйозних і глибоких матеріалів та відсутність стимулів і можливостей їх робити – на тлі поганої економічної ситуації в регіоні, що перешкоджає розвитку незалежних та соціально відповідальних ЗМІ як таких.

Найближчі перспективи для місцевої кримської журналістики вкрай негативні. Станом на зараз усе свідчить, що журналістів будуть і далі агресивно переслідувати згідно з законодавством РФ, а це означає подальші кримінальні справи, високі штрафи, обшуки й допити.

Інститут масової інформації спробував розібратися, як силові відомства допомагають/ заважають журналістам виконувати свої професійні обов’язки, про що журналістам не можна повідомляти із зони АТО та які редакторські настанови BBC варто знати.

Банки та виробники алкогольної продукції лідирують у розміщенні замовних матеріалів у медіа. 

Схвалений Верховною Радою 3 липня за основу законопроект «Про суспільне телебачення і радіомовлення України» став важливим кроком до реалізації суспільного мовлення в України. Цю подію охоче коментують експерти.

Які причини та наслідки має поширення сфальшованих новин через інформагенства – коментують Лаврентій Малазонія, Отар Довженко, Оксана Романюк, Олег Наливайко,  Володимир Фесенко.

Якщо Україна поважає міжнародні стандарти, то судові процеси, які становлять суспільний інтерес, зокрема над Юлією Тимошенко та Олексієм Пукачем, повинні бути відкритими...

В українських ЗМІ псевдоніми використовуються переважно як засіб психологічного комфорту.

Є дві основні відмінності між папараці і справжніми репортерами. Перша – це дотримання етичних стандартів. Друга – повідомлення суспільно важливої інформації. 

Професія журналіста є однією з найбільш ризикованих у світі. Ніхто особливо не замислюється, що стоїть за цими словами. І, насправді, ніхто особливо в це й не вірить. Усі думають – журналістика ризикована десь там, далеко, в Іраку чи на Філіппінах. А українські журналісти просто належать до цієї романтичної категорії, такі собі «військові запасу».