Ця подія досі не набула глобального розголосу, однак має символічне значення. 27 січня січня Уміда Ахмедова,  її чоловік і син та ще декілька осіб із національними прапорами України вийшли на вулиці Ташкента,  влаштувавши мирну акцію протесту на знак солідарності з Євромайданом.

Група мітингувальників сфотографувалася біля будинку посольства України в узбецькій столиці, вручила петицію протесту проти репресивних дій тодішнього уряду в Києві й невдовзі розійшлася.

Index on Censorship повідомляє подробиці того, що сталося далі. За декілька днів дисидентів по одному викликали до головного поліцейського відділку на «короткі розмови». Спочатку їх тримали там у повній ізоляції, а згодом перевели у віддалене невідоме місце.

Чоловік Ахмедової, фоторепортер Олег Карпов розповів медіасайту, що агресивно налаштовані «охоронці порядку» звинуватили арештованих у тому, що ті «знищують конституцію». У них відібрали паспорти й засоби зв’язку.Однак йому вдалося заховати мобільний телефон і повідомити  про арешт.

Дисидентів позбавили доступу до адвокатів, а Служба національної безпеки Узбекистану влаштувала судовий бліц-процес. Деяких звинувачених обклали штрафами по £1200. Трьох ув’язнили на 15 діб.

Повідомлення про цю подію, ініціатором якої став українець із Самарканду, культуролог Олексій Улько, з’явилося на перших шпальтах газет у Центральній Азії, однак глобального розголосу не набула. У самому Узбекистані діяла цензура на висвітлення революційних подій в Україні. Влада у Ташкенті чинила так само, як раніше щодо «Арабської весни».

Найбільш відома серед учасників зухвалої акції, 50-річна Уміда Ахмедова, відзначає Index on Censorship, не вперше зіткнулася з режимом як авторка і учасниця проектів з прав людини.  

Її знімки про життя у сільських районах країни як кореспондентки Associated Press публікували в електронних виданнях The New York Times, Wall Street Journal та The Globe and Mail.

Ддокументальний короткометражний фільм Ахмедової «Тягар незайманості» (The Burden of Virginity). про гендерні проблеми узбецьких жінок у суспільстві викликав судовий позов.

Так само вороже був сприйнятий узбецькою владою її альбом із понад 100 знімками «Жінки й чоловіки: від світанку до сутінок» (Women and men: from dawn till dusk).

Комісія «експертів з релігійних, духовних та психологічних питань» виявила, що її фото відтворили країну у негативному світлі. «Ознайомившись з цим альбомом, - стверджували вони, - іноземець, який ніколи не бував в Узбекистані, дійде висновку, що це – країна, в якій люди живуть у сердньовіччі».

Уміда Ахмедова не раз опинялася на лаві підсудних за звинуваченнями «в образі та наклепі на узбецьку націю» та «у паплюженні іміджу країни». Їй забороняли виїжджати за кордон.

«Вона стала голосом опозиції, що викликає довіру, - наголошує Index on Censorship. - Те, що її ім’я добре відоме у світі, забезпечує їй деякий захист, та водночас, як свідчить останній випадок, означає, що кожен її крок відстежується».
 

«Ми живемо у жорсткому, архаїчному суспільстві, де усі нерегульовані акції, особливо ті, що можуть викликати відгук у суспільстві, душать у зародку, - заявила дисидентка медіасайту. - Щодо нашого задуму стосовно Євромайдану владі не потрібно бути ясновидицею,  щоб побачити схожість між тодішнім становищем в Україні та в Узбекистані. Уряд почав лякати дітей і дорослих словом «майдан». Коли ми його підтримали, це їй не сподобалося».

Уміда Ахмедова не має наміру поступатися незалежною позицією. «Я і надалі займатимуся «паплюженням», - заявляє вона. – Держава мене не зупинить