Тривога за безпеку зниклого безвісти пакистанського журналіста Саліма Шахзада посилюється. Human Rights Watch вважає: він перебуває під арештом військової розвідки (ISI), що має сумнівну репутацію. Міжнародна правозахисна організація заявила, що репортер гонконзького електронного видання Asia Times online та італійського інформаційного агентства Adnkronos International, ймовірно, зазнає знущань і навіть тортур.

Через день головні пакистанські телеканали повідомили, що знайдено тіло Шахзада. На одному з них у чорно-білому зображенні показували його обличчя. А на тілі було видно сліди тортур. Провідний дослідник Human Rights Watch Алі Даян Хасан заявив: «Для нас очевидний той факт, що Саліму Шахзаду погрожувала ISI. Та ключове значення має те, щоб таємницю жахливого вбивства було розкрито через прозоре розслідування і судовий процес. Пакистанський уряд і має зрозуміти, що подібні мерзенні вбивства огидні та несприйнятливі. Злочинців, незалежно від того, хто вони є, має бути притягнуто до відповідальності». «Зважаючи на те, що за життя Шахзад звинувачував ISI у погрозах і що ці звинувачення заслуговують на довіру, – додав він, – розвідувальна служба зобов’язана довести, що вона не тримала його незаконно в ув’язненні і що її агенти не відповідальні за його смерть».

Попередні статті Шахзада викликали лють ISI. В його останній оповіді йшлося про те, що «Аль-Каїда» вчинила 22 травня напад на військово-морську базу в Карачі після зриву переговорів пакистанських ВМС із цією терористичною організацією. Шахзад стверджував, що цей напад став помстою за арешт групи морських офіцерів, підозрюваних у зв’язках із «Аль-Каїдою». За два дні після її публікації його слід загубився.

Внаслідок нападу на військово-морську базу в Карачі, здійсненого, щонайменше. чотирма бойовиками, було знищено два літаки Lockheed Martin P-3C Orion, оснащених засобами боротьби проти терористів. Нині триває розслідування. Колишні військові та аналітики висловлювали припущення, що напад неможливо було вчинити «без наводки». Речники пакистанської військової розвідки заявили журналістам, що у зв’язку з розслідуванням у Лахорі затримано колишнього військово-морського спецназівця Камрана Ахмеда Маліка та його брата. Хоча проти нього формально не висунуто звинувачень, широкого розголосу набули повідомлення, що його допитують про ймовірні зв’язки з терористами і з колишніми товаришами по службі у ВМС.

Тим часом вважають, що зниклого без вісти Шахзада агенти розвідки викрали приблизно о 5.45 вечора в районі Ісламабада, що добре охороняється. Він їхав автівкою з дому, розташованому в центрі міста, до студії телеканалу Dunya News, де мала відбутися дискусія довкола його статті щодо нападу на військово-морську базу в Карачі.

За чверть на шосту він відповідав на телефонний дзвінок продюсера і сказав, що вже в дорозі. Після цього звісток від нього не надходило. На запит часопису Time пакистанські військові не відповіли.

Наступного ранку Алі Даяну Хасану – провідному досліднику Human Rights Watch зателефонувала дружина Шахзада. «Чоловік сказав їй, що я – один із тих, кому на випадок чого треба дзвонити, – заявив він. – Салім боявся, що подібне колись може з ним статися».

Пізніше правозахисній організації вдалося встановити, що Шахзада затримала ISI. «Нас повідомили про це надійні співрозмовники, – заявив Хасан. – Вони отримали пряме підтвердження від агентства». За його словами, в будь-якому разі зникнення безвісти людини та автівки в зоні, що посилено охороняється, може бути тільки справою рук ISI.

Human Rights Watch заявила, що неодноразово намагалася зв’язатися з пакистанським урядом, щоби встановити місцеперебування Шахзада, та не отримала відповіді.

Хасан згадує: 18 жовтня 2010 року Шахзад надіслав йому листа, якого слід оприлюднити у разі, якщо він зникне безвісти. Тоді він був упевнений: «раніше чи пізніше щось станеться». За день до цього його викликали у штаб-квартиру ISI, щоб обговорити з двома співробітниками у зв’язках із пресою його статтю, опубліковану в Asia Times Online. У ній стверджувалося, що Пакистан спокійнісінько звільнив заступника мулли Омара – військового командира талібів Барадара, щоби той взяв участь у переговорах через посередників – пакистанських військових.

З листом із позначкою «для довідки на майбутнє» ознайомлений Time. Один із офіційних представників, ідеться в електронному повідомленні, сказав Шахзаду: «Мушу зробити вам послугу. Нещодавно ми арештували терориста і під час допиту зібрали чимало різних даних. Він мав при собі список. Якщо я виявлю в ньому ваше ім’я, то неодмінно вас повідомлю».

До речі, двома співробітниками ISI, присутніми на зустрічі, були контр-адмірал Аднан Наваз і капітан першого рангу Халід Перваїз. Обидва вони – з військово-морського флоту. Перваїза недавно призначили новим командиром бази ВМС у Карачі, що зазнала нападу.

Хасан стверджує, що ця заява сприймалася як залякування: «Вона були витримана у загрозливому стилі. Саме так описав мені її Шахзад».

Розмова була відвертою. Співробітник ISI, як стверджувалося в листі, поцікавився джерелом інформації. Шахзад пояснював, що не міг назвати прізвища людини, та сказав, що інформацію надав йому співробітник розвідки, а згодом її підтвердило «найбільш надійне джерело в “Талібані”». За свідченням Шахзада, його попросили «написати статтю-спростування», та він «відмовився пристати на вимогу ISI».

Чимало колег зниклого журналіста міркують над тим, чи не затримала його військова розвідка для того, щоби, зрештою, змусити розкрити джерела інформації. «Важко сказати, що їм від нього потрібно, – каже Хасан. – Та коли ISI хапає журналістів, вони часто зазнають знущань і тортур. Що довше він перебуватиме під арештом, то більша вірогідність того, що його катуватимуть».

Торік у вересні було викрадено репортера впливової щоденної газети The News Умара Чіму, який замається розслідуваннями. Йому зав’язали очі, роздягнули догола, поголили голову та брови, лупцювали, знімали у принизливих позах, а через шість годин викинули як мотлох на дорозі.

Злочинців так і не знайшли. Однак Чіма заявив New York Times: «У мене, як і в кожного журналіста, є підозра. Все вказує на ISI».

Зникнення безвісти Шахзада нагадує про те, з якими ризиками зіштовхуються журналісти, які працюють у Пакистані. У січні в Карачі пристрелили Валі Хана Бабара – популярного репортера Geo News. Минуло місяця заледве уникнув смерті у Равалпінді репортер Абдулла Бхіттані. В нього тричі стріляли, та він вижив. Однак торік було вбито десять пакистанських журналістів. Вашингтонський Newseum назвав Пакистан «найсмертоноснішою країною в світі для журналістів». У списку «Репортерів без кордонів» за показником свободи преси він посів серед 178 країн 151-ше місце.

Головною загрозою, заявляють правозахисники, є військово-розвідувальні служби та войовничі ісламісти. «В умовах війни між державою та екстремістами у Пакистані журналістам стає важко виконувати головні професійні обов’язки, – каже Хасан. – Обидві сторони тримають їх на прицілі. Свавільно й брутально».

Human Rights Watch закликала пакистанський уряд з’ясувати місцеперебування Шахіда, повернути його додому й покарати тих, хто «незаконно» утримував його. «Досі жодний співробітник розвідувальної служби не відповів за знущання, які часто чинять над журналістами, – скаржиться Хасан. – З терпимим ставленням до цього треба негайно покінчити».

* * *

За повідомленнями інформаційний агентств в окрузі Гуджарат, за 150 кілометрів від столиці Пакистану, у вівторок було знайдено автівку «з неопізнаним тілом зі слідами тортур». Родина журналіста Саліма Шахзада підтвердила, що він загинув. Це сталося на третій день після того, як він зник безвісти. За словами Хасана, те, як було вчинено вбивство, нагадує злочини, до яких причетні розвідувальні служби, передусім ISI.

Провідні пакистанські видання різко відреагували на трагічну подію. Редактор Herald  Magazine Бадар Алам заявив: «Це означає одне – для журналістів Пакистан – небезпечна країна… Це не перший випадок причетності розвідувальних служб до залякування журналістів».

Human Rights Watch закликала пакистанський уряд до всебічного розслідування злочину.

Прем’єр-міністр Пакистану Юсуф Реза Гілані розпорядився негайно розслідувати викрадення та вбивство Саліма Шахзада.

Довідка

Салім Шахзад був авторитетним пакистанським журналістом-міжнародником, який спеціалізувався з глобальних проблем безпеки, ісламських рухів та пакистанських збройних сил. Його постійною темою були «Аль-Каїда» і «Талібан».

Шахзад очолював пакистанське бюро гонконгського електронного видання Asia Times Online та був кореспондентом у Південній Азії італійського інформаційного агентства Adnkronos (AKI). Він дописував також до впливового пакистанського видання Dawn і солідних європейських видань Le Monde Diplomatique та італійської La Stampa. Його авторські колонки публікували катарська Islamonline.net і Boston Review. Статті Шахзада постійно передруковували англо- та урдумовні пакистанські газети, а також англомовні видання в Афганістані.

Він був співробітником пакистанського відділу дослідження проблем миру британського Бредфордського університету. До його думки дослухалися в столицях азійських та європейських держав.

Журналіст і політолог багато подорожував, часто наражаючись на небезпеку. 2006 року він був бранцем талібів в Афганістані і докладно описав своє перебування в полоні в серії статей в Asia Times Online.

Незадовго до загибелі в британському видавництві Pluto Press вийшла друком книга Саліма Шахзада «“Аль-Каїда” і “Талібан” ізсередини: по той бік бен Ладена та 11 вересня».

Джерело статті: Time, переклад Аркадія Сидорука.