Через арешт журналістів Ахмета Шіка та Недіма Шенера у березні цього року стан свободи преси в Туреччині опинився у центрі міжнародної уваги. Влада заявила, що їх затримали не як репортерів, а в рамках розслідування ультранаціоналістичної змови Ергенекону (потужної коаліції високопоставлених військових, представників інших силових структур, правничої ієрархії тощо. – ТК), яка мала на меті скинути уряд. Під час останньої поїздки до Туреччини я передав через адвокатів запитання репортерам у стамбульську тюрму й отримав від них відповіді.

Обидва в’язні відкидають твердження прокурора, за рішенням якого їх арештували, що це сталося у зв’язку з розслідуванням «справи про Ергенекон». Шік заявляє, що причиною була його книга «Армія Імама» про ісламістський рух Гюлен. Прем’єр-міністр Реджеп Таїп Ердоган порівняв цю ще не опубліковану книгу з бомбою. Натомість Шенер вважає, що його арешт пов'язаний із його книгами про вбитого турецького журналіста вірменського походження Гранта Дінка.

Журналісти, яких тримали від вартою з початку березня, заявляють, що їм не пред’явили жодного доказу на підтвердження звинувачення «в належності до ймовірно терористичної організації Ергенекон». Вони вважають їхній арешт проявом цензури. Обидва подали скарги до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі за порушення свободи слова й особистої безпеки.

Шік упродовж декількох років публікував матеріали про мережу військових та ультранаціоналістичних бюрократів, яких у Туреччині часто називають «державою в державі». Шенер співпрацював зі щоденною газетою Milliyet. Він отримав торік нагороду Міжнародного інституту преси – Героя за свободу преси у світі ‑ за книги про Дінка. Шік заявляє, що розслідування діяльності Ергенекона, яке починалося з виявлення загроз проти уряду, нині обернулося знаряддям придушення опозиції.

КЗЖ: Чому вас арештували?

Шік: Офіційна відповідь проста ‑ за те, що я належу до збройної терористичної організації. Це єдине пояснення, яке упродовж майже п’яти місяців дають офіційні представники і деякі медіа. Та я хочу наголосити: на підтвердження цього не висунуто жодних доказів. Вони нібито містяться у моїй книзі, яку я, на жаль, не встиг дописати.

Тим, хто стежить за подіями в Туреччині через новини у перекладі, дуже важко зрозуміти суть судових процесів проти Ергенекону і пов’язаних із ними справ, що ними позначені останні чотири роки в країні. Повірте мені, ось як про них пишуть. Медіа, близькі до руху Гюлен, який став надзвичайно дійовим завдяки правлячій Партії справедливості та розвитку (ПСP), наполегливо стверджують, що провадиться розслідування діяльності «держави в державі». Насправді ж справляється враження знаряддя залякування опозиції.

Втім, я і мої однодумці належимо до меншості. Тож найкраще для нас триматися рівної відстані між двома полюсами. Ми не можемо сліпо підтримувати розслідування діяльності Ергенекону, як це роблять прихильники судових справ, чи відкидати його як фарс, як це роблять його опоненти.

Незаперечним є той факт, що в Туреччині існує «держава в державі». Ця традиція, що пустила коріння у 1950-х роках, призвела до численних кривавих актів. Однак вважаю своїм обов’язком наголосити: пропагована турецькій громадськості версія, що «державу в державі» судять в особі тих, кого підозрюють у належності до Ергенекону - велика тупа брехня. Це розслідування перетворилося на знаряддя придушення опозиції. Щоб опинитися під підозрою в належності до Ергенекону, достатньо критикувати уряд і привертати увагу до небезпечної мережі в поліції та судових органах руху Гюлен.

КЗЖ: Чи є ваш арешт проявом цензури?

Шік: Звичайно, коли зважити на те, що причиною мого арешту стала книга ‑ квінтесенція моєї роботи.

КЗЖ: Як уплинув ваш арешт на турецьку журналістику?

Шік: Не подавати голосу протесту проти беззаконня було б сигналом кожному журналісту, що будь-хто з опонентів ПСP і руху Гюлен може опинитися в тюрмі.

КЗЖ: Чому вас арештували?

Шенер: Упродовж останніх трьох років я зосереджувався у своїй роботі на нерозкритому вбивстві Гранта Дінка – журналіста вірменського походження, який згадував імена багатьох урядовців. Відколи він загинув 2008 року, я написав про нього чимало сторі, колонок та дві книги.

Мене звинуватили в тому, що я «член збройної терористичної організації». Та насправді те, що мене арештувала поліція, недбалість якої я документально довів стосовно вбивства Гранта Дінка – це акт помсти. (25 липня Стамбульський суд для неповнолітніх виніс вирок – 22 роки 10 місяців тюремного ув’язнення убивці Огюну Самасту, якому на час учинення злочину було 17 років, однак, на думку багатьох оглядачів, не викрив його таємних зв’язків. – ТК).

КЗЖ: Чому вас не звільнили під заставу?

Шенер: Ми перебуваємо під арештом унаслідок скоординованої позиції поліції та судових органів. Прокурор Зекерія Ез, який ухвалював це рішення, заявив після реакції на його дії: «Цих журналістів арештували не через їхні сторі, статті, книги, а через секретний доказ, який я зараз не можу розкрити». Відтоді минуло майже п’ять місяців, однак жоден секретний доказ й досі не розкрито. Його просто немає.

КЗЖ: Чи є ваш арешт проявом цензури?

Шенер: Нову інформацію та документи про вбивство Гранта Дінка неможливо діставати в ув’язненні. Це одна з можливих цілей мого арешту.

КЗЖ: Чим може вам допомогти міжнародна спільнота?

Шенер: Політики можуть відвідати нас у тюрмі. Преса може підтримувати інтерес до нас. Урядові агентства та журналістські організації можуть тримати наші імена на виду у доповідях і новинах.

КЗЖ: Як реагували на ваш арешт турецькі журналісти?

Шенер: Реакція усіх журналістських організацій у Туреччині була рішучою. Вони організовували й продовжують організовувати акції протесту. Якщо можна арештувати таких як я чи Шік, налаштованих проти усіх нелегальних структур, подібних до Ергенекону, це має непокоїти кожного.

До речі

Американський тижневик Time пише:

«Власні мотиви дій прем’єр-міністра (Ердогана) скрупульозно вивчаються. Критики звинуватили уряд у тому, що він використовує судові розслідування для придушення дисидентів, ув’язнення репортерів. Ахмета Шіка та Недіма Шенера – двох міжнародно визнаних журналістів, які розслідували зростаючий вплив ісламістських угруповань у державних інституціях, арештували у березні й тримають за гратами, не висуваючи звинувачень. Це питання було порушено перед турецьким урядом під час недавнього візиту Держсекретаря США Гілларі Клінтон до Анкари».

(«Проба сил Ердогана з генералами засвідчує поступ демократії у Туреччині», сайт часопису, 3 серпня).

Автор Роберт Магоні, заступник директора Комітету захисту журналістів (CPJ)

Переклад Аркадія СИДОРУКА