Пророк Мухаммед, гумор і «коктейль Молотова»
Нині Charlie Hebdo аж ніяк не до сміху. Жарт із пророком Мухаммедом вочевидь не вдався французькому сатиричному політичному тижневику та обійшовся йому надто дорого.
«Нічого не лишилося», – заявив його головний редактор Стефан Шарбоньє (скорочено-іронічно його звуть Шарбом). Ані від гумору (велика частина накладу скандального номеру начебто згоріла в полум’ї пожежі). Ані від редакції (все комп’ютерне обладнання знищене або ж розплавилося).
У Charlie Hebdo самі лише проблеми. Перша з них нагальна – як продовжити існування.
Журналістський задум полягав у тому, щоб посміятися самим і розважити читачів. Напередодні редакція повідомила, що опублікує наступний номер під зміненою назвою – Charia Hebdo. Головним редактором нібито запропонували стати пророку Мухаммеду, і він дав на це згоду.
Загалом спеціальний номер редакція рекламувала як «святкування: (в іронічному сенсі цього слова) арабської весни – недавньої перемоги на виборах у Тунісі поміркованих ісламістів, а також ознак того, що після падіння Каддафі в основу законодавства Лівії можуть лягти закони шаріату».
На першій сторінці Charia Hebdo зобразили пророка Мухаммеда, котрий промовляє (ще й французькою мовою): «Якщо ви не вмираєте від сміху, то отримаєте 100 ударів батогом».
Далі було вміщено приписану йому редакційну статтю, а на одній фз карикатур пророка зобразили з червоним носом клоуна. Він примовляє: «Так, іслам сумісний із гумором». Натомість закони ісламу загалом забороняють зображувати Мухаммеда і чимало мусульман вважають це вкрай образливим.
Тож реакція ісламістів не забарилася. Минулої середи вночі редакцію Charia Hebdo знищили, використавши коктейль із запалювальною сумішшю. Прикметно, що раніше надійшло декілька погроз на Twitter і Facebook тижневика.
Тієї ж ночі хакери зламали сайт і змінили його. Вони вмістили знімок священної для ісламістів Великої мечеті у Мецці та релігійний слоган «Немає бога, окрім Аллаха…».
«Якщо ми можемо потішатися у Франції з усього, говорити у Франції про що завгодно, то спроби робити виняток для ісламу дратують», – вважає Шарб. На його переконання, іслам не може бути винятком у сфері свободи слова.
Він категорично відкидає твердження, що випуск контроверсійного номера мав провокаційний характер. Головред сказав в інтерв’ю France Press: «Нам просто хочеться, як зазвичай, робити свою справу». За словами Шарба, напад вчинили «дурні, які не знають, що таке іслам», і «ці ідіоти зраджують свою релігію».
Прем’єр-міністр Франсуа Фійон, висловивши обурення, заявив: «Свобода слова – невід’ємне право нашої демократії, і будь-які напади на свободу преси має бути найрішучіше осуджено. Жодна причина не може виправдати такого акту насильства». Він доручив міністру внутрішніх справ Клоду Ґеану взяти під особливий контроль розслідування цього нападу й простежити, щоб винних було покарано. «У нашій країні свобода преси – священна, і ми повинні зробити все, щоб її зберегти», – заявив, у свою чергу, міністр. Незалежно від ставлення до Charlie Hebdo, французькі громадяни, наголосив він, повинні виявити солідарність із журналістами, які мають право відстоювати будь-яку думку.
Франція помітно міняється. 2006 року Charlie Hebdo передрукувала з данської газети Jyllands-Posten серію контроверсійних карикатур на пророка Мухаммеда. Тодішній президент Франції назвав це «відвертою провокацією», яка може розпалити пристрасті. «Велика мечеть» і Спілка мусульманських організацій Франції подали позов на тижневик, звинувативши його у підбурюванні до расизму. Водночас група письменників опублікувала на сторінках Charlie Hebdo попередження проти «ісламського тоталітаризму». Тижневику довелося відстоювати свою позицію в суді.
Нині ситуація не така драматична. Голова Французької ради мусульманської віри Мохаммед Муссауї висловив жаль із приводу «вельми глузливого тону видання щодо ісламу», однак категорично засудив «будь-які вияви насильства». А Французька асоціація імамів розцінила теперішній напад на Charlie Hebdo як неприпустимий акт.
«Немає жодних сумнівів, що ми не здамося ісламістам. Ми продовжуватимемо свою справу», – оптимістично заявив Шарб.
Журналіст-карикатурист Charlie Hebdo Жорж Волінскі розповів в інтерв’ю Ladepeche.fr про редакційну політику скандального гумористичного часопису та про те, що редакція робитиме далі.
Жорж Волінскі: «Наша зухвалість ґрунтується на безбожності»
Жорж Волінскі – журналіст-карикатурист. Він співпрацював із гумористичними часописами Hara-Kiri та Charlie Hebdo.
На які роздуми наводить вас напад, жертвою якого стала Charlie Hebdo? Чи усвідомлюєте ви, що карикатура, яка з’явилася в часописі, могла шокувати найбільш затятих прихильників Корану – фундаменталістів?
Charlie Hebdo – гумористичний часопис, що за власним бажанням культивує зухвальство і, звісно, пов’язані з цим власні ризики. Тож вважайте, що нас ніхто не змінить. Ми – атеїсти, невіруючі. Нас роздратовує релігія – чи то юдейська, чи то католицька, чи то мусульманська. Наша зухвалість ґрунтується на безбожності. Ми зневажаємо релігію та її брехні, що спонукають людину вірити в іншу долю, ніж ту, на яку вона приречена, – тобто смерть.
Чи очікував Charlie Hebdo на таку підтримку громадської думки та політичного класу?
Гадаю, думати так дещо наївно. Насправді ми ніколи не розмірковували над тим, яку реакцію може спричинити часопис, чи навіть над тим, якою підтримкою ми можемо скористатися. Я визнаю, що номер, який вийшов друком цього тижня, паскудний. Однак злободенний. У цей час ісламісти та ортодоксальні католики чимало вовтузяться і спонукають говорити про себе. Ми як завжди маємо на це одну й ту ж відповідь, вважаючи, що з релігії слід глузувати.
Не забуваймо, що ми – діти Рабле та Вольтера. Вони ніколи особливо не соромилися. У Франції преса вросла корінням у традицію, що культивує зухвальство, якщо воно не переростає в насильство.
Чи вважаєте ви скоєне замахом, як про це від учорашнього ранку каже, передусім, уряд?
Як на мене, то йдеться про замах. Наскільки мені відомо, нападники підпалили приміщення, скориставшись запалювальним пристроєм – таким, як коктейль Молотова. О п’ятій ранку мене попередив про те, що сталося, Шарб. Та це спантеличує.
Подібне, здається, ніколи не траплялося у Франції. Тільки у північних країнах. Була середа. Ми мали знову зустрітися у приміщенні Charlie Hebdo і провести важливу зустріч. Акціонери його продали, і ми змушені були переїздити.
Коли я прибув учора вранці на місце події, на бруківці було велелюдно. Люди, що зібралися, розглядали купу дивних предметів. Серед них – і кипи газет. Усе це промокло під струменями пожежних шлангів. А в самому приміщенні була повна катастрофа. З обладнанням для верстки та підготовки статей.
Наслідки вибуху впадали в око в усьому. Тепер ми змушені знайти нове приміщення. Нам люб’язно запропонували допомогу редакції Libération та Nouvel Observateur. (Тимчасове приміщення запропонували редакції Charlie Hebdo «Репортери без кордонів». – MS.) Звідусіль ми відчували вияви симпатії.
Як ви готуєте випуск часопису наступної середи?
Одне можу сказати напевно: ми виплутаємося з ситуації. В яких умовах і яким коштом? Ми й самі цього не знаємо. Сьогодні ми знову зустрінемося в театрі Point-Rond на запрошення мого друга, директора Жана-Мішеля Рібе. Збереться вся журналістська родина Charlie Hebdo, щоб уявити собі майбутнє, особливо те, що відбуватиметься наступними днями.
Не знаю, що з того вийде. Тільки одне знаю напевне: нам потрібно будь-що знайти нове приміщення. Наше завдання – в тому, щоби зустрічі з часописом відбувалися щотижня.
Чи доводилося вам особисто зазнавати нападок і переносити образи?
Рідко. У пам’яті не збереглося жодної згадки. Хіба що один випадок. Після появи малюнку із зображенням Ле Пена (донедавна лідера ультраправого Національного фронту. – MS), його адвокати хотіли розпочати проти мене судовий процес. Насправді все владналося. Вони реагували надто швидко, щоб сам Ле Пен спроможний був стежити за тим, що відбувається.
Переклад із французької Аркадія Сидорука
Джерело Ladepeche.fr
Довідка
Назва Charlie Hebdo складається з двох частина – імені головного героя славетного американського коміксу Peanuts, що означає на сленгу «нікчема» та вкороченого французького слова Hebdomadaire («тижневик).