Протягом останніх п’яти років перебування на посаді президента Даніеля Ортеґи, який за результатами президентських виборів став на переможний шлях до другого поспіль п’ятирічного терміну, загальний підсумок його прес-конференцій дорівнює нулю. Він погодився на два телевізійних інтерв’ю: одне 2009 року з (відомим британським тележурналістом. – ТК) Девідом Фростом, інше – 2010 року з російським репортером. Однак для нікарагуанських медіа він закритий.

«Відколи Ортеґа прийняв 2007 року присягу, він відповів приблизно на 15 наших запитань. Я не згущую фарби», – каже головний редактор газети El Nuevo Diario в Манагуа Луїс Ґалеано.

Ортеґа настільки замкнений, що репортери іноді дізнаються про його виїзд із країни тільки тоді, коли бачать повідомлення в новинних стрічках [міжнародних агентств] та знімки нікарагуанського президента, який вітає закордонних лідерів.

Колишній партизан, який у 80-х роках очолював революційний сандиністський уряд, Ортеґа завжди з осторогою ставився до преси. Під час попереднього перебування на посаді президента з 1985 по 1990 рік, коли за підтримки США «контрас» намагалися повалити його уряд, він вдався до цензури й тимчасово закрив опозиційну газету La Prensa.

Цього разу медіастратегія нікарагуанського уряду полягає в тому, щоби нехтувати допитливими журналістами.

Росаріо Мурільо, дружина Ортеґи та його прес-секретар, попередила, що засоби масової інформації «забруднюють» урядові повідомлення. Так стверджує Лусідаліа Бака, яка висвітлює діяльність Ортеґи в газеті La Prensa. Отже, він та інші офіційні особи виголошують промови, але майже ніколи не спілкуються з журналістами, навіть із тими, хто працює на проурядові медіа.

«Існує офіційний монолог», – сказав Карлос Фернандо Чаморро, колишній сандиніст. Нині він видає незалежний інформаційний бюлетень Confidencial і веде на телебаченні новинну програму Esta Semana, в якій критикує уряд. «Репортерів вважають ворогами і коли справа доходить до них, застосовується найсуворіше ембарго, – каже він. – Чимало чиновників стверджують, що вони хотіли би поспілкуватися зі мною, та не в змозі цього зробити».

Принцип «я тобі, ти мені» у стосунках із урядовцями діє так рідко, що журналістів іноді розгублюються.

«Якось Ортеґа спонтанно відповів на запитання репортера, – пояснив Ґалеано. – Всі ми були настільки шоковані, що втратили дар мовлення. Ніхто не ставив більше питань, і нагоду було втрачено».

Навіть на нижчих рівнях влади вивідати інформацію дуже важко. Урядові міністри та керівники державних відомств мусять узгоджувати прохання про надання інтерв’ю з Мурільо, яка зазвичай відмовляє журналістам у доступі. За словами Чаморро, в рамках чинного в Нікарагуа закону державні посадовці зобов’язані забезпечувати ЗМІ своєчасною і точною інформацію, та цей закон не діє.

Блукати залами президентського палацу в пошуку інформації – безглузде заняття: президент там майже ніколи не буває. Ортеґа керує урядом зі свого відгородженого від світу приватного будинку в Манагуа, що служить також штаб-квартирою Сандиністського фронту національного визволення. За словами Баки, декілька кімнат палацу перетворено на теплиці з буйними тропічними рослинами. Ними часто прикрашають сцену, коли Ортеґа виголошує промови.

Тож яким чином виплутується з ситуації журналістський корпус? Бака каже, що вона часто бере інтерв’ю в колишніх урядових чиновників, аби мати уявлення про те, що може відбуватися за зачиненими дверима. «Ми їх запитуємо: “Що б ви робили, якби були міністром?”», – сказала вона. У кожній своїй історії Бака чітко зазначає, що теперішні чиновники не захотіли з нею розмовляти.

Тим не менш репортери кажуть, що громадськість дурять. «Люди відчувають, що існують проблеми, про які їм потрібно знати більше», – сказав Ґалеано. Нехтування урядом засобів масової інформації «зачіпає наш професіоналізм. Журналістика сильно постраждала під час президентства Ортеґи, бо читачі не отримують того, чого хочуть. Але це – не наша провина».

Репортери обговорювали питання про можливий бойкот президента в новинах. Та швидко відмовилися від цієї ідеї частково тому, що їхні читачі не отримували б від них жодної інформації. Тим часом Ортеґа звертався би до аудиторії зі старанно відшліфованими меседжами. Його промови та повідомлення про публічні заходи передають в ефір чимало просандиністських теле- і радіостанцій.

«Ми не можемо відмовитися від нашого права висвітлювати діяльність президента, – сказав Ґалеано. – Тож ми це робимо, коли є щонайменша можливість поспілкуватися з ним».

Якось Бака зіткнулася з Ортеґою на поминках матері посадовця з сандиністської партії. Вона спробувала поставити йому декілька запитань, та коли Ортеґа дізнався, на кого вона працює, відмовився розмовляти. «Він сказав: поки я пишу для La Prensa, нам немає про що говорити», – розповіла Бака.

Джерело CPJ

Автор Джон Отіс, співробітник CPJ за південноамериканською програмою. Працює кореспондентом Time і Global Post у Колумбії. Автор книги «Закон Джунглів» про американських військових підрядників, викрадених колумбійськими повстанцями.

Переклад Аркадія Сидорука