«Я репортер!» – Поліція: «Не сьогодні»
Під час руху «Захопи Волл-стріт» у США зафіксовано численні порушення прав журналістів. Репортерів, які намагалися працювати на місці протестів, полісмени заарештовували, били палицями та застосовували проти них перцеві спреї. Переважна більшість затриманих – представники альтернативних медіа та фрілансери.
Вже понад два місяці у Сполучених Штатах вирує рух «Захопи Волл-стріт». У вересні тисяча людей вийшли на вулиці фінансового району Нью-Йорка. Учасники демонстрації протестували проти «фінансового тероризму» багатіїв із Волл-стріт.
На думку мітингувальників, саме корпоративна жадоба спровокувала останню економічну кризу та посилення соціальної нерівності. На сьогодні рух охопив близько 250 американських міст і вже вийшов за межі країни – протести розпочалися у європейських містах.
Протести у США. Фото: Blue Star Chronicles
В США у протестувальників немає єдиної ідеології або чітко організованої структури, вони також не підтримують якоїсь однієї політичної сили. Найперше, їх об’єднує обурення несправедливим зосередженням капіталу – в руках 1% багатіїв, які мають привілеї над іншими 99%.
Також є групи з «додатковими» вимогами – антивоєнними, засудження смертної кари, проти «продажності політиків», члени профспілок борються проти порушення трудового кодексу…
Епіцентром руху опору та головним «штабом» залишається нью-йоркський Зуккотті-парк, де мітингувальники організували наметове містечко.
Ініціатива альтернативних медіа
Від початку протестів роль американських ЗМІ була неоднозначною. Самі учасники руху «Захопимо Волл-стріт» не задоволені тим, як висвітлюється ця тема в новинах. На їхню думку, центральні медіа не з’ясовували причин демонстрацій та мотивів протестувальників.
У перші тижні подію подавали як другорядну або як звичайну політичну акцію. «Спочатку у випусках новин я взагалі не бачив, аби говорилося про причини – чому ми тут, і чому рух поширюється, – вважає один із організаторів «Захопи Волл-стріт» Патрік Брунер. – Ми вітаємо розслідування про наші ідеї, про те, що ми говоримо і думаємо».
Найбільш активно рух «Захопи Волл-стріт» висвітлювали журналісти-фрілансери, представники студентських ЗМІ, автори альтернативних видань. Наприклад, знаменитістю волл-стрітерів став Тім Пул (https://twitter.com/#!/Timcast), очільник незалежної медіагрупи The other99, яка впродовж семи тижнів висвітлює діяльність руху.
15 листопада поліція Нью-Йорка наказала звільнити Зуккотті-парк, щоб його змогли прибрати. Це було сприйнято як намагання розігнати протестувальників, у результаті відбулася сутичка з поліцією, яка закінчилася численними арештами.
Тім Пул упродовж 14 годин проводив онлайн-трансляцію з місця події. Через прямий канал Ustream більш ніж 100 тисяч глядачів мали можливість спостерігати рейд і масові арешти.
Тім Пул та його команда теж не вдоволені тим, як мейнстрімові ЗМІ висвітлюють рух, тому вони хочуть показати глядачам, що відбувається насправді.
Арешти і перцевий спрей
Також 15 листопада під час рейду нью-йоркської поліції на Зуккотті-парк було затримано та заарештовано репортерів, які намагалися знімати сутичку з демонстрантами. Серед них співробітники Associated Press – журналістка Карен Метьюз та фотограф Сет Веніг. Також було затримано Джулі Вокер – незалежну журналістку, яка вела передачі для Національного громадського радіо (National Public Radio). Поліція затримала її за декілька кварталів північніше парку. Серед інших заарештованих журналістів – Метью Лисяк, репортер New York Daily News; Патрік Гедленд – редактор новинного сайту DNAinfo.com та інші.
Роузі Грей, дописувач видання The Village Voice, переказувала свою розмову з поліцією того вечора: «Я репортер!» – «Не сьогодні», – відповіла поліцейський. Журналістка опублікувала цю фразу у Twitter.
Деякі репортери стверджували, що поліцейські під час арешту поводилися грубо та застосовували силу.
Серйозний інцидент стався зі знімальною групою Fox 5 News – поліцейські оббризкували їх перцевим спреєм та били палицями. Це сталося тоді, коли протестувальники проривалися через бар’єри, а поліція намагалася їх стримувати. Поліцейський бризнув спреєм в очі фотографу Рою Ісену, а репортера Діка Брененна бив палицею. Відео тут.
Затриманих журналістів наступного дня відпустили, арешти було анульовано.
Але поліція Нью-Йорка заперечує застосування сили проти журналістів. Пауль Браун, представник нью-йоркського департаменту поліції (NYPD), зазначає, що журналістів не пускали на територію Зуккотті-парку в цілях безпеки і що преса могла перебувати за периметром парку. Однак, за свідченнями журналістів, їх затримували і на вулицях за межами парку. Чиновники Нью-Йорка захищали поведінку поліції. Мер міста Майкл Блумберґ назвав недопущення журналістів до Зуккотті-парку заходом, спрямованим «на захист представників преси».
Студенти-журналісти за ґратами
Однак випадки конфронтації медіа та поліції були не лишу в Нью-Йорку, затримання журналістів відбувалися і в інших штатах.
Зокрема, в Атланті було заарештовано двох студенток-журналісток, які висвітлювали протести біля Вудрафф-парку. Затримали Елісон Редмонд – редакторку відділу новин газети Sentinel університету Kennesaw State University (KSU) та Джудіт Кім – фоторедакторку газети Signal університету Georgia State University.
Журналісток заарештували через те, що вони начебто «перешкоджали дорожньому руху», хоча на той час дорога вже була закрита від машин, але й рух пішоходів поліція також заборонила.
Джудіт Кім заявила у Signal: вона не підозрювала, що її можуть арештувати за перебування на вулиці. Поліція взяла її під варту, хоча вона й кричала: «Я студентка-журналістка!..». Міс Кім була одягнена у футболку з фірмовою назвою Signal, яку було добре видно. Журналістської перепустки при собі вона не мала. І додала, що «жодним чином не перешкоджала рухові транспорту». Поліцейські арештовували її мовчки, а причину свого утримання під вартою вона зрозуміла лише через декілька годин.
Обидві журналістки відсиділи під вартою чотирнадцять годин перш ніж їх відпустити та наказали з’явитися знову 9 березня 2012 року.
Виконавчий директор Міжнародного інституту преси Елісон Бетел Маккензі заявила: «Ніхто не повинен заважати студентам-журналістам виконувати свою роботу. Вони, як і всі, хто належить до медіа, мають права, їх повинна поважати влада. Ми розчаровані тим, що поліція Атланти не відрізняла журналістів, які служать суспільству, від протестувальників. Свобода преси поширюється на всіх репортерів незалежно від того, наскільки поширені їхні медіа».
Кого вважати журналістом?
Проблема дієвості журналістських посвідчень і взагалі ідентифікації представників медіа була однією з ключових під час протестів «Захопи Волл-стріт».
З 26 заарештованих журналістів лише семеро були працевлаштовані на повний робочий день. Інші журналісти – це фрілансери, стажери, студенти, деякі працювали в альтернативних ЗМІ на зразок Alternet або Indypendent Reader.
Окрім фотографа видання Journal-Sentinel, репортерів AP та репортера Daily News, журналістів великих медіа заарештовано не було. Така статистика, очевидно, показує, що поліцейські затримували тих, кого не вважали журналістами, і не вдовольнялися їхніми журналістськими посвідченнями.
Це питання детально розглянула Еріка Фрай у статті «Хто є журналістом». Вона доходить висновку, що лише маючи перепустку, видану нью-йоркським департаментом поліції (відділом публічної інформації DCPI), ви є журналістом в очах поліції. Посвідчення від окремих видань, як виявилося, не є достатніми.
Медіа проти поліції
Минулого тижня група представників 13 медійних організацій Нью-Йорка (в тому числі Associated Press, The New York Post, The Daily News, Thomson Reuters та ін.) склала листа до нью-йоркського департаменту поліції, де виклала низку скарг щодо поведінки полісменів під час сутичок «Захопи Волл-стріт».
У листі зазначено, що в останні дні мали місце «численні невідповідні, якщо не антиконституційні, дії та зловживання» з боку поліції проти «журналістів як з посвідченнями, так і без них (credentialed and noncredentialed)…. Дії поліції останнього тижня були ворожими, як ніколи за останній час». Журналісти вимагають безпосередньої зустрічі з міським комісаром Раймондом Келлі та Паулем Брауном.
Лист було складено Джорджем Фріманом, віце-президентом The New York Times Company. Він зазначив: «Те, що журналістів не було офіційно звинувачено, не нівелює факту – арешти завадили їм виконувати свої обов’язки на місці події».
У тексті використано повідомлення з видань:
Від редакції: Ми дякуємо Аркадію Сидоруку за ідею статті та за допомогу із джерелами.
