Частину 1 можна прочитати тут.

Частину 2 можна прочитати тут.

Коли росіяни увімкнули в суботу ввечері (10 грудня) телевізори, вони побачили дивину дивин. У країні, де в телевізійних   новинах тривалий час показували  докладні звіти про те, що зробив того дня правлячий дует, одна з тем вечірніх   повідомлень була зовсім іншою.

То був не репортаж, присвячений тому,  як президент Дмитрій Медведєв відкриває  лікарню чи зустрічає закордонного лідера і не репортаж про те, як прем'єр-міністр Владімір Путін продемонстрував  ще один трюк супермена. Замість цього було показано масові акції протесту у Москві. Тут зібралися понад 50000 чоловік, вимагаючи провести нові вибори.

Схоже, щось змінилося. Коли наступного дня після парламентських виборів у столиці зібралися тисячі людей, лідерів  опозиції арештували і на п’ятнадцять діб кинули до в’язниці, державне телебачення не обмовилося про це жодним словом. Коли наступного вечора на іншому мітингу в Москві арештували  понад 500 людей, телебачення знову це проігнорувало.  Замість цього Перший канал показав кадри з підлітками, які на організованому проурядовому  мітингу без ентузіазму танцювали під музику та виспівували  ім'я Путіна.

Відтоді, як невдовзі після його приходу до влади 2000 року телеканал відібрали у власника-олігарха і передали «Газпрому», телевізійні новини в Росії були надзвичайно сірими. Керівники  телестанцій відбували регулярні зустрічі в Кремлі. Джерела говорять про неофіційні «списки» надто суперечливих особистостей, щоб показувати їх у  новинах. Критика Путіна було немислимою.

Як же пояснити у такому разі широке  і на подив збалансоване висвітлення на контрольованих  державою телеканалах суботньої демонстрації? Схоже,  Кремль збагнув: слід зважати на те, що народний настрій почав мінятися.

Журналісти на державних каналах самі  вчинили галас. Один ведучий НТВ  публічно оголосив, що відмовляється повідомляти суботні новини, якщо   найважливіше місце в них не буде відведено акціям протесту. З’явилися також повідомлення про те, що журналісти відмовлялися пов’язувати  свої імена з пакетами новин про мітинги на підтримку Путіна, які відбулися на  початку тижня. Та найголовніше -  створювалося враження, що хтось із високих посадовців у Кремлі зрозумів реальність. Оскільки мітинги широко   обговорювалися online, телебачення виcтавило  б себе на посміховисько, якби їх не висвітлювало.

«Очевидно, що надійшов наказ, - каже Марія Макєєва, заступник головного редактора TV Rain -  незалежного  телеканалу, що веде мовлення по  кабелю та online. - Подію почали несподівано висвітлювати зовсім  інакше».

За її словами, у перші дні після виборів аудиторія її телестанції збільшилася у п'ять разів. Це сталося за рахунок нових  глядачів, які зголодніли за об'єктивною інформацією у той час, як державні канали замовчували фальсифікацію  виборів і протестний настрій, що посилювався.

«Протягом багатьох років діяла  негласна угода між урядом і керівниками телевізійних станцій про те, що їм дозволено і не дозволено  показувати. Та все більше людей отримували  доступ до Інтернету, і це вже не спрацьовує». Так говорить Тіна Канделакі, одна з найвідоміших ведучих ток-шоу в Росії, яка публічно підтримала  на виборах «Единую Россию» і президента Дмитрія Медведєва.

Навіть у репортажах про суботні протести державні канали не показували жодного прапору з гаслом, пов'язаним з іменем Путіна. Хоча не всі на мітингу приєдналися до вигуків «Путін, йди у відставку!»  і «Путін - злодій!», багато хто це зробив,  але про це не було жодної згадки.

Англомовний канал Кремля Russia today, що  з  деяких тем поводиться    вільніше, ніж його російськомовний відповідник, висвітлював усі протести. Та  її  головний редактор Маргарита Симонян задала тон, написавши  у своєму твіттері, що лідерам протестувальників слід  «горіти у пеклі».

Однак навіть особистості, лояльні до Кремля, згідні з тим, що для освіченого суспільства, доступ якого до інформації  в Інтернеті збільшується, задушливу пропаганду державного телебачення доведеться міняти.

Серед тих, хто звертався до протестуючих   минулої суботи, був, один з найвідоміших російських  журналістів Леонід Парфьонов. Він ніколи не вирізнявся радикалізмом, однак торік здивував телевізійний істеблішмент промовою під час вручення нагород. 

«Для кореспондентів державних каналів теми новин – не урядові чиновники,  а боси їхніх босів», - сказав він. У суботу Парфьонов закликав протестувальників взяти контроль над ситуацією у свої руки і вимагати іншого телебачення замість «зомбі-скриньок» з  теперішніми «репортажами у північнокорейському стилі».  «Ви – єдині, хто може змінити телебачення, - сказав він. – Прийшов час вимагати, щоб телебачення перестало бути пропагандою».

Джерело: The Independent

Автор – Джонатан Браун

Блоґи та інші online-джерела  викривають брехню, яку пропагує телебачення, та утиски поліції й розвідувальних відомств. Водночас користувачі твіттером протестують проти хакерів, яких нібито найняв Кремль, щоб заглушити повідомлення про шахрайство на виборах.

Серед найвпливовіших сайтів - Ridus news, який створив Інтернет-магнат 27-річний Ілля Варламов. Він найняв 20 журналістів  і відкрив портал для кожного охочого публікувати новини,  думки та знімки. «Тепері я вірю лише в те, що бачу на власні очі», - каже Варламов. До його твіттера підключилося понад 57 тисяч чоловік.

Коли відбувалися демонстрації протесту, Варламов став свого роду агентством новин в одній особі. «Зіткнення та вуличні скандали, оббризкують газом», - твітив він з центру  Москви. Коли там зібралися тисячі демонстрантів, він передавав на одному зі своїх сайтів протести наживо. Їх дивилися півмільйона глядачів.

Джерело:  SPIEGEL

TV5 Monde-RFI-Le Monde: У нас склалося враження, що в останні декілька днів в Росії щось відбувається. Десятки тисяч демонстрантів – на вулицях Москви і Санкт-Петербурга, вибори оголошені сфальсифікованими, демонстранти вимагають провести нове голосування. Чи вважаєте ви, що ми є  свідками початку російської весни?

Жюппе: Я був у Росії декілька місяців тому, зустрічався з представниками асоціацій, неурядових організацій та з журналістами, які борються за права людини. Між нами відбувся дуже цікавий діалог. Я  маю конкретне уявлення про те, що російський народ прагне більшої свободи. Сьогодні ви є свідками цього.

Якщо звернутися до доповіді ОБСЄ, то вибори  відбулися не належним чином і не були прозорими. Я -  один з перших, хто сказав, що слід пролити світло на те, в яких умовах вони проводилися.

Далі очевидно, що в Росії мають поважати свободу слова, що арешти й тюремні ув'язнення, число яких зростало,  неприйнятні. Ми сказали про це російській владі публічно.

TV5 Monde-RFI-Le Monde: Чи не здивували Вас масштаби демонстрацій?

Жюппе: Звичайно, прагнення  волі, що виявляється сьогодні повсюди в світі, викликає у нас подив. Усі, хто знає Росію, чудово розуміє: щось відбувається – бродіння та потяг до  свободи. Однак те,  що у цей час відбудуться такі важливі події, важко було передбачити. Мушу також сказати, що народам не подобаються ігри з демократичними процесами.

TV5 Monde-RFI-Le Monde:  Ознакою того, що Кремль, можливо, прислухається  до цього, є рішення президента Медведєва розпочати розслідування підозр у шахрайстві на парламентських виборах. Гадаю, мсьє  Жюппе, що Ви схвалюєте цю ініціативу.

Жюппе: Звичайно. Ми настирливо  закликаємо російську владу передусім  вступити в діалог та уникати насильства. Необхідно надати опозиції  можливість продемонструвати, що існують правила гри в демократію. По-друге, з цього  мають бути зроблені висновки щодо організації майбутніх президентських виборів. Якщо критика стосовно  проведення цих виборів підтвердиться,  будуть підстави вважати, що ОБСЄ зробила заяву не просто так. І, звісно, необхідно буде виправити становище.

TV5 Monde-RFI-Le Monde: Опозиція,  враховуючи масштаби фальсифікацій, має намір домагатися проведення нових парламентських виборів?

Жюппе: Нехай дискусія в Росії триває.  Президент Медвєдєв вимагає розслідування. Конкретні висновки має робити російська влада. Я не хочу втручатися у справи Росії.

TV5 Monde-RFI-Le Monde: Декілька днів тому Путін звинуватив США у підбурюванні демонстрантів до  розпалювання хаосу і в фінансуванні їх. Він звинуватив, зокрема, Гілларі Клінтон. Чи вважаєте Ви, що в інтересах США провокувати безлад в Росії?

Жюппе: Я так не думаю. Це – голослівні твердження.

TV5 Monde-RFI-Le Monde: І все ж таки їх робив Владімір Путін!

Жюппе: Можливо. Та я тут не для того, аби підтверджувати все те, що каже Путін. Попри те, що я насправді вважаю -  ми повинні продовжувати тісний і конструктивний діалог з Росією.

Я не бачу все у чорному і білому кольорах. Це був би надто легкий шлях. Іноді доводиться йти по гірському гребеню.

Джерело: France Diplomatie

«Загадка, загорнута в загадку в середині таємниці» - так  Вінстон Черчілль описав Радянську Росію. Він говорив про це у жовтні 1939 року, відразу після того, як в Європі почалася Друга світова війна. Та його слова мають безпосередній стосунок до теперішніх подій.

Недільні парламентські вибори в Росії породили інтенсивну полеміку, в центрі якої  звинувачення в тому, що партія  прем'єр-міністра Владіміра Путіна «Единая  Россия» вчинила масове шахрайство під час підрахунку голосів. Колишній президент СРСР Михайло Горбачов закликав провести нові  вибори. Навіть попри позірне вкидання бюлетенів путінська партія істотно  втратила підтримку внаслідок голосування до Держдуми.

Завдяки Facebook, Twitter та іншим соціальним медіа перед величезною аудиторією у всьому світі розгортається інтенсивна полеміка. Це підкреслює наскільки сильно змінився контекст політики в Росії, як практично і в будь-якій іншій країні. Ветерани радянського комунізму все ще намагаються використовувати жорсткі репресії, хоча їх вже не можна чинити таємно.

Російський розділений дім - особливо важлива частка теперішньої глобальної революції у бік демократії, що триває.  Це пов'язано з утаємниченою   політичною «культурою», а також з  особливо нещадними методами, яку  правляче угруповання використовує для придушення свободи слова, передусім, проти політичних активістів і  журналістів-розслідувачів.

На початку 2009 року сонячного дня неподалік Кремля на вулиці було вбито  активіста-адвоката Станіслава Маркелова. Загинула також журналістка Анастасія Бабурова, яка намагалася допомогти йому. Кілером був профі, який мав пістолет, оснащений глушником.

Маркелов публічно засудив дострокове звільнення з в'язниці полковника Юрія Буданова, засудженого до 10-річного ув’язнення за те, що той  задушив чеченку.  Буданов стверджував, ніби  вона була снайпером-партизанкою. Після того, як його звільнили, виникли суперечки. Буданова, у свою чергу, по-гангстерськи  вбили в червні цього року у Москві.

Бабурова працювала в опозиційній «Новой газете». Журналістка Анна Політковська з того ж видання стала відомою як розслідувач порушень прав людини в Чечні. Її вбили 2006 року. Троє осіб постали перед судом присяжних за звинуваченням у цьому злочині, серед них – безпосередні посібники кілерів. Однак у кінцевому підсумку усіх їх виправдали.

У драматичному інтерв'ю «Голосу Америки» після вбивства Бабурової та Маркелова, представниця «Новой газеты» Надія Прозенкова заявила, що   співробітники газети буквально ризикують життям лише тому, що  намагаються виконувати свою роботу.

Убивства кривавим чином підтвердили:  в Росії чинять безжалісні репресії, особливо проти засобів масової інформації. У той час як журналістів друкованих медіа вбивали, Кремль більш систематично репресував телебачення, що знову опинилося під прямою державною цензурою.

Ці репресії – постійний тест для адміністрації Обами. Держсекретар Гілларі Клінтон справедливо засудила  крутійство на виборах в Росії, викликавши гаркотливу відповідь Путіна. Тим не менше, влада закону, хоч і  нерівномірно, майже скрізь продовжує поширюватися у колишньому Радянському Союзі. Хоч вже минуло багато часу після холодної війни, як і раніше, важливу місію відіграє «Голос Америки».  Зловживання в Росії мають постійно бути у полі нашого зору.

Черчилль відзначав, що «ключ» до російської загадки -  національний інтерес. Росія відчайдушно потребує торгівельних зв’язків і  капіталовкладень. У розпал холодної війни адміністрація Ейзенхауера мудро сприяла обмінам у сфері освіти, а також торгівлі з Радянським Союзом. У  більш відкритому суспільстві  до в'язниць ймовірніше потраплятимуть убивці та головорізи. Тож нашим лідерам  слід бути схожими на Айка.

Джерело: Times Record News

Автор - Артур І. Сір, заслужений професор коледжу у Карфагені (штат Вісконсін), автор книги After the Cold War («Після холодної війни»).