У переддень вчиненого п’ять років тому вбивства турецького журналіста вірменського походження Гранта Дінка, що викликало світовий резонс, у Стамбулі  завершився судовий процес. Однак таємницю злочину не розкрито.

Вироки декільком співучасникам вчиненого 2007 року вбивства Гранта Дінка (Hrant Dink) – тодішнього головного редактора турецько-вірменського тижневика Agos,  не торкнулися замовників убивства. Проблему безкарності у цій справі не вирішено, заявляє Комітет із захисту журналістів (CPJ).

52-річного Дінка застрелили біля офісу газети п'ять років тому. Громадянин Туреччини вірменського походження,  журналіст, він був відомий своїми  відвертими статтями із суперечливого  питання про різанину вірменів 1915 року, яку він характеризував як ґеноцид.   Розслідування КЗЖ свідчить: до вбивства Дінк попереджав, що йому погрожували радикальні націоналісти.

Місцеві ЗМІ повідомили: 14-й окружний суд з тяжких злочинів у Стамбулі оголосив Ясіна Хаяла (Yasin Hayal) співучасником злочину, винним у підбурюванні бойовика Огюна Самаста (Ogün Samast ) до вбивства Гранта Дінка   за його погляди. Суд виніс йому вирок -  довічне ув'язнення без можливості умовного дострокового звільнення.

Трьох інших спільників-радикальних націоналістів засуджено до різних тюремних термінів: Ерсіна Йолку (Ersin Yolcu) -  до 12 років і 6 місяців за підбурювання до вбивства, Ахмета Іскендера (Ahmet İskender)  – до 13 років і 6 місяців за тим самим звинуваченням  та за володіння зброєю без ліцензії,  Саліха Хачісаліхоґлу (Salih Hacısalihoğlu) - до 10 тижнів за незаконне зберігання патронів.

Родина Дінка, його колеги та прихильники неодноразово закликали влаштувати суд над представниками сил безпеки та військового відомства з  радикальними націоналістичними поглядами, яких вони підозрюють у замовленні вбивства редактора за його професійну діяльність. Дінку погрожували смертю, йому надсилали сповнені ненависті електронні повідомлення, його переслідували з політичних мотивів «за образу турецької нації». То була помста за його дослідження тяжкого становища етнічних вірмен під час Першої світової війни, що викликали суперечливу реакцію.

Наступник Дінка на посаді головного редактора газети Робер Копташ (Rober Koptaş) сказав КЗЖ: «Ми знаємо, що є докази причетності до вбивства [Гранта Дінка] поліціантів і військових. Однак дії  державних чиновників – цивільних чи мілітарних – реально не розслідуються».

У відповідь на вирок адвокат родини Фетхіє Четін (Fethiye Çetin) заявила турецьким медіа, що сім'я й надалі наполягатиме на справедливості. За її словами, «цей процес ще не закінчився, він тільки починається».  

Друзі  й прихильники мають намір зібратися 19 січня з нагоди 5-ої річниці вбивства Гранта Дінка та вимагати покласти край безкарності.

«Правосуддя щодо нашого колеги Гранта Дінка не восторжествує, допоки замовники вчиненого п'ять років тому вбивства не опиняться на лаві підсудних і не будуть покарані за всією суворістю закону, - заявила координатор програм КЗЖ з Європи та Центральній Азії Ніна Огнянова. -  Ми солідарні з родиною Дінка, з його колегами й друзями, закликаючи до ретельного, прозорого розслідування причетності до  жорстокого злочину посадових осіб з військового відомства та служби безпеки».

Згідно з даними КЗЖ, майже за п'ять років судового переслідування за причетність різного ступеня до вбивства Дінка зазнали, принаймні, 19 осіб.

Вироки, винесені за два дні до п'ятої річниці убивства журналіста, торкнулися лише другорядних співучасників. Однак не вдалося розв’язати ключове питання – хто був ініціатором злочину.

Торік у липні суд у справах неповнолітніх засудив Оґюна Самаста, який був підлітком, коли вчинив убивство, майже до 23 років позбавлення волі. У червні було винесено вироки шістьом військовим, які, володіючи інформацією про підготовку вбивства, не запобігли йому. Їх засудили до кількамісячних термінів тюремного ув’язнення, та вони подали апеляції й не потрапили до буцегарень. Тим часом справжні замовники убивства так і не постали перед судом, дійшов висновку Комітет захисту журналістів.

Джерело: Комітет захисту журналістів (CPJ).

Переклад: Аркадій Сидорук