Перше й останнє тріо ті ж самі

Цей індекс містить багато змін у рейтингу, що віддзеркалюють рік, неймовірно багатий на події, особливо в арабському світі, заявили «Репортери без кордонів», оприлюднюючи свій 10-й щорічний Індекс свободи преси. Чимало ЗМІ дорого заплатили за висвітлення демократичних прагнень чи опозиційних рухів. Уряди намагалися зберегти контроль над новинами та інформацією. Для тоталітарних і репресивних режимів це було проблемою виживання. Минулий рік висвітлив також провідну роль активістів інтернету у створенні та поширенні новин.

Символом 2011 року стало слово «погром». Ніколи свобода інформації не була так тісно пов’язана з демократією. Ніколи професійна діяльність журналістів так не дратувала ворогів свободи. Ніколи не набували такого розмаху цензура та фізичні напади на репортерів. Рівняння просте: відсутність чи придушення громадянських свобод неминуче ведуть до придушення свободи медіа. Диктаторські режими бояться інформації, забороняють її, особливо коли вона може підірвати їхнє становище.

Не дивно, що те ж саме тріо країн – Еритрея, Туркменістан та Північна Корея, де абсолютні диктатури не допускають громадянських свобод, знову посіли в Індексі свободи преси останні три місця. Цього року поряд із ними пасуть задніх Сирія, Іран та Китай – три країни, що, схоже, втратили зв’язок із реальністю, втягнувшись у божевільну спіраль терору. Як і Бахрейн та В’єтнам, де, по суті, панують деспотичні режими. Інші країни – такі як Уґанда і Білорусь – також стали ще репресивнішими.

Цьогорічний Індекс свободи преси очолює та ж сама група держав – Фінляндія, Норвегія та Нідерланди, де поважають основні свободи. Це нагадування про те, що незалежні медіа можуть існувати лише у стабільних демократичних країнах і що демократія потребує свободи медіа. Варто зазначити входження до першої двадцятки Республіки Кабо-Верді та Намібії – двох африканських країн, де 2011 року не було зафіксовано жодних спроб перешкодити діяльності ЗМІ.

Контроверсії арабської весни

США опустилися на 47-ме місце. 2011 року двигуном історії став арабський світ. Однак повстання в арабських країнах поки що призвели до різних політичних наслідків. На протилежних сторонах опинилися Туніс і Бахрейн. Туніс, що посів в індексі 134-те місце, піднявся на 30 позначок і в муках породив демократичний лад, який ще не сприйняв повністю вільної й незалежної преси. Бахрейн посів 173-тє місце, опустившись на 29 позначок через нещадне придушення демократичних рухів, судові процеси над захисниками прав людини та повне згортання простору свободи.

У той час як Лівія (154-те місце) перегорнула сторінки епохи Каддафі, Ємен піддався насильству між супротивниками президента Алі Абдалли Салеха та його прихильниками й лишився на 171-му місці. Майбутнє цих двох країн невизначене й не відомо, яку роль буде відведено там медіа. Те ж саме стосується Єгипту, який опустився на 39 позначок – на 166-те місце. Вища рада збройних сил, що перебуває при владі з лютого минулого року, продовжуючи діяти методами диктатури Мубарака, позбавила надії демократів. На лютий, листопад та грудень 2011-го припали періоди виняткової жорстокості й насильства щодо журналістів.

Сирія, яка 2010 року посідала в індексі непоказне місце, опустилася на 176-ту позицію. Тотальна цензура, масове стеження, огульне насильство та маніпуляції уряду створили нестерпні умови для роботи журналістів.

В інших країнах світу демократичні рухи, які намагалися наслідувати арабський приклад, безжально придушували. Чимало арештів було проведено у В’єтнамі (172-ге місце). У Китаї (174-те місце) уряд у відповідь на регіональні та місцеві протести й нетерпимість громадськості до скандалів і виявів несправедливості гарячково зміцнював систему управління новинами й інформацією, провадив позасудові арешти та посилював інтернет-цензуру. Різко збільшилося число арештів в Азербайджані (162-ге місце), де авторитарна влада Ільхама Алієва, не вагаючись, кидала в тюрми користувачів інтернету, викрадала опозиційних журналістів, не допускала закордонних репортерів, щоб не висвітлювалися заворушення в країні.

В Уганді (139-те місце) на чолі з новим президентом Йовері Мусевені після виборів розпочалося безпрецедентне придушення опозиційних рухів і незалежних ЗМІ. Чилі (80-те місце) опустилася на 47 позначок через численні порушення свободи інформації, вчинені силами безпеки під час студентських протестів. Сполучені Штати (47-ме місце) опустилися на 27 позначок: відбулися численні арешти журналістів, які висвітлювали акції руху протесту «Захопіть Уолл-стріт!».

Європейські контрасти

Індекс свободи преси яскраво висвітлив відмінність деяких європейських країн від решти континенту. Придушення протестів після переобрання президентом Лукашенка призвело до того, що Білорусь опустилася на 14 позначок – на 168-ме місце. Хоча Туреччина (148-ме місце) зображує себе як модель регіонального розвитку, вона відкотилася вниз на 10 позначок. Замість здійснювати обіцяні реформи, у судовій системи розгорнулася хвиля арештів журналістів, безпрецедентних із часів військової диктатури.

У межах Європейського союзу індекс відображає тривалість вельми помітної різниці між такими країнами, як Фінляндія та Нідерланди, які завжди мали гарні оцінки, й Болгарією (80-те місце), Грецією (70-те місце) та Італією (61-ше місце), що, передусім через відсутність політичної волі, нехтують проблемами порушень свободи медіа. Незначний прогрес спостерігався у Франції, яка піднялася з 44-го на 38-ме місце, в Іспанії (39-те місце) та в Румунії (47-ме місце). Нині свобода ЗМІ є більшим ніж будь-коли викликом для балканських країн, які хочуть приєднатися до Євросоюзу, однак страждають від негативних наслідків економічної кризи.

У полоні насильства

У багатьох країнах утвердилося насильство щодо медіа. Цю тенденцію важко буде повернути назад без ефективної боротьби з безкарністю. За приклади можуть правити Мексика (149-те місце) і Гондурас (135-те місце). Найсмертоносніша країна в світі для журналістів другий рік поспіль – Пакистан (151-ше місце). Сомалі (164-те місце), що вже впродовж двох десятиліть перебуває у стані війни, не виявляє жодних ознак виходу з хаосу, в якому журналісти платять високу ціну.

В Ірані (175-те місце), цькування та приниження журналістів упродовж багатьох років було часткою політичної «культури» чиновництва. Режим живиться переслідуванням медіа. Ірак (152-ге місце) опустився на 22 позначки й нині тривожно наближається до позиції, яку посідав 2008 року.

Зміни варті уваги

Південний Судан – нова держава, що стикається з багатьма проблемами, увійшов до індексу з респектабельною позицією (111-те місце). Це відрив від однієї з найгірших за рангом країни – Судану (170-те місце). Бірма (169-те місце) дещо поліпшила становище проти попередніх років унаслідок політичних змін, які відбулися в останні місяці. Це вселяє надію, та потребує утвердження. Нігер (29-те місце) досягнув упродовж року найбільшого прогресу, піднявшись завдяки успішному політичному переходу на 75 позначок.

В Африці спостерігалися й найбільші падіння в Індексі свободи преси. Джибуті, невеличка диктаторська країна на Африканському Розі, опустилася на 49 позначок – на 159-ту позицію. Малаві (146-те місце) опустилася на 67 позначок через тоталітарні тенденції її президента Бінґу ва Мутаріка. Згадувана вище Уганда опустилася на 43 позначки – на 139-те місце. Нарешті, Кот-д’Івуар опустився на 41 позначку, посівши 159-те місце. У цій країні медіа сильно постраждали через бойові дії між прихильниками Лорана Ґбаґбо та Алассана Уаттари, що суперничали за президентську посаду.

Одного з найбільших падінь у Латинській Америці зазнала Бразилія, яка через високий рівень насильства, що призвів до загибелі трьох журналістів і блогерів, опустилася на 99-те місце.

Джерело: Репортери без кордонів (RSF)

Переклад: Аркадій Сидорук