1 лютого 2002 року в Пакистані ісламісти відтяли голову кореспонденту The Wall Street Journal Даніелу Перлу (Daniel Pearl). Садистську страту вбивці зафіксували на відеоплівку, надіславши її владі США та Пакистану.

Завідувача південноазійським бюро однієї з найвпливовіших американських газет викрали 23 січня у діловій частині Карачі. Відповідальність узяв на себе «Національний рух за відновлення суверенітету Пакистану» (The National Movement for the Restoration of Pakistani Sovereignty). Ісламісти вважали його шпигуном і надіслали у США електронною поштою свої вимоги. Вони обіцяли відпустити журналіста, якщо американці звільнять із військової бази в Ґуантанамо талібів і бойовиків «Аль-Каїди». Не отримавши згоди, терористи здійснили свою погрозу.

У травні поліція знайде залишки розрізаного на шматки тіла Даніела Перла в неглибокій могилі в містечку, розташованому приблизно за 30 миль від Карачі. Прах Даніела Перла доправлять до США і поховають на кладовищі у Лос-Анджелесі.

Це вбивство викличе такий резонанс, що пакистанська влада докладе всіх зусиль, щоби знайти винуватців злочину і здійснити правосуддя. Та обставини загибелі Даніела Перла й до сьогодні повністю не розкрито. Тим часом нині Пакистан, за оцінкою нью-йоркського Комітету захисту журналістів (CPJ), – «смертельно найнебезпечніша країна для репортерів».

У пастці

38-річний Даніел Перл прибув до Пакистану з індійського Мумбаю, де був розташований регіональний офіс The Wall Street Journal, разом із вагітною дружиною Маріанною. Чи могло їй спасти на думку, що через декілька місяців їй доведеться народжувати сина вдовою? Тим часом її чоловік зупинився не в готелі, як зазвичай, а орендував будинок, заплативши за місяць наперед. Він навіть не повідомив про свій приїзд консульство США. Від самого початку було схоже, що це ризикована пригода, яка не матиме щасливого кінця.

Метою поїздки американського журналіста в неспокійну країну невдовзі після терактів 11 вересня був збір матеріалів про діяльність ісламських радикалів. Даніел Перл мав намір розкрити зв’язки з «Аль-Каїдою» Ричарда Ріда (Richard Reid) на псевдо Терорист із бомбою в черевику, який намагався підірвати літак авіакомпанії American Airlines, що здійснював рейс Париж – Майямі, пронісши вибухівку у взутті. Та задум набув ширшого розмаху.

Однак у Пакистані Перл потрапив у пастку. Знехтувавши мудрістю, що «Схід – справа делікатна», він спокусився на заманливу обіцянку отримати інтерв’ю духовного лідера підпільної ісламістської організації шейха Мубарака Алі-Шаха Ґілані, котрий оголосив «священну війну» Америці. Надійне, як йому здавалося, «джерело» переконало Даніела в тому, що воно має надійного «друга», спроможного це влаштувати. Підставну роль виконував «вестернізований» британський громадянин пакистанської національності Ахмед Омар Саїд Шейх (Ahmed Omar Saeed Sheikh).

Підозру мало б викликати те, що він відсидів шість років у в’язниці в Індії як організатор викрадення чотирьох закордонних журналістів. Його звільнили в обмін на пасажирів індійського авіалайнера, захопленого кашмірськими сепаратистами. Після цього Омар очолив заборонене в Пакистані воєнізоване мусульманське угруповання «Армія пророка Мухаммеда» (Jaish-e-Mohammed). Та Перл не зважав на загрозу, що від самого початку нависла над ним.

Як головного підозрюваного в майбутньому викраденні Омара затримають після того, як він скоїть цей злочин, ще в лютому в пакистанському Лахорі. Він, власне, сам з’явиться в поліції, зажадавши, щоб за це звільнили всіх його родичів. Слід трьох підозрюваних у причетності до справи Перла пакистанська поліція відстежить за їхніми IP-адресами. Їх арештують після розслідування, проведеного за участю комп’ютерних експертів ЦРУ. Всі вони засвідчать, що скоїли вбивство на замовлення Омара.

У шпигунських тенетах легко заплутатися. Екс-президент Пакистану Первез Мушарраф (Pervez Musharraf) у книзі «На лінії вогню» (In the Line of Fire) стверджує, що Ахмед Омар Саїд Шейх спочатку був агентом британської розвідувальної служби MI6, а потім став подвійним агентом.

Після того, як Даніел Перл опинився в руках у терористів, вони висунули ультиматум, у якому проголошувалося: «Ми даємо вам (читай: Америці) ще один день. Якщо Америка не виконає нашої вимоги, ми вб’ємо Даніела. Після цього цикл продовжиться – і жоден американський журналіст не зможе з’явитися в Пакистані». На додачу до словесних погроз демонстрували знімок бранця в наручниках із гвинтівкою, приставленою до голови.

Відповідь на ультиматум не надійшла. Дев’ять днів по тому було вчинено екзекуцію.

Згодом ісламісти оприлюднили відеоплівку під назвою «Вбивство шпигуна-журналіста єврея Даніела Перла». Тривалість відео – 3 хвилини 36 секунд. Текст звернення приреченого бранця звучав арабською мовою. В перекладі англійською він наголошував на своєму єврейському походженні і жорстко критикував політику США в арабському світі та в Афганістані.

Протягом майже двох хвилин Перла показували на відео голим до пояса з перерізаним горлом. На ці кадри було накладено знімки загиблих мусульман, убитих палестинських дітей, а також фото зустрічі Джорджа Буша з Аріелем Шароном. А після цього – вимоги ісламістів із новими погрозами Америці в разі їхнього невиконання.

2002 року пакистанський антитерористичний трибунал виніс вироки звинуваченим у викраденні та вбивстві Даніела Перла. Пакистанська Феміда виявилася жорсткішою за американську. Ахмеда Омара Саїда Шейха засудили до смертної кари через повішення. Інші відбувають 25-річні терміни ув’язнення. Натомість Халід Шейх Мохаммед (Khalid Sheikh Mohammed), який під час слухань військового трибуналу на базі в Ґуантанамо визнав, що відрубав Даніелу Перлу голову, й досі перебуває там в ув’язненні, чекаючи на остаточний вирок.

«Хто вбив Даніела Перла?»

У драматичній історії загибелі американського журналіста ще не поставлено крапки над «і». В опублікованій 2003 року в Парижі книзі «Хто вбив Даніела Перла?», яка невдовзі вийшла друком у перекладі англійською мовою (Lévy, Bernard-Henri, Who Killed Daniel Pearl?, Melville House Publishing, 2003) і викликала ажіотаж у США, відомий французький журналіст і письменник Бернар-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy) висловив припущення, що до змови проти кореспондента The Wall Street Journal причетні «верхні ешелони» влади в Ісламабаді. Леві, який провів власне розслідування вбивства, вважає його «державним» злочином, організованим джихадистським угрупованням за підтримки ISI.

На його думку, Даніел Перл наблизився до розкриття зв’язків між цією всесильною в Пакистані міжвідомчою розвідувальною службою та ватажками «Аль-Каїди».

Він привертає увагу й до того факту, що за місяць до свого викрадення Перл опублікував у співавторстві в The Wall Street Journal сенсаційну статтю. В ній стверджувалося, нібито один із творців пакистанської ядерної бомби доктор Башіруддін Махмуд (Bashiruddin Mahmoud) зустрічався з Усамою бен Ладеном. З іншого боку, як вважає автор книги, постійна гонитва за сенсаціями, прагнення обігнати конкурентів із журналістського цеху штовхали кореспондента The Wall Street Journal на необачні кроки, які призвели до трагічного фіналу.

У книзі, що містить суміш фактів і припущень, французький інтелектуал визнає: повністю розкрити таємницю загибелі Даніела Перла навряд чи колись вдасться.

За життя та in memoriam

Даніел Перл, який став жертвою ісламістів, народився у Прінстоні (штат Нью-Джерсі) в родині вихідців з Ізраїлю, які переїхали до США. Згодом вони оселилися у штаті Каліфорнія. Його батько – університетський професор кібернетики. Син навчався у престижному Стенфордському університеті. Тут він став співзасновником студентської газети та працював на університетській радіостанції KZSU. Після закінчення навчання отримав ступінь бакалавра мистецтв із масових комунікацій.

Невдовзі набув першого міжнародного досвіду, відвідавши країни Європи, тодішній СРСР і КНР. Після цього працював у періодичних виданнях штату Массачусетс та в San Francisco Business Times. Свою кар’єру в The Wall Street Journal, що тривала понад десятиліття, Даніел розпочав в Атланті, продовжив у Вашингтоні, окрузі Колумбія, та в Лондоні, надаючи перевагу темам мистецтва. Висвітлюючи згодом етнічні конфлікти на Балканах та події в Судані, виявив себе у жанрі міжнародних розслідувань.

Він був різнобічною постаттю з непересічним хистом не тільки до журналістики, а й до музики, захоплювався академічними науками та сучасними технологіями.

Невдовзі після загибелі сина родина Перлів та її друзі заснували фонд Daniel Pearl Foundation. Його місія – «сприяти міжкультурному взаєморозумінню через журналістику, музику та діалог». До почесного правління Фонду належать популярні американські журналісти Крістіан Аманпур і Тед Коппел, Білл Клінтон і королева Йорданії Нур.

Вийшов друком збірник 50 найкращих статей Даніела Перла «У світі як удома» (At Home in the World).

The Wall Street Journal спільно з французькою École de Journalisme de Sciences Po заснували премію імені Даніела Перла.

Віденський Міжнародний інститут преси (IPI) одним із перших відзначив його як Героя за свободу світової преси (World Press Freedom Heroe).

2006 року студія HBO Films випустила документальну стрічку «Журналіст і джихад. Убивство Даніела Перла» (The Journalist and the Jihad. The Murder of Daniel Pearl). Це хроніка його життя і смерті.

Майже водночас на екрани вийшов художній фільм «Сильне серце» (A Mighty Heart), в основу сценарію якого покладено мемуари вдови закатованого журналіста. Її роль зіграла Анджеліна Джолі. Це був особистий вибір уродженої у Франції Маріани Перл, у жилах якої тече єврейська, африканська та китайська кров. Щоправда, стрічка, бюджет якої становив 17 мільйонів доларів, викликала суперечливі відгуки критиків і не принесла великих касових зборів.

Джерела: Wikipedia, Time, Asia Times-online