Перший місяць року Дракона виявився драматичним для журналістів. Вони стали жертвою терору на різних географічних широтах – від Близького Сходу до Африки, від Латинської Америки до Азії.

Цьогорічна кривава круговерть почалася 2 січня після загибелі від кулевих поранень біля відкритого вікна у власному домі сирійського журналіста Шукрі Ахмада Ратіба Абу Бурґула (Shukri Ahmad Ratib Abu Burghul). Відтоді вона не припиняється. Найбільш резонансним стало вбивство в неспокійній арабській країні французького телерепортера Жіля Жак’є (Gilles Jacquier), у причетності до якого підозрюють католицьку черницю, військових і вищий ешелон влади в Дамаску.

Жорстокість і фанатизм, як і лицемірство, схоже, не мають меж. У Пакистані журналістів убивають навіть під час релігійних ритуалів. «Я стояв поряд із Мукаррамом, – свідчить його брат Муслім Хан. – Тієї миті, як ми збиралися помолитися перед заходом сонця, в мечеть швидко увійшли двоє бойовиків і почали в нього стріляти. Імама теж поранили. Обох їх за декілька хвилин доправили швидкою допомогою до шпиталю. Мукаррам помер від ран. Імам вижив і видужує».

Мукаррам Хан Атіф (Mukarram Khan Atif) / Journeys to democracy

Відповідальність за вбивство в мечеті неподалік Пешавара взяла на себе пакистанська мережа «Талібану» (Tehrik-e-Taleban Pakistan). 45-річний журналіст Мукаррам Хан Атіф (Mukarram Khan Atif) був ненависний фанатикам. Він працював репортером служби «Голосу Америки» мовою пушту, на місцевих радіо- й телевізійних станціях, був президентом місцевого прес-клубу, брав участь у реалізації проекту «Відкритий розум». Таліби розцінювали його діяльність як виклик їхньому середньовічному світогляду і вчинили над журналістом жорстоку розправу. «Репортери без кордонів» (RSF) розцінили Пакистан, де торік було вбито щонайменше 10 журналістів, як смертельно найнебезпечнішу країну для медіа.

В африканській Нігерії 31-річний телерепортер Channels TV Ененч Ґодвін Акоґву (Enenche Godwin Akogwu) став мішенню екстремістської ісламістської секти Боко Харам (Boko Haram). Під час серії вибухів у м. Кано, які він висвітлював, загинуло близько 200 його співвітчизників. Однак обставини його смерті свідчать, що проти нього було вчинено цілеспрямований злочин. Біля поліцейської дільниці він підійшов до натовпу, щоб узяти інтерв’ю у свідків трагедії. Коли збагнув, що натрапив на терористів, було вже пізно. Пролунали постріли – і репортер загинув на місці.

Телерепортер Channels TV Ененч Ґодвін Акоґву (Enenche Godwin Akogwu) / Nigerian Times

Наймолодший у цьогорічному мартирологу – 29-річний Хассан Осман Абді (Hassan Osman Abdi), який очолював сомалійську медіамережу Shabelle. За свідченням очевидців, озброєні бойовики вбили його біля власного будинку, коли він повертався з роботи. Відповідальність за вчинений злочин не взяла на себе жодна організація. Офіційний речник поклав вину за вбивство на войовниче ісламістське угруповання Аl-Shabaab.

Хассан Осман Абді (Hassan Osman Abdi) / Al Jazeera

До очолюваної Абді приватної медіамережі, разом із телевізійною станцією та новинним сайтом, входить популярна радіостанція Radio Shabelle, що через викриття корупції є постійною мішенню погроз та переслідувань, нападів сил безпеки. Національна спілка сомалійських журналістів (NUSOJ) вважає: саме репортерська робота «з висвітлення політики й корупції» стала причиною його загибелі.

Вже понад двадцять років поспіль, від часу розвалу СРСР і падіння прокремлівського режиму Барре, там триває громадянська війна. Прихід до влади прозахідного режиму не стабілізував становища. Дислокований у Моґадішу 10-тисячний військовий контингент Африканського Союзу (АС) не в змозі забезпечити порядок навіть у столиці.

Спустошене безперервною колотнечею між ватажками озброєних угруповань, Сомалі утримує сумну першість на континенті. Згідно з даними RSF, з 2007 року там загинуло 25 журналістів. Цього року Хассан Осман Абді став першою жертвою безкарного насильства проти медіа.

Убивство відомого журналіста, який співпрацював із CNN, не було несподіванкою. Його спіткала доля попередників – двох директорів медіамережі Shabelle та ще трьох її співробітників.

Трагедії не обійшли на початку нового року й Латинську Америку. У Бразилії 41-річного репортера Rádio Sucesso FM Лаесіу ді Соусу (Laécio de Souza) було вбито після численних погроз у м. Сальвадорі – адміністративному центрі північно-східного штату Баіа (Bahia). Його вбивство вважають актом помсти наркоділків, які в останні роки розширили масштаби діяльності в цьому регіоні країни. Вони були особливо невдоволені його соціальним проектом. Лаесіу ді Соуса мав намір балотуватися в міську раду і споруджував в одному з робітничих кварталів міста громадський центр. Двоє найманців наркобаронів застрелили його на будівельному майданчику.

Репортер Rádio Sucesso FM  Лаесіу ді Соуса (Laécio de Souza) / BLOGdoTHAME

Загинув перший журналіст у Мексиці, якій віденський Інститут преси (IPI) відвів 2011-го місце смертельно найнебезпечнішої країни для репортерів. Раулю Реґуло Ґарса Кіріно (Raúl Régulo Garza Quirino), співробітнику тижневика La Última Palabra, не вдалося врятуватися від озброєної банди, що переслідувала його на двох автівках у передмісті Монтеррея. На місті злочину поліція виявила 15 гільз. Влада вважає, що мотивом убивства було пограбування або помилка ідентифікації.

По цей бік Атлантики, в азійському Таїланді, жертвою замовного вбивства став незалежний репортер Вісут Танґвіттаяпорн (Wisut Tangwittayaporn). Вбивство було вчинено на очах у його дружини. Коротка зупинка в дорозі перед виїздом на головний шлях виявилася для нього фатальною. Попереду їхньої автівки несподівано з’явився мотоцикл із двома кілерами. Один із них вистрілив декілька разів через переднє скло й миттєво зник. Вісут помер від втрати крові через декілька хвилин після того, як його доправили до шпиталю.

Слідчі виявили на місці злочину гільзи, з’ясувавши, що стріляли з пістолета 9-міліметрового калібру. Кучність пострілів засвідчила, що найманими вбивцями були професіонали.

Незалежний репортер Вісут Танґвіттаяпорн (Wisut Tangwittayaporn) / thailande-fr.com

Найбільш імовірним мотивом злочину вважають те, що Вісут як незалежний журналіст і громадський діяч викривав спроби мафії привласнити громадські землі. Місцеву міжнародну бізнес-асоціацію він характеризував як «клуб для закордонних гангстерів». Він також вивів на чисту воду корумпованого віце-губернатора, який за дозвіл на землекористування вимагав хабарів від іноземців.

Таїландська преса повідомила про арешт водія, що кермував мотоциклом під час кривавої розправи над Вісутом. Видано ордер на арешт ще двох осіб, підозрюваних у причетності до злочину. Один із них назвав замовником убивства заступника голови місцевої торговельної палати та власника телевізійної станції KPP Cable TV. Якщо це справді так, чи дійдуть до нього руки таїландського правосуддя?

Почерк убивць схожий, як часто й самі обставини скоєння злочинів. На Філіппінах кілери-мотоциклісти вбили 41-річного Крістофера Ґуаріна (Christopher Guarin) – ведучого Radyo Mo Nationwide (RMN), видавця й головного редактора щоденної газети Tatak News, коли той повертався додому разом із дружиною та 9-річною донькою.

Поранений у голову, Крістофер вискочив із автівки, щоб не наражати їх на смертельний ризик. Услід пролунали постріли. «Я вже не в змозі була рахувати, скільки разів у нього стріляли, – заявила вдова загиблого Лін. – Та я бачила, як мій чоловік лежав, безпорадний, на землі, благаючи не вбивати його. Однак їм ніби заклало вуха». За свідченням поліцейського детектива, кілери випустили в жертву шість куль і швидко втекли з місця події.

Крістофер Ґуарін – 150-й філіппінський журналіст, убитий після падіння 1986 року диктатури Маркоса. Поліція, не завершивши розслідування, публічно висловила припущення, що його смерть не пов’язана з його професійною діяльністю. Вона розглядає мотиви злочину під кутом «бізнесового суперництва» між редагованою ним Tatak News та конкурентною Brigada News.

До всього цього слід додати: злочин скоєно на острові Мінданао. Саме там 2009 року було вчинено найкривавішу в історії розправу, жертвою якої стали 32 репортери. Вшановуючи їхню пам’ять, журналісти планети відзначають 23 листопада Міжнародний день боротьби з безкарністю.

Чи знайдуть і покарають убивць Крістофера Ґуаріна в країні, що за цим показником досі подавала приклад, гідний не наслідування, а осуду? І скільки кілерів репортерів буде покарано цьогоріч у світі?

Джерела: CPJ, RSF, IPI, Institute for War & Peace Reporting, СNN, Al Jazeera, Voice of America, Associated Press, Agence France-Presse, The Express Tribune, Bangkok Post, The Phuket News, In Sight, Сamaçari Notícias, Journalism in the Americas, Knight Center News.