Він був останнім із понад двадцяти репортерів, яких звільнили з тюрми та відправили до Іспанії після переговорів, що відбулися в червні 2010 року між кубинським урядом, очолюваним президентом Раулем Кастро, і католицькою церквою. Ду Бушет Ернандес, який висвітлював діяльність опозиції, зазнав жорстокості в себе на батьківщині, і, зрештою, труднощів у вигнанні.

У Гавані він очолював незалежне інформаційне агентство. Двічі – у 2005-му і 2009-му – його кидали до в’язниці за звинуваченням у «неповазі» до влади. Згідно з дослідженням КЗЖ, він викликав її гнів після того, як повідомив про безпрецедентний мітинг сотень кубинських опозиціонерів, що відбувся 2005 року. Як і більшість політичних в’язнів, його утримували в нелюдських умовах.

Я розмовляла з Ернандесом багато разів у перервах між його відсидками. Він був рішучою людиною і продовжував працювати після звільнення. Та з наших розмов було очевидно, як глибоко вражали його безперервні репресії кубинської влади.

Вдруге Ду Бушета Ернандеса звільнили у квітні 2011 року. Спочатку він оселився разом зі своєю колишньою дружиною та сином у Мадриді, потім переїхав в Лас-Пальмас де Ґран Канаріа (Las Palmas de Gran Canaria), де й покінчив життя самогубством. Першим про його смерть повідомив у Facebook журналіст у вигнанні Хуан Карлос Еррера Акоста (Juan Carlos Herrera Acosta). Він не знав достеменно мотиву вчинку свого друга, та йому було відомо, що той потрапив у біду.

Як і більшості журналістів, звільнених із кубинських тюрем, Дю Бушету Ернадесу дуже важко було адаптуватися. Через фінансові негаразди та бюрократичні проблеми перехідний період для багатьох із них виявився надзвичайно складним. У той час вони казали, що в Іспанії вони тимчасово. Відтоді, за підрахунками КЗЖ, принаймні семеро з них переїхали до Сполучених Штатів.

Автор: Маріа Саласар-Ферро, координатор кампанії проти безкарності та програми допомоги журналістам КЗЖ (CPJ).

Джерело: CPJ

Переклад: Аркадій Сидорук