«Цей конфлікт потрібно  висвітлювати й надалі», – заявив, тримаючи в руках камеру, 35-річний Ромео Ланглуа (Roméo Langlois)  за декілька хвилин після того, як його звільнили з полону і передали гуманітарній місії повстанці з ліворадикального  угруповання FARC. Французький фрілансер з телемережі France 24  нагадав світові про забуту на тлі інших конфліктів громадянську війну в Колумбії, що триває вже майже півстоліття і призвела до великих жертв. Тим часом екс-президент Колумбії Альваро Урібе (Alvaro Uribe) у твітері  звинуватив Ромео Ланглуа  «у співучасті в тероризмі».

Як все починалося

Історія викрадення і звільнення 35-річного стрінґера телемережі France 24   Ромео Ланглуа Революційними збройними силами Колумбії (FARC)    швидко набула світового резонансу. Блукаючи місяць тому  в Інтернеті,  я натрапив на пекінський аудіосайт, на якому диктор  англійською мовою з сильним китайським акцентом наголошував на скрутній  ситуації, в яку  потрапив у джунглях Колумбії  французький журналіст.

Відколи там точиться громадянська війна між владою та ліворадикальним марксистсько-ленінсько-боліварським  угрупованням,  в жилах якого пульсує кока, події у цій південноамериканській країні хронічно непередбачувані. Як і пов’язані з ними людські долі.  І хто б що не стверджував і як би не тлумачив історію Ромео Ланглуа,  наводячи ймовірні докази й висловлюючи припущення, її перебіг неможливо було напевно передбачити. До того ж  від самого початку у цій історії було чимало не тільки утаємниченості,  а й плутанини.

Французький фрілансер супроводжував загін урядових військ.  28 квітня поблизу села з довгою й милозвучною іспанською назвою La Union Peneya, в районі Caqueta, на півдні Колумбії, що є одним з головних опорних пунктів FARC,  військові здійснювали операцію під кодовою назвою Alquimia. Метою було знайти й знищити підпільні лабораторії кокаїну. До загону включили навіть трьох представників поліційного судового управління.

Однак операція, що була складовою часткою  масованого наступу на повстанців на інших фронтах, провалилася. Через зливу й погану видимість двоє гелікоптерів, які мали забезпечити прикриття урядових військ, не змогли піднятися в повітря. Вояків   заскочили зненацька близько 100 озброєних до зубів бойовиків.  Під  час перестрілки,   що тривала десять годин, троє  військовослужбовців і один поліціант  загинули. Ще п'ятеро вояків  зникли безвісті, а потім, як повідомило міністерство оборони, з’явилися – нібито нічого не сталося - «цілими та неушкодженими». Сержанта, який охороняв Ланглуа, було вбито.

Що насправді сталося з французьким  журналістом під час тривалої     перестрілки, спочатку не було достеменно відомо.   Колумбійська влада заявила, що він  «зник безвісті», й після цього звернулася із закликом до повстанців не завдавати йому шкоди,   «якщо він потрапив до  їхніх рук». МЗС Франції  спочатку стверджувало, що  Ланглуа викрали бойовики FARC. А вже  наступного дня  міністр закордонних справ Ален Жюппе визнав,  що французька влада у  цьому не зовсім впевнена.

Колумбійський фонд свободи преси у заяві, оприлюдненій 1 травня,   підкреслював, що становище Ромео Ланглуа невизначене і закликав до обачливого оприлюднення інформації про нього, адже «будь-які міркування  чи непідтверджені факти щодо  місцеперебування журналіста можуть наразити його на більший ризик».

«Репортери без кордонів» наголошували на суперечливості  повідомлень.     На основі  припущень та мінливих версій  можна було зробити висновок: надійної інформації про те, що сталося з Ланглуа, немає, стверджувала  медіа-організація. І в зв’язку з цим  застерігала: до такої інформації слід ставитися обачливо. «Гра слів та напівправди – невід’ємна  складова  громадянської війни в Колумбії, наслідки  якої можуть бути небезпечними для її жертв, - відзначала RSF. – І поки ситуацію не буде повністю з’ясовано, не слід робити жодних заяв, які наражають Ланглуа на більшу небезпеку».

Втім «Репортери без кордонів» самі не втрималися від спокуси вмістити  7 травня  на сайті  «гарну новину» і висловити «стриману» впевненість, що Ромео Ланглуа  «дуже скоро звільнять».

За день до цього FARC розповсюдив відео, зняте чилійським незалежним фоторепортером Карлосом Вільялоном (Carlos Villalón) та британським фрілансером   Карлом Пенголом (Karl Penhaul)  із  зображенням битви повстанців з урядовими військами, на якому було видно і  захопленого в полон французького  журналіста.

Процедура його особистої безпеки передбачала, зокрема, регулярні контакти з  французькими   дипломатичними  представниками та з родиною Ланглуа. Однак у  надзвичайній  ситуації, що трапилася, це не могло зарадити. Сімоне Бруно (Simone Bruno) - італійський журналіст, який також працює на France 24 (і не тільки він), засвідчив: під час перестрілки Ланглуа, спускаючись з гелікоптера, що спромігся приземлитися,   зняв шолом і куленепробивний бронежилет. Він хотів, щоб повстанці сприйняли його як цивільну особу.

Разом з двома колегами  Бруно відразу ж вирушив до адміністративного  центру департаменту Флоренсіа по  особисті речі Ланглуа.  Вони сподівалися, що завдяки записам вдасться дізнатися більше подробиць про те, що сталося 28 квітня. Бруно заявив, що не залишить реґіон, поки не з’ясує, яка доля спіткала Ромео Ланглуа. Так, власне, почалася операція  з порятунку    французького тележурналіста, основою якої була   професійна та людська  солідарність. Хоч він - незалежний репортер, на місці подій постійно перебували представники телемережі France 24. Активно діяв новостворений комітет підтримки журналіста.  Задля порятунку Ромео Ланглуа, який потрапив у пастку, постійно    координували зусилля державні структури Колумбії та Франції.

Терористи вгамовують апетити

Для журналістів  Колумбія залишається однією  з найнебезпечніших країн Західної півкулі. Вона - рекордсмен за числом   репортерів, які  зазнають  погроз воєнізованих формувань, наркоторгівців та посадових осіб,  пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, і   змушені залишати свій реґіон або, рятуючись,    тікати з країни.  А що вже казати про ризики для західних журналістів?

Затяжну мовчанку довкола Ромео Ланглуа, великою мірою спричинену президентськими виборами у Франції, частково    розрядила  не маркована конкретною датою заява FARC, розповсюджена кубинським агентством Prensa  Latina. У ній категорично стверджувалося: Ланглуа утримують «як військовополоненого». Заява містила й відвертий докір французькому репортеру. Журналісти, яким колумбійські військові  дозволяють здійснювати місії, заявляв FARC    «не повідомляють неупереджено правду, а  радше маніпулюють нею, щоб допомогти у війні проти колумбійського народу». По суті, було висунуто ультиматум: «Найменше, чого можна очікувати (за звільнення Ланглуа – MS),  – наголошувалося в заяві, – це початок  національної та міжнародної дискусії про  свободу інформації».

Професор венесуельського університету ім. Болівара Кріс Хілберт (Chris Jilbert)  в унісон з FARC висловлював сумнів щодо  претензії Ланглуа на статус цивільної особи. Женевська конвенція, стверджував він, передбачає, що кореспонденти, які носять військову форму, є учасниками бойових дій і, опинившись в руках супротивника,  вважаються військовополоненими. Та навіть він,  вочевидь симпатизуючи лівим повстанцям,      розцінив  як «дивний поворот подій» їхні  заяви про те, що звільнення Ланглуа можливе на умовах  національного діалогу про медіа та свободу преси.

Можливо, міркував Хілберт,  FARC  наполягатиме, ще й на обміні Ромео Ланглуа на Хоакіна Переса Бесерру (Joaquin Pérez Becerra), котрий тривалий час бився у лавах повстанців, вів прихильний до них  сайт Anncol, має подвійне колумбійсько-шведське громадянство, був по-зрадницькому виданий  Уґо Чавесом колумбійській владі за домовленістю на президентському рівні  і нині  перебуває у в’язниці за звинуваченням у тероризмі. Втім, сеньйор Хільберт вважав  це малоймовірним. Він тверезіше розцінював шанси  FARC нажити собі на справі Ланглуа солідний політичний капітал.

Реакція виявилася жорсткою. Міністр оборони Колумбії Хуан Карлос Пінсон (Juan Carlos Pinzón) відкинув претензії повстанців, наполягаючи на тому, що вони   «не можуть нав’язувати будь-які вимоги» й «повинні звільнити його (Ланглуа) якомога швидше».  «Вони не мають підстав називати його військовополоненим, – наголосив міністр. – Він – цивільна особа, громадянин, журналіст. Він робить свою роботу». Президент Хуан Мануель Сантос Кальдерон (Juan Manuel Santos Calderón)  заявив, що Колумбія і весь світ чекають, щоб FARC  виконав свою обіцянку і  припинив викрадати цивільних осіб. «FARC  нестиме повну відповідальність за все, що б не сталося б з цим журналістом», - попередив глава держави. Віце-президент Анхеліно Гарсон (Angelino Garzón) висловив сумнів, чи слід  дозволяти журналістам супроводжувати військових під час їхніх  операцій і заявив, що цей інцидент має спонукати медіа «до роздумів». Він зайняв жорсткішу позицію і заявив: «Ані держава, ані національне і  міжнародне товариство за жодних обставин не можуть визнати, що французький журналіст – військовополонений. Його єдиною зброєю була камера».

Різкі протести було чути і  в журналістських  сферах. Ентоні Міллз (Anthony Mills) від імені віденського Міжнародного інституту  преси (IPI)) назвав «неприйнятним утримання журналіста на становищі заручника і використання його як пішака у політичній грі».

Ілюзія, що повстанське угруповання виграє  битву ідей з колумбійським урядом, розвіялася. А звільнення Ромеро Ланглуа з політичної справи доволі швидко обернулося, по суті,  у справу гуманітарну.

FARC змушений був змінити «платівку»,   відмовившись від попередніх жорстких вимог щодо національної та міжнародної полеміки  про свободу й неупередженість медіа та про обмін військовополоненими.  12 травня він публічно виявив  готовність звільнити французького бранця    «у безпечному місці», передавши його гуманітарній місії.

МЗС Франції відмовився  коментувати цю інформацію. «Ми в курсі останніх заяв FARC, та не бажаємо висловлюватися з цього приводу, оскільки постійно дотримуємося правила – виявляти стриманість», – завив на прес-конференції речник  зовнішньополітичного відомства. Однак Париж, за його словами, «повністю    мобілізований і підтримує  постійний контакті з владою Колумбії, домагаючись звільнення нашого співвітчизника». 

26 травня  FARC оприлюднив ключове  коротке повідомлення з трьох пунктів.

Ось його повний текст:

«По-перше, звільнення французького журналіста Ромео Ланглуа відбудеться в середу, 30 травня.

По-друге, координати місця, де звільнятимуть Ланглуа,  будуть повідомлені у належний час гуманітарній місії у складі представника Міжнародного комітету Червоного хреста, (впливової  колумбійської громадської діячки, колишнього сенатора – прим. MS)    П’єдад Кордоби та французького делегата. 

По-третє, ми чекаємо оприлюднення  протоколів безпеки, необхідних для успіху цієї операції. Слід визначити гарантії  фізичної безпеки всіх учасників цього звільнення.

Підпис: 15-ий Фронт FARC-EP, Південний блок, гори Колумбії, 25 травня 2012 року».

Реагуючи на вимоги французьких і колумбійських    посередників  надати  докази того, що Ромео Ланглуа живий, FARC розповсюдив відео, на якому зафіксовано розмову французького  журналіста з повстанцями. Хоча у нього пов'язка на пораненому лівому лікті, видно, що він у гарній фізичній  формі. Назвавшись  «цивільною особою, французьким журналістом-міжнародником»,   Ромео   спілкується з колумбійкою. Француз у будь-якій ситуації лишається французом. «Ну ж бо, якщо хочете, питайте мене про все. Дивно, зазвичай питання ставлю я, бо я  –  журналіст, – жартує Ромео. – Та це мене цілком влаштовує».

Він користується нагодою, щоб висловити  журналістські   принципи. Пояснює, що готує репортажі, дотримуючись правила – надавати право голосу обом  сторонам –  уряду й повстанцям.  «Уряд ніколи не був до мене чуйним, бо  я завжди звертався до обох сторін, щоб дізнатися думку кожного», –   твердить він. І нагадує: «Коли у тебе така робота, знаєш, на який ризик наражаєшся». «По правді кажучи, я не думав, що це обернеться так жахливо», – вже без жартів додає він.

На тому ж  відео Колачо Мендоса (Colacho Mendoza)  - командувач  «Фронту 15» виправдовує викрадення  французького журналіста. Він,  власне, дає відповідь на критику повстанців за те, що вони вчинили цю акцію після того, як у лютому ц.р. пообіцяли припинити викрадати цивільних осіб. Мендоса стверджує: Ланглуа  здався, щоб «врятувати своє життя»,  «ви можете перевірити це в самого ув'язненого, поговоривши з ним».

Подробиці закулісних переговорів довкола звільнення Ромео Ланглуа не розголошені. З повідомлення  радіостанції Voces secuestro, яка  надає слово   родинам заручників FARC, відомо, однак, що сеньйора Кордоба, яка очолює громадську організацію   «Колумбійці та колумбійки –  за мир» ( Colombianos y Colombianas por la Paz)  і брала участь як посередниця  у багатьох подібних гуманітарних акціях,  спеціально прилетіла з Мексики. Щоб зустрітися з партнерами та остаточно обміркувати подробиці майбутнього звільнення Ромео Ланглуа, до Колумбії заздалегідь прибув спеціальний посланник президента Франції Жан-Батіст  Шовен (Jean-Baptiste Chauvin). І, зрештою, задля  успішного  проведення  операції  колумбійська армія згодилася  призупинити на  36 годин військові дії.

Бойовики FARC дотрималися обіцянки.  Ромео Ланглуа звільнили з полону і передали  гуманітарній місії у департаменті Флоренсіа. Жадана година визволення настала для нього 30 травня о 13.34 (за місцевим часом) – 20.34 (за паризьким часом).  

Ця подія викликала, за словами французького президента Франсуа Олланда, «величезну радість». Особливо серед французьких і колумбійських  журналістів. Однак не обійшлося без недоброзичливців.  Фернандо Лондоньйо Ойос (Fernando Londoño Hoyos) - екс-міністр внутрішніх справ та  юстиції у своїй програмі La Hora de la Verdad  на  Radio Súper  авансом назвав майбутнє звільнення французького журналіста «фарсом». «Репортери без кордонів» охарактеризували  коментарі  відомого журналіста як «необґрунтовано полемічні та неприхильні до Ланглуа». Коли журналіст потрапляє у таку ситуацію, як Ланглуа чи Лондоньо, який заледве вижив під час терористичного нападу, вчиненого на нього у колумбійській столиці, наголошували «Репортери без кордонів», він потребує проявів солідарності від усіх своїх колег. Лондоньйо сказав «а» заздалегідь, його колишній політичний бос – екс-президент Урібе, на якого я посилався на початку статті,    сказав «б» постфактум. Обидва вони говорили, власне,  одним голосом - непримиренних противників будь-яких переговорів з  FARC – навіть у тому разі, коли йдеться про людські долі.

На противагу цьому найвідоміша колумбійська заручниця  - колишній сенатор і кандидат в президенти  Інґрід Бетанкур (Ingrid Betancourt), яка була у становищі полонянки упродовж шести років, назвала «скандальним» те, що FARC утримує Ромео Ланглуа «хоча би декілька днів». «Це – людина, яка йшла на великий ризик, щоб спілкуватися з FARC, надати їй право голосу, коли він їй належав, – заявила вона. – Зокрема, у тому, що стосувалося й мене особисто».

Втім,  праві політики  Урібе й Лондоньйо не одинокі у своїх  поглядах.   Скажімо, сайт Mike’s Bogota blog   іронізував, що,   використовуючи французького бранця як  «розмінну монету» у своїй політичній грі, FARC   відпустить французького журналіста Ромео Ланглуа, «тільки-но уряди Колумбії й Франції виконають її вимоги».

А далі був такий текст: «FARC найбільше побоюється того, що опиниться поза грою. Він здобуватиме вигоду з цього інциденту, домагатиметься,   щоб йому  присвячувалися газетні шпальти не у зв’язку з тероризмом та наркотиками, на яких вона спеціалізується.  Крім того  FARC побачив нові можливості в обранні новим президентом Франції соціаліста Франсуа  Олланда. Він завжди сподівається на те, щоб домогтися легітимності, спонукаючи закордонні  уряди відрядити на зустрічі з нею своїх емісарів. Тож будемо покладати надії на те, що  Франсуа  Олланду вистачить ясного зору, щоб визнати:  бойовики FARC – це  злочинна  група, а не якісь ідеалістичні соціалісти, і вимагати від неї безумного звільнення  Ланглуа. Інакше  їх засудять як порушників прав людини, якими вони насправді є».

Оцінюючи драматичну ситуацію з екстремістських позицій, блоґ  віддавав перевагу  дотриманню принципів перед  турботою про долю журналіста.

Свій серед чужих     

Ромео Ланглуа вперше прибув до Колумбії 12 років тому, щоб висвітлювати підписання мирної угоди між тодішнім президентом Андресом  Пастраною Аранґо (Andrés Pastrana Arango) та FARC.

На початку 2000-х  він став кореспондентом Le Figaro. А,  завершивши  вивчення політичних наук і комунікацій, з 2002 року працював у Колумбії  стрінґером телемережі France 24.  В арсеналі його партнерів – французькі Marie Claire та VOD, швейцарська L'Hebdo і 24 heures та канадське Radio Canada.

Роботодавці та колеги відгукуються про   Ланглуа як про професіонала високого ґатунку.  «До Колумбії ми прибули разом 2000 року студентами. Потім стали журналістами, разом працювали. Він чудово знає FARC і Колумбію – свою  придбану батьківщину, - говорить Паскаль Маріані (Pascale Mariani) –  колишня  журналістка Figaro. Вона дає йому таку  характеристику: «Я ніколи не бачила, щоб він необачно ризикував. Натомість він ніколи не вдовольнявся недовершеними репортажами. Ромео – дуже мужня людина. Він має широкі зв’язки, особливо з FARC». «Упродовж усіх цих років ми стежили за всім, що стосувалося конфлікту, і неодноразово стикалися з бойовими діями між урядовою армією та FARC. Щоразу намагаємося оцінювати події з погляду цивільних осіб», – наголосила журналістка. Давня компаньйонка Ромео й нині працює з ним над декількома проектами,

«Він любить цю землю (Колумбію) і часто там буває. У нього широке коло контактів. Він встановив довірчі стосунки з FARC. Не думаю, щоб він був прикомандирований до армії», – сказав Патрік  Беле (Patrick Bèle)  з Le Figaro, який спеціалізується на тематиці Південної Америки. «У нього тривалий колумбійський  досвід. Він має звичку бути якнайближче  до  небезпечних ситуацій, враховуючи місцеві умови. Та, на жаль, цього разу у нього не було жодного шансу», –  вважає колишня завідувачка бюро Agence France-Presse у  Боґоті Мікаела Кансела-Кіффер  (Michaela Cancela-Kieffer).

Він створив також два документальні фільми для Canal+  – про закулісний бік визволення з полону FARC Інґрід Бетанкур  та про колумбійське золото. Про речі, які, за словами Стефана Омана (Stéphane Haumant),  який очолює відділ  досліджень цього  каналу, ніхто ніколи не знімав. Останню свою статтю Ланглуа опублікував в Le Figaro незадовго до того, як його викрали. Це – розповідь про підлітка, який дезертирував з FARC, викликала суперечливі оцінки в Колумбії.         

Репортерська робота Ромео Ланглуа набула широкого визнання саме завдяки тому, що він встановив контакти з усіма сторонами колумбійського конфлікту.

P.S. Французька журналістика  заплатила цього року високу ціну за свободу слова. У  січні за нез’ясованих досі обставин у сирійському Хомсі під час поїздки, що відбувалася «під прикриттям» урядових військ, загинув телерепортер Жілль Жак’є (Jilles Jacquier). У лютому у тому ж місті, що стало оплотом Опору і опинилося в облозі урядових військ, разом з військовою кореспонденткою британської The Sundae Times  американкою Мері Колвін (Marie Colvin) було вбито військового  фоторепортера Ремі Ошліка (Rémi Ochlik). Вони свідомо йшли на смертельний ризик у країні,  диктаторський режим якої веде війну проти власного народу і «прибирає» міжнародних журналістів-свідків його  злочинів.

У Колумбії рівень ризику, на який  йшов Ромео Ланглуа, був незрівнянно нижчий, хоча й для нього ситуація виявилася вразливою. Та  він – не військовий кореспондент, і в даному разі діяли інші правила гри.

Коли тривалий час  працюєш журналістом у закордонній країні, вона мимоволі стає тобі близькою, щоб не сказати більше. Ромео дотримувався правила: щоб успішно працювати, слід мати якомога більше друзів і якомога менше ворогів.

Це –  невід’ємна частка щасливого збігу обставин, що врятувала життя французькому телерепортеру  у  джунглях Південної Америки. Схоже, що колумбійська епопея Ромео Ланглуа, попри останню драматичну колізію,  триватиме.  

Хоча Ланглуа, за його власними словами удавав з себе VIP-бранця і до нього виявили добре ставлення,  будь-який полон  не буває раєм. На першій прес-конференції у Парижі він сказав, що не лише хоче створити документальний фільм про своє перебування у  полоні FARC.  Франсуа Ланглуа має намір і надалі працювати у Колумбії.  «Є  небагато журналістів, які висвітлюють колумбійській конфлікт у джунглях, у складних зонах, де відбуваються військові зіткнення», - пояснив він. 

Довідка:

FARC – Революційні збройні сили Колумбії

Це засноване 1964 року військове терористичне угруповання,  що   називає себе марксистсько-ленінсько-боліварським. Було грізною військовою силою у 90-х роках ХХ століття. Відтоді його лави помітно поріділи,  а торік  воно втратило провідних командирів.   Однак, спираючись на підтримку президента Венесуели Уґо Чавеса (Hugo Chavez),  FARC  частково відновив ініціативу і все ще контролює частину території країни.

За час свого існування це терористичне угруповання  масово викрадало заручників. Воно вимагає сплати так званого  революційного податку з кожного, хто перебуває на контрольованій ним території.

Нині, зважаючи на безперспективність подальшої військової боротьби, FARC прагне  досягнути мирних угод з урядом на сприйнятливих для себе умовах. З цією метою у  лютому ц.р. FARC взяв на себе публічне зобов’язання не викрадати більше за викуп цивільних осіб і звільнив останніх десять бранців – військових і поліціантів.

FARC намагається використати справу  Ромео Ланглуа,  щоб  втягнути Францію у роль посередниці у переговорах з колумбійським урядом про політичне врегулювання проблеми.