У КЗЖ вважають, що президенту Еквадору не личить бути борцем за свободу слова.

Президент Рафаель Корреа (Rafael Correa) намагається представити себе рятівником засновника WikiLeaks Джуліана Ассанжа. Але «героїзм» проявляється в той час, коли умови для незалежних медіа в Еквадорі гнітючі. Корреа закривав видання, подавав кримінальні судові позови за наклепи, перекроював законодавство і використовував державну медіа-імперію, щоби зганьбити своїх опонентів.

Послужний список ставлення президента Рафаеля Корреа до свободи преси – один із найгірших в усій Америці. Тож надання політичного притулку засновнику WikiLeaks не змінить репресивних умов, із якими стикається еквадорські журналісти, що прагнуть висловлювати критичний погляд на державну політику.

Дослідження численних міжнародних захисників прав людини, зокрема Committee to Protect Journalists, Human Rights Watch, еквадорської прес-групи Fundamedios та спеціального доповідача з питань свободи слова Organization of American States, містить висновок: адміністрація Корреа не терпить інакомислення і проводить кампанію, щоби змусити замовкнути своїх критиків у медіа.

За приклад можна взяти нещодавнє закриття одинадцяти місцевих радіостанцій. Огляд КЗЖ виявив: більшість із них критично ставилися до уряду і регуляторів, які в багатьох випадках не дотримувалися належної процедури. В листі до директора телекомунікацій Фабіана Харамільо (Fabián Jaramillo) ми висловлювали стурбованість тим, що їхнє закриття було політизованим заходом для контролю за потоком інформації.

У спеціальній доповіді, оприлюдненій 2011 року, КЗЖ виявив, що для залякування критиків Корреа та його адміністрація подавали позови за дифамацію в цивільних і кримінальних судах. Символічною була справа щодо провідної газети El Universo. У лютому цього року Корреа виграв позов за наклеп проти цього видання. Трьох видавців і колишнього колумніста Еміліо Паласіо (Emilio Palacio) було засуджено до 3-річних термінів тюремного ув’язнення та до штрафу US$40 млн за відшкодування збитків. Корреа подавав позов за опубліковану у лютому цього року колонку, в якій висловлювалася думка, що президента можна звинуватити у злочинах проти людяності за його дії під час поліцейського повстання 2010 року. (Працівники правоохоронних органів домагалися поліпшення трудових відносин. Однак, за словами еквадорського лідера, повстання організували політичні опоненти, намагаючись скинути його. – MS.)

Згодом Корреа помилував журналістів, досягнувши своєї мети. Він залякав кожного, хто здатен кинути виклик його політиці. (Для Паласіо було вже надто пізно. Побоюючись позбавлення волі, він втік із країни.)

Було також ухвалено законодавство, спрямоване проти критики в медіа. Зміни до закону про вибори, ухвалені в січні цього року Національними зборами, включають розлогі положення, що перешкоджатимуть медіа висвітлювати політичну кампанію перед лютневими президентськими виборами 2013 року, коли Корреа домагатиметься переобрання. В одному з них стверджується, що медіа повинні утримуватися «безпосередньо чи опосередковано» від сприяння кампаніям політиків протягом 90 днів до виборів. Інше положення забороняє медіа публікувати чи транслювати будь-яку інформацію, знімки та висловлювати погляди на перебіг виборчого процесу протягом двох діб у переддень виборів.

Медіазаконопроект, що нині перебуває на розгляді Національних зборів, може ще більше обмежити свободу слова. Його двозначні формулювання нададуть регуляторам широкі повноваження, щоб запроваджувати свавільні санкції та цензуру в ЗМІ.

Йдучи шляхом венесуельського президента Уґо Чавеса, Корреа створив потужну державну медіамережу, що використовується для ведення наклепницьких кампаній проти критиків і для просування свого вузького політичного порядку денного.

Парадоксально, але той самий уряд, який надав притулок Ассанжу, змусив до вигнання у США колумніста El Universo Паласіо й використовує державні медіа, щоб паплюжити Сесара Рікаурте (César Ricaurte) – очільника Fundamedios і провідного захисника свободи слова.

Міжнародне співтовариство неможливо обдурити. У травневому Універсальному періодичному огляді ООН (Universal Periodic Review) 17 держав – членів міжнародної спільноти розробили численні рекомендації з поліпшення жалюгідного стану свободи слова в Еквадорі. Його уряд відреагував, як зазвичай, – із презирством. Міністр закордонних справ Рікардо Патіньйо (Ricardo Patiño) назвав міжнародну критику «невіглаством».

Було б добре, якби Еквадор, що надає підтримку Ассанжу – напористій, суперечливій постаті у сприянні вільному потоку інформації, почав прислуховуватися до внутрішніх і міжнародних критиків, усуваючи перепони для поширення потоку інформації в себе вдома.

Автор: Карлос Лауріа (Carlos Lauría) – старший координатор американської програми КЗЖ. Уродженець Буенос-Айреса. Постійний дописувач до Noticias – найбільшого іспаномовного часопису у світі.

Джерело: Комітет захисту журналістів (CPJ)

У «Репортерів без кордонів» інший підхід

«Репортери без кордонів» (RSF) беруть до відома рішення Еквадору надати політичний притулок засновнику WikiLeaks Джуліану Ассанжу, який із 19 червня переховується у посольстві цієї країни в Лондоні, щоб уникнути екстрадиції до Швеції.

Генеральний директор «Репортерів без кордонів» Крістоф Делуар (Christophe Deloire) заявив:

«Ми завжди вважали, що його екстрадиція до Швеції не може бути законною, якщо не буде дотримано жорсткої умови, що це в кінцевому підсумку не призведе до того, що його видадуть Сполученим Штатам у рамках розслідування міністерством юстиції справи про WikiLeaks.

Якщо Ассанжа судитимуть у США, він наражатиметься на ризик найсуворішого покарання – довічного ув’язнення чи навіть страти. Ресурси, розгорнуті владою США, щоб вистежувати активістів і прихильників WikiLeaks та отримувати їхні особисті дані, тільки посилюють ці побоювання.

Після запуску сайту, що містив деякі американські дипломатичні документи, опубліковані WikiLeaks та пов’язаними з ним новинними медіа, ми письмово нагадали в грудні 2010 року американській владі про очевидний інтерес, що являє собою інформація, надана сайтом Ассанжа».

Делуар додав: «Ми вважаємо, що ці розкриття підпадають під Першу поправку до Конституції США й неодноразово наголошували на важливості висвітлення серйозних порушень прав людини, що здійснюються за підтримки американського уряду в ім’я “війни проти тероризму”».

Джерело: «Репортери без кордонів» (RSF)

Переклад: Аркадій Сидорук