Моїх колег і мене засмутила звістка про  смерть Міки Ямамото (Mika Yamamoto) -   теле- та фотожурналістки агентства The Japan Press, убитої у понеділок під час висвітлення зіткнень у сирійському Алеппо. Та мить сприймалася особливо гостро через схожість із загибеллю двох інших  японських журналістів: Кендзі Наґаї (Kenji Nagai) з Agence France-Presse у Бірмі 2007 року та Хіро Мурамото (Hiro Muramoto) з Reuters у Таїланді 2010 року. Вони, як і Ямамото,  були фоторепортерами,  які висвітлювали конфлікт між повстанцями та урядовими військами у закордонних країнах.

Як і в випадку з  Ямамото, шокуючі відеоматеріали смерті Нагаї від   обстрілу поширювалися online перш, ніж подробиці були підтверджені офіційними каналами. Кадри задокументував вояка, котрий цілиться в Нагаї впритул. Це суперечить бірманським твердженням,  що він загинув від випадкової кулі, коли війська придушували ченців, які очолили антиурядовий протест.

Ту мить було увічнено у переконливих  документальних кадрах Burma VJ, які  фіксують сцену, зняту підпільними бірманськими тележурналістами на  портативних пристроях. Хтось запитує: «В кого ж вони  стріляють?». Від відповіді проймає дріж: «У хлопця з камерою».

Розслідування смерті Мурамото, проведене Комітетом захисту журналістів, виявило, що й вояки й протестувальники на чолі з червоносорочечниками з  антиурядового  Об'єднаного фронту за демократію проти диктатури (United Front for Democracy Against Dictatorship) поводилися безвідповідально, наражаючи на більший  ризик журналістів, які висвітлювали конфлікт. Попередні урядові  висновки вказували на те, що Мурамото вразили кулі з боку сил безпеки. Однак чиновники не продовжили розслідування, а замість цього зробили висновок, що стріляли не  урядові вояки. Сумніваючись в їхній  щирості, КЗЖ закликав провести  незалежне розслідування, що так і не відбулося.

Перші відеоматеріали із зображенням тіла Мікі Ямамото, оприлюднені Associated Press, наводять  на думку, що вона пересувалася з повстанцями Вільної сирійської армії. А вогонь відкрили вояки війська, вірного режиму президента Башара Асада. Чимало  подробиць обставин її загибелі лишаються незрозумілими. Ми сподіваємося, що Японія домагатиметься ясності.

Смерть Ямамото викликала величезну стурбованість серед японських колег і громадськості. Країна продовжує розширювати свою медіасферу і безпека журналістів все частіше опиняється у центрі уваги. Минулого місяця газета Asahi Shimbun повідомляла, що поліція у китайському Нантонзі била її кореспондента  Атсуші Окудеру (Atsushi Okudera) ногами в голову, конфіскували його камеру та журналістське посвідчення, щоб  перешкодити  передавати репортаж про протести захисників навколишнього середовища.

2010 року виконавчий директор КЗЖ Джоел Саймон (Joel Simon) написав для Asahi Shimbun статтю. «Економічне майбутнє  Японії, - говорилося в ній, - пов'язане з глобальними подіями, з видобутком нафти в Нігерії, з  лібералізацією торгівлі у В'єтнамі.  Журналісти, які висвітлюють новини у цих країнах,  зіштовхуються з  насильством та переслідуванням».

Саймон обґрунтував думку, що, захищаючи за кордоном своїх журналістів та їхніх  колег по всьому світу, Японія має потужні можливості, щоб розширювати свій вплив на свободу преси та на висвітлення подій. «Для японських медіа - це спосіб розширити свій глобальний вплив і престиж, підтвердивши свою прихильність високим ідеалам професії журналіста».

Два роки потому цей меседж здається важливішим, ніж будь-коли.

Автор: Меделін Ерп (Madeline Earp),  старший науковий співробітник азійської програми КЗЖ. Вивчала китайську мову у КНР та на Тайвані. Має ступень магістра східно-азійських досліджень Гарвардського університету.

Джерело: Комітет захисту журналістів (CPJ)

Переклад: Аркадій Сидорук