Закатовану й обезголовлену 39-річну Марію Елізабет Масіас Кастро знайшли  у вересні 2011 року. Її тіло викинули обіч шляху в Нуево-Ларедо – мексиканському  прикордонному місті, спустошеному  війною з наркотиками. Незалежна журналістка писала про організовану злочинність у соціальних мережах під псевдонімом «Дівчина з Ларедо». Її вбивство, за даними КЗЖ, було першим, коли репортерка загинула безпосередньо через публікацію у соціальних медіа. Злочин лишається нерозкритим.

З 1992 року, відколи медіаорганізація почала збирати докладні дані про вбивства репортерів, у Мексиці, виконуючи професійний  обов’язок, втратили життя 28 журналістів. Тільки трьох з них вбили під час виконання небезпечних завдань.  Решту цілеспрямовано знищили,  багатьох  викрали та піддали тортурам з помсти за їхню роботу. Половина загинула у період 6-річного перебування  при владі у Мексиці колишнього президента Феліпе Кальдерона Інохоси (Felipe Calderón Hinojosa). Правосуддя частково було здійснено тільки у декількох з цих випадків.

Безкарність убивць журналістів - унікальне явище не тільки для Мексики. У всьому світі загинуло понад 660 репортерів, редакторів, фотографів і операторів. У 90 відсотках випадків до відповідальності не був притягнений жоден злочинець. Найвищі показники безкарності в охоплених конфліктами Іраку та  Сомалі. За ними йдуть Філіппіни, Пакистан, Росія, а серед демократій - Індія та Бразилія. Загиблі журналісти найчастіше висвітлювали політику, корупцію, військові конфлікти, злочинність і права людини. Усі ці проблеми життєво важливі для кожного.

У місцях, де цензура за вбивство - звичайне явище, кіллери просто попереджають: мовчи або помри! У багатьох випадках попередження  повторює  місцева влада, що неспроможна або ж не має волі  розшукати та покарати винуватців загиблих чи захистити живих журналістів.

Цикл страху породжує мовчання. Мовчання живить самоцензуру. Вона послаблює здатність преси тримати  уряд відповідальним та інформувати громадян.  На півночі Мексики, де  репортером працювала Масіас, організовані злочинні угруповання тероризували пресу. Панування терору  у поєднанні з безсиллям  влади штовхнули мексиканських журналістів в обійми самоцензури стосовно злочинності, корупції та насильства.

Однак цикл мовчання й страху можна  порушити. Комітет захисту журналістів спільно з ґлобальними та  місцевими організаціями-партнерами розпочинає нову онлайн-кампанію «Говоріть про правосуддя: голоси проти безкарності». Її мета – домогтися правосуддя для убитих  журналістів і захистити тих, хто працює, щоб добувати для нас новини.

Спеціальний сайт кампанії - www.speakjusticenow.org - відводить важливе місце інтерактивним  картам та відео-інфографіці. Це  дає змогу  користувачам досліджувати, де вбивають репортерів і за висвітлення яких тем: політики, корупції, конфліктів, злочинності, прав людини.  Участь у кампанії дозволяє електронним  адвокатам виступати проти безкарності,  обмінюючись останніми новинами, даними та конкретними повідомленнями у соціальних медіа.

Наша спільна мета – досягти справедливості для  загиблих журналістів - таких, як Масіас, і  надійнішого  захисту для журналістів, що важкою ціною доносять до нас правду.

Прихильники Правосуддя закликають  нового президента Мексики Енріке Пенья Ньєто (Enrique Peña Nieto) притягнути до відповідальності усіх винуватців убивств 28 мексиканських журналістів. 9 грудня, у  Міжнародний день боротьби з корупцією, вони поширювали  інформацію про 190 журналістів загиблих через те, що вони розслідували це зло у всьому світі. 10 грудня, у День прав людини, вони виступили з глобальним  закликом, нагадуючи світові, що ми поділяємо колективне право на інформацію. Коли вбивають журналістів, нас його позбавляють.

 
Автор: Марія Саласар-Ферро (María Salazar-Ferro)

Джерело: Комітет захисту журналістів розпочав (CPJ)

Переклад: Аркадій Сидорук