Джин Лі (Jean H.Lee) була однією з перших, хто відправив месседж з північнокорейскої столиці, повідомляє CNN. Після запису у Twitter Лі продовжила активну дільність у соцмережах, опублікувавши в Instagram низку знімків вуличних сцен і пропагандистських плакатів.

«Соціальні мережі у Північній Кореї? – запитує CNN. – У надзвичайно ізольованій країні, де люди фактично не зв’язані із світом за допомогою інтернету, це звучить як оксюморон».

СBC коментує подію оптимістичніше: «Північна Корея підняла залізну завісу на дюйм, а користувачі Instagram і Twitter просунулися на милю… Нині Koryolink, спільна корейсько-єгипетська венчурна компанія, запустила першу в країні 3G-мережу, котра відкриває іноземцям доступ до мобільного інтернету».

Джин Лі – єдиний американський репортер, котрий має постійний доступ до ізольованої країни, в якій журналістка побувала понад 20 разів. Вона працює на постійній основі у Сеулі і регулярно відвідує Пхеньян. 

Як відзначає CNN, Лі зображує Північну Корею у двох паралельних цифрових світах: в одному – її жителів, в іншому –  закордонних відвідувачів. У той час як іноземці тепер мають доступ до швидкого широкосмугового інтернету без цензури, користувачі з КНДР можуть використовувати тільки контрольований державою інтранет. Північна Корея відстає від світу у сфері застосування цифрових технологій, вважає Лі. Однак, є ознаки і того, що країна намагається надолужити втрачене.

Журналістка розцінює введення в дію Koryolink, спільного підприємства єгипетської компанії Orascom Telecom Holding та державної Korea Post and Telecommunications Corporation (KPTC), як зрушення у політиці режиму Кім Джонг Уна.  «Ми вже бачимо ознаки більшої  відкритості, – відзначила Лі. – Щоправда, йдеться про маленькі кроки. До вільного й відкритого суспільства шлях буде довгим».

Журналістка пригадує як у 2008 році, коли вона вперше відвідала Пхеньян, агенти служби безпеки конфісковували в аеропорту її iPhone.

У Північній Кореї, країні з населенням майже 25 млн, відзначила вона, лише 1 млн мобільних телефонів, хоча останні й стають дедалі популярнішими. Жителі цієї  країни не мають доступу до Facebook і Twitter, втім, у них є  власні примітивні соціальні мережі. Йдеться про дошки онлайн-оголошень, на яких користувачі діляться думками на «нешкідливі» теми, – наприклад, обговорюють поп-музику. Крім цього, користувачі інтранету ідентифікуються, тож уряду легко контролювати їхню діяльність у мережі.

Лі засвідчила, що провела трохи часу на внутрішньому веб-сайті країни, однак не бачила жодних свідчень того, що мешканці КНДР користуються нелегальними соцмережами, які дозволили б висловлюватися вільніше.

«Мені цього хотілося б, – розповіла вона. – Однак думаю, що це було б небезпечно. У Північній Кореї все ще існує стійкий страх. Одразу змінити це неможливо».

Американська журналістка вважає, що влада Північної Кореї жодного разу не намагалася цензурувати те, що вона писала в мережі. При цьому вона припускає можливість відстеження її діяльності. «Кожного разу, коли я заходжу в мережу, вони, можливо, моніторять усе, що я роблю», – відзначила Джин Лі.