«Анхар буде продовжувати робити свою звичну справу. Вона і далі буде викривати бандитів і Захід, який їх фінансує», – сказала пані Мітіна.

За її словами, Анхар Кочнєва завжди позиціонувала себе як журналіст-фрілансер і працювала з багатьма виданнями: «Я думаю, зараз на Анхар просто посипляться різні пропозиції. Я не знаю, що вона вибере. Але в першу чергу їй необхідно відпочити від усього пережитого».

У коментарі РІА «Новости» Анхар Кочнєва повідомила, що сама спланувала свою втечу.

«Я була полонянкою начальника Військової ради ССА регіону південних передмість міста Хомс, я втекла сьогодні [11 березня – ТК] вранці, близько шостої ранку, мене тримали в одному з південних передмість Хомсу – Буейда, там є озеро, і сьогодні вранці мене перевезли через це озеро. Йшла, йшла і першою людиною, котру я зустріла, виявився той, хто мені потрібен, – розповіла Кочнєва. – В останні дні мого перебування в полоні було посилення режиму охорони, але я зрозуміла, що вони можуть прогавити, і змогла втекти... Я дуже страшно ризикувала, я йшла через поля, які могли закінчуватися мінними полями, а я через них йшла».

За її словами, викрадачі обходилися з нею погано і тепер їй доведеться довго лікуватись.

Нагадаємо, 10 березня Анхар Кочнєва втекла з полону.

Журналіст, громадянка України Анхар Кочнєва, яка живе і працює в Сирії, перестала виходити на зв’язок з колегами та близькими у жовтні 2012 року. Про викрадення Анхар Кочнєвої повідомила 12 жовтня подруга журналістки Дарія Мітіна. На початку листопада Анхар Кочнєва попросила українських і російських дипломатів виконати вимоги викрадачів. Ті погрожували вбити Кочнєву 13 грудня. За інформацією Дарії Мітіної, вони нібито вимагали викуп у розмірі $50 млн, хоча в повідомленнях самих повстанців ця інформація не фігурувала.

Міжнародні організації Article 19, Комітет захисту журналістів (CPJ), Міжнародний інститут преси (IPI) та «Репортери без кордонів» оприлюднили 12 грудня спільну заяву на підтримку журналістки, звертаючись до французької, британської, американської влади та Європейського союзу із закликом сприяти звільненню Кочнєвої. У відповідності до міжнародного права, відзначається у заяві, журналісти розглядаються як цивільні особи, і не втрачають цього статусу навіть потрапляючи до зони бойового конфлікту з професійною метою. Якщо журналістів заарештовують, їм потрібно або пред’явити звинувачення і утримувати у адекватних умовах, або звільнити, підкреслювали медіа- та правозахисні організації.

15 грудня із закликом звільнити Анхар Кочнєву виступив Державний департамент США. 17 грудня повідомлялося, що в інтернеті з’явилися погрози сирійських бойовиків стратити Кочнєву.

Анхар Кочнєва співпрацювала з низкою російських та українських видань і телеканалів, в тому числі з Russia Today, і надсилаючи матеріали про Сирію.

Більш детально із обставинами викрадення Анхар Кочнєвої можна ознайомитися у публікації «Викрадення Анхар Кочнєвої із багатьма невідомими».