«До Києва я не повернуся, а відвідаю його. Я не можу сказати день, тому що я не хочу давати шанс себе відловити. Буде прес-конференція у Києві приблизно через тиждень», – повідомила Кочнєва інформагентству у середу, 13 березня.

Також вона розповіла, що поки зупинилася у знайомих у Сирії, їй допомагають друзі, а після отримання паспорту в Києві має намір відвідати Москву, де перебуває її дитина.

Відповідаючи на питання, чи не боїться вона залишатися у Сирії, Кочнєва відповіла: «Я вважаю, що мене розстріляли 10 числа [10 березня Кочнєвій вдалося втекти з полону – MS] і водій не зупинився. Давайте вважати, що я померла. З того дня всі дні, що я живу, потрібно використовувати по повній програмі. Мені не страшно».

Вона також повідомила, що має намір написати книгу про історію перебування у сирійському полоні, відвідати Київ і Моску, дати серію прес-конференцій. «І буду продовжувати ту роботу, котру проводила. Потрібно привертати увагу людей [до ситуації в Сирії – «Інтерфакс-Україна»]», – відзначила вона.

Кочнєва обурена ситуацією у Сирії: «Ця демократія це відрізання живим людям голів бензопилою, однак про це замовчується. Ніхто не знає, що тут відбувається».

Журналіст позитивно оцінила роботу українських дипломатів: «Дипломати допомогали, вони молодці, але проблема в тому, що друга сторона була неадекватна і вимоги не виконувала», – відзначила вона.

Громадянка України Анхар Кочнєва, яка живе і працює в Сирії, перестала виходити на зв’язок з колегами та близькими у жовтні 2012 року. Про викрадення Анхар Кочнєвої повідомила 12 жовтня подруга журналістки Дарія Мітіна. На початку листопада Анхар Кочнєва попросила українських і російських дипломатів виконати вимоги викрадачів. Ті погрожували вбити Кочнєву 13 грудня. За інформацією Дарії Мітіної, вони нібито вимагали викуп у розмірі $50 млн, хоча в повідомленнях самих повстанців ця інформація не фігурувала.

Міжнародні організації Article 19, Комітет захисту журналістів (CPJ), Міжнародний інститут преси (IPI) та «Репортери без кордонів» оприлюднили 12 грудня спільну заяву на підтримку журналістки, звертаючись до французької, британської, американської влади та Європейського союзу із закликом сприяти звільненню Кочнєвої. У відповідності до міжнародного права, відзначається у заяві, журналісти розглядаються як цивільні особи, і не втрачають цього статусу навіть потрапляючи до зони бойового конфлікту з професійною метою. Якщо журналістів заарештовують, їм потрібно або пред’явити звинувачення і утримувати у адекватних умовах, або звільнити, підкреслювали медіа- та правозахисні організації.

15 грудня із закликом звільнити Анхар Кочнєву виступив Державний департамент США. 17 грудня повідомлялося, що в інтернеті з’явилися погрози сирійських бойовиків стратити Кочнєву.

10 березня Анхар Кочнєва втекла з полону. Згодом стало відомо, що Кочнєва залишається в Сирії і не має наміру виїжджати ні в Україну, ні в Росію.

12 березня сирійська влада передала Кочнєву тимчасовому повіреному посольства України у Сирії Євгену Жупеєву.

Кочнєва пообіцяла оприлюднити щоденник, який винесла з полону, вказавши, що у ньому буде «майже все, що відбувалося».

Анхар Кочнєва співпрацювала з низкою російських та українських видань і телеканалів, в тому числі з Russia Today, і надсилаючи матеріали про Сирію.

Більш детально із обставинами викрадення Анхар Кочнєвої можна ознайомитися у публікації «Викрадення Анхар Кочнєвої із багатьма невідомими».