Війна, яку вели США в Іраку, забрала життя в рекордного числа журналістів і кинула виклик деяким поширеним уявленням про ризики, пов’язані з висвітленням військових конфліктів. Наприклад, тут було цілеспрямовано вбито значно більше репортерів, аніж загинуло в обставинах, пов’язаних із бойовими діями.

З нагоди 10-ї річниці початку цієї війни Комітет захисту журналістів зібрав дані, які дають змогу зсередини оцінити те, що відбулося.

Від початку американського вторгнення у березні 2003 року до оголошеного завершення війни в грудні 2011 року в Іраку було вбито щонайменше 150 журналістів і 54 співробітники медіа.

Це число загиблих набагато перевищує будь-який інший документований воєнний мартиролог преси. Заснований 1981 року Комітет захисту журналістів зафіксував смерть 58 репортерів під час громадянської війни в Алжирі (1993–1996 рр.), 54 – у неоголошеній громадянській війні в Колумбії, що починалася 1986 року, і 36 – у конфлікті на Балканах (1991–1995 рр.).

Фундація вільної преси Freedom Forum склала списки журналістів, загиблих у конфліктах, що вибухали раніше. Вона нарахувала 89 репортерів, убитих під час конфліктів у Центральній Америці (1979–1989 рр.), 98 – в аргентинському конфлікті 1976–1983 рр., 68 – у Другій світовій війні й 66 убитих у В’єтнамі з 1955 по 1975 рік.

Нещодавно КЗЖ зафіксував смерть 35 журналістів, які висвітлювали громадянську війну в Сирії. Ці втрати включають репортера, який загинув потойбіч кордону в Лівані, та пораненого на сирійській території, який невдовзі помер у Туреччині.

Війна в Афганістані, відколи вона розпочалася 2001 року і до сьогоднішнього дня, забрала життя 21 журналіста.

У Сирії та меншою мірою в Афганістані чимало репортерів загинули під перехресним вогнем. Однак в Іраку щонайменше 92 журналісти (майже двоє з кожних трьох) загинули не від авіаударів, не під час зйомок контрольно-пропускних пунктів, не від нападів терористів-самогубць і не під снайперським вогнем чи від вибухів саморобних пристроїв. Вони стали мішенями цілеспрямованих убивств безпосередньо на знак помсти за журналістську роботу. Чимало з них – через свій зв’язок зі Сполученими Штатами і належність до західних новинних організацій або через підключення до випусків новин, що розцінювалися як віровідступницькі.

В Іраку рівень безкарності чи те, як швидко винуватці злочинів уникали кримінального переслідування за вбивство журналіста – найвищий у світі. Він становить 100%. Навіть сьогодні, коли Ірак вийшов за межі військового конфлікту, влада не виявляє жодного інтересу до розслідування цих убивств.

Серед загиблих – іракська журналістка Атвар Бахджат (Atwar Bahjat), яка працювала у міжнародній мережі мовлення «Аль-Арабія». Після того, як у лютому 2006 року вона повідомила про бомбардування Золотої мечеті у Самаррі (Samarra), її викрали бойовики. Вони заявили в присутності свідків, що їм потрібен «кореспондент в ефірі». Наступного дня було знайдено її останки зі слідами тортур та останки двох інших членів знімальної групи – оператора Халеда Махмуда аль-Фалахі (Khaled Mahmoud al-Falahi) та інженера Аднана Хайралли (Adnan Khairallah).

2006 року КЗЖ посмертно відзначив Атвар Бахджат міжнародною нагородою International Press Freedom Award.

Принаймні 117 журналістів, убитих під час війни, були іракці. Це становить близько 85 відсотків загальних втрат. Серед 54 загиблих співробітників медіа всі, крім одного, були іракцями.

Загинуло двоє журналістів зі Сполучених Штатів. Спеціального кореспондента часопису The Atlantic та оглядача The Washington Post Майкла Келлі (Michael Kelly), прикомандированого до збройних сил США, було вбито разом із вояком за два тижні після вторгнення, коли їхній Humvee (військова машина багатоцільового призначення. – MS) потрапив під обстріл у передмісті Багдада. Незалежного журналіста Стівена Вінсента (Steven Vincent), який співпрацював із The Christian Science Monitor та з National Review і писав книгу, викрали та вбили 2005 року в Басрі. Його тіло зрешетили кулі, а руки були зв’язані пластиковим дротом.

У загибелі 110 журналістів і 47 співробітників медіа винні повстанці різної орієнтації.

Збройні сили США, що стріляли на контрольно-пропускних пунктах і завдавали авіаударів, несуть відповідальність за загибель 16 журналістів та 6 співробітників медіа.

8 квітня 2003 року під час зйомок у Багдаді внаслідок прицільного гарматного пострілу з американського танка по готелю був смертельно поранений і помер по дорозі в лікарню 35-річний телеоператор Reuters, українець Тарас Процюк. У листопаді 2005 року посольство США в Україні заявило, що представники американських збройних сил провели розслідування і дійшли висновку, що він «загинув в результаті нещасного випадку» / vlasti.net

Війська Саддама Хусейна винні в смерті трьох журналістів.

У період після вторгнення іракські війська відповідальні за загибель двох журналістів.

Відповідальність в інших випадках не визначено.

Серед журналістів, убитих американськими вояками, був досвідчений військовий журналіст і лауреат нагороди КЗЖ International Press Freedom Award-2001 оператор Reuters Мейзен Дана (Mazen Dana).

2003 року він знімав, як американський танк наближався до в’язниці «Абу-Грейб». У цей момент американський солдат на броні вистрелив у нього без попередження. Військові, які проводили розслідування, «висловили жаль» у зв’язку з інцидентом, однак заявили, що солдат «діяв у межах правил під час військових сутичок».

Автор: Френк Сміт (Frank Smyth), старший радник КЗЖ із журналістської безпеки. Автор репортажів про збройні конфлікти, організовану злочинність і порушення прав людини із Сальвадора, Гватемали, Колумбії, Куби, Руанди, Уганди, Еритреї, Ефіопії, Судану, Йорданії, Іраку та з інших країн (Twitter @JournoSecurity).

Джерело: Комітет захисту журналістів (CPJ)

Переклад: Аркадій Сидорук