Губернатор штату Дуранґо їхав на зустріч із журналістами. Перш ніж він прибув, репортери поспіхом вирішували, яке запитання найбільш злободенне. Було очевидно, що одне: чому за день до цього арештували колишнього мера й це було сприйнято як чітко виражений політичний хід?

«Найбільш нагальним було запитати, чому губернатор арештував екс-мера, – сказав згодом один із журналістів. – За цим можна було відчути майбутній погром опозиції».

Тим не менш, репортер додав: «Запитати про таке було надто небезпечно. Тому ніхто не насмілився».

«В чому небезпека? – запитав я. – Ви вважаєте, що влада штату розірве рекламні контракти з вашою газетою і вас звільнять?».

«Може статися й таке. Та є небезпечніші речі, – відповів репортер. – Фізична загроза».

«Ви вважаєте, що губернатор уб’є вас просто за те, що ви поставили таке запитання?».

«Ні, не губернатор. Але вам не відомо, хто в ці дні нишпорить довкола. Завжди є стукачі. Навіть в оточенні губернатора. Можливо, вони працюють на організовану злочинність. Їм не до вподоби журналісти, які ставлять складні запитання. Я вже не розберу до пуття, де чаїться небезпека».

У таких умовах працюють нині журналісти в двох містах – Торреон (Torreón) і Ґомес Паласіо (Gómez Palacio), розташованих на півночі Мексики. Після багаторічних убивств, викрадень і побиттів, після неодноразових нападів на провідну газету регіону, після того, як чорна хмара постійно нависала над журналістами, вони вже не знають, звідки чекати небезпеку. Навіть очевидне політичне запитання може здатися надто ризикованим.

Мексиканські репортери повідомили КЗЖ, що вони не ставлять запитань, не висвітлюють тем, які можуть виявитися небезпечними. Хто знає, котра з них буде сприйнята як «неправильна».

«Зараз, багато чути про молодих дівчат, які зникають безвісти», – сказав один із репортерів, які нещодавно зустрічалися з КЗЖ. «Нам відомо про один такий випадок. Та на цю тему є безліч повідомлень та історій», – додав інший. Перший репортер заявив: «Якщо це правда, то це справа рук організованих злочинних угруповань. Я не можу заглиблюватися в подробиці. Навіть не запитуйте мене».

В обох цих містах, а також у сільськогосподарських та промислових районах навколо них, нібито не панує беззаконня. Ви не прочитає про це в новинах. Міста розташовані у двох штатах. Ґомес Паласіо – у штаті Дуранґо, що, як стверджують журналісти, під нігтем наркокартеля Сіналоа або його місцевих відділень.

У розпорядженні арештованого 1 травня мера Ґомес Паласіо не було поліції. В січні з’явилися військові й прибрали до рук поліцейський відділок. Як і інший, що в сусідньому місті Лердо (Lerdo).

Під ударом опинилися 158 «охоронців порядку». Чимало з них було притягнуто до кримінальної відповідальності через зв’язки з наркокартелями. Багатьох звільнили з роботи. Їх не вважали достатньо надійними для того, щоби поновити на службі. Влада штату так і не назвала точного числа поліцейських, які зазнали судових переслідувань. Схоже, їх було 30 чи близько того.

Нині цей регіон разом із федеральною поліцією та поліцією штату патрулює армія. Однак, за словами журналістів, патрулювання – не одне й те ж, що розслідування злочинів. Розслідувань проводиться не так уже й багато.

Репортери, які працюють у штаті Дуранґо на місцевому рівні, по суті позбавлені будь-якого захисту від вбивчого наркокартелю. Він хоче тримати під контролем усе те, що вони розслідують.

Місто Торреон розташоване по той бік, у штаті Коауїла. Чимало недавніх актів насильства проти репортерів було вчинено відверто. Жертвами стали журналісти, які працюють у новинних виданнях. 2009 року вбили репортера Елісіо Баррона (Eliseo Barron) та обстріляли фасад редакції найбільшої газети регіону, El Siglo de Torreón.

Наступного року викрали чотирьох журналістів. 2011 року на роботі було вбито телевізійного інженера, і знову ж обстріляно редакцію El Siglo de Torreón. Торік викрали адміністративного працівника газети Milenio. А три місяці тому на декілька годин викрали його колег із El Siglo de Torreón. Цей метод наркокартелів ефективно зриває медійне висвітлення новин.

Журналістам погрожують не тільки відверто. Раз по раз трапляються випадки, про які не повідомляється. Скажімо, торік у жовтні на декілька годин викрали й побили двох репортерів у зв’язку з публікацією повідомлення, до якого вони не були причетні. А три тижні тому, за словами тележурналістки, до неї та до оператора під час зйомок вулиці підійшли «двоє чоловіків, що з’явилися нізвідкіль». Один із них тицьнув пістолет у спину оператору й наказав обом забиратися геть. Виявилося, що наркокартель перетворив цю вулицю на свій ринок збуту, пояснила тележурналістка.

Інші погрози репортерам доводиться тільки ковтати. «Якщо ви повідомляєте про випадок із вами поліції, ви розмовляєте не зі своїм другом, – пояснив один репортер. – Можливо, ви розмовляєте зі своїм ворогом».

На відміну від свого міста-близнюка, у Торреоні є поліцейський відділок. Сюди повернулися на службу декілька «охоронців порядку» після того, як 2010 року майже кожного поліцейського позбулися як ненадійного чи такого, що безпосередньо співпрацюював із картелем організованої злочинності. Два роки тому 150 із 900 співробітників місцевої поліції звільнили з роботи, оскільки вони не пройшли «тестів довіри», що включають аналіз крові на вживання наркотиків, перевірку на детекторі брехні та персональний фінансовий контроль.

Напади на El Siglo de Torreón та викрадення її співробітників, вчинені наркокартелем, за словами головного редактора газети, розкрила не поліція, а армія через мережу військової розвідки.

Корупція серед місцевої влади, як свідчать журналісти, відображається в тому, що в штаті верховодить наркокартель Zetas. Це проблема для репортерів, які стикаються з небезпекою навіть у тому разі, якщо власникам наркокартелю здасться, що публікація натякає на ширшу картину злочинності й корупції.

Схоже, журналістам немає де шукати підтримки. Як кажуть репортери, наркокартель всевладний. Чиновники штату Коауїла повідомили КЗЖ, що торік було звільнено 1300 місцевих поліцейських і тюремних охоронців, які не пройшли тестів довіри. Цього року з тієї ж причини роботи вже позбулися 25 старших слідчих штату в кримінальних справах. Національні газети повідомили, що торік деякі федеральні поліціанти в штаті фігурували у платних відомостях Zetas за сприяння в убивстві суперників із наркокартелю Sinaloa та за щедру допомогу.

Журналісти висловлювали також підозру, що колишній губернатор штату Коауїла Умберто Морейра (Umberto Moreira) підтримував близькі стосунки з наркокартелем Zetas. Однак це лишилося тільки підозрою. Репортери Торреона пояснювали мені: ця історія була надто небезпечною, щоб її розкручувати.

Коли 2010 року Морейра залишив посаду, проти нього здійнявся вихор звинувачень. Ішлося про переведення на банківські рахунки штату без будь-яких пояснень близько $3 млрд не врахованих позичок. Це обернулося надзвичайно важким фінансовим тягарем для штату з населенням менш як 3 млн мешканців, включаючи домашніх тварин. Морейра не було висунуто звинувачення у скоєнні злочину. Йому дозволили тимчасово втекти, поки торік Інституційно-революційна партія (Partido Revolucionario Institucional — PRI) перемогла на президентських виборах.

Ще цікавішим здається інше. Zetas взяв під свій контроль місто Акунья (Acuña), що в штаті Коауїла, де мешкав син Морейри. Звісно, преса не висвітлювала цього поглинення, здійсненого наркокартелем. Журналісти зі штату Коауїла сказали мені, що це мало б для них фатальні наслідки.

Володар Zetas розізлився на екс-губернатора Морейра після того, як під час перестрілки з правоохоронцями загинув його племінник. Як стверджує генеральний прокурор штату, на знак помсти він наказав убити його сина. Заступник начальника поліції м. Акуньї й троє «охоронців порядку» викрали сина Морейри Хосе і передали його бойовикам наркокартелю Zetas.

Хосе було вбито. Тільки після цього про корупцію в поліції Акуньї почали писати в новинах.

Автор – Майк О’Коннор (Mike O'Connor) – представник Комітету захисту журналістів у Мексиці. Ветеран журналістики. Працював на CBS, National Public Radio, у The New York Times.

Джерело: Комітет захисту журналістів (CPJ)

Переклад: Аркадій Сидорук