Блокада доступу до інтернету, закриття газет та телеканалів та переслідування журналістів – до таких дій влада Судану вдалася пілся того, як в країні 22 вересня вибухнули акції протесту проти режиму президента Омара аль-Башира (Omar Al-Bashir).      

Так, 25 вересня  у Судані довше, ніж на добу, був заблокований доступ до інтернету.

Того ж дня видавців провідних газет викликали до штаб-квартири     Служби національної розвідки та безпеки (NISS). Їм було заборонено публікувати будь-яку інформацію про протести, що надходить з неурядових джерел.    

За невиконання цієї директиви було  оголошено  про закриття газети Al-Sudani. Наклад  її випуску, що, всупереч наказу NISS,     вийшов друком 27 вересня, було конфісковано. Так само і наклад газети Al-Mijhur.       

Того ж дня були вимкнені з ефіру  арабські новинні телеканали Al-Arabiya та Sky News.

Слідом за цим  на невизначений час закрили  найпопулярнішу   політичну щоденну газету Al-Intibaha.

На знак протесту Суданська мережа журналістів оголосила про тимчасове припинення своєї діяльності.

Закриті новиннні сайти Sudanese Online, Hurriyat та Al-Rakoba.

«Репортери без кордонів» вважають,  що суданський  уряд готовий    до «крайніх заходів», аби тільки утриматися при владі. «Однак, зважаючи на те, що протести в країні  тривають,  цензура не тільки не прийнятна, а й безглузда», - наголошує медіаорганізація.

За даними суданської неурядової організації, Африканського центру досліджень за справедливість та мир,   під час заворушень, що розпочалися 22 вересня, вбито понад 50 демонстрантів. За іншими джерелами – понад 150. Поліція застосувала сльозогінний газ і зброю. Студентів, учителів, політичних активістів, які протестують, арештовують і тримають у штаб-квартирі NISS.

Учасники демонстрацій, наймасовіших за час майже 25-річного перебування при владі президента Омара аль-Башира, виступають  не тільки проти скасування державних субсидій на нафтопродукти, а й вимагають відставки керівника держави.

Завдяки видобутку нафти, родовища якої розробляли переважно китайські компанії,  темпи економічного розвитку Судану донедавна були високими.     Однак придбання за ці кошти зброї у Китаї, Росії та Білорусі  сприяло розпалюванню конфлікту між  Північчю та  Півднем країни. 

Після того, як  2011 року Південний Судан, де розташована більша частина   родовищ «чорного золота»,    проголосив себе незалежною державою,  фінансово-економічне становище різко погіршилося. Урядові субсидії на  нафтопродукти, що становлять три чверті податків, стали непідйомними тягарем для  державного бюджету. Ціни   на бензин та на  дизельне паливо  підвищилися вдвічі.   

Період авторитарного правління 58-річного аль-Башира, який прийшов до влади через військовий переворот і  проголосив Судан ісламською державою, позначений  постійними конфліктами: продовженням громадянської війни та міжетнічними зіткненнями у провінції  Дарфур, що обернулися  гуманітарною катастрофою.

У 2009-2010 рр. Міжнародний кримінальний суд видав декілька ордерів на  арешт президента Судану за    військові злочини та етнічні чистки.  Передусім, за вчинений диктатором ґеноцид у Дарфурі, де загинуло від 200 тис. до 400 тис. жителів, а понад 2,5 млн. опинилися у становищі біженців.

69-річний Омар аль-Башир став першим в історії чинним президентом, проти якого висунув звинувачення міжнародний суд.